Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 10

ла у 1996 р., якщо виходити з купівельної спроможності песо, 10,5 тис. дол. Економічні й соціальні успіхи Чилі підкріплені стабільною політичною і партійною системами.

Гідні уваги метаморфози відбулися з державною пенсій­ ною системою. Вона також приватизована. Свої пенсійні внески робітники сплачують у приватні фірми і, виходячи на пенсію, отримують назад не тільки вкладені гроші, а й додат­ кову суму за інвестування (як результат капіталізації внеску). Означені фонди швидко зростають. На середину 90-х років вони контролювали 12,5 млрд дол., що становило 35 % ВВП. Як і в економічно розвинутих країнах, у Чилі відбувався, та­ ким чином, процес розпорошення національної власності, а самі чилійці ставали дрібними капіталістами, оскільки фор­ ма пенсійної системи надала мільйонам громадян мож­ ливість отримувати дивіденди у приватному секторі вироб­ ництва. У 1990 р. в умовах бідності проживало 40 % усіх чилійських сімей, у 2000 р. цей показник становив 20,6 %. Разом з тим Чилі зіткнулася з низкою проблем, як еко­ логічних (спеціалізація на експорті природних ресурсів), так і соціальних (заборона розлучення та абортів), які набули політичного характеру й розкололи суспільство.

У березні 2000 р. президентом Чилі став Рікардо Лагос Ескобар — лідер “Об’єднання партій за демократію”, яке пе­ ребуває при владі з 1990 р. Протягом 2001—2002 рр. у країні було прийнято низку законів, що стосуються, насамперед, соціальної політики і сфери трудових відносин: закон про створення Фонду страхування від безробіття, закон про ре­ форму трудового законодавства, закон про боротьбу з ухи­ ленням від сплати податків тощо. Була відмінена також смертна кара.

Процеси, що-відбуваються сьогодні в Чилі, свідчать про курс цієї країни на демократію та відхід від традиційної ав­ торитарної системи, прагнення остаточно подолати спадщи­ ну Піночета.

9 січня 1992 р. Чилі визнала незалежність України, а 28 січ­ ня було досягнуто домовленості про встановлення диплома­ тичних відносин між обома країнами. Важливе значення для розбудови стосунків між нашими державами мав офіційний візит до Чилі (жовтень, 1995) президента України Л. Кучми та його переговори з президентом Чилі Е. Фреєм. Було підписано Угоду про сприяння та взаємний захист інвес­

200

Латинська Америка

тицій і Протокол про співробітництво між міністерствами закордонних справ. Останнім часом політичне співробіт­ ництво доповнюється економічним. Обидві країни заінтере­ совані у співпраці в різних сферах економічної діяльності.

ЩЩзилія

Бразилія — найбільша за територією та насе­ ленням країна Латинської Америки. Її на­

селення — 170 млн чол. — складає майже половину жителів Південної Америки. Національна економіка оцінюється в 450 млрд дол., що у два рази більше вартості економіки країн Східної Європи. За обсягом ВВП Бразилія входить у першу десятку країн світу. Потужна модерна промисловість, ство­ рена в повоєнний період, продукує літаки, підводні човни, автомобілі, військову та космічну техніку. У країні збудовано два космодроми. Кількість жителів у десяти містах переви­ щує 1 млн чол.

У середині і другій половині 90-х років прискорився про­ цес економічного розвитку країни. Це стало наслідком стабілізаційної програми, розробленої командою тодішнього президента країни Ф. Кардозу (відома під назвою “план реал”)- З 1 липня 1994 р. запроваджена нова грошова одини­ ця — реал.

Найбільш високих темпів розвитку досягнуто у вироб­ ництві споживчих товарів (95,5 % усього приросту за 1991 — 1997 рр.) і товарів тривалого користування. Так, за випуском автомобілів Бразилія займає сьоме місце у світі (2,2 млн). Темпи зростання в обробній промисловості в 1997 р. — 5 %. Виробництво сільськогосподарської продукції в 1991— 1997 рр. виросло на 20 %. Бразилія утримує перше місце у світі за ек­ спортом апельсинового соку і друге — традиційної кави. Зростання виробництва бройлерів за сім років становило 60 % (третє місце у світі). Обсяг зовнішньої торгівлі за цей же період збільшився у два рази і становив 111,5 млрд дол. ВВП за 1997 р. сягнув 1 трлн дол. Швидкими темпами розгорталася приватизація. Бразилія володіє великим внутрішнім ринком і динамічним експортним сектором.

201

РОЗДІЛ 10

У 90-х роках у країні відбувалися процеси, які багато в чому нагадували чилійські: економіка прагнула покінчити з характерною для попередніх часів закритістю — йшла прива­ тизація державних компаній, у Бразилію залучалися іноземні інвестиції. Проте цілий ряд причин утруднював цей украй необхідний процес. Згубний вплив на економіку Бразилії мав високий рівень інфляції, який у 1993 р. становив 30 % за місяць. Породжені нею високі процентні ставки гальмували продуктивне підприємництво, спричиняли корупцію та за­ гострення ситуації в соціальній сфері. Та й сам процес роз­ державлення наштовхувався на цілу низку перепон. Так, енергетичні та телекомунікаційні компанії не можуть бути продані без відповідних змін у конституції. Заходи централь­ ної влади гальмувала також надмірна незалежність бразиль­ ських штатів. А наявність у країні 43 політичних партій свідчила, що демократичне суспільство з ринковою еко­ номікою в Бразилії ще тільки починає формуватися. Знач­ ною перепоною був і роздутий державний сектор. Проте було з кого брати приклад: на відміну від державного, при­ ватне виробництво у Бразилії надзвичайно ефективне, з інтенсивним припливом інвестицій, а його продукція від­ повідає високим стандартам.

Загальний спад виробництва у світі з початку XXI ст. не обійшов і бразильську економіку, тісно пов’язану з кон’юнк­ турою на світових ринках. У 2001 р. спад виробництва стано­ вив 0,6 %. Значних збитків країні завдала також енергетична криза, що стала наслідком посухи, оскільки 90 % енергетич­ них потужностей країни припадає на ГЕС. Впали реальні до­ ходи населення — 50 млн бразильців живуть сьогодні нижче прожиткового мінімуму. У країні налічується 8 млн без­ робітних, а зовнішній борг на 1 січня 2002 р. сягнув 212 млрд дол. Економічні та соціальні проблеми привели до заміни владних виконавців біля керма державної машини. 27 жовт­ ня 2002 р. президентом Бразилії був обраний лідер Партії трудящих Луїс Інасіу да Сілва.

Визнання Бразилією України відбулося 26 грудня 1991 р., а дипломатичні відносини встановлено 11 лютого 1992 р. Важливе значення для налагодження зв’язків між обома країнами мав офіційний візит до Бразилії президента України Л. Кучми, що відбувся 26 жовтня — 1 листопада 1995 р. У ході візиту між Бразилією і Україною був підписа­

202

Латинська Америка

ний Договір про дружні відносини та співробітництво. З то­ го часу між обома країнами укладено близько двох десятків міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод. Виникли сприятливі умови для співпраці в авіаційній, космічній, військово-технічній сферах. У 2002 р. обидві країни виявили також заінтересованість у співпраці в галузі аграрно-промис­ лового комплексу.

МЕКСИКА

Мексика, країна зі 100-мільйонним насе­ ленням, так само як і інші країни-лідери

регіону, відкривалася і приватизувалася, налагоджувала ши­ рокі торговельні зв’язки зі США та Канадою на нових заса­ дах, стала членом різних міжнародних організацій, у тому числі й ГАТТ. Уже в 1991— 1993 рр. ВВП країни збільшився на 7,2 %, що стало наслідком відходу від традиційного про­ текціонізму і державного патерналізму. Важливу роль у цьо­ му процесі зіграв президент К. Салінас де Гортарі — при­ хильник моделі відкритої економіки. В зазначений період щорічні зарубіжні інвестиції становили 4,5 млрд дол. А в 1994—1995 рр. цей показник зріс до 10 млрд дол.

Проте переважання соціалістичних методів господарю­ вання, що суперечили ринковим принципам економічної свободи, дуже скоро дало про себе знати. Потужний потік північноамериканського імпорту через Ріо-Гранде завдав ве­ ликих втрат мексиканській валютно-фінансовій системі. До всього цього додався вибух політичного насильства (вбивст­ во в 1994 р. кандидата в президенти від правлячої Інсти- туційно-революційної партії Луїса Дональдо Колосіо). На півдні країни повстали індіанці. Складну ситуацію підігріва­ ли противники реформ. У грудні 1994 р. вартість мекси­ канського песо впала на 40 %. Почався спад виробництва. Крах мексиканського ринку, наступна втеча з Мексики за­ рубіжних інвестицій завдали шкоди також численним північноамериканським компаніям у Мексиці й неабияк стурбували уряд США, який вирішив ужити рішучих заходів для стабілізації песо. Своєму партнерові по НАФТА Сполу­

203

РОЗДІЛ 10

чені Штати надали кредит у 20 млрд дол. Загалом же зовнішні надходження склали 50 млрд дол. Новий уряд пре­ зидента Ернесто Седільйо зумів переломити ситуацію. Уже в 1996 р. економічне зростання становило 5,2 %, 1997 р. — 7 %. Програмою Седільйо передбачалося, що такі темпи збільшення виробництва збережуться до кінця століття. Протягом 1996—1997 рр. була подолана фінансово-еко­ номічна криза. Однак спад економічної активності в США у 2001 р. позначився й на Мексиці, економіка якої зав’язана на північного сусіда. Відчутних економічних втрат зазнала країна й унаслідок падіння цін на нафту.

У 1995 р. була започаткована реформа ехідальної (общин­ ної) системи у сільському господарстві — найбільш відста­ лої, архаїчної форми господарювання на селі. Члени ехідо здобули право самостійно вирішувати долю своїх колектив­ них господарств. Згідно з новим законом общинні землі ста­ ли об’єктом купівлі-продажу.

Наприкінці XX ст. настійною необхідністю для Мексики стала політична реформа, яка усунула б перепони на шляху демократизації в усіх сферах життя. Як відомо, у країні три­ валий час зберігалася диктатура Інституційно-революційної партії (ІРП), котра, по суті, розпоряджалася у своїх інтересах великою державною власністю завдяки відповідним кон­ трольним важелям. З 1929 р. й до кінця століття ІРП була своєрідною КПРС, ядром політичної системи, здійснювала необмежений контроль над законодавчою владою, хоча її повноваження й функції не були закріплені в конституції. Щоправда, диктатура ІРП пом’якшувалася тією обставиною, що жодна особа в Мексиці не може перебувати при владі більше як шість років. Ще однією перепоною на шляху до демократії була надто сильна регіональна влада, що зосеред­ жувалася в руках губернаторів штатів.

Останнім часом у країні здійснюються заходи, спрямо­ вані на узаконення опозиції як демократичного парла­ ментського інституту. Були внесені важливі зміни до систе­ ми партійного та електорального законодавства, гарантовано прозорість виборів і незалежність виборчого інституту від виконавчої влади. Все це забезпечило прихід опозиції до влади у 2000 р. 1 грудня 2000 р. президентом Мексики був обраний Вісенте Фокс Каседа, що поклало край більш як 70-річній владній монополії ІРП. Мексиканська демократія

204

Латинська Америка

здобула ще одну важливу перемогу. У країні завершилося встановлення багатопартійного конституційного правління.

Важливою умовою досягнення стабільної демократії є подолання бідності, низького рівня життя, характерного для пересічного мексиканця. У цьому плані акцент на розвиток освіти став одним із вирішальних засобів виходу з такого стану. Якщо у 1994 р. у країні функціонувало сім державних технологічних університетів, у 1997 — 24, то у 2000 р. — 42. Підготовка кадрів високої кваліфікації — важливий показ­ ник реальної боротьби з бідністю.

25 грудня 1991 р. Мексика визнала Україну як незалежну державу, а 14 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні стосунки. Переломним моментом у становленні й розвитку мексикансько-українських відносин став державний візит президента України Л. Кучми до Мексиканських Сполучених Штатів (вересень, 1997). Між Мексикою і Україною було підписано Декларацію про принципи відносин та спів­ робітництво і Меморандум про взаєморозуміння між урядами обох країн. Найбільш перспективні галузі співробітництва — літакобудування, сільськогосподарське машинобудування, важке енергетичне машинобудування, телекомунікації та аерокосмічна промисловість, суднобудування, будівництво газосховищ, хімічна та фармацевтична промисловість. Плани сторін інтенсивно втілюються в життя. Так, у жовтні 2002 р. під час зустрічі українських підприємців з делегацією мекси­ канського штату Сан-Луїс Потосі обговорювалася мож­ ливість взаємовигідного співробітництва у нафтогазовій та аграрній сферах. Сторони, зокрема, мають намір реалізувати спільні проекти будівництва морських платформ для видо­ бутку нафти й газу.

АРГЕНТИНА

ргентина — друга за територією (2167 тис. Акв. км) і третя за населенням (37 млн чол.)

країна Латинської Америки.

У 90-ті роки Аргентина здійснила ринкове реформування своєї економіки. Президент Карлос Менем (1989—1999),

205

РОЗДІЛ 10

лідер Хустісіалістської (пероністської) партії, віддаючи на­ лежне духові часу, виявився прихильником демократизації, “виробничої революції”, модернізації, зміни ролі держави у національному виробництві. До його приходу міжнародні економісти вважали Аргентину “латиноамериканським хво­ рим”. Менем спішно приватизував державну власність, у то­ му числі авіаційну та нафтову компанії, домігся прийняття закону, який забороняв емісію грошей, не забезпечених до­ ларовим паритетом, золотом і цінними паперами, запрова­ див жорсткий фіскальний режим. Через три роки інфляція впала до нуля, приріст ВВП становив 9 %. Проте внаслідок шокової терапії кожен п’ятий аргентинець втратив роботу.

Творцем аргентинського “економічного дива” був випуск­ ник Гарвардського університету міністр економіки Д. Кавалло. Він дотримувався монетаристських принципів управління економікою. Однак доларової маси постійно не вистачало, оскільки на ринку США збувалося лише 10—11 % аргентинської продукції, а достатніх внутрішніх джерел на­ громадження не було. За такої ситуації країна змушена була вдатися до зовнішніх кредитів, сума яких у 90-ті роки зросла у 2,5 рази. Багата ресурсами країна стала жити, по суті, в борг, що загрожувало негативними наслідками.

У90-ті роки Аргентина взяла курс на входження до міжнародного ринку, державна участь в економіці була зве­ дена до мінімуму, проведена майже цілковита приватизація державних підприємств. Національна валюта прирівнювала­ ся до долара (1 песо — 1 долар).

Уміжнародному плані Аргентина схилялася до тісної співпраці зі США, вийшла з Руху неприєднання, у рамках МЕРКОСУР посилила інтеграційні стосунки з Бразилією.

Скориставшися успіхами в економіці, К. Менем після 1993 р., коли пероністи на проміжних виборах до нижньої палати парламенту втратили більшість, провів конституційну реформу, яка звелася до скорочення терміну перебування на посаді президента з шести до чотирьох років з правом по­ вторного обрання. У 1995 р. К. Менем знову став президен­ том. Проте уже з 1996 р. економічна ситуація стала погіршу­ ватися. На аргентинську економіку негативно вплинули такі чинники, як мексиканська (1995) та азійська (1997—1998) фінансово-економічні кризи. Монетаристські методи госпо­

206

Латинська Америка

дарювання виявилися неефективними. У 1998 р. спад в еко­ номіці сягнув 3 %. З рівнем життя аргентинців падав і рей­ тинг Менема, зростало безробіття. Почастішала практика невиплат зарплати державним службовцям. А тому перемога на президентських виборах наприкінці 1999 р. кандидата від опозиційного лівоцентристського Альянсу за працю Фер­ нандо де ла Руа, людини з бездоганною діловою та політич­ ною репутацією, була цілком закономірною.

Новий президент своїми головними завданнями за ситу­ ації, що склалася, вважав боротьбу з корупцією та без­ робіттям, досягнення конкурентоспроможності аргентинсь­ кої економіки на світовому ринку. Однак уже на середину 2001 р. де ла Руа змушений був визнати, що поставлені цілі за перші 500 днів його президентства не досягнуті. Більше того, країні загрожував дефолт, оскільки в рамках обслугову­ вання загального зовнішнього боргу в 170 млрд дол. треба було виплатити 20 млрд дол. Таких коштів країна не мала. Де ла Руа вдалося домовитися з МВФ про виділення 40 млрд дол., у тому числі й на оздоровлення економіки. Умовою от­ римання нових кредитів було зобов’язання скоротити внутрідержавні витрати, дефіцит бюджету тощо. Це означало крах соціальної політики. Скорочувалися витрати на охоро­ ну здоров’я, освіту, інші соціальні потреби. Затримувалися виплати пенсій. Запроваджувалися обмеження на виплату банківських вкладів. Тріщав бюджет. Зовнішній борг сягнув 200 млрд дол., що становило 45 % ВВП.

Вибух загального невдоволення стався 19 грудня 2001 р., коли уряд заявив про неможливість здійснювати чергові пла­ тежі, що означало дефолт. Натовпи людей почали громити “Макдональдси”, банки. У сутичках з силами правопорядку під час заворушень 19—20 грудня загинуло 27 осіб, сотні бу­ ли поранені. 21 грудня президент і уряд пішли у відставку. Надії на підтримку США виявилися примарними. Після 11 вересня 2001 р. США було не до Аргентини.

Чинники, що спричинили аргентинську кризу, — комплексні, мають як об’єктивний, так і суб’єктивний ха­ рактер, не тільки економічні, а й політичні корені. Насампе­ ред, Аргентина перестала отримувати ренту від сільського господарства (зерно, м’ясо), котра раніше була джерелом суттєвих надходжень до державної скарбниці. Причиною

207

Розділ НІМЕЧЧИНА

імеччина — велика європейська держава з високорозви- Ннутою промисловістю та ефективним сільським госпо­ дарством. На сучасному етапі вона відіграє важливу роль у формуванні

політичного клімату та стосунків між країнами Європи. Післявоєнний шлях Німеччини показовий тим, що дає можливість в межах народу однієї менталь­ ності провести порівняльні паралелі щодо життєвості і прогресивності суспільних систем, що кинули історичний виклик одна одній.

Економічне та політичне становище Німеччини після поразки у Другій світовій війні

ринципові основи союзницького контро­ Плю і міжнародного правового статусу пе­ реможеної Німеччини були закладені на Кримській (4—

11 лютого 1945 р.) та Потсдамській (26 липня — 3 серпня 1945 р.) конференціях керівників урядів СРСР, США та Англії. Союзники урочисто заявили, що їхня мета — “знищен­ ня німецького мілітаризму й нацизму і створення гарантії того, що Німеччина ніколи не буде спроможна порушити мир в усьо­ му світі”, що німецькому народові буде надана можливість

“здійснити реконструкцію на демократичній і мирній основі”.

Так були закладені основи політики чотирьох “Д ”: демокра­ тизації, демілітаризації, декартелізації, денацифікації — ви­ корінення фашизму в німецькому суспільстві, здійснення глибоких демократичних перетворень. Водночас союзники домовилися про кордони майбутньої Німеччини — демокра-

209