151

ПУХЛИНИ ШКІРИ

Пухлини шкіри – виникають у результаті інтенсивного впливу на шкіру людини розповсюджених канцерогенів (УФ, іонізуючої радіації, хімічних речовин, онкогенних вірусів) та при умові генетичної схильності і порушення функціонування імунної або ендокринної системи. Розрізняють: доброякісні пухлини, передрак та злоякісні пухлини.

Доброякісні пухлини – відрізняються від злоякісних вітсутністю

здатності до інвазії.

Папілома – пухлина епідермісу або слизової. Розвивається у людей після 40 років, проявляється виникненням солітарних або множинних бородавчатоподібних утворень, розміром від 0,3 до 1,5 см і більше, округлих або неправильних обрисів, що підвищуються над поверхнею шкіри. Папілома має широку основу або розташовується на ніжкі, рухома, має сірувато або темно – коричневий колір. Поверхня її ворсинчаста або покрита роговими масами, що легко відділяються. Локалізується частіше на шкірі обличчя

гістологічного дослідження. Диференціюють від фібропапіломи, звичайної бородавки, себорейного кератозу.

Лікування полягає у висіченні, електрокоагуляції, видаленні за допомогою лазера. Папіломи на слизовій оболонці рота видаляють хірургічним шляхом. Кератоз себорейний – епітеліальна пухлина, що утворюється при старінні шкіри. Спостерігається у осіб похилого віку. Пухлина росте дуже повільно. Спочатку виникає обмежена пляма жовтуватого або коричневого кольору, яка збільшується у розмірах до 4 – 6 см і більше. Поверхня плями вкривається жирними кірками, що легко знімаються. З часом кірки ущільнюються, вогнища ураження підвищуються над поверхнею шкіри, набувають жовто – коричневого,

темно – коричневого або чорного кольору. Висипи локалізуються частіше на закритих ділянках шкірного покриву, можуть бути солітарними, але частіше множинними.

Діагноз встановлюють на основі клінічної картини та гістологічного дослідження. Диференціюють від звичайної бородавки, базаліоми, меланоми.

Лікування. Показані висічення, електроексцизія, кріодеструкція, лазер. Застосовуються 30% проспідинова мазь, 5% 5 - фторурацилова мазь, солкодерм.

Кератома стареча – зустрічається у осіб

Кератома стареча.

153

Лікування хірургічне (електроексцизія).

Нейрофіброматоз

(хвороба Реклінгхаузена) - системне спадкове захворювання з ураженням шкіри, невової систем, кісто та ендокринних залоз. Проявляється пігментними плямами та нейрофібромами, неврологічними, психічними порушеннями, змінами ендокринної системи, органів чуття, підвищеною схильністю до розвитку пухлин, які мають схильність до злоякісного переродження. Пігментні плями з’являються звичайно після народження,

мають гладку поверхню округлі обриси та жовтувато –

коричневе забарвлення (колір „кави з молоком”). Вони множинні, збільшуються з віком у кількості та розмірах. Через тривалий час з’явялються доброякісні пухлини, що розвиваються з нервових стволів та їх дрібних розгалужень, - нейрофіброми. Вони розташовуються у шкірі та підшкірній клітковині, іноді на ніжці. Характерна наявність грижеподібних вип’ячувань, при натискуванні на які палець провалюється – патогномонічна ознака нейрофіброматозу. Колір пухлин рожево – синюватий, дещо коричневий, або кольору нормальної шкіри. Величина нейрофібром різноманітна, іноді досягає гігантських розмерів. При дифузному розростанні пухлин утворюються плексиформні нейрофіброми, які локалізуються по ходу шийних та черепних нервів, на кінцівках, уражують тканини середостіння, забрюшинного простору. Супроводжуються надмірним ростом шкіри і підшкірної клітковини, формуючи часточкові масивні вогнища зморшкуватої звисаючої шкіри у вигляді мешків. У глибіні пальпуються стовщені звивисті нерви. Суб’єктивно можливі відчуття болю або анестезії, парестезії, свербіж. Серед інших проявів на шкірі спостерігаються блакитно – синюваті та псевдо атрофічні плями, меланотичні плями на долонях та підошвах, невуси, ліпоми, гемангіоми. Позашкірні симптоми представлені пігментними гамартомами райдужки, гліомами зорового нерву. Із загальних проявів відмічається патологія нервової системи, зміни кісток, ендокринні порушення, можливі ураження серцево – судинної системи, сечостатевого тракту. Прогноз – несприятливий.

Діагноз встановлюють при наявності 2 або більше із критеріїв:

-більш 6 плям кольору „кави з молоком” діаметром не менш 1,5 см у дорослого та 0.5 см у дитини до 5 років;

-множинних „веснянок” в пахвинних та пахових складках;

154

-2 або більше нейрофіброми;

-гліома зорового нерву;

-2 та більше гамартоми райдужки;

-кісткові зміни;

-наявність нейрофіброматозу у близьких родичів. Диференціюють від фібром, міом, невусів.

Лікування. Призначають лікування супутніх захворювань. При гігантських нейрофібромах та злоякісному переродженні показане радикальна операція. Гемангіома – доброякісна судинна пухлина, яка частіше розвивається з народження.

Розрізняють капілярну, артеріальну, артеріовенозну , кавернозну форми та піогенну гранульому.

Капілярна форма – характеризується обмеженими плямами, іноді виступаючими над поверхнею шкіри, насичено – рожевого, багряного або синюшного кольору. Варіантом її є телеангіектатична ангіома з плямою у центрі, від якої розходяться, як павутиння, телеангіектазії. При діаскопії капілярна гемангіома змінює колір.

Артеріальна форма – обмежена пляма насичено – рожевого або блідо – рожевого

коліру, що локалізується у глибоких відділах шкіри або у м’яких тканинах. При поверхневому розташуванні пухлина пульсує.

Артеріовенозна форма – має вигляд великих пухлин, розміром до 5 – 10 см, округлих або неправильних обрисів, зсастійно - рожевого або синюшного коліру, що підвищується над поверхнею шкіри. Часто відмічається пульсація по периферії пухлини. При більш поверхневому розташуванні епідерміс стоншується і може виникнути кровотеча. Також може мати вигляд гілчастих звивистих пучків вен і артерій під шкірою, у внутрішніх органах Кавернозна форма – розвивається у новонароджених і збільшується у розмірах

по мірі росту дитини. Часто це поодиноке пухлино подібне утворення з частковою будовою, що виступає над поверхнею шкіри і нагадує тутову ягоду. Іноді буває декілька вогнищ зплющеної форми кольору нормальної шкіри, або застійно – червоного , синюшного забарвлення. Часто локалізується на обличчі, шиї, волосистій частині голови, у пахових складках, на мошонці.

Піогенна гранульома (ботріомікома) – особлива гіперрпластична форма гемангіоми, ускладнена піодермією. Характеризується швидким розвитком пухлино подібного утворення на ніжці або з широкою основою. Поверхня часто еродована та кровоточить, має темно – черовне або синюшне забарвлення. Локалізується преважно на обличчі, губах, верхніх кінцівках.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини. Диференціюють від лімфангітом, пігментного невуса, меланоми.

Лікування. Видаляють за допомогою електро - та кріохірургії. При

155

прогресуючому перебігу кавернозних гемангіом застосовують лазерну терапію, висічення, іноді призначають кортикостероїди.

Лімфангіома – доброякісна пухлина з лімфатичних судин. Часто розвивається при народженні, сполучується з різними аномаліями, у тому числі з гемангіомами. Вогнища ураження виникають на бідь – якій ділянці шкірного покриву. Розрізняють: капілярну (просту) (пляма, яка дифузно ущільнюється, шкіра над якою не береться у складки), кистозну (згруповані, пухирцевоподібні прозорі елементи на набряклому ущільненому фоні, що локалізуються на обличчі, шиї, пахвинних впадинах), кавернозну (множинні пухлини на

об’єму) лімфангіоми.

Діагноз встановлюють на основі клінічної картини та гістологічного дослідження. Диференціюють від обмеженої склеродермії, гемангіоми, природженої слоновості.

Лікування хірургічне.

Невус пігментний –

доброякісний порок розвитку. Частіше проявляється на слизовій оболонці рота, переважно на щоках, губах, яснах, піднебінні та на інших ділянках шкіри. Кількість їх може збільшуватись з віком, особливо у юнацький період, а потім зменшується. Представляє собою невеликі коричневі або

чорні плями з різкими межами. При неблагоприємних факторах (травматизація, інфікування, дія іонізуючої радіації) декі з них можуть набувати злоякісного характеру.

Діагноз встановлюють на основі клінічної картини та гістологічного дослідження. Диференціюють від інших доброякісних пухлин, проявів на слизовій оболонці рота при хворобі Адісона, екзогенних пігментацій, меланоми.

Лікування хірургічне (електроексцизія).

Ліпома – поодинока або множинна доброякісна пухлина підшкірної клітковини. Має м’яку консистенцію, округлу або часточкову форму, рухлива відносно оточуючих тканин. Може бути невеликих та значних розмірів (12 см). Частіше виникає на шиї та тулубі, іноді на кінцівках.

Множинний ліпоматоз є проявом сімейного ліпоматозу та синдрому Маделунга. Діагноз базується на клінічній картині та гістологічному дослідженні.

156

Лікування. Поодинокі або не чисельні ліпоми видаляють.

Ксантоми – утворюються шляхом відкладення ліпідів у шкірі та інших тканинах. Мають вигляд жовто – коричневих, помаранчевих, рожевих плям (плоскі), папул (еруптивні), бляшок (ксантелазми), вузлів (гобикові) або інфільтратів (сухожильні). З’являються при порушенні ліпідного обміну, гістіоцитозах та без видимих причин. Ксантелазми – плоска ксантома з локалізацією на шкірі повік. Починаються з невеличкої плями, яка протягом місяців поступово збільшується. Рівень ліпідів плазми може бути нормальним або підвищеним.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та гістологічного дослідження Диференціюють від ретикулогістіоцитозами, псевдоксантомой.

Лікування.Хірургічне висічення, електрокоагуляція, лазерна терапія, припікання три хлороцтовою кислотою.

Передрак шкіри – вважається новоутворенням, яке характеризується різноманітними ознаками злоякісної трансформації, що виникає у результаті канцерогенної дії різних факторів.

Кератоз сонячний – передракове захворювання, обумовлене природженою підвищеною чутливістю до УФ – променів та викликане радіацією. Проявляється змінами шкіри у вигляді множинних обмежених щільних вогнищ гіперкератозу. Виникає на ділянках шкіри, що підлягають інсоляції. Локалізується на шкірі обличчя, волосистої частини голови, тилу кістей, червоній окрайці губ (актинічний хейліт). Злоякісна трансформація вогнищ ураження у плоскоклітинний рак відбувається повільно.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та гістологічного дослідження Диференціюють від старечої кератоми, себорейного кератозу, хвороби Боуена.

Лікування. вогнища ураження видаляють шляхом кріодеструкції, променями лазера, 5% маззю з 5 – фтор урацилом, 30% проспідиновою маззю.

Дерматит променевий – проявляється у формі раннього та пізнього променевого дерматиту. Ранній дерматит – розвивається під впливом великих доз іонізуючого випромінення і має короткий латентний період. Гострі проміневі ураження у вигляді еритеми, бульозних елементів, обмежених вогнищ некрозу виникають через 2 місяці після променевого ураження. Для пізнього променевого дерматиту характерно строката картина: вогнища гіпер – та депігментації, рубцеві зміни, ділянки обмеженого гіперкератозу, телеангіектазії, трофічні виразки. Виразки довго не загоюються, збільшуються у розмірах, набувають неправильної форми, вкриваються кров’янистою кіркою. При малігнізації виразок краї ущільнюються у вигляді валика. На фоні пізнього променевого дерматиту часто розвивається плоско клітинний рак, іноді базально – клітинний.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та зазначення про дію іонізуючого випромінення.

Диференціюють від пойкілодермії, меланодермії.

Лікування. застосовують загальнозміцнюючі препарати, вітаміни групи В, протисклеротичні засоби та засоби, що покращують мікро циркуляцію тканин. Місцево застосовують епітелізуючі та стимулюючі загоювання засоби ( вінілін,

158

Перебіг захворювання хронічний. Бородавчата, ерозивна форми мають тенденцію до злоякісного переродження.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та гістологічного дослідження Диференціюють від червоного плоского лишаю, червоного вовчака, сифілітичних папул.

Лікування. Слід усунути подразнюючі фактори та встановити супутні захворювання. Призначають вітаміни А, Е, групи В. Застосовують кріодеструкцію та хірургічне видалення (верукозна форма). Місцево – аплікації масляного розчину вітаміну А.

Злоякісні пухлини – розвиваються за умови набування клітинами пухлини

злоякісності, при чому вони легко відокремлюються одна від одної та від місця прикріплення до тканинного субстрату, мігрують, інвазуючи нормальні тканини.

Хвороба Педжета - злоякісна пухлина, яка проявляється одностороннім екземоподібним ураженням соска та навколососкового кружка і сполучається з внутрішньопротоковим раком молочної залози. Зустрічається як у чоловіків, так і у жінок. Початок захворювання поступовий протягом декількох місяців і років. Суб’єктивно хворі відчувають свербіж, біль, печіння, відмічають виділення із соска. На шкірі навколо соскового кружка з’являється червона бляшка з чіткими

Рак Педжета соска молочної залози.

межами, покрита лусочками, при видалені яких оголюється волога мокнуча поверхня. розміри бляшок від 0,3 до 15 см. при пальпації можливе виявлення інфільтрацій, ущільнень або вузлів молочної залози. Може спостерігатись кровоточивість, виразкування, втягненість соску. При тривалому існуванні можливе повне заміщення соска та навколососкового кружка характерною бляшкою. Часто виявляються метастази у регіонарних лімфатичних вузлах. Можлива екстрамамарна локалізація раку Педжета, коли уражується перианальна ділянка, зовнішні статеві органи та пахвинні впадини. Клінічна картина подібна. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини, гістологічного дослідження та результатів біопсії.

Диференціюють від екземи соска молочної залози, псоріазу, імпетиго, висівкоподібного лишаю, хронічної доброякісної сімейної пухирчатки, хвороби Боуена.

159

Лікування. Передбачаються хірургічне втручання, променева терапі, хіміотерапія. Призначають блеоміцін або проспідін. Місцево на початкових стадіях використовують 5% 5 – фторурацилову, 30 – 50% проспідінову, 0,5% колхамінову мазі.

Базально – клітинний рак (базаліома) –

епітеліальне новоутворення шкіри, що переважно локалізується на відкритих ділянках шкірного покриву (обличчя, шия, волосиста частина голови), як правило, не дає метастазів. Розрізняють: поверхневу,

пухлиноподібну, виразкову, пігментну, склеродермоподібну форми.

Поверхнева форма – має вигляд обмеженого вогнища ураження, овальних або неправильних обрисів. По периферії містяться дрібні щільні блискучі пухлино

Базально – клітинний рак: подібні елементи, що зливаються між собою і виразкова форма утворюють валикоподібний край з незначним западенням у центрі. Колір пухлини темно –

рожевий, коричневий, сіруватий. Вогнища бувають поодинокі або множинні. Пухлиноподібна форма - має вигляд одиночного елементу діаметром до 2 см з округлими обрисами, блідо – рожевого або застійно – рожевого кольору. На гладкій поверхні елементу виражені телеангіектазії, іноді сіруваті щільні лусочки. Пухлина може виступати над поверхнею шкіри і розташовуватись на ніжці. Виразкова форма – представлена пухлиною з невеликих розмірів кратероподібною виразкою та масивною основою, яка спаяна з оточуючими танинами та значно більша самої виразки. Характеризується інтенсивним ендо – та екзофітним ростом, який у ділянці очей та висків може привести до летальності.

Пігментна форма – характеризується дифузною пігментацією вогнища ураження, яке набуває синюватого, фіолетового або темно – коричневого кольору.

Склеродермоподібна форма - має вигляд

чатині. Розвивається дуже повільно.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та гістологічного дослідження Диференціюють від себорейного кератозу, червоного вовчаку, хвороби Боуена,

обмеженої склеродермії, злоякісної меланоми, плоско клітинного раку. Лікування. Ефективне висічення вогнищ ураження, використання променів неодимового лазеру. Призначають проспідин, блеоміцин, лідазу. Місцево

160

використовують мазі з цитостатичними препаратами, обколюють вогнища ураження інтерфероном.

Плоскоклітинний (спиноцелюлярний) рак – найбільш злоякісна епітеліальна пухлина. Розвивається на фоні актинічного кератозу або рубцевої тканини, на місці опіків, механічних уражень, при хронічному запалення. Локалізація різноманітна, але переважно на відкритих ділянках шкірного покриву та місцях, що підлягають тривалому механічному подразненню, а також зонах переходу шкіри у слизову оболонку. Розрізняють інфільтративно – виразкову

(невеликій пухлино подібний елемент з гладкою або гіперкератотичною поверхнею, який збільшується та вирачкується) та капілярну (ролзвивається бородавчатоподібне утворення з сосочковою поверхнею, що швидко збільшується у розмірах) форми.

Діагноз повинен підтверджуватись гістологічними та цитологічними дослідженнями.

Диференціюють від базальноклітинного раку, хвороби Боуена.

Лікування. Пухлини висікають та проводять рентгенотерапію, загальну і зовнішню хіміотерапію.

Меланома злоякісна – найбільш злоякісна пухлина меланоцитарної системи. Локалізується на шкірі нижніх кінцівок, на тулубі та інших ділянках шкірного

виникають метастази), злоякісне лентиго ( формується на місці обмеженого передракового меланому, має вигляд вогнища з нерівними обрисами до 4 – 5 см і більше, темно – бурого або чорного кольору з вузлуватими та папіломатозними елементами на поверхні, з вираженим гіпекератозом та ділянками атрофії), вузловату меланому ( бугриста щільна пухлина зі швидким ендо – та екзофітним ростом, з виразками та кров’янистими кірками на поверхні, метастатичними вогнищами у вигляді чорних вузликів навкруги).

161

Меланома дає метастази у регіонарні лімфатичні вузли, шкіру, а також внутрішні органи.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та підтверджують гістологічними та цитологічними дослідженнями.

Диференціюють від пігментованого базальноклітинного раку, себорейного кератозу, піогенної гранульоми, ангіофіброми.

Лікування. Проводять в онкологічному закладі. Пухлини та лімфатичні вузли видаляють та проводять рентгенотерапію, загальну і зовнішню хіміотерапію.