Тактика полягає в тому, що потрібний суворий ліжковий режим, місцева гіпотермія, медикаментозна терапія: інтенсивна інфузійно-трансфузійна, гемостатична терапія, антибіотикопрофілактика, гепатопротектори, стимуляція перистальтики кишечника, профілактика і лікування ускладнень травми. Необхідне ретельне динамічне спостереження за станом травмованого (гемодинаміка, показники аналізів крові), за сигнальним катетером у черевній порожнині, за морфофункціональним станом печінки (біохімічні аналізи). Гематокрит, як доступний і простий маркер, визначають кожні 6-8 годин.

Тривалість ліжкового режиму для пацієнтів при пошкодженні печінки (селезінки, нирок) І-ІІ ступеня важкості - до зникнення болю. Після виписки таким травмованим пропонують уникати фізичного навантаження до 2 міс. якщо пошкодження органа ІІІ чи більше ступеня ліжковий режим потрібен перші 4-5 днів, потім – мінімальна діяльність 6-7 днів, після чого, 2,5-3 міс. виключається напружена діяльність, у тому числі спортивні заняття.

Хірургічне лікування

Якщо існують показання для невідкладного оперативного втручання, то в реанімаційному підрозділі термін від госпіталізації до операції не може бути більшим 10 хв [D.V. Feliciano et al., 2002].

Показання до екстренного втручання:

-травмованого не вдається вивести із шоку, особливо геморагічного, незважаючи на інтенсивну інфузійно- трансфузійну терапію протягом години;

-гемодинаміка не поліпшується або її стабілізація не стійка (АД нижче 90 мм рт. ст., ЧСС > 110 за/хв);

-ІІІ, IV, V ступені розриву печінки;

-збільшення розмірів підкапсульної гематоми; гемоперитонеум більше 500 мл;

-є ознаки (клінічні чи інструментального обстеження), що кровотеча продовжується;

Покази до хірургічного

втручання

-виникла повторна кровотеча;

-є обгрунтована підозра чи діагностовано пошкодження інших органів живота;

-виражені симптоми перитоніту;

-наявність рідини в черевній порожнині товщиною 2 см і більше (дані УЗД) та нестабільна гемодинаміка (АТ< 100 мм рт. ст.);

-при виконанні лапароцентезу (абдомінального лаважу) отримано 20 мл крові.

-явні ознаки внутрішньочеревної кровотечі у потерпілих із закритою травмою живота незалежно від тяжкості стану пацієнта і показників гемодинаміки (абсолютне показання до негайної операції.

Операційний доступ. Саме від доступу, а до печінки запропоновано біля 70 доступів, нерідко залежить успіх втручання. Тому операційне поле обробляють так, щоб залишалася можливість для маневру, тобто без затримки можна було б при необхідності лапаротомний розріз розширити або доповнити торакотомним.

Якщо пошкодження печінки не визиває сумнівів, воно в передніх відділах і ізольоване, то достатній доступ до органа забезпечує розріз у правому підребер’ї Федорова, чи Кера. Але найбільш часто застосовують верхньосерединну лапаротомію. Зручний доступ Черні чи Ріо-Бранко, який при потребі легко перевести в торакотомний у VIII міжребер’ї.

Тимчасовий гемостаз.

При значній кровотечі передусім конче необхідно провести тимчасову її зупинку. Це вимушений, але обов’язковий компонент операції, оскільки з крововтратою: а) поглиблюється геморагічний шок; б) виникає тривалий спазм органних артерій, а тому із загальної циркуляції виключаються цілі ділянки кровоносної системи (секвестрація кровотоку); в) довготривала гіпотензія може привести до тяжких структурних змін печінки (ішемічні некрози).

При нестабільній гемодинаміці опускають головний кінець стола (положення Тренделенбурга); рану печінки притискують рукою або тампоном; передавлюють пальцями чи судинним затискачем (або підводять турнікет) печінково-дванадцятипалу зв`язку з її елементами (Рис. 14), а при неефективності на 15 хвилин здавлюють рукою (притискують кулаком) аорту до хребта під діафрагмою.

Хірургічна обробка рани печінки

Краї рани часто розтрощені, відірвані шматочки паренхіми, згустки крові і, як правило, продовжується кровотеча. У такій ситуації показана хірургічна обробка розриву органа, а саме:

а) оптимальне видалення нежиттєздатних тканин паренхіми, інакше вже через декілька годин розвивається інтоксикація продуктами їх розпаду, некробіозу, що може привести до тяжких ускладнень (гепаторенальний синдром та ін.); крім того, видалення нежиттєздатних тканин полегшує доступ фагоцитів до мікроорганізмів і позбавляє їх поживного середовища;

б) ретельний гемохолестаз (окрема перев`язка обшиванням пошкоджених судинно-секреторних елементів);

в) адекватне дренування.