Лекції

Запаси природного газу категорій А+В+С зараз становлять 1100,4 млрд. м3, а категорії С2 – 331,3 млрд. м3. Запаси газу категорій А+В+С1+С1 зосереджені переважно у Східному нафтогазовому регіоні і сягають майже 82% від загальних запасів цих категорій в цілому по Україні. Відповідно на цей регіон припадає й найбільша питома вага видобутку газу в державі (88%).

Крім того, Україна має перспективні ресурси газу категорії С3 в межах 711,89 млрд. м3 і прогнозні ресурси газу категорій Д1+Д2 в межах 2651,7 млрд. м3. Проте, умови видобутку природного газу в Україні постійно ускладнюються у зв’язку з поступовим виснаженням запасів найбільш високої якості і зростання частки запасів більш низької якості з меншим потенційним вилученням і більшою собівартістю. На сьогодні для видобутку газу в Україні характерні такі ознаки:

•високий ступінь виснаження первісних запасів великих родовищ (60-70% для Шебелинского, Яблунівського, Єфремівського та Західно-Хрестищенського родовищ);

•низькі темпи розвідки нових запасів (коефіцієнт заміщення добутих обсягів газу новими запасами в останні 20років нижче 100%);

•низька якість нових запасів (запаси роздрібнені між великою кількістю невеликих родовищ і значна частина цих запасів належать до важкодоступних);

•підвищена глибина буріння як наявних, так і нових родовищах (середня глибина буріння для видобутку газу в Україні становить близько 3500 м, а максимальна вже перевищує 6000 м. Перспективним для України може виявитись використання сланцевого газу, який знаходиться у Західному та Східному районах і за попередніми оцінками становлять 5-8 трлн.куб. м., при чому видобути ймовірно можливо тільки 1-1,5 трлн куб м. Основні запаси їх зосереджені в Бовтиській западині (на межі з Кіровоградською та Вінницькою областей). Сланці приурочені тут до палеогенових відкладів, в яких виділено 5 горизонтів на глибині від 180 до 500 м. Вміст органічної речовини від 12 до 50 %. Поклади горючих сланців також виявлено у межах Дніпровсько-Донецької западини, на Волино-Подільській плиті, в Карпатах і в Кримських горах. Розробка і використання горючих сланців в Україні поки що обмежене.

Порівняння з районами, які мають співставні характеристики, показує, що прогнозна собівартість видобутку сланцевого газу в Україні, ймовірно, буде в діапазоні 2100-2800грн/тис. куб. м. Передбачається, що промисловий сланцевого газу в Україні почнеться не раніше 2022 року, зважаючи на наявність низки бар’єрів (наприклад, відсутності достатньої кількості бурових установок, необхідності відведення значних площ землі в густонаселених районах, потребі у зниженні екологічних ризиків). Потенціал видобутку до 2030 р. може скласти 6-11 млрд. куб. м. Для реалізації повного потенціалу видобутку сланцевого газу необхідні інвестиції в розмірі 25-45 млрд. грн. до 2030 р.

На підставі досліджень міжнародної консалтингової компанії у сфері енергетики HIS CERA – Natural Gas and Ukraine’s Energy Future встановлено, що геологічні дані стверджують про те, що за умови відповідних інвестицій Україна зможе задовольнити свої потреби у газі сама, і не буде країною, змушеною постійно залежати від імпорту газу За підрахунками експертів HIS CERA, якщо. Україна щороку вкладатиме у видобуток газу замість 1 млрд. дол. США близько 10 млрд. дол. США, то до 2025 року видобуток тільки традиційного газу може зрости до 28 млрд. куб. м, а видобуток сланцевого газу може сягнути 21 млрд куб. м, якщо його промислова розробка розпочнеться 2017 року. Утім, крім інвестицій, Україна потребує суттєвих змін до законодавства як у галузі видобутку газу, так і його реалізації на ринку, а також ліквідації бар’єрів для імпорту технологій та обладнання.

Цінним і досить поширеним паливним ресурсом є торф. Запаси повітряно-сухого торфу на Україні становлять 2,46 млрд. т, з них промислових – 1,84 млрд. т. Основні його поклади зосереджені на Поліссі та в Лісостепу. Найбільші родовища торфу: Ординське (Черкаська область), Бутанське і Трубізьке (Київська область), Замглайське, Недачинське і Сновське (Чернігівська область), Поліське, Цирське, Турське (Волинська область), Озернянське (Житомирська область), Ірпінське і Суфійське (Київська область), Стоянівське та Львівське (Львівська область). Про перспективність розвитку паливно-енергетичних ресурсів свідчить оптимістичний сценарій прогнозу їх на 2015-2030 рр., який наведений в табл. 6.2.

Таблиця 6.2.

Прогнозний паливно-енергетичний баланс України на 2015-2030 рр. [149]

Рудні ресурси

Рудні ресурси на території України представлені покладами залізних, марганцевих, титанових, хромітових, нікелевих, алюмінієвих, ртутних руд іц поліметалічними та іншими рудо проявами [312]. Серед металорудних ресурсів основна роль належить залізним рудам. В Україні розвідано 53 родовища залізних руд, з яких 30 експлуатуються. Зараз вони переважно видобуваються на 21 родовищі за допомогою 10 шахт та 11 кар’єрів. На території України виділено п’ять залізорудних басейнів і районів, а саме: Криворізький, Кременчуцький, Приазовський, Білогірський і Керченський, які характеризуються такими запасами залізних руд (табл. 6.3, рис. 6.3).

Таблиця 6.3.

Запаси залізних руд в басейнах і районах України [237, 312]

Рис. 6.3.Мінеральні ресурси України [312]

Як видно з табл. 6.3, і рис. 6.3., основні родовища залізних руд знаходяться в Криворізькому басейні, який розміщений на території Кіровоградської, Запорізької, Донецької та Полтавської областей. Цей басейн приурочений до центральної частини Українського щита і займає площу майже 300 тис. кв. км, а промислові запаси залізної руди складають близько 18 млрд. т.

У межах Криворізького басейну виявлено близько 300 рудних тіл, глибина залягання яких понад 2500 м, а подекуди вони виходять на поверхню. Тут знаходяться так звані мартитові і гематито-мартитові руди із вмістом заліза 51-66 %. Крім цих руд тут зустрічаються залізо-кварцеві руди з вмістом заліза 23-38 %. Північним продовженням Криворізького басейну є Кременчуцький залізорудний район, який приурочений до північно-східного схилу Українського щита. Площа його становить 5 тис. кв. км, а промислові запаси залізних руд – 4,5 млрд. т. У Запорізькій області знаходиться Білозерський залізорудний район, площа якого становить 1300 кв. км із запасами мартитових руд понад 350 млн.т. Рудні тіла залягають тут серед докембрійських залізистих кварцитів Нині Бєлозерський залізорудний район тягнеться смугою 20 км і довжиною 65 км вздовж південного схилу Українського щита. Залізні руди представлені залізистими і магнетитовими кварцитами з вмістом заліза 58-61%.

Приазовський залізорудний район об’єднує кілька родовищ, серед яких найбільші – Базавлуцьке та Гуляйпільське Він розглядається як першочергова резервна база сировини. На Керченському півострові у Криму розташований Керченський залізорудний басейн, площа якого 10 тис. кв. км з промисловими запасами руд близько 1,5 млрд. т. Потужність рудних пластів тут коливаються в межах від 6 до 15 м на глибині залягання 5-16 м і з вмістом заліза до 40 %. Перспективним на залізну руду в цьому районі є Азовське море, яке знаходиться в центрі Азово-Чорноморської залізорудної провінції. Вона приурочена до Азово-Кубанської западини, в якій містяться оолітові залізняки, запаси яких оцінюються в 3,8 млрд. т.

За запасами марганцевих руд Україна посідає перше місце в світі та є одним із провідних виробників феромарганцю та іншої продукції (табл. 6.4)

Таблиця 6.4

Запаси марганцевих руд в Україні [14, 237, 310]

Запаси марганцевих руд зосереджені головним чином в межах унікального Нікопольського басейну на південному схилі Українського щита. Площа басейну понад 1100 кв. км з промисловими запасами руди 2,1 млрд. т, потужністю рудоносного пласта 1,5-5 м на глибині 15-140 м і з вмістом марганцю від 8 до 33-34 %. До складу Нікопольського марганцеворудного басейну входять три марганцеворудні райони: Нікопольський (Дніпропетровська область) і Великотокмацький та Інгулецько-Дніпровський (Запорізька область).

Нікопольський марганцеворудний район представляє Нікопольське родовище, яке є найбільшим за площею і запасами в басейні. Воно розташоване на північному березі Каховського водосховища між гирлом річки Базавлук на заході і містом Нікополь на сході. Окремі поклади приурочені до знижень рельєфу докембрійських порід: Західний (Північно-Західна, Чоловська, Чортомлицько-Олексіївська ділянки) – до Базавлуцької депресії; Слуцький – до Нікопольської. Рудний пласт полого занурюється на південь, ускладнюючись пологою складчастістю. Його потужність змінюється від кількох сантиметрів у крайових частинах до 4-5 м на півдні і в центрі родовища (середня 2-3 м); глибина залягання – 20-80 м.

Таблиця 6.5

Запаси і видобуток марганцевих руд басейнів і родовищ України [14, 310]

Великотокмацький марганцеворудний район представлений Великотокмацьким родовищем, яке приурочене до субмеридіональної смуги в східній частині Нікопольського басейну. Рудні поклади представлені олігоценовою марганцевоносною товщею, складеною піщано-алеврито-глинистими породами, яка залягає на корі вивітрювання докембрійських кристалічних комплексів Українського щита. Загальні запаси родовища дорівнюють 1726,6 млн. т, підтверджені – 1578,2 млн. т; середній вміст Мn у рудах (%): оксидні – 31,0; оксидно-карбонатні – 27,2; карбонатні – 23,4.

Інгулецько-Дніпровський марганцеворудний район в основному представлений Інгулецьким родовищем, що знаходиться вна Дніпропетровщині та його запаси становлять 500-600 млн. т марганцевої руди з вмістом марганцю 8-33%.

Перспективи розвитку марганцеворудної промисловості України повязані з проявами залізомарганцевих руд у Середньому Побужжі (Західно-Хещеватське, Соломіївське та інші родовища) осадових карбонатних і оксидних гіпергенних марганцевих і залізомарганцевих руд міоцену ВолиноПодільської плити (Бурштинське родовище) і Карпатської складчастої системи, осадових марганцево-залізних руд Керченського басейну, залізо-марганцевих конкрецій і кір четвертинного віку на дні акваторії Чорного моря.

Україна має найбільші в Європі запаси та ресурси титану. Державним балансом корисних копалин враховано 15 родовищ титану (з них 4 розробляють), які розташовані в межах Київської, Дніпропетровської, Харківської та Донецької областей.

Родовища титанових руд представлені корінними, залишковими і розсипними типами. Основною мінеральною базою титану є ільменітові та комплексні рутил-циркон-ільменітові розсипи кайнозою. Корінні руди пов’язані з інтрузіями олівінових габроїдів. Невеликі дайки або штоки приурочені до зон глибинних розломів. Вміст ільменіту в них досягає 25%, апатиту – 12% Залишкові родовища просторово і генетично пов’язані з корами вивітрювання основних порід.

Потужність рудного пласта досягає 25-30 м, вміст ільменіту 150-200кг/м3. Крім ільменіту присутній апатит. Серед розсипів ільменіту виділяються алювіальне Іршанське родовище (Житомирська область) і прибережно-морське Малишівське родовищ (Дніпропетровська область) Продуктивний пласт (потужністю до 10 м) містить до 300 кг/м,3 ільменіту.

Різноманітною є на Україні сировинна база кольорової металургії. Зокрема, поліметалічні руди. Так, родовища і прояви свинцево-цинкових руд є відомі у фанерозойських утвореннях Закарпаття (Мужіївське, Брегівське, Беганське), на Донбасі (Нагольний край, Слов’янське) і у Передкарпаття (Волинський прогин). Промисловий інтерес представляють закарпатські вулканогенні гідротермальні родовища і епідермальне Біляївське (Харківська область). Денржбалансом запасів нараховується 4 родовища: Мужіївське, Берегнівське, Беганське і Перуанське комплексне цинкове родовище. На

кінець ХХ ст. всього на Україні запаси свинцю категорії А+В+С1 складали 302 тис. т, а цинку – 724 тис. т.

Зруднення Закарпаття пов’язане з міоцен-панонськими вулканічними зонами і масивами, що характеризується вузловим розподілом і приурочене до внутрішніх вулканічних дуг. Родовища складені вулканітами (адензити) та їх похідними. Розміщення рудних тіл контролюється розривними структурами, ділянками розвитку експлозивних брекчій, зонами інтенсивного проникнення і пористості. Жильні рудні тіла мають потужність до 5 м, містять Pb до 2%, Zn – 3-4,5%, а також срібло.

На Нагольному кряжі відомо понад 500 рудних зон. Рудні тіла контролюються розривними порушеннями. Потужність рудних жил в гірських породах нижнього і середнього карбону – до 5 м. Поліметалічна мінералізація Слов’янської брахіантикліналії знаходяться у відкладах верхньої пермі. Потужність рудних тіл 0,1-8 м. Вміст Pb 1%, Zn –3-10%. На Біляївській солянокупольній структурі свинцево-цинкове бруднення приурочене до над соляної брекчії і дронівської світи нижньої пермі. Вміст Pb 01-10.3%., Zn –0.36-15.72%/. Перспективні ресурси становлять 1,11 млн. з середнім вмістом свинцю і цинку в руді 6,14%.

Мінеральною базою алюмінію в межах України є родовища бокситів, нефелінових руд та алунітів. Україна бідна на боксити – виявлено лише 3 родовища і всі на Українському щиті: Високопільське, Нікопольське (Дніпропетровська область) та Смілянське (Черкаська область) родовища бокситів, нефелінових сієнітів (у Приазов’ї), алунітів (Бенганське і Брегівське родовища) в Закарпатті. Вони приурочені до кір вивітрювання докембрійських утворень Українського кристалічного щита. Держбаланс запасів враховує лише Високопільське родовище залізистих бокситів. Руда тут низької якості. Запаси категорій А+В+С1 нещодавно становили 18,9 млн т. Запаси нефелітових руд Мазурівського і Калино-Шевченківського родовищ складають близько 2,9 млрд. т, онак переробка руд цього типу вимагає значних енергозатрат та істотної модернізації технологічного процесу.

Нікелеві руди виявлені на Побужжі та у Придніпров’ї, де вони пов’язані з корою вивітрювання Українського щита. Побузький район складається з шести родовищ – Пушкінське, Липовеньківське, Капітанівське, Деренюзьке, Грушківське, Тержуватське, які розташовані на території Кіровоградської області. Рудні тіла мають плащеподібну форму потужністю 2,98-8,7 м, які залягають на глибині до 10 м в містять 0,9-0,99% нікелю, а на окремих ділянках може збільшуватись до 5%. Головним породоутворюючим мінералом нікелевих руд є монтроніт.

Мідні зруднення в Україні пов’язані з чотирма потенційно міднорудними провінціями: Українським щитом, Волино-Подільською плитою, Дніпровсько-Донецькою западиною і Складчастими Карпатами. Найбільш вивченим є рудопрояв Жиричі, приурочений до південно-західного схилу Ратненського (Рівненська область) підняття фундаменту. Міднорудні поклади тут зустрічаються на глибині 150-500 м, потужність рудних тіл досягає 20 м середнім вмістом Сu 1-2%. Прогнозні ресурси руди категорії Р2+Р3 становить 125 млн. т, або 1,5 млн. т міді.

За зарубіжними оцінками Україна має 1,8% підтверджених світових запасів урану, що складає 45,6 тис. т Руди виявлені в межах Українського щита. Держбалансом запасів корисних копалин враховані 17 родовищ (у Кіровоградській області – 14, Миколаївській – 2, Дніпропетровській – 1). Уранові руди приурочені до протерозойських натрієвих метасоматитів, розвинених в Кіровоградському ураноносному районі Українського щита. За вмістом урану (0,1-0,2%) ці руди відносять до бідних і рядових. Дослідження останніх років дозволяють прогнозувати аналогічні родовища в центральній частині Українського щита.

ВУкраїні виділяють 3 основні золотоносні провінції: Карпатську, Українського щита і Донецьку. Тут виявлено шість золотоносних районів та ресурсним потенціалом в декілька тисяч тонн золота при середньому вмісті 6-8г/т. Близько 75-80 % загальних ресурсів золота зосереджено в Українському щиті, до 15% – в Карпатському регіоні і до 10% в надрах Донбасу.

ВУкраїнських Карпатах виявлено 3 золоторудні родовища (Мужіївське, Берегівське і Сауляк) та численні рудопрояви корінного і розсипного золота.

Провінція Українського щита – найбільш перспективна. Тут виявлено декілька родовищ (Клинцівське, Балка широка, Балка золота, Бердянське, Сергіївськек, Майське та ін.), понад 10 рудопроявів та близько 20 перспективних ділянок. У Донецькій провінції виявлені родовища корінного і розсипчастого золота. Найбільше значення має Нагольчанський рудний вузол, що

охоплює золотосульфідні та поліметалічно-срібні руди Бобриківського, Гостробугорського, Єсаулівського і Нагально-Тарасівського рудних полів.

Крім того, є перспективи виявлення золота в Криму, Добруджі і особливо на шлейфі Чорного і Азовського морів, де відкрито ділянки з золотою мінералізацією.

Загальні запаси золота в України оцінюються в 30 т, а підтверджені – 20 т. Загальні прогнозні ресурси золота в Українському щиті за українськими джерелами становлять 2400 т. Найбільш детально вивчені родовища в Побузькому, Кіровоградському, Середньо-Придніпровському районах, ресурси золота яких оцінюються в 620,4 т.

Нерудні ресурси

Нерудні ресурси в Україні представлені самородною сіркою, мінеральними солями, каоліном, графітом, будівельними матеріалами та ін.

Родовища самородної сірки в Україні розташовані в межах Передкарпатського сірконосного басейну на території Львівської, а також Івано-Франківської областей.

Основними родовищами сірки (рис. 6.4) тут є Роздільське, Подорожненське, Немирівське, Язівське і Яворівське (Львівська область). Балансові запаси сірчаної руди категрійї А+В+С1 в кінці ХХ ст. складали 665 млн. т, а сірки – 166 млн.т. Починаючи з 50-х років минулого століття розроблялось Роздільське родовище, з 60х – Подорожненське родовище, а з 70-х – Язівське та Немирівське родовища. На даний час відкрита розробка сірчаних родовищ кар’єрним способом завершена в силу як економічних, так і екологічних проблем. Продовжується лише розробка Немирівського родовища методом підземної виплавки сірки.

Рис. 6.4. Родовища сірки в Україні [288]

Експлуатація родовищ сірки відкритим способом призвела до значного погіршення стану довкілля. Технологічні процеси переробки сірчаних руд зумовили накопичення величезної кількості залишкових продуктів збагачення і переробки руд (хвостів і шламів). Зокрема, на даний час на Роздільському ДГХП «Сірка» у хвостосховищах накопичено понад 90 млн. т, а на Яворівському ДГХП «Сірка» – понад 25 млн. т відходів.

В районах розробки сірчаних родовищ особливу небезпеку викликає розвиток карстоутворення (за останні три роки в межах Яворівського ДГХП «Сірка» утворилось понад 500 нових лійок) При цьому карстоутворення призводить до втрат сільськогосподарських угідь та будинків. Крім того, на бортах Подорожненського і Язівського кар’єрів і шламосховищ спостерігаються зсувні процеси, які викликають безпосередню загрозу населеним пунктам.

Калійні солі пов’язані з неогеновою галогеновою формацією Передкарпатського передового прогину. Прикарпатський калієносний басейн складений сульфатними відмінами калійно-магнієвих солей. Усього тут відомо понад 20 родовищ (рис.11.5).

Найбільші з них Стебниківське і Калуш-Голинське. Середній вміст К2О в рудах 10-11%, нерозчинного залишку до 30%. Балансові запаси калійних солей категорії А+В+С1 на кінець ХХ ст. в перерахунку на К2О складали 250 млн. т.

Україна має великі ресурси кам’яної солі. Основні родовища кам’яної солі розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов’янськ), Закарпаття (Солотвине) Прикарпаття (Болехівське, Волинське, Дрогобицьке), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східносиваське, СасикСиваське). Балансові запаси кухонної солі категорії А+В+С1 в кінці ХХ ст. складали 16,6 млрд. т.

Поклади фосфоритів конкреційного типу в України залягають у Придніпров’ї (Незвиське родовище), Сумській (Кролевецьке родовище) і Херсонській (Ізюмське родовище) областях, проте в зв’язку з несприятливими умовами залягання єксплуатація більшості з них нерентабельна.

Пластові поклади фосфоритів конкреційного і зернистого типів є в ряді районів Волино-Поділля, Передкарпаття, Придністров’я, Дніпровсько-Донецької западини і Донбасу Представлені вони переважно малопотужними (0,5-1,0 м рідше 3-5 м) пластами кварц-глауконітових пісків, мергелів і вапняків, рідше – глин.

Рис. 6.5. Схема розміщення калійних родовищ Прикарпаття [288]

Протяжність пластів досягає іноді десятка кілометрів. Вміст Р2О5 в жовто-зернистих фосфоритах 3- 8%, в галечникових та конкреційних – до 34-38%. Запаси фосфоритів категорії А+С1 в кінці ХХ ст. складали 300 млн. т руди і 6,7 млн. т Р2О5. Прогнозні ресурси фосфоритів в Україні за вітчизняними джерелами становлять 1055 млн. т руди. Родовища апатитових руд виявлені в в межах Українського щита. Запаси апатиту категорії А+В+С1 в кінці ХХ ст. складали 1955 млн. т руди і 55,7 млн. т Р2О5.

В Україні відомі численні родовища гіпсу (Пісківське, Михайлівське, Артемівське та ін.) і каоліну (Великогодомінецьке, Глуховецьке, Володимирське та ін.), бентонітових і палигорськітових глин (Черкаське, Горське та ін.), цеолітів (Сокірниьке), флюсових вапняків і доломіту (Оленівське, Новотроїцьке, Каракумське та ін.), вогнетривких глинг (20 родовищ, зокрема Часів-Ярське,

Великі родовища цеолітів виявлено на Закарпатті серед неогенових вулканічних туфів. Природні мінеральні барвники представлені залізоокисним (Дніпропетровська і Сумська області) і глинистим (Закарпатська і Донецька області) типами. До останніх належить сурма, мумії та вохристі глини.

Ресурси цементної сировини представлені карбонатними породами (вапняками, крейдою, мергелем), запаси яких складають 2,3 млрд. т., глинами (580 млн. т), гіпсом (42 млн. т). Найбільше значення мають Авросіївська група родовищ у Донецькій області, Балакліївська – у Рівненській, Гуменецька – у Хмельницькій, Миколаївська група родовищ – у Львівській області.

6.2. Інформаційна база Державногокадастру мінерально-сировинних ресурсів

У процесі складання кадастру мінерально-сировинних ресурсів використовується така інформаційна база:

баланси запасів корисних копалин за їх окремими видами;

геологічні звіти про пошуки і розвідки родовищ корисних копалин;

геолого-економічні огляди й геологічні карти про мінеральну сировину;

щорічні виробничі звіти щодо гірничовидобувної діяльності;

матеріали досліджень науково-дослідних і проектних установ.

Інформаційна база кадастру мінерально-сировинних ресурсів формується на основі паспортів родовищ, в яких враховані баланси корисних копалин, а також терміни їх розвідки та освоєння. Крім того в кадастрі мінерально-сировинних ресурсів містяться матеріали державної статистичної звітності за формами:

01 – гр. (річна) – про використання геологорозвідувальних робіт; 70–ти про втрати корисних копалин при видобутку; 71–ти – про комплексне використання корисних копалин; 1 – токсичні відходи;

1–го (місячна) – про використання геологорозвідувальних робіт; 2–гр. (квартальна) – про виконання геологорозвідувальних робіт; 4–гр.– про приріст запасів корисних копалин;

5–гр. – звітний баланс запасів корисних копалин (металеві, неметалеві, вугілля); 6–гр.– звітний баланс запасів корисних копалин (нафта, газ, конденсат); 8–гр.– звітний баланс запасів корисних копалин (техногенні корисні копалини); 2–тп – про рекультивацію земель; 10–гр.– щодо пошуків родовищ радіоактивної сировини;

4–зем, 5–зем – про здійснення заходів охорони земель і про державний контроль.

Регіональні кадастри мінерально-сировинних ресурсів базуються на матеріалах родовищ і проявів корисних копалин, які безпосередньо використовуються як сировина для відповідних галузей промисловості, а також родовищ і проявів корисних копалин будівельних матеріалів.

При цьому велику роль відіграє паспорт родовищ корисних копалин, який представляє собою геолого-економічну модель, що відображає геологічну будову, вивченість, цінність мінеральносировинних ресурсів для відповідних галузей промисловості.

Паспорт родовищ корисних копалин містить таку інформацію:

повну характеристику якості корисних копалин (вміст корисних компонентів і шкідливих домішок, мінерального і хімічного складу);

запаси корисних копалин (з відображенням їх комплексності, детальної характеристики основних і сукупних корисних копалин, корисних копалин в розкривних породах);

умови середовища і характер формування корисних копалин;

обсяги вартості геологорозвідувальних робіт, ступеня вивченості та етапів освоєння родовищ;

умови і техніко-економічні показники розробки, перспектив розвитку і використання об’єктів корисних копалин.

Своєрідна кадастрова інформація потрібна для оцінки родовищ і проявів корисних копалин, яка використовується для виробництва будівельних матеріалів, а саме: вапна, гіпсу, облицювального каміння, гравію, цегли, черепиці тощо.

При кадастровому обліку родовищ і проявів корисних копалин рекомендується використовувати інформацію, яка наведена в табл. 6.8

Таблиця 6.8

Перелік кадастрової інформації при формуванні кадастру мінерально-сировинних ресурсів (крім будівельної мінеральної сировини) [103]

Інформація про родовища сировини для виробництва будівельних матеріалів охоплює такі типи мінерально-сировинних об’єктів:

родовища, що знаходяться в експлуатації;

родовища, що експлуатуються, законсервовані або відпрацьовані;

прояви корисних копалин і техногенні родовища.

. Організаційно-методичне забезпечення кадастру мінерально-сировинних ресурсів