Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 16

Маккартисти шукали комуністів там, де їх, фактично, не бу­ ло — в державних органах влади, президентській адміністра­ ції, навіть у Пентагоні. Кампанія, розгорнута маккартистами, дістала назву “полювання на відьом”.

9 лютого 1950 р. Маккарті заявив, що в державному де­ партаменті він виявив 205 комуністів. У 1952 р. він очолив одну з комісій в конгресі по виявленню шпигунів у держав­ них органах. У країні посилилася антикомуністична кам­ панія. Не останню роль у цьому відіграли викриття, пов’язані з атомними секретами. У своїй діяльності маккартисти зми­ калися з куклукскланівцями, Американським легіоном тощо. Здавалося, на певний час американці втратили почуття спо­ кою й толерантності, властиві американській демократії. Проте слід брати до уваги й той факт, що комунізм амери­ канцями не сприймався однозначно. Серед американських обивателів був популярним анекдот, який точно передавав їхні настрої: “краще бути мертвим, аніж червоним ”. По суті, маккартисти були не породженням американської демо­ кратії, а її антиподом. У пошуках носіїв лівого тоталітаризму, маккартисти схилялися до правого, створивши тим самим за­ грозу американській демократії, що не могло врешті-решт не стурбувати американську громадськість. 1 коли проти Мак­ карті виступили профспілки, ліберали та прогресивісти в університетах і коледжах, а згодом навіть президент Ейзенхауер, після того як маккартисти в 1954 р. замахнулися на Пен­ тагон, маккартизм сам розклався так само швидко, як і з’явився. В американському суспільстві — суспільстві серед­ нього класу — маккартизм не міг перемогти, хоча він і завдав значної шкоди престижу та авторитету США.

Економіка США в 50-х роках. Перехід до системи ДМК, його специфіка у США

У 50-х роках США остаточно подолали синд­ ром, викликаний великою депресією. Однак економічний розвиток країни того часу означений уповіль­

неними темпами. Щорічний середній приріст виробництва

340

Сполучені Штати Америки

становив 2,3 %. Кризові явища 1948—1949, 1953—1954, 1957— 1958, 1960—1961 рр., таким чином, не були ані масштабними, ані небезпечно руйнівними. Характерним для цього періоду було також неухильне зростання темпів впровадження досяг­ нень НТР, яка змінювала обличчя американської економіки, впливала на структуру найманої робочої сили та роботодавців. Науково-технічний прогрес, особливо автоматизація вироб­ ництва, вели до зменшення виробничої і збільшення неви­ робничої категорії працюючих. Індустріалізація сільського господарства також мала своїм наслідком зменшення кіль­ кості зайнятих. У 50-х роках сільськогосподарське населення зменшилося з 25 до 21 млн чоловік.

Однак показовим для 50-х років було те, що “рузвельтівська крамола” стала невід’ємним елементом амери­ канського життя. Американський ДМК вирізнявся цілим ря­ дом специфічних рис. Зокрема, у США відсутній націона­ лізований сектор. Проте одержавлення економіки і соціаль­ ної сфери —ширша категорія, аніж фізично зрима державна власність, хоча й вона також була. У 1939 р. власність держа­ ви оцінювалась у 97,3 млрд дол., а в 1958 р. — 225 млрд. Втім слід мати на увазі таке.

По-перше, система ДМК визначала, насамперед, масшта­ би державно-монополістичних зв’язків у процесі вироб­ ництва, що виражалися в економічній, фінансовій, кре­ дитній, валютній політиці, а також при вирішенні соціальних, політичних та ідеологічних проблем, які раніше були прерога­ тивою виключно приватновласницьких структур.

По-друге, система ДМК вторгнулася не тільки у сферу ви­ робництва. Вона поширилася також і на трудові відносини. Держава активно втручалася в регулювання таких елементів трудових відносин, як щорічні колективні договори, три­ валість робочого дня, оплата праці, соціальний захист (ви­ плати безробітним, малоімущим, багатодітним сім’ям тощо). Держава — не арбітр, а регулюючий чинник стосунків між роботодавцями і найманою працею на основі права і закон­ ності, в інтересах соціального миру, безпеки та зростання добробуту всіх, хто до цього прагне.

По-третє, регулюючу роль держави обгрунтовували те­ орії, що відображали нові реалії і зміни суспільно-еко­ номічного порядку, пов’язані із загальним цивілізаційним

341

РОЗДІЛ 16

прогресом, дальшим утвердженням демократії у світі та спон­ танним розвитком науково-технічної революції. Серед них — теорія “революції керуючих”, основна ідея якої полягала в тому, що підприємці мають поступитися місцем про­ фесіональним службовцям — директорам-менеджерам, котрі виступають як уповноважені народу. Незалежні від акціонерів директори-менеджери зосередили всю повноту влади у своїх руках. Водночас, унаслідок регулюючої ролі держави і впливу певних соціальних сил, влада менеджерів обмежена, і вони змушені діяти в інтересах усього суспільства. Капіталізм став народним. Ще в 30-х роках ця теорія була висунута американськими соціологами Дж. Барнхеймом, А. Берклі та Д. Мінсом.

Найбільш впливовою за останні десятиліття була теорія народного капіталізму. Відповідно до цієї теорії, в розвину­ тих демократичних країнах подолано анархію виробництва, забезпечено добробут широких верств населення, відбу­ вається розпорошування власності, демократизація капіталу, вирівнювання доходів. Сама ж держава протистоїть моно­ поліям і забезпечує соціальну гармонію в суспільстві — співробітництво праці і капіталу. Практичне втілення даної теорії в розвинутих країнах світу, в тому числі і США, нині не викликає сумнівів.

У 60-ті роки в США поширилася також теорія конвер­ генції. Її автори — Дж. Голбрейт, У. Ростоу (США), Я. Тінберген (Нідерланди) — стверджували, що капіталізм і соціалізм, розвиваючись паралельно, прийдуть урешті-решт до єдиного знаменника — нового суспільства, яке вбере в себе кращі ри­ си того й іншого. Проте вік цієї теорії, спрямованої на прими­ рення двох суспільних систем, виявився коротким.

Розквіт ДМК у США припав на середину 50-х — 70-ті ро­ ки. ДМК став передумовою і водночас перехідною стадією на шляху до постіндустріального суспільства, ознаки якого стали виявлятися у США уже в 60-х роках.

342

Сполучені Штати Америки

Республіканці та демократи в 50-ті роки. Консервативна згода

ередина 50-х років для США — це період Сконсервативної згоди. Неоліберали схиля­ лися до консерватизму, а консерватори змістилися до цент­

ру з позицій “твердого індивідуалізму”, що породило ідео­ логію та політику консенсусу. При цьому значний вплив на позицію демократів справила обстановка “холодної війни” у світі, а на позицію республіканців —об’єктивна необхідність створення системи державного регулювання. Обидві партії, як Демократична, так і Республіканська, вважали своїм го­ ловним завданням оберігати й зміцнювати американську економічну та політичну демократію й американську право­ ву державу. Шукати якусь особливу різницю між обома провідними партіями США не слід. їхні позиції, їхні дії про­ являлися в конкурсі, змаганні на виборах. Перемагає той, хто здобуває довір’я народу, той, хто в рамках американської демократії запропонує виборцю прийнятнішу й реальну про­ граму. Проте і ті, й інші не вдаються, як правило, до пусто­ порожніх фраз і обіцянок. Демократія — це справедлива і сувора реальність, і забезпечується вона не менш точним і суворим законом.

У 1959 р. конгрес США відмінив закон Тафта—Хартлі й ухвалив “Закон про звітність та розкриття фактів у трудових колективах”, авторами якого були Лендрам і Гріффін. Він передбачав суворіший контроль за діяльністю профспілок. Ще раніше, у 1954 р., прийнято “Закон про контроль над комуністичною діяльністю” Браунелла—Батлера, який вста­ новлював ряд обмежень у діяльності комуністів.

Державне втручання в життя профспілок, зокрема забо­ рона профспілкової діяльності комуністів, були наслідком не стільки страху американського суспільства перед ко­ муністичною диктатурою (підстав для неї у США не було), скільки становленням тієї важливої регулюючої функції дер­ жави в соціальній сфері, яка, в цілому, благотворно вплива­ ла на все американське суспільство.

343

РОЗДІЛ 16

Зміни у структурі найманої праці. Політика американських профспілок

У50-ті роки відбулися зміни у структурі пра­ цюючих. Чисельність працівників невироб­ ничої сфери (включаючи “білі комірці”) перевищила

кількість зайнятих на виробництві, чому, безперечно, спри­ яли автоматизація виробничих процесів та розмах науковотехнічного прогресу.

Важливим моментом американської консервативної зго­ ди було об’єднання КВП і АФП (1955). Цьому сприяло ніве­ лювання різниці в методах роботи та цільових установках обох великих профоб’єднань. Президентом об’єднання АФП-КВП став Джордж Міні, представник профспілки во­ допровідників. АФП-КВП — важливий рушій реформізму в США. Більшість державних реформ, спрямованих на підви­ щення рівня життя робітників та найбідніших верств насе­ лення, були здійснені під тиском цієї профспілкової феде­ рації. Категорично відкидаючи ідею класової боротьби як згубну і руйнівну для суспільста, АФП-КВП пропагувала і пропагує ідею класового співробітництва, обстоює єдиний шлях, що веде до добробуту та злагоди. До страйків, як засо­ бу захисту інтересів працюючих, американські профспілки вдаються з великою обережністю і рідко, усвідомлюючи, якої шкоди вони завдають виробництву й добробуту сус­ пільства. Якщо вони усе ж відбуваються, то мають суто еко­ номічний характер.

Зміни у зовнішній політиці в період другого строку

президентства Ейзенхауера

ередина і друга половина 50-х років у світі Схарактеризувалися поворотом до мирного співіснування. Смерть диктатора Сталіна породила певні надії. До того ж небезпека ядерного конфлікту, його наслідків усвідомлювалася дедалі глибше. Сам Ейзенхауер доходив висновку, що ядерна війна — це палиця з двома кін­

344

Сполучені Штати Америки

цями, яка б’є також і того, в чиїх руках вона перебуває. Пев­ ним чином на ситуацію впливала також хрущовська відлига. Все це сприяло поліпшенню радянсько-американських сто­ сунків. Однак грунт їх був дуже і дуже непевний. Радянський Союз, здійснивши деякі незначні модифікації своєї зовнішньої політики, не відмовився від ідеї нав’язування соціалізму усьому світові. США, зі свого боку, намагалися перешкодити цьому всіма можливими засобами. А тому пе­ реважання силової політики не зникло. Небезпека ко­ мунізму, вважали в США, залишається. Звідси активна участь США у створенні таких військово-політичних блоків, як СЕАТО (1954), Багдадський пакт (1955). Особливу увагу й зусилля США прикував до себе Близький Схід, де в 50-ті ро­ ки почалися серйозні розмежування і зрушення в суспільнополітичному розкладі сил у регіоні, надзвичайно багатому енергоносіями. Активна діяльність СРСР по залученню країн арабського світу на некапіталістичний шлях розвитку викликала протидію з боку США. У 1957 р. була оприлюдне­ на доктрина Ейзенхауера. Суть її зводилася до того, що США брали на себе зобов’язання негайно надати допомогу будь-якій країні Близького Сходу, якщо для неї виникне за­ гроза з боку держави, контрольованої комуністами. Саме згідно з цією доктриною Д. Ейзенхауер у 1958 р. направив американські війська до Лівану.

Певні зрушення в радянсько-американських стосунках другої половини 50-х років не знайшли і не могли знайти глибокого розвитку. Інцидент з польотом американського розвідувального літака над радянською територією 1 травня 1960 р. підтвердив це.

Загальні наслідки 50-х років і президентські вибори 1960 р.

ля США 50-ті роки характеризувалися ос­ Дтаточним утвердженням ДМК, світовим визнанням їхньоі ролі як лідера у боротьбі проти комунізму

й захисту інтересів демократії та свободи. Водночас ейзенхауерівське керівництво, республіканці піддавалися гострій

345

РОЗДІЛ 16

критиці за відсутність реальних зрушень в економіці, яка в 1960—1961 рр. перебувала у стані кризи.

Демократи, очолювані молодим інтелектуалом Д. Ф. Кеннеді, в передвиборній кампанії пропонували вести країну до “нових рубежів”, знайти розумну альтернативу у зовнішній та внутрішній політиці. Кеннеді переміг на виборах 1960 р. Він став 35-м президентом США, відкривши еру правління демократів (1961 — 1968), що позначилася гострою соціаль­ но-політичною боротьбою, брудною війною у В’єтнамі та поглибленням американської демократії. І важко знайти історика, який би однозначно оцінив ці роки, роки великих сподівань і не менш глибокого трагізму.

Економіка США в 60-х роках

ля США 60-ті роки були періодом мас­ Д штабного впровадження досягнень науко­ во-технічного прогресу у виробництво, значної структурної перебудови в економіці, а також подальших змін у структурі найманої праці. Економічна демократія, конкуренція, сти­ мул персонального матеріального інтересу відкривали ши­ рокі можливості для наукових пошуків і їх негайної ре­ алізації у виробництво. Це характерно не тільки для США, а й для всіх країн ринкової економіки, основаної переважно на приватній власності з характерним моментом державного

регулювання, зваженого, раціонального і вдумливого.

Це був класичний період цілеспрямованих і скоордино­ ваних дій держави, приватного сектора і творчої думки провідних американських економістів, котрі прийшли в адміністрацію Кеннеді і Джонсона. їхні зусилля були спря­ мовані на стимулювання економічного зростання, що стало найголовнішим пріоритетом діяльності федерального уряду. Водночас у нарощуванні економічного потенціалу важливу роль відігравали тоді військові та космічні галузі.

Науково-технічний прогрес відкривав широкі можли­ вості для поглиблення інтенсифікації виробництва, швидко­ го збільшення частки інтелекту в готовій продукції. Так, у 1960 р. в США було виготовлено 4267 електронно-обчислю­

346

Сполучені Штати Америки

вальних машин (ЕОМ), а в 1970 р. — уже 45000. Американ­ ська економіка 60-х років — це широка автоматизація усіх сфер виробництва, структурна перебудова, в результаті якої на чільне місце виходили такі галузі, як виробництво авто­ матизованих систем, нових синтетичних матеріалів, елек­ тронно-обчислювальної техніки та ін. Таким чином, фак­ тично, відбувався вихід на провідні напрями абсолютно нових галузей. У 1960—1968 рр. американське виробництво виросло на 52 %.

Під впливом НТР відбувалися разючі зміни і в сільському господарстві. Індустріалізація сільськогосподарської праці і, як її наслідок, — “зелена революція”, вели до зменшення кількості ферм (у 1950 р. — 5,6 млн, 1970 — 2,9 млн, у 1984 р. — 2,3 млн), скорочення фермерського населення (1950 р. — 23 млн чол., 1983 — 5,8 млн) і кількості зайнятих у сільсько­ му господарстві (1950 р. — 9,9 млн чол., 1984 — 3,7 млн).

У1970 р. в невиробничій сфері працювало 60 % усіх зай­ нятих. А частка 1ТП та висококваліфікованих робітників з 1947 по 1965 р. збільшилася з 38 до 47 % у загалі робочої си­ ли. В 1967 р. наймана робоча сила становила 77,5 млн чоловік (сьогодні цей показник не перевищує 30 % усього самодіяль­ ного населення). Зник пролетаріат. Більша частина робіт­ ників належить до заможного й упевненого в собі середнього класу.

У60-ті роки в усіх сферах суспільного життя широкого застосування набула система державного регулювання. До

його сфери входили державні замовлення, перерозподіл частки національного продукту найбільш важливим галузям, різні види соціального страхування, фінансування програм розвитку науки і наукових досліджень, розробка програм економічного розвитку в масштабах країни.

Слід зауважити також, що попри всі твердження про негативну і зловісну роль монополій у капіталістичному суспільстві, американські монополії так і не стали моно­ полістами. У США чітко діє антимонопольне законодавство, започатковане законом Шермана (1890). За ним послідувала ціла низка законів: Клейтона (1914), Робінсона—Патмана (1936), Міллера—Гайдінгса (1937), про заборону злиття (1950), закон про встановлення цін на споживчі продук­ ти (1975). Монополізм, таким чином, карається законом.

347

РОЗДІЛ 16

Американці справедливо вважають, що він гальмує конку­ ренцію і тим самим перешкоджає прогресові економіки, зде­ шевленню продукції, призводить до стагнації. Монополізм розглядається як небезпека суспільству в цілому.

"1000 днів Кеннеді"

рихід Кеннеді до влади збігся з еконо­ Пмічною кризою. А тому в соціально-еко­ номічній політиці перед новою адміністрацією постало два

завдання — боротьба з кризою і прискорення темпів еко­ номічного розвитку. Програма заходів, запропонованих Кеннеді, передбачала перебудову районів хронічної депресії, розширення страхування по безробіттю, підвищення мініму­ му заробітної плати, збільшення масштабів житлового будівництва та ін. У 1961 р. конгрес прийняв цю програму. Ліві кейнсіанці з команди президента як засіб виходу з ситу­ ації пропонували створити дефіцит у бюджеті за рахунок збільшення витрат на соціальні потреби.

Однак Кеннеді обрав концепцію консервативного кейнсіанства: зменшив податки на великі підприємства, тим са­ мим активно заохочуючи збільшення інвестицій та створен­ ня нових робочих місць. Уже після смерті Кеннеді, в 1964 р., було зменшено також кредитний процент. Однак уникнути конфлікту з великим капіталом президентові не вдалося. Його спроба не допустити підвищення цін на сталь призве­ ла до погіршення стосунків з великим бізнесом. 22 листопа­ да 1963 р. Дж. Ф. Кеннеді був убитий у місті Далласі.

Реформаторство Кеннеді та Джонсона

Ліндон Джонсон продовжив реалізацію про­ грами, розробленої командою Кеннеді. В

1964 р. конгрес прийняв закон про обмеження дискримінації при наймі, у 1965 р. — закон про виборчі права нефів. З 1 лютого 1968 р. мінімум погодинної оплати праці збільше­

348

Сполучені Штати Америки

но до 1,7 дол. У 1967 р. середиьотижнева заробітна плата ста­ новила 102 долари, а тривалість робочого тижня — 38,2 год.

У період президентства Кеннеді було розроблено і ре­ алізовано цілий ряд інших важливих програм, у тому числі космічних. Першою людиною, яка ступила на поверхню Місяця, став американський астронавт Ніл Армстронг. Це сталося 21 липня 1969 р. Почав діяти Корпус миру, завдання якого полягало у створенні образу нової Америки в багатьох регіонах світу. Тисячі молодих американських спеціалістів, активістів Корпусу миру, направилися в країни, що розвива­ лися, з метою надання допомоги в освоєнні азів демократії та ринкового господарювання. Кеннеді підтримував вимоги негрів, що домагалися рівноправності, всіляко сприяв їхньому лідерові Лютеру Кінгу.

Кеннеді був політиком нового типу. Син мультимільйо­ нера, людина, безперечно, видатних здібностей, і водночас позбавлена будь-якого пафосу. Це був високий на зріст, ру­ доволосий ірландець, з військовою виправкою. Під час Дру­ гої світової війни Кеннеді командував торпедним катером РТ-190, який був протаранений японським есмінцем. Май­ бутній президент дістав тоді важке поранення, від якого страждав усе життя.

Якщо у внутрішній політиці Кеннеді прагнув до реформ, то в зовнішній — виявився прихильником компромісів.

Зигзаги зовнішньої політики 60-х років

аміна доктрини “звільнення від комунізму” Здоктриною “гнучкого реагування” була цілком слушною, відповідала поглядам Кеннеді та його ко­

манди. З одного боку, продовжувалося нарощування озброєнь, з іншого — відкрилися двері для переговорів. Про це, зокрема, красномовно свідчили такі факти. У 1961 р. США мали на оз­ броєнні 59 балістичних ракет, а в 1967 р. — 1710. Водночас у 1963 р. США підписали Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї у трьох сферах, у 1968 р. — договір про непоширення ядерної зброї. Ставлячи завдання доозброїтися, Кеннеді рішуче заявляв, що Америка вдасться

349