Макроліди

Макроліди належать до антибіотиків з бактеріостатичним ефектом, але у високих концентраціях за певних умов (відносно низька мікробна щільність, фаза росту мікроорганізму) вони можуть справляти бактерицидний ефект стосовно β – гемолітичного стрептокока групи А та пневмокока (таблиця 5).

Механізм дії макролідів полягає в зв’язуванні з каталітичним пептидилтрансферазним центром рибосомальної 50S – субодиниці, що призводить до гальмування синтезу білка.

Класифікують макроліди в залежності від числа атомів вуглеводу в лактонному кільці:

І 14 – членні макроліди: еритроміцин, олеандоміцин, рокситроміцин, кларитроміцин;

ІІ 15 – членні макроліди: азитроміцин;

ІІІ 16 – членні макроліди: спіраміцин (роваміцин), джозаміцин, мідекаміцин.

Макроліди накопичуються у мигдаликах, середньому вусі, придаткових пазухах носу, легенях, бронхолегеневому секреті, плевральній та перитонеальній рідині, лімфатичних вузлах, статевих органах. Препарати добре проникають всередину клітин, що має велике значення для лікування інфекцій, які викликані внутрішньоклітинними патогенами (Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., та інші). За рахунок здатності потрапляти всередину фагоцитарних клітин, препарати транспортуються у вогнище запалення.

При застосуванні макролідів через рота необхідно враховувати вплив їжі на їх біодоступність. Так, їжа сповільнює всмоктування еритроміцина та азитроміцина, тому їх приймають за 1 годину до їжі, або через 2 – 3 години після, рокситроміцин застосовують до їжі. Кларитроміцин приймають під час їжі, а на біодоступність роваміцину їжа не впливає.

Особливістю фармакокінетики макролідів (таблиця 18) є наявність двох пиків концентрації у крові, що пов’язано з перевинним депонуванням в жовчному міхурі та з наступним виходом в кишечник і всмоктуванням з нього. Найбільш зв’язується з білком плазми (переважно з 21 – глікопротеїнами) рокситроміцин (92 – 96%), а найменше – роваміцин (10 – 18%).

Таблиця 18

Фармакокінетичні параметри макролідів

Препарат	Т ½ (год.)	Зв’язок з білком (%)	Т макс, год.	Виведення з сечею (%)
Еритроміцин	1-1,5		2	5-15
Роваміцин	8	10	5-10	> 10
Мідекаміцин			1-2
Рокситроміцин	8-11	30-70	1,5-2
Джозаміцин	1,5-2,5		1
Кларитроміцин	5		2-3	10-30
Азитроміцин	7-9		2-3
Телітроміцин	10	60-70	1-2	17

Метаболізуються макроліди в печінці за участю цитохрома р-450 (ізоформа СУРЗА4) з утворенням неактивних метаболітів та сполук з антибактеріальною активністю. Метаболіти виводяться з жовчу та з сечею. При порушенні функції нирок необхідна корекція дози кларитроміцина та рокситроміцина, а при цирозі печінки подовжується період напіввиведення еритроміцина та джозаміцина.

Основними показаннями для застосування макролідів є: інфекції дихальних шляхів (в тому числі викликані “атиповими” збудниками), інфекції вуха, інфекції шкіри та м’яких тканин, інфекції, що передаються статевим шляхом, інфекції шлунково-кишкового тракту, токсоплазмоз, опортуністичні інфекції у хворих на СНІД, хвороба Лайма, одонтогенні інфекції. Рекомендовані дози макролідів наведені в таблиці 19.

Таблиця 19