147

ХЕЙЛІТИ

Хейліти – група доброякісних запальних дифузних захворювань губів, серед яких є власні хейліти (первинні) та симптоматичні хейліти, які є проявом будь – якого шкірного захворювання (червоний плоский лишай, атопічний дерматит, червоний вовчак).

Групу власних хейлітів складають ексфоліативний, гландулярний, контактний простий, контактний алергічний, метеорологічний, актинічний, преканкронозний абразивний хейліт Манганоті.

Ексфоліативний – хронічне захворювання червоної окрайки губ, що має 2 клінічні форми: суху та ексудативну. Розвиток пов’язують з генетичними і психогенними факторами. Для сухої форми характерна поява блідо – сірих лусочок, що щільно прикріплені до червоної окрайки. Через 5 – 7 днів лусочки легко знимаються з оголенням яскраво – червоної поверхні без утворення ерозії. Хворих турбує сухість та печіння губ. При ексудативній

формі утворюються

сірувато – жовті або Ексфоліативний хейліт, суха форма

трохи відкритий). Суха та ексудативна форми можуть переходити одна в другу, але ніколи не перетворюються на злоякісні новоутворення.

Диференціюють з актинічним хейлітом, контактним алергічним, метеорологічним хейлітом, звичайною пухирчаткою, хейлітом Манганоті, симптоматичними хейлітами.

Лікування. При сухій формі призначають антидепресанти і транквілізатори, голкорефлексотерапію. При ексудативній формі призначають транквілізатори або нейролептики, β – адреноблокатори, показані голкорефлексотерапія, ультрафонофорез кортикостероідних мазей. Місцево – ожиряючі креми та мазі.

Гландулярний – захворювання, яке характеризується гіперплазією і

гіперфункцією дрібних слюнних залоз, які розташовані у ділянці зовнішньої та внутрішньої зон червоної окрайки губ. Спостерігається розширення лійок слинних залоз у вигляді червоних крапок, з яких виділяються крапельки слини ( у вигляді роси). Червона окрайка з часом стає сухою, починає лущитися, можуть

148

утворюватися тріщини та ерозії. Перебіг торпідний, іноді можливе приєднання вторинної інфекції. На його фоні можливий розвиток передраку.

Діагноз підтверджується, якщо при відтягуванні нижньої губи хворого через 20 – 30 секунд, з’являються крапельки слини.

Лікування. Показане видалення кожної слинної залози або їх електрокоагуляція. Контактний простий – викликається облігатними подразниками та

характеризується почервонінням і лущенням червоної окрайки.

Контактний алергічний – виникає у наслідок сенсибілізації до деяких хімічних речовин (губна помада). Проявляється почервонінням, набряком губи та наявністю папуло – везикульозних елементів у зоні контакта з речовиною. Хворі відчувають печіння.

Діагноз може підтверджуватись шкірною пробою з можливим алергеном. Лікування. Усунення дії алергену, гіпосенсибілізуюча терапія. Місцево – кортикостероідні мазі, пом’якшуючі креми, примочки з настоєм ромашки та чаю.

Метеорологічний – неалергічне запальне

ураження губ, що виникає під дією різних метеорологічних факторів (зниження вологості повітря, вітер, холод, інсоляція, запилення). Частіше уражується нижня губа, яка має застійно – червоне забарвлення, лущення, дещо інфільтрована. Перебіг хронічний, не залежить від пори року. На його фоні часто розвиваються передракові захворювання.

Диференціюють від системного червоного вовчака, контактним алергічним хейлітом, актинічним хейлітом.

Лікування: усунення дії неблагоприємних факторів. Призначають вітаміни групи В, РР. Місцево застосовують гігієнічну помаду, фотозахисні креми та мазі, преднізолонові мазь.

Актинічний – хронічне захворювання, що розвивається у результаті сенсибілізації червоної окрайки губ до сонячного світла. Розрізняють суху форму ( губи стають яскраво – червоні, вкриваються дрібними сріблястими лусочками, можливі верукозні утворення) та ексудативну форму (губи гіперемійовані, набряклі, утворюються дрібні пухирці, що швидко розкриваються, мокнення, кірочки, болючі тріщини). Хворих турбує свербіж та печіння. На фоні актинічного хейліту може розвинутися облігатний передрак та

контактним алергічним хейлітом, червоним вовчаком.

Лікування. Слід уникати інсоляцій. Призначають нікотинову кислоту, вітаміни

149

групи В, іноді протималярійні препарати та кортикостероїди. Місцево застосовують кортикостероідні мазі, для профілактики – фотозахисні креми та мазі.

Преканкренозний абразивний хейліт Манганоті – облігатний

передраковий стан нижньої губи. Зустрічається частіше у чоловіків похилого віку. У його розвитку мають значення метеорологічні фактори, травми, порушення кровообігу у губі, вогнища інфекції у порожнині рота. Характеризується утворенням насичено – червоних ерозій з гладкою поверхнею, розташованих на дещо запальній основі, іноді покритих кірками. Перебіг хронічний, ерозії можуть загоюватись, але потім виникають знову. Злоякісне перетворення може виникнути через 3 місяці – 30 років від початку захворювання.

Діагноз підтверджується гістологічним дослідженням.

Диференціюють від звичайної пухирчатки, герметичної ерозії, ерозивно – виразкової форми червоного плоского лишаю та червоного вовчаку, ерозивної лейкоплакії.

Лікування. Усувають дію подразнюючих факторів та проводять санацію порожнини рота, призначають вітаміни А, С, групи В, імуномодулятори, анаболічні гормони. Місцево – метилурацилова, кортикостероідні мазі, аплікації концентрату вітаміну А. При безуспішності консервативного лікування протягом 2-х місяців показане хірургічне лікування.

Групу симптоматичних хейлітів складають: атопічний, екзематозний,

макрохейліт, як симптом синдрома Мелькерсона – Розенталя.

Атопічний хейліт – захворювання, що є

симптомом атопічного дерматиту, іноді може бути його єдиною клінічною ознакою. Уражується червона окрайка та шкіра губ, найбільш інтенсивно біля кутів. Слизова оболонка губ не уражується. Захворювання починається зі свербежу, потім з’являється еритема, набряк шкіри та червоної окрайки губ, які ліхенізуються. Червона окрайка інфільтрується, покривається лусочками та тонкими радіальними борозенками. У літній період висипи, як правило, зникають, але шкіра у ділянці кутів рота лишається інфільтрована. Перебіг хейліту тривалий.

Диференціюють з ексфоліативним, актинічним та алергічним контактним хейлітом, стрептококовою заїдою, червоним вовчаком губ.

Лікування полягає у патогенетичній терапії атопічного дерматиту. Місцево призначають кортикостероїдні мазі, протисвербіжні та протизапальні пасти і мазі.

Екзематозний хейліт (екзема губ) – проявляється на червоній окрайці губ

без значного запалення, з мінімальним мокненням та незначною ліхенізацією у хронічній стадії. Проявляється явищами під гострого запалення, утворенням маленьких тонких кірочок і лусочок. Часто виникают тріщини, які вкриваються

150

кров’янистими кірками. Процес, як правило, розповсюджується на червону окрайку губ зі шкіри.

Диференціюють від атопічного, актинічного та контактного хейлітів. Лікування полягає у патогенетичній терапії екземи. Місцево застосовують примочки, бовтанки з іхтіолом та нафталаном, борно – дігтярну, нафталанови пасти, пасту АСД, кортикостероідні мазі та аерозолі.

Синдром Мелькерсона – Розенталя – захворювання характеризується триадою симптомів: макрохейлія, складчастий язик та параліч лицьового нерву.

Причини виникнення захворювання не з’ясовані, але передбачають вплив конституціональних, спадкових, нейродистрофічних факторів. Починається зненацька в будь – якому віці з набряку шкіри обличчя та слизової оболонки рота, іноді з болючості у ділянці обличчя по типу невралгії. Губи можуть збільшуватись у 3 - 4 рази, на них утворюються тріщини, можуть порушуватися міміка, прийом їжі, мова. Губи блідо – червоного кольору з застійним відтінком, щільноеластичної консистенції. Набряк може розповсюджуватись на щоки, ясна, тверде піднебіння, язик, ніс. Паралічу лицьового нерву передують продромальні явища: неприємні відчуття у роті, одностороння вазомоторна ринопатія, іноді односторонні невралгії з головним болем. Тонус м’язів ураженої половини обличчя, розширюється очна щілина, опускається кут рота. У перебігу хвороби відмічається рецидивування. При тривалому перебігу параліч набуває стійкого характеру. При складчастому язику відмічається його набряклість та збільшення, поверхня стає бугристою (симптом бруківки). На ньому віражені борозни, іноді з глибокою серединною борозною. Язик поступово стає мало рухомим. Слизова оболонка мутніє, набуває сірувато – рожевого кольору та утворює ділянки у вигляді смуг та плям, що нагадують лейкоплакію. Сполучення усіх цих симптомів зустрічається не завжди, іноді захворювання проявляється лише макрохейлією.

Диференціюють від елефантіазом при хронічній бешисі, набряку Квінке, кавернозної гемангіоми.

Лікування. Проводять комбіноване консервативне лікування кортикостероїдами, антибіотиками широкого спектру дії та синтетичними протималярійними препаратами у сполученні з пірог енними та десенсибілізуючими засобами. Місцево застосовують електрофорез гепарину та гідрокортизону. Можливе хірургічне лікування.