Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 13

ритету комуністичної влади зростав і міцнів авторитет опо­ зиційного руху робітників. Перший з’їзд “Солідарності”, що відбувся у Гданську у вересні—жовтні 1981 р., виступив з програмою “самоврядної демократичної Речі Посполитої”, яка мала прийти на зміну централізованій державі тоталітар­ ного типу. У сфері економіки передбачалося ліквідувати ко­ мандно-адміністративну систему керівництва господарським життям шляхом відокремлення органів господарської адміністрації від політичної влади. Основу економічної сис­ теми мали скласти підприємства, керовані робітничими ра­ дами і директорами, обраними на конкурсній основі. Демо­ кратизм самоврядної республіки гарантувався світоглядним, соціальним, політичним і культурним плюралізмом.

Урядова коаліція сприйняла рішення з’їзду як порушен­ ня угод, прийнятих у Гданську. Переговори конфліктуючих сторін, що почалися невдовзі після з’їзду, зайшли у глухий кут. Відновилися страйки, учасники яких вимагали від уряду вжити реальних заходів, щоб запобігти різкому падінню життєвого рівня мас. З грудня у Радомі відбулося розширене засідання керівництва “Солідарності”, яке розробило курс на активізацію боротьби з метою захоплення влади. 11 — 12 грудня “радомська позиція” була підтримана ВУК “Солідарності”, яка ухвалила рішення розпочати підготовку всенародного референдуму “Про форми і принципи здійс­ нення влади” та “Про вибори до представницьких органів різних ступенів”.

Намагаючись попередити небажаний розвиток подій, у ніч на 13 грудня 1981 р. Державна рада ПНР прийняла рішення про запровадження на всій території Польщі військового стану. Всю повноту влади взяла на себе Військо­ ва рада національного порятунку під керівництвом В. Ярузельського, який у жовтні 1981 р. став першим секретарем ЦК ПОРП. Фактично то був державний переворот, оскільки про цей крок не були заздалегідь попереджені ані члени уря­ ду, ані члени Політбюро ЦК ПОРП. Щоб запобігти загаль­ ному страйкові, всі ключові галузі, порти й 129 великих підприємств були переведені на воєнний режим. Під час запровадження військового стану, що лише відтягнуло остаточний крах комуністичного режиму, загинуло вісім чоловік.

280

Польща

Завершення антитоталітарно? демократичної революції

Об’єктивно запровадження військового ста­ ну було альтернативою інтервенції країн

Варшавського договору, громадянській війні та економічно­ му хаосу. Проте психологічно суспільство не було готовим до таких крайніх заходів. Понад 1 млн членів ПОРП на знак протесту вийшли з партії. Її залишила майже вся інтелігенція і робітнича молодь. У жовтні 1982 р. власті прийняли оста­ точне рішення про заборону “Солідарності” і створення но­ вих профспілок за галузевим принципом. Члени керівництва “Солідарності”, яким удалося уникнути арешту, перейшли на нелегальний стан, утворивши 22 квітня 1982 р. Тимчасо­ ву загальну комісію “Солідарності”. У керівництві підпілля почалися гострі дискусії щодо вибору форм і методів бороть­ би. Я. Куронь вважав основним завданням підготовку до по­ встання, а 3. Буяк — створення парламентських громадських структур, які, внаслідок опозиційної боротьби, зможуть у потрібний момент взяти владу до своїх рук. На цих же по­ зиціях стояв А. Міхник, який розробив стратегію ненасиль­ ницького захисту.

Увесь цей час дії “Солідарності” активно підтримували католицька церква, авторитет якої у країні неухильно зрос­ тав, а також Захід. У 1983 р. Л. Валенсі була присуджена Но­ белівська премія миру. Підпільні структури отримували значну фінансову й технічну допомогу через закордонні представництва “Солідарності”, польськомовні західні радіостанції виконували велику інформаційно-пропаган­ дистську роботу в її інтересах.

Перебудова в Радянському Союзі дала новий імпульс антитоталітарній демократичній революції в Польщі. На­ весні-влітку 1988 р. відбувся вибух масових страйків. Виник­ нувши спонтанно як реакція на підвищення цін на продукти харчування і комунальні послуги, вони незабаром набули ве­ ликого розмаху. Над країною нависла загроза повторення подій 1980 р. Пошуки консенсусу і громадянського миру зму­ сили керівництво ПОРП та її союзників — Об’єднану се­ лянську та Демократичну партії — сісти за “круглий стіл” з

281

РОЗДІЛ 13

участю “Солідарності”, що, фактично, означало її легаліза­ цію. Той факт, що ініціатива виходила від властей, свідчив про крах політики й практики ПОРП, адже всі дії її керівниц­ тва після запровадження військового стану незмінно закінчу­ валися провалом.

У ході переговорів, що відбулися за посередництва кос­ тьолу і тривали з 5 лютого по 6 квітня 1989 р., було досягну­ то консенсусу щодо принципів майбутньої політичної і економічної системи, яка у процесі реформ мала прийти на зміну попередній. Основні політичні сили країни домовили­ ся, що процес змін відбуватиметься під їхнім спільним кон­ тролем і матиме еволюційний, мирний характер, що всі ос­ новні рішення ухвалюватимуться з урахуванням позицій сторін, шляхом поступок і компромісів. Угода передбачала зміну Конституції з метою створення сильної президентсь­ кої влади (як гаранта виконання угод) і проведення достро­ кових виборів до сейму, в якому правлячій коаліції зазда­ легідь передбачалося надати 65 % місць.

На виборах 4 і 18 червня 1989 р. ПОРП зазнала відчутної поразки. Разом зі своїми союзниками ОСП і ДП вона отри­ мала 5 млн голосів і, відповідно, 206 місць у сеймі і сенаті, тоді як опозиція — 12 млн голосів (261 місце). Причому в се­ наті “Солідарність” здобула 99 (зі 100) місць. 19 липня на спільному засіданні обох палат В. Ярузельський був обраний президентом більшістю в один голос. Спроба створення уря­ ду правлячої раніше партійної коаліції на чолі з генералом Ч. Кіщаком не увінчалася успіхом. Після того, як Демокра­ тична і Селянська партії перейшли на бік “Солідарності”, вони сформували парламентську більшість і президент дору­ чив сформувати уряд Тадеушу Мазовецькому — радникові Всепольської виконавчої комісії “Солідарності”. Відтак про­ тягом червня—вересня 1989 р. відбулася принципова зміна політичної ситуації. ПОРП, по суті, була усунена від законо­ давчої та виконавчої влади, яка перейшла до “Солідарності”, що взяла курс на будівництво парламентської демократії і перехід до ринкової економіки.

282

Польща

Початок стабілізації (перша половина 90-х років)

еремога “Солідарності” на виборах у Пчервні 1989 р. спричинила суттєві зміни в політичному та економічному ладі країни. До кінця року бу­

ла проведена “департизація” державного апарату, армії, судів, прокуратури, реформована діяльність служби держбез­ пеки. Запроваджено повне самоврядування на рівні міст та гмін. 31 грудня 1989 р. була прийнята нова Конституція, яка відновила попередню назву держави — Республіка Польща.

Значно більше часу було потрібно на вирішення соціаль­ но-економічних проблем. Уряд Т. Мазовецького успадкував народне господарство у стані стагнації: спад промислового виробництва супроводжувався інфляцією, індекс якої 1989 р. сягнув 2000 %. Величезна зовнішня заборгованість, яка пе­ ревищила 40 млрд доларів, незбалансований внутрішній ри­ нок, житлова криза, спад виробництва призвели до цілкови­ тої дезорганізації економіки, падіння рівня життя населення. Вихід з такого становища керівництво країни вбачало у зміні структури власності, демонополізації економіки та запрова­ дженні ринкових механізмів, реформуванні фінансової і банківської систем, конвертованості злотого, що мало забез­ печити відкритий характер економіки.

Прагнучи максимально скоротити важкий для суспільства перехідний період, нове керівництво Польщі вдалося до “шо­ кової терапії” — швидких, радикальних методів оздоровлен­ ня економіки. З 1 січня 1990 р., згідно з планом міністра фінансів Л. Бальцеровича, було повністю скасовано контроль над цінами, заморожувалася заробітна плата, що спричинило різкий стрибок цін, скорочення споживання й падіння життєвого рівня населення. Проте вже через кілька тижнів після запровадження програми стабілізації інфляція почала спадати, злотий, до якого раніше ставилися зневажливо, пе­ ретворився на конвертовану валюту, а торговці й експортери почали переорієнтовуватись на ринки Західної Європи й далі за океан (актив торговельного балансу 1990 р. становив 4 млрд доларів). Глибокі зміни відбулися в банківській справі: значно зросла роль Нацбанку Польщі, який став не­ залежним від уряду, розпочалася комерціалізація інших

283

РОЗДІЛ 13

банків. Причини цих успіхів крилися в порівняно невеликих масштабах економіки, функціонуванні до 1989 р. досить значного сектора приватної власності і ринкових відносин, проринковому менталітеті населення, значній зовнішній підтримці, передусім, польської діаспори.

Водночас безперечні досягнення політики “шокової те­ рапії” на макроекономічному рівні поєднувалися з негатив­ ними наслідками в соціальній сфері. Обсяг промислового ви­ робництва зменшився на 23 %, майже 40 % промислових підприємств опинилися на межі банкрутства, кількість офіційно зареєстрованих безробітних на кінець 1990 р. зрос­ ла до 1,2 млн чоловік. З великими труднощами здійснювала­ ся ринкова трансформація аграрного сектора економіки, об­ сяг продукції якої зменшився в 1990 р. на 1,4 %, а в 1991 р. — на 2 %. Відповідно знизилися доходи селян, що зумовило зростання соціальної напруженості на селі.

Перші успіхи макроекономічних реформ і демократії всели­ ли віру поляків у свої сили. Протягом першої половини 90-х років більш як 2 млн чоловік започаткували власний бізнес. Новостворені приватні підприємства забезпечували зай­ нятість третини працездатного населення Польщі, виготов­ ляли 50 % продукції, що експортувалася за межі країни. Нові підприємці надали польській економіці певної гнучкості й динамізму, зробили вагомий внесок у зростання її продук­ тивності. На державних мідних рудниках, суднобудівних вер­ фях також запроваджувалися нові технології та методи праці. Деякі колишні державно-монополістичні підприємства були приватизовані й перетворювалися на орієнтовані на експорт промислові холдингові компанії. Проте нерідко економічний націоналізм у мисленні нового управлінського корпусу й не­ бажання передавати підприємства до рук іноземних інвес­ торів гальмували темпи приватизації. У 1993 р. частка при­ ватного сектора у виробництві ВНП становила 55 %. Однак приватний сектор, попри його динамічний розвиток, усе ще не міг запропонувати достатню кількість робочих місць. Рівень безробіття в Польщі залишався одним із найвищих се­ ред країн Східної Європи — 3 млн чоловік або 16 % дієздат­ ного населення за підсумками 1994 р.

Суперечливі наслідки економічних реформ прискорили процес не лише соціальної, а й політичної диференціації

284

Польща

польського суспільства. До середини 1990 р. у країні функціо­ нувало вже понад 200 різних партій і громадських об’єднань, які представляли увесь спектр політичних сил. Спадкоєми­ цею ПОРП, яка в січні 1990 р. прийняла рішення про само­ розпуск, стала Соціал-демократія Республіки Польщі (СДРП), що сповідувала принципи багатопартійної системи, правової держави і ринкової економіки. Партією лівоцентристського напряму є Польська селянська партія (ПСП). Її ідеологія — неоаграризм, який в економіці на перший план висуває розвиток сільського господарства, а в суспільному житті — соціальне вчення католицької церкви. До створеної в середині 1990 р. Демократичної спілки (ДС) увійшла інте­ лектуальна еліта “Солідарності”. ДС обстоювала такі цінно­ сті, як демократія, ринкова економіка і добробут країни, прагнула до побудови правової держави з рівновагою гілок влади. Близьким до неї з ідеологічного погляду був Лібераль­ но-демократичний конгрес, який апелював до традиційних ліберальних цінностей — свободи особистості, політичного плюралізму, приватної власності, вільної ринкової еко­ номіки. Чимало партій виникло на правому фланзі політич­ ного спектра: Християнсько-демократична партія праці, Національно-християнське об’єднання, Республіканська ко­ аліція, Консервативна партія та ін.

У липні 1990 р. під тиском сил, які підтримували Л. Валенсу, із уряду вивели деяких міністрів — представників колиш­ ньої коаліції. Л. Валенса, розгорнувши кампанію збору підписів під петицією з вимогою негайної відставки В. Ярузельського з посади президента Республіки, закликав до повного очищення державних структур від комуністів. Не ба­ жаючи загострювати ситуацію, В. Ярузельський погодився об­ межити свої повноваження і передати владу всенародно обра­ ному президентові. Після внесення сеймом відповідних змін до Конституції, у листопаді—грудні 1990 р. відбулися нові президентські вибори, на яких переміг Л. Валенса. На парла­ ментських виборах у жовтні 1991 р., що відбувалися за про­ порційною системою, до сейму увійшли представники 28 партій. Правоцентристська коаліція сформувала уряд, який очолив Я. Ольшевський. Проте вже через півроку, внаслідок розбіжностей з президентом, він пішов у відставку. Новий ко­ аліційний кабінету липні 1992 р. очолила X. Сухоцька — один

285

РОЗДІЛ 13

із лідерів ДС. Соціально-економічний курс не зазнав серйоз­ них змін і в 1992 р. Польща стала першою з країн ЦПСЄ, якій вдалося загальмувати падіння виробництва і за короткий строк добитися його поступового зростання. Іншою важли­ вою подією стало прийняття сеймом так званої Малої консти­ туції, що набула чинності у грудні 1992 р. Відповідно до Основного документа право формування кабінету міністрів перейшло з компетенції парламенту до президента.

Несподіваними для багатьох стали результати парла­ ментських виборів у вересні 1993 р., що відбувалися на основі нового виборчого закону, який обмежував проходження до сейму й сенату партій та коаліцій, шо не набрали відповідно 5 і 8 % голосів. Вони принесли переконливу перемогу лівим, піднесення популярності яких було пов’язане передусім з їхньою передвиборною програмою, в якій проголошувалися гарантії соціального захисту. На неї покладали надії ті, хто найбільше потерпів від ринкових реформ — пенсіонери, вчи­ телі, медики, працівники державних підприємств та інші ка­ тегорії населення, заборгованість у зарплаті яким на грудень 1994 р. становила 39 трлн злотих. Нову урядову коаліцію, до складу якої увійшли представники СДРП і ПСП, очолив лідер останньої В. Павляк. Ключовим завданням урядової програми проголошувалося зниження соціальної ціни ре­ форм. На практиці це виливалося в патерналізм і державний протекціонізм: програма масової приватизації була відкладе­ на на два роки. Хоча проведення реформ дещо загальмувало­ ся, урядові В. Павляка вдалося досягнути головного — стабілізації злотого й зростання виробництва майже в усіх га­ лузях. У 1994 р. інфляція знизилася до ЗО %, а промислове виробництво зросло на 8 %; ВНП збільшився на 4,4 %, част­ ка приватного сектора в його виробництві становила 55 %.

До індустріального суспільства західного зразка

аявність лівоцентристського кабінету та Норієнтованого на праві сили президента створювала ситуацію двовладдя, яка вилилася в конфлікт

глави держави з урядом, сеймом і сенатом. Урядові ставили­

286

Польща

ся в провину гальмування реформ самоврядування й загаль­ ної приватизації, дотації сільському господарству за відсут­ ності спроб його модернізації, “проросійська орієнтація” і стриманість щодо Заходу. У березні 1995 р. конфлікт завер­ шився зміною глави кабінету — ним став соціал-демократ Ю. Олекси. Проте суперечності залишилися. Не було єдності між главою держави і урядом щодо майбутньої конституції країни, а також з питання про форми й методи масової при­ ватизації. Лише подолавши кваліфікаційною більшістю пре­ зидентське вето, сейм улітку 1995 р. ухвалив відповідну нор­ мативну базу. Це дало можливість здійснити прорив на вирішальному напрямі реформ. У серпні того ж року 15 інве­ стиційних фондів поділили між собою 413 державних підприємств, а через три місяці до масової приватизації підключилися мільйони польських громадян: почалося роз­ державлення 514 великих і середніх підприємств, що стано­ вили 10 % економічного потенціалу країни. При цьому в 1995 р. темпи економічного зростання в Польщі залишалися найвищими в Європі (6,5 %), а безробіття знизилося до рівня 1991 р.

З наближенням президентських виборів, призначених на листопад 1995 р., політична боротьба у країні набула особли­ вої гостроти. З 17 кандидатів на президентську посаду до другого туру дійшли Олександр Квасьневський, навколо якого об’єдналося 28 партій і угруповань Спілки демокра­ тичної лівиці, і Лех Валенса, підтриманий партіями й коаліціями правого сектора, націонал-патріотичними й католицькими колами. Більшість виборців (51,7 %) віддали перевагу кандидатові лівих сил. 23 грудня О. Квасьневський обійняв посаду глави держави, незважаючи на численні про­ тести опозиції та серію політичних скандалів. Найгучніший із них був пов’язаний з ім’ям Ю. Олекси, звинуваченого в багаторічній шпигунській діяльності на користь радянської (а потім російської) розвідки. У січні 1996 р. він змушений був піти у відставку. Тоді ж, у лютому 1996 р., восьмим за ра­ хунком прем’єром пореформеної Польщі став соціал-демо­ крат В. Чимошевич.

Новий уряд продовжив реформаторський курс. Він роз­ робив програму “Стратегія для Польщі до 2000 р.”. За його ініціативою в червні 1996 р. сейм прийняв десять законопро­

287

РОЗДІЛ 13

ектів, спрямованих на децентралізацію влади й управління. Водночас тривав процес приватизації й закриття нерента­ бельних підприємств. У країні з’явився середній клас, до якого можна віднести 15 % населення (близько 6 млн чо­ ловік) з середньомісячним доходом від 800 до 1600 доларів на сім’ю з чотирьох чоловік. На середину 1996 р. середня зарплата була еквівалентною 335 доларам США. Та все ж, попри очевидні успіхи, життєвий рівень населення залишав­ ся утричі нижчим, ніж у середньостатистичного західноєвропейця.

Невдоволення опозиції викликали прийняття сеймом у жовтні 1996 р. революційного для католицької Польщі зако­ ну про легалізацію абортів, проти якого активно виступав костьол, а також низка положень нової конституції, винесе­ ної навесні 1997 р. на всенародний референдум. На підтрим­ ку схваленого парламентом тексту Основного закону висло­ вилось близько 53 % поляків, які брали участь у голосуванні. Нова Конституція набула чинності з 1 вересня 1997 р. Вона гарантує громадянські й економічні свободи, містить прин­ цип відділення церкви від держави. Дещо обмежуються по­ вноваження президента, для подолання вето якого відтепер потрібно 3/5, а не 2/3 голосів депутатів сейму. Економічна система Польщі характеризується в Конституції як соціаль­ но-ринкова, заснована на свободі підприємництва, приват­ ної власності, а також солідарності, діалозі й співробітництві соціальних партнерів.

На парламентських виборах 21 вересня 1997 р. переміг правоцентристський блок “Акція виборча “Солідарність” (АВС), який об’єднав близько 40 партій і рухів консерватив­ но-ліберального й християнського напряму. Він здобув 33,8 % голосів виборців, 202 (із 460) місця у сеймі і 51 (зі 100) в сенаті. Коаліційний уряд очолив автор економічної програ­ ми “Солідарності”, професор хімії Єжі Бузек. Одним із його заступників і міністром фінансів знову став Л. Бальцерович, лідер Унії свободи. Зусилля уряду були спрямовані на завер­ шення приватизації й демонополізації енергетики, освіти і телекомунікації, реструктуризації важкої промисловості, на всебічну підтримку малого і середнього бізнесу, підготовку країни до вступу до Євросоюзу. Уряд Є. Бузека започаткував чотири важливі інституційні реформи — територіального

288

Польща

самоврядування, охорони здоров’я, пенсійного забезпечення, а також освіти, проте не зумів утримати економічної динаміки і втратив громадську підтримку вже на половині каденції.

На шляху до Європейського Союзу

оступальні економічні перетворення дру­ Пгої половини 90-х років, політична стабіль­ ність і зміцнення міжнародних позицій країни стали основ­

ними передумовами нової перемоги О. Квасьневського на президентських виборах у жовтні 2000 р. Уже в першому турі він здобув переконливу перевагу, діставши 56 % голосів ви­ борців. Зовсім по-іншому розвивалися події напередодні й під час чергових парламентських виборів. У середині 2001 р. Польща переживала найважчий період системно-еко­ номічної трансформації з часу повалення комуністичної си­ стеми в 1989 р. Безробіття в країні сягнуло 18 % (в деяких найбідніших регіонах — 40 %), а темпи економічного роз­ витку не перевищували 1 %. Низькі ціни на світових ринках призвели до радикального зменшення зайнятості у вугільній галузі та чорній металургії. Під ще більшим тиском опини­ лося сільське господарство країни, де прогнозувалося змен­ шення зайнятості майже наполовину.

На загальних виборах, що відбулися 23 вересня 2001 р., перемогу здобули польські соціал-демократи, об’єднані в Союз лівої демократії (СЛД) під керівництвом Л. Міллера (46 %). Решту голосів поділили між собою “Громадянська платформа”, “Унія праці”, Польська селянська партія, а та­ кож “Права та солідарність” і популістська “Самооборона”, які вперше домоглися успіху на парламентських виборах. Праві партії — “Солідарність” і Союз свободи — зазнали нищівної поразки й вибули з парламентського блоку. Новий польський уряд очолив Л. Міллер, підтриманий лівоцентристською коаліцією. Таким чином, у Польщі склалася унікальна політична ситуація, коли в руках одного політич­ ного напряму вперше з 1989 р. зосередились усі гілки влади: президентська, законодавча й виконавча.