Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005

димного забезпечення М М О повинні бути розроблені для конкретної мети кожної операції, максимально вичерпно задовольняти географічні та демо­ графічні вимоги в країні розгортання; враховувати потреби кожної нації, яка приймає участь в проведенні операцій, підтримувати вимоги різних ме­ дичних стандартів, сприяти подоланню мовних (та комунікаційних) склад­ ностей. Поряд з цим потрібно зауважити, що плани медичного забезпечення повинні відповідати швидкому початку бойових дій та бути досить гнучки­ ми, щоб задовольнити вимоги оперативної обстановки, що швидко зміню­ ється.

Під медичним забезпеченням міжнародних миротворчих операцій -

розуміють комплекс заходів, що проводяться у всіх видах бойової і повсяк­ денної діяльності миротворчого контингенту з метою підтримання боєздат­ ності військ (сил) шляхом збереження та зміцнення здоров'я особового складу, надання військовослужбовцям медичної допомоги, їх лікування і швидкого відновлення боєта працездатності після поранень, травм і захво­ рювань. Потрібно зазначити, що основними напрямками діяльності системи медичного забезпечення М М О є: лікувально-евакуаційне (лікувальнопрофілактичне) забезпечення; санітарно-епідеміологічне забезпечення та забезпечення медичним майном і технікою.

Медичне забезпечення миротворчих операцій має також специфічні осо­ бливості, що пов'язані з низкою факторів. В першу чергу - це необхідність максимального приведення національної системи організації медичного за­

ків, пов'язаних із негативним впливом на особовий склад чинників бойової обстановки та зовнішнього середовища (клімато-географічних, медикосоціальних тощо).

Швидке та гнучке реагування медичної служби на зміну оперативної об­ становки під час проведення М М О здійснюється завдяки концепції медич­ ного забезпечення таких операцій. Відповідно до вимог О О Н головними складовими концепції медичного забезпечення М М О є своєчасне й адеква­ тне прийняття управлінського рішення на основі глибокого та всебічного аналізу наступних положень: 1) підтримання здоров'я особового складу МК та попередження захворювань (профілактична діяльність); 2) надання меди­ чної допомоги та евакуація поранених і хворих (медична допомога та ева­ куація); 3) забезпечення медичним майном і технікою; 4) медична реєстра­ ція та звітність; 5) координація ресурсів медичної служби (людських та ма­ теріально-технічних); 6) своєчасна та висококваліфікована підготовка ме­ дичного та немедичного персоналу. Графічно систему медичного забезпе­

ному, безперебійному та вичерпному управлінні, зв'язку та інформацій­ ному забезпеченні й здійсненні заходів превентивної медицини.

391

Управління, зв'язок та інформаційне забезпечення. Функціонування

плануючого, виконавчого та контролюючого медичного персоналу розпо­ чинається до початку операції і, головним чином, залежить від: а) достовірних даних медичної розвідки; б) точної та своєчасної системи медичної інформації між центральним та польовими штабами, між театрами бойових дій, між старшим офіцером медичної служби та підпорядкованими йому офіцерами медичної служби на полі бою; в) уважного відбору й ком­ петентного інструктажу старших офіцерів медичної служби та підпорядко­ ваних офіцерів медичної служби; г) чітко встановленого порядку управлін­ ня та медичної звітності; д) максимально повного розуміння і своєчасного виконання стратегічних та тактичних директив та наказів; е) тісної взаємо­ дії всіх служб М М О на кожному рівні проведення М М О (використовуючи при цьому М Т Р П нації-господарки та різних неурядових організацій на теа­ трі бойових дій); є) своєчасного та всебічного аналізу оперативних медич­ них даних (після проведення операцій) на театрі бойових дій.

Профілактична (превентивна) медицина. Під час проведення М М О

миротворчий контингент має достатньо високий рівень ризику виникнення не стільки поранень, скільки різноманітних захворювань та небойових ушкоджень . Тому при плануванні організації та проведенні М М О суттєву увагу приділяють заходам превентивної медицини, які залежать від: а) ви­ значення ступеня ризику і загрози стану здоров'я особового складу МК, розгорнутого на конкретному театрі бойових дій, від: по-перше, місцевості і клімато-географічних умов; по-друге, від особливих природних та виро-

392

бничих шкідливих факторів, ендемічних хвороб та психо-соціальних стре­ сових факторів; б) встановлення необхідних превентивних та управлінсь­ ких заходів і формування низки пропозицій командуванню щодо їх прове­ дення; створення оперативного плану заходів з вакцинації і профілактики захворювань, підготовки необхідних директив та наказів для цього, прове­ дення інструктажу медичного персоналу та роз'яснювальної роботи з осо­ бовим складом МК; в) надання порад командувачам М М О та МК щодо іс­ нуючого ступеня ризику, загрози і обмежень, які вони можуть включити до оперативного плану (включаючи прогностичні відсоткові дані захворю­ ваності та небойових уражень МК, які можуть виникати при проведенні М М О ) .

Розглянувши головні елементи планування та початкового етапу прове­ дення М М О (командування, зв'язок, управління та інформаційне забезпе­ чення; превентивна медицина), зосередимо свою увагу на одній з найбільш важливій складовій медичного забезпечення М М О , а саме: лікувальноевакуаційному (лікувально-профілактичному) забезпеченні.

Відповідно до послідовного розгляду елементів системи медичного за­ безпечення М М О (рис. 13.1) зупинимось на найбільш важливих „стовпах" будівлі: н а д а н н я м е д и ч н о ї д о п о м о г и та е в а к у а ц і я особового складу МК під час проведення міжнародних миротворчих операцій.

Враховуючи надзвичайно тісний зв'язок між поняттями "медична до­ помога" та "евакуація", ми будемо розглядати останні як взаємодоповню­ ючі.

Н а д а н н я медичної д о п о м о г и . Основою медичної допомоги є досягнен­ ня балансу між медичними можливостями МК на кожному рівні М М О (від­ повідно медичної служби) і здатністю евакуації між ними. Лікування та евакуація тісно пов'язані між собою і не повинні плануватись окремо одне від одного. Виділяють наступні основні рівні надання медичної допомоги, які мають бути доступними для всіх багатонаціональних МК та службовців ООН і організовуватись в порядку зростання:

1) Базовий рівень (рівень військовослужбовця чи товариської взаємодо­ помоги). Включає невідкладну медичну допомогу, яка надається найближ­ чою до постраждалого особою на місці ураження з використанням індиві­ дуальних засобів медичного захисту (індивідуальний перев'язувальний па­ кет, кишенькова маска для проведення штучної вентиляції легень тощо). Базовий рівень - рівень національної відповідальності.

2)І рівень медичного забезпечення. Полягає у наданні першої медичної допомоги - основи життєзабезпечення (рівень національної відповідальнос­ ті);

3)II рівень медичного забезпечення. Полягає у здійсненні заходів реані­ маційного (в т.ч. стабілізуючих стан життєво важливих органів та функцій організму) спрямування - подальше життєзабезпечення (рівень відповіда­ льності ООН);

393

4)III рівень медичного забезпечення. Полягає у проведенні життєво та зберігаючих кінцівки хірургічних втручань у поєднанні з подальшим після­ операційним доглядом та основним медичним лікуванням — (рівень відпові­ дальності ООН);

5)IV рівень медичного забезпечення. Полягає у здійсненні заключного лікування та подальшої медичної, соціальної та ін. реабілітації (рівень наці­ ональної відповідальності).

Б а з о в и й рівень (допомога на рівні військовослужбовця у вигляді само­ та взаємодопомоги). Він включає надання пораненому військовослужбовцю елементарної невідкладної медичної допомоги, безпосередньо на місці по­ ранення, особою, яка знаходиться поблизу пораненого. Доволі часто даний рівень надання медичної допомоги полягає в здійсненні елементарних захо­ дів у вигляді непрямого масажу серця, штучної вентиляції легень методом "рот в рот" тощо. Усі миротворці О О Н повинні мати чіткі навички з надан­ ня медичної допомоги на базовому рівні.

Нижче наведено основні елементи надання медичної допомоги базового рівня військовослужбовцям М М О :

>відновлення серцевої діяльності та дихання: реанімаційні заходи шля­ хом штучної вентиляції легень методом "рот в рот" та застосування кишенькової маски для форсованої штучної вентиляції легенів; закри­ тий масаж серця;

>зупинка кровотечі: накладення давлючої пов'язки та пе­

рев'язувальних засобів для тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі,

а також з метою попередження її повторення;

>іммобілізація та знеболювання при переломах кісток з метою попере­ дження виникнення шоку;

^накладання асептичних пов'язок на рани;

^транспортування та евакуація поранених: підготовка поранених до транспортування; транспортування пораненого на ношах; альтернати­ вні методи транспортування у випадку відсутності нош;

>зв'язок та своєчасне інформування: процедури формування донесень про інциденти поранення в районі місії та ін. (табл. 13.1).

1-й рівень медичного забезпечення М М О включає в себе: проведення превентивних заходів проти захворювань, небойових ушкоджень і бойових стресів; збір постраждалих; встановлення черговості надання медичної до­ помоги хворим та постраждалим і проведення негайних заходів, спрямова­ них на врятування їх життя; лікування хворих та постраждалих із незнач­ ними і нескладними захворюваннями і ушкодженнями, включаючи незначні оперативні втручання і медичний догляд за пацієнтами, які можуть повер­ нутись до виконання своїх службових обов'язків через 5 д н і в ; звітність про кожного пацієнта (обліковується кожний випадок небойсвого ушкодження, поранення, хвороби).

394

Організація якісного лікування на І рівні медичного забезпечення МК є національним обов'язком . Національні війська повинні організувати своє власне інтегроване медичне забезпечення І рівня. Національні війська у складі батальйону повинні розгортатись принаймні з двома офіцерами ме­ дичної служби, маючи допоміжний медичний персонал, запас медичних за­ собів, і бути самодостатніми в транспортних засобах для поодинокої еваку­ ації (евакуації на рівні частин підрозділу). На рис. 13.2 представлено уніфі­ ковану організаційно-штатну структуру медичних закладів першого рівня лікування МК, при виконанні ними М М О .

Персонал:

-2 офіцери медичної служби (лікарі загальної практики);

-1 стоматолог;

-1 офіцер гігієніст (спеціаліст з питань превентивної медицини);

-10 працівників інших рангів та спрямувань (цивільні особи).

Медичні можливості і стандарти І рівня медичного забезпечення суттєво коливаються залежно від бойового завдання і національних ресурсів. Міні­ мально допустимим стандартом повинна бути здатність кожної особи нада­ вати першу медичну допомогу. Термін часу, який повинен пройти з момен­ ту поранення до надання початкової хірургічної допомоги не повинен пере­ вищувати 6 годин.

Медичний персонал І рівня медичного забезпечення повинен бути спро­ можним здійснити стаціонарне лікування пацієнтів при незначних поранен­ нях і нескладних захворюваннях до їх евакуації. Він повинен бути навченим надавати невідкладну медичну допомогу і супроводжувати постраждалих безпосередньо до лікувальних закладів вищого рівня медичного забезпе­ чення, якщо це необхідно. Зміст невідкладної медичної допомоги полягає у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення прохідності верхніх диха­ льних шляхів, вентиляцію легень, внутрішньовенне введення крові та кровозамінних розчинів, здійснювати тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі. Окремо потрібно зазначити, що однією з найбільш важливих вимог до під­ розділів медичної служби І та II рівня медичного забезпечення МК є їх ви­ сока мобільність (вони повинні бути такими ж мобільними, як і підрозділи, до яких вони закріплені) (табл. 13.2).

396

II рівень медичного забезпечення М М О цілком залежить від конкретно­ го завдання М М О . Національні війська М М О повинні розгортатись зі свої­ ми інтегрованими медичними і евакуаційними підрозділами. Відповідно до кількості особового складу МК, які проводять М М О , можна розгортати ме­ дичні заклади II рівня за двома організаційно-штатними структурами (ско­ роченою та розгорнутою). На рис. 13.3 наведено розгорнуту організаційноштатну структуру медичних закладів II рівня, в якій працюють 16 офіцерів медичної служби, 1 стоматолог, 1 гігієніст (спеціаліст з питань превентив­ ної медицини), 5 загальновійськових офіцерів, 55 працівників інших рангів та спрямувань (цивільні особи).

Головними відмінностями між скороченими та розгорнутими медични­ ми закладами другого рівня медичного забезпечення є те, що у скорочених закладах II рівня є тільки одна операційна, відсутні післяопераційні палати, значно менше (ліжковий фонд) відділення внутрішніх та тропічних захво­ рювань, загальне забезпечення відбувається лише за рахунок місцевого управління охорони здоров'я. При цьому потрібно сказати, що у скороче­ них закладах 2-го рівня медичного забезпечення працює 6 офіцерів медич­ ної служби, 1 стоматолог, 1 гігієніст (спеціаліст з питань превентивної ме­ дицини), 1 загальновійськовий офіцер, ЗО працівників інших рангів та спрямувань.

Розгорнуті медичні заклади II рівня медичного забезпечення, як міні­ мум, повинні бути спроможними провести: подальшу евакуацію із закладів І рівня; встановлення черговості надання медичної допомоги постраждалим і хворим; реанімацію і стабілізацію стану тяжко уражених та хворих; ліку­ вання тих хворих і постраждалих, які потребують подальшої евакуації; лі-

398

кування хворих на низько контагіозні захворювання і ураження, які можуть швидко повернутись до виконання своїх службових обов'язків; звітність про кожного пацієнта (обліковується кожний випадок небойового ушко­ дження, поранення, хвороби); за умови гострої необхідності виділення до­ даткового посилення закладів першого рівня як персоналом, так і матеріа­ льно-технічними ресурсами; відповідну централізацію медичних ресурсів (яка включає стоматологічне забезпечення, гігієнічне забезпечення і понов­ лення медичних ресурсів) (табл. 13.3).

У залежності від поставлених завдань частини та підрозділи медичної слу­ жби МК II рівня медичного забезпечення повинні організувати та здійснюва­ ти: надання невідкладної стоматологічної допомоги; заходи з підтримки нале­ жного санітарно-гігієнічного стану території розташування МК; заходи з пре­ вентивної медицини, включаючи профілактику бойових стресових реакцій; поповнення запасів медичного майна, медичних підрозділів першого рівня.

III рівень медичного забезпечення М М О зазвичай здійснюється на рівні командування ООН і залежить від бойового завдання. Медичні заклади III рі­ вня звичайно розгортаються для підтримки бойових дій ООН, до проведення яких залучено значну кількість МК і коли ресурси нацїї-господарки неадеква­ тні або невідповідні для виконання поставленого медичного завдання.

Фактором, який визначає місце розташування закладів даного рівня ме­ дичного забезпечення М М О є фактор часу, який вимагає надання відповід­ ної медичної допомоги (наприклад, певного виду оперативного втручання) якомога швидше, але не більше 6 годин з моменту ушкодження (поранення чи захворювання). Відповідальність за організацію медичного забезпечення М М О III рівня лежить на органах управління медичним персоналом ООН, які за згаданих вище обмежень можуть використовувати госпіталі націїгосподарки, чи засоби нації-лідера (включаючи плавучі госпіталі).

Третій рівень медичного забезпечення МК представлений силами та за­ собами, які дозволяють здійснювати кваліфіковані реанімаційні та хірургіч­ ні заходи із подальшим післяопераційним лікуванням. Ці медичні заклади можуть надавати елементи спеціалізованого хірургічного, лабораторного, рентгенологічного та раннього фізіотерапевтичного лікування.

В медичних закладах III рівня медичного забезпечення є можливість здійснювати харчування з урахуванням культурних (релігійних) звичаїв па­ цієнтів з числа МК .

Відповідно до кількості особового складу МК та особливостей постав­ лених перед ними завдань М М О , розгортають медичні заклади III рівня ме­ дичного забезпечення за двома організаційно-штатними структурами (ско­ роченою та розгорнутою).

У розгорнутих структурах працюють: ЗО офіцерів медичної служби, 1 стоматолог, 1 гігієніст (спеціаліст з питань превентивної медицини), 3 фар­ мацевти, 18 загальновійськових офіцерів, 140 працівників інших рангів та спрямувань (цивільні особи).

399