Лекції

3.2. Інформаційно-методичне забезпечення водного кадастру. Класифікація водних ресурсів і їх виробничо-господарська оцінка.

До створення та ведення Державного кадастру водних ресурсів залучаються:

–Держводгосп за розділом „Водокористування”;

–Держкомгеології за розділом „Підземні води”

–Гідрометрком за розділом „Поверхневі води”

Під час ведення Державного кадастру водних ресурсів ці відомства здійснюють:

–планування і виконання робіт з ведення Державного кадастру водних ресурсів;

–розроблення наукових принципів, методичних вказівок та інструкцій з ведення кадастру водних ресурсів, форм видання відомостей, що публікуються;

–аналіз, систематизацію та зберігання даних про водні та водогосподарські об’єкти,

–водні ресурси, їх режим та якість, водокористування, а також про водокористувачів;

–оцінку стану водних ресурсів та їх використання;

–ведення бази даних Державного кадастру водних ресурсів засобами електроннообчислюваної техніки;

–забезпечення органів державної виконавчої влади даними Державного кадастру в необхідному для них обсязі безкоштовно;

–забезпечення даними Державного водного кадастру підприємств, установ, організацій та громадян у встановленому порядку.

Координація діяльності суб’єктів Державного кадастру водних ресурсів

Координація діяльності суб’єктів Державного кадастру водних ресурсів здійснюється Міжвідомчою комісією з питань ведення Державного водного кадастру, яка:

–розробляє загальні принципи ведення Державного кадастру водних ресурсів на єдиній методичній основі;

–узгоджує основні положення ведення Державного кадастру водних ресурсів та порядок взаємодії основних виконавців;

–розробляє загальні принципи побудови галузевих автоматизованих інформаційних систем Державного кадастру водних ресурсів та забезпечує їх функціонування;

–узгоджує методичні вказівки, макети об’єднаних видань та порядок їх публікації;

–встановлює порядок міжвідомчого обміну кадастровою інформацією та видачі користувачам кадастрових даних.

Для деталізації порядку ведення Державного кадастру водних ресурсів, визначення складу кадастрових даних, порядку обліку інформацією між виконавцями та уточнення інших питань, спільних для всіх систем ведення Державного кадастру водних ресурсів, розробляються методичні вказівки, які затверджуються Держводгоспом, Держкомгеолоією, та Гідрометкомом за погодженням з Мінекобезпеки [269].

Використання даних Державного кадастру водних ресурсів

Дані Державного кадастру водних ресурсів використовуються для:

•поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних зон;

•розміщення виробничих сил на території країни;

•складання схем комплексного використання та охорони вод і водогосподарських балансів;

•проектування водогосподарських, транспортних, промислових та інших підприємств і споруд, пов’язаних з використанням вод;

•прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водоносних річок та якості води;

•розроблення заходів щодо підвищення ефективності роботи водогосподарських систем;

•нормування водоспоживання і водовідведення, а також показників якості вод;

•розроблення заходів щодо запобігання шкідливій дії вод та ліквідації її наслідків;

•здійснення державного контролю за проведенням заходів для раціонального використання та охорони вод;

•регулювання взаємовідносин між водокористувачами, а також між: водокористувачами та іншими підприємствами, організаціями і установами;

•вирішення інших питань, пов’язаних з обліком та використанням вод.

Під час вирішення питань комплексного використання водних ресурсів і охорони їх від забруднення важливою вимогою Державного кадастру водних ресурсів є складання паспортів річок, які представляють собою уніфіковане зведення основних даних про водний режим, фізико-географічні особливості, використання природних водних ресурсів і екологічну обстановку в їх басейні, а також відпрацювання рекомендацій щодо підвищення стійкості екологічної системи. Паспорти розробляються на річки, які мають площу водозбору до 50 тис. квадратних кілометрів, за замовленням водогосподарських організацій Держводгоспу Графіки розроблення паспортів річок загальнодержавного значення складаються басейновими

водогосподарськими об’єднаннями, а річок місцевого значення – Державним комітетом водного господарства АР Крим та обласними управліннями водного господарства.

Паспорти річок погоджуються з обласними органами Міністерства екології та природних ресурсів та місцевими органами виконавчої влади, затверджуються відповідними водогосподарськими організаціями і постійно зберігаються у замовників та інституті «Укрводпроект». Основними джерелами вихідної інформації для складання паспортів річок є:

›матеріали комплексних польових обстежень річок і їх басейнів;

›дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод;

›відомості про природні умови регіону;

›архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик;

›матеріали гідрометеорологічних і спеціальних експедиційних досліджень;

›топографічні та тематичні карти й плани, складені за матеріалами аерофотознімань;

›дані водообліку, Державний кадастр водних ресурсів;

›схеми комплексного використання та охорони водних ресурсів;

›Державний кадастр земельних ресурсів та природно-сільськогосподарське районування території басейну річки;

›фондові й оперативні дані наукових та проектних організацій.

Державний кадастр водокористування

Суть і зміст Державного кадастру водокористування

Проблеми збереження водних ресурсів України вимагають сьогодні здійснення комплексу наукових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на охолону та раціональне використання вод. Якраз цю надзвичайно важливу проблему може вирішити Державний кадастр водокористуванням [159, 160].

Державний кадастр водокористування – це систематизований, постійно поновлюваний і зав необхідності уточнений звід відомостей щодо фактичного і планового використання води. Державний кадастр водокористування налічує дані обліку вод за кількісними та якісними показниками, реєстрації водокористувань, а також дані щодо користувачів. Державному обліку при кадастрі водокористування підлягають такі водогосподарські об’єкти:

›гідровузли і водосховища;

›споруди та забори води з водних об’єктів (канали, насосні установи, експлуатаційні свердловини тощо);

›канали, що слугують для воднотранспортного з’єднання систем і територіального перерозподілу стоку;

›споруди для скидання у водні об’єкти використаних і технічних вод (колектори, дренажні та водозбірні канали, трубчасті випуски тощо);

›споруди для очищення використаних вод.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднених речовин, визначення наявності систем оборотного водопостачання та їхньої потужності, а також діючих систем очищення стічних вод та їхню ефективність.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою.

Форму звітів про водокористування і порядок їхнього заповнення та періодичність подання затверджено Міністерством статистики України за поданням Державного комітету з водного господарства України та за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

При веденні Державного кадастру водокористування широко використовується автоматизована інформаційна система (АІС) Державного водного кадастру ”Використання вод”, у складі якої є така інформація:

–відомості про розташування та основні параметри водогосподарських об’єктів;

–узагальненні дані щодо фактичного водоспоживання понад як 80-ти тисяч водокористувачів.

Види і порядок водокористування

Згідно ст. 46 Водного кодексу України [34] водокористування може бути двох видів: загальне і спеціальне.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, аматорське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров’я громадян районні та міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища мають право встановлювати місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначати інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.

На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених з органом, який видав водний об’єкт в оренду. В свою чергу, водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на правах оренди, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об’єкті, наданому в оренду. Якщо ж водокористувачем або відповідною Радою не встановлено таких вимог, загальне водокористування визначається дозволеним без обмежень.

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами за допомогою каналів [266].

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових. лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування для задоволення питних і громадських потреб населення

Відповідно до ст. 58 Водного кодексу України [34], для задоволення питних і господарськопобутових потреб населення використовуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам.

Водокористувачі мають право вимагати від власників вод (водопостачальника) відомості про якість питної води. У разі не відповідності якісних характеристик цих вод встановленим стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам їх використання призупиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду.

Водопостачання населення може бути централізованим і нецентралізованим. При централізованому водопостачанню підприємства, установи і організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування [54].

Про забезпеченість населених пунктів цілодобовим водопостачання в окремих областях України свідчить рис. 4.10, а про виробничі показники водопостачання - рис. 4.11.

Рис. 4.10. Забезпеченість населених пунктів цілодобовим водопостачання в окремих областях України [201].

Рис. 4.11. Виробничі показники водопостачання в окремих областях України [201]

Підприємства, установи і організації зобов’язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об’єктах, підтримувати у належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства в місцеві Ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води [48].

На централізованих водозаборах підземних вод у межах їх родовищ та на прилеглих територіях водокористувачі повинні облаштовувати загальну мережу спостережувальних свердловин.

При нецентралізованому водопостачанні юридичні та фізичні особи здійснюють забір води безпосередньо з поверхневих або підземних водних об’єктів у порядку загального і спеціального водокористування. Періодичний контроль за якістю води, що використовується для нецентралізованого водопостачання населення, здійснюється державними органами санітарного нагляду за рахунок водокористувачів.

Підземні води, які характеризуються високою якістю, в першу чергу повинні використовуватися для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, а також харчовій промисловості тваринництві.

Особливості користування водними об’єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей

Відповідно до ст. 62 водного кодексу України, до категорії лікувальних вод віднесені води, якщо їх включено до спеціального переліку із зазначенням їх запасів і лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, спеціального уповноваженого з питань геології та використання надр і спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства.

Користування водами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування на підставі рішень місцевих Рад.

Особливості спеціального водокористування для потреб сільського і лісового господарств

Користування водами для сільського і лісового господарств здійснюється в порядку як загального, так і спеціального водокористування. Найчастіше таке використання води здійснюється для зрошення земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, тому їх водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення цих земель. При цьому не можна обійтися від заходів щодо запобігання деградації ґрунтів, а також погіршення стану водних об’єктів.

Особливості користування водними об’єктами для промислових і гідроенергетичних потреб

Під час користування водами для промислових потреб особливу увагу треба звертати на зменшення витрати води (особливо питної), а також на скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.

Гідроенергетичні підприємства зобов’язані дотримуватися встановлених правил експлуатації водосховищ, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б’єфах та пропускання води через гідровузли, забезпечувати у встановленому порядку безперервний пропуск суден тощо.

Особливості користування водними об’єктами для потреб водного транспорту

Користування водними об’єктами для потреб водного транспорту можливе лише на підставі переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому до суден та інших плавучих засобів ставляться персональні вимоги щодо обладнання в них ємкостей для збирання забруднених вод, які повинні періодично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження.

Особливості користування водними об’єктами для потреб рибного і мисливського господарства

Особливістю спеціального використання водних об’єктів для рибних потреб зводиться до того, що на таких об’єктах промислове добування риби та інший водний промисел, або мають значення для відтворення їх запасів права користувачів повинні бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу.

Крім того, водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об’єкти зобов’язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об’єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати у належному санітарному стані прибережні захисні смуги у місцях вилову риби.

Користування водними об’єктами для потреб мисливського господарства здійснюється за погодженням з державними органами рибного і мисливського господарства.

Особливості користування водними об’єктами для протипожежних потреб

Для протипожежних потреб використовуються води з будь-яких водних об’єктів без дозволу на спеціальне водокористування в кількості, необхідної для ліквідації пожежі. Натомість, використовувати воду в будь-яких цілях з водних об’єктів, призначених для протипожежних потреб забороняється.

Кадастрове забезпечення обліку і оцінки водних ресурсів

Державний кадастр водних ресурсів має велике практичне значення при раціональному використанні водних ресурсів. За допомогою Державного кадастру водних ресурсів проводиться облік і оцінка експлуатаційних запасів підземних вод, геолого-економічна оцінка підземних вод, розподіл експлуатаційних запасів підземних вод за промисловим значенням, розподіл експлуатаційних запасів і прогнозних ресурсів підземних вод за ступенем геологічного вивчення, вимоги до вивчення родовищ підземних вод, вимоги до підрахунку експлуатаційних запасів і оцінки прогнозних ресурсів підземних вод особливості підготовки підземних вод до промислового освоєння. Розглянемо ці питання детальніше.

Облік і оцінка експлуатаційних запасів підземних вод

Згідно Державного кадастру водних ресурсів експлуатаційні запаси питних і технічних підземних вод рекомендується визначати в межах родовищ або ділянок за матеріалами спеціальних досліджень або режимних спостережень на діючих водозаборах.

Підрахунок і облік експлуатаційних запасів питних і технічних підземних вод проводиться за кожним видом окремо відповідно до їх цільового призначення. Вибір і оцінка придатності джерел для питного використання проводиться відповідно до чинних державних стандартів, нормативів екологічної безпеки водокористування та санітарно-гігієнічних норм.

Родовища питних і технічних підземних вод за складністю геологічної будови, гідрологічних умов і інших умов формування експлуатаційних запасів поділяються за:

характером залягання і будови водоносних горизонтів;

особливостями формування експлуатаційних запасів підземних вод і гідрохімічних обставин;

зміни потужності та фільтраційних властивостей водних порід;

геолого-технічними умовами експлуатації водних ресурсів;

водогосподарськими та еколого-економічними умовами водних джерел.

Одночасно родовища або ділянки питних і технічних підземних вод, які передбачено розробляти окремими водозаборами, поділяються на три групи:

→1-ша група – родовища (ділянки), які характеризуються рівномірним заляганням водоносних горизонтів і однорідними фільтраційними властивостями водоносних порід, а також простими гідрохімічними умовами;

→2-га група – родовища (ділянки), які характеризуються складною геологічною будовою і неоднорідністю їх фільтраційних властивостей, а також складними гідрохімічними умовами. Тому кількість та якість таких родовищ (ділянок) можуть бути встановлені наближено розрахунковим шляхом;

→ 3-тя група – родовища (ділянки), які характеризуються дуже складною геологічною будовою, обмеженим (опосередкованим) поширенням водоносних горизонтів, великою мінливістю потужності та фільтраційними властивостями водоносних горизонтів, дуже складними гідрохімічними умовами. За рахунок значної зміни якості води на таких родовищах можуть виникнути негативні явища для навколишнього природного середовища (забруднення, зараження і т.п.) для визначення цих негативних явищ необхідно використовувати складі лабораторні аналізи.

Геолого-економічна оцінка родовищ підземних вод

Геолого-економічна оцінка родовищ питних і технічних вод підземних вод проводиться з метою визначення їх промислового значення і обґрунтування доцільності продовження геологорозвідувальних робіт з виявлення нових водних джерел на даній території. Крім того, матеріали геолого-економічних оцінок використовуються для прийняття рішень щодо інвестування подальших геологорозвідувальних робіт або проектування будівництва додаткових водозабірних споруд.

При геологорозвідувальних роботах, які проводяться з метою підготовки запасів питних і технічних підземних вод для промислового освоєння виділяють три рівні геолого-економічних оцінок: початкова, попередня і детальна.

Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) проводиться з метою обґрунтування вибору джерела питного або технічного водопостачання на основі техніко-економічного порівняння варіантів використання поверхневих і підземних вод (якщо це необхідно), вибору ділянок і цільових водоносних горизонтів, перспективних для розташування водозаборів та визначення доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на них. ГЕО-3 здійснюється на основі кількісної оцінки прогнозних ресурсів та попередньо розвіданих запасів і надається у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) про можливе їх промислове значення. Оцінка можливості промислового освоєння родовищ питних і технічних підземних вод, виявлення яких передбачається, обґрунтовується укрупненими техніко-економічними розрахунками на основі доведеної аналогії з родовищами, що експлуатуються, та технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) проводиться для обґрунтування доцільності промислового освоєння родовища (ділянки) підземних питних і технічних вод та інвестування геологорозвідувальних робіт з його розвідки і підготовки до експлуатації. ГЕО-2 здійснюється на основі попереднього розвідування запасів підземних вод на рівні техніко-економічних розрахунків раціональної схеми водозабірної споруди та можливих варіантів і способів її експлуатації і формується як техніко-економічна доповідь (ТЕД) про доцільність подальшої розвідки. Оцінка ефективності розробки родовища визначається рентабельністю використання підземних вод за цільовим призначенням.

Детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) проводиться для визначення рівня економічної ефективності діяльності підприємства, що створюється або рекомендується для його проектування, будівництва або реконструкції. ГЕО-1 здійснюється на основі розвіданих запасів підземних вод і включає техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) раціональної схеми водозабірної споруди та доцільності розробки родовища підземних вод. Оцінка ефективності розробки родовища визначається рентабельністю використання підземних вод за цільовим призначенням.

За ступенем техніко-економічного вивчення, а також залежно від рівня техніко-економічної оцінки родовища і ступеня геологічного вивчення оцінки запаси та ресурси питних і технічних підземних вод поділяються на три групи:

До першої групи належать розвідані запаси, на базі яких проведена детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) ефективності їх промислового освоєння.

До другої групи належать попередньо розвідані запаси, на основі яких виконана попередня геологоекономічна оцінка (ГЕО-2) їх промислового значення. Матеріали ГЕО-2 у вигляді технікоекономічної доповіді, які вже були апробовані Держкомземом або замовниками (інвесторами) робіт, є обґрунтуванням для фінансування подальшого вивчення і використання цих запасів.

До третьої групи належать попередньо розвідані запаси або прогнозні ресурси, на базі яких проведена початкова техніко-економічна оцінка (ГЕО-3) можливого значення перспективної ділянки

надр. Матеріали ГЕО-3 у вигляді техніко-економічного міркування обґрунтовують доцільність інвестування подальших геологорозвідувальних робіт.

Розподіл експлуатаційних запасів підземних вод за промисловим значенням

Експлуатаційні запаси питних і технічних підземних вод за промисловим значенням поділяються на такі групи: балансові, умовно балансові позабалансові.

Балансові – це запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна ефективно видобувати сучасною технікою та технологією. Умовами для зарахування запасів і ресурсів до балансових є визначена потреба в джерелах водопостачання, а також підтвердження державної санітарно-гігієнічної служби про можливість використання питних вод за цільовим призначенням.

Умовно балансові – це запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути означено визначена, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки.

Позабалансові – це запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об’єктом промислового значення. Позабалансові запаси підраховують, якщо доведені можливості їх залучення до експлуатації в майбутньому та збереження кількості та якості.

Ресурси й запаси, для яких виконана тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припущених даних, належать до таких, промислове значення яких не визначено.

Розподіл експлуатаційних запасів і прогнозів підземних вод за ступенем геологічного вивчення

За ступенем геологічного вивчення запаси питних і технічних підземних вод поділяються на дві групи: розвідані та попередньо розвідані.

Розвідані експлуатаційні запаси – це запаси питних і технічних підземних вод, кількісні та якісні показники, а також, геологічні, гідрологічні, водогосподарські екологічні та інші умови формування яких вивчені на рівні, достатньому для опрацювання проектів будівництва водозабірних споруд.

Розвідані експлуатаційні запаси визначаються за даними безпосередніх досліджень і вимірювань водоносної системи в межах родовища і на площі його впливу на навколишнє природне середовище. Розвідані експлуатаційні запаси є основою для проектування водозабірних споруд питних і технічних підземних вод.

Попередньо розвідані експлуатаційні запаси – це запаси питних і технічних підземних вод,

кількість, якість, геологічні, гідрологічні, водогосподарські, екологічні та інші умови, формування яких вивчені на рівні, достатньому для визначення промислового значення родовищ.

Основні параметри підрахунку попередньо розвіданих експлуатаційних запасів оцінюються переважно на основі екстраполяцїї даних безпосередніх досліджень і вимірів водоносної системи, виконаних в межах родовища і на площі його впливу за нерівномірною системою водних джерел. Екстраполяція обґрунтовується даними геологічного, гідрологічного, геофізичного і гідрохімічного та іншого вивчення надр, а також за аналогією з розвіданими запасами. Попередньо розвідані експлуатаційні запаси є основою для обґрунтування подальшої розвідки або дослідно-промислової розробки родовищ підземних вод.

Прогнозні ресурси свідчать про можливість відкриття нових родовищ підземних вод, очікувана наявність і продуктивність яких базується на загальних гідрологічних уявленнях, теоретичних передумовах і на результатах досліджень.

Експлуатаційні запаси та прогнозні ресурси питних і технічних вод поділяються на класи, які ідентифікуються за допомогою міжнародного територіального цифрового коду. У цьому коді одиницям відповідають групи запасів за ступенем геологічного вивчення, десяткам за ступенем геолого-економічної оцінки і сотням – за промисловим значенням За цим принципом виділяється 8 класів різних рівнів вивчення експлуатаційних запасів та

прогнозних ресурсів питних і технічних підземних вод об’єктів геологорозвідувальних робіт.

Наприклад, клас під кодом 111 об’єднує розвідані за детальною оцінкою експлуатаційних запасів, що можуть бути ефективно видобуті. Такі запаси відповідно до Міжнародної класифікації належать до достовірних запасів (Proved mineral), а класи 121 і 122 об’єднують балансові запаси, які попередньо розвідані або попередньо оцінені і належать до вірогідних запасів (Probale mineral reserves).

Вимоги до вивчення родовищ підземних вод

Основною вимогою при вивченні родовищ питних і технічних підземних вод є забезпечення їх ефективного використання, не наносячи школи навколишньому природному середовищу. Для забезпечення цієї вимоги на виявлених уперше родовищах питних і технічних підземних вод необхідно проводити мінімум робіт для обґрунтування промислового значення цих родовищ, доцільності їх промислового освоєння та інвестування робіт з їх розвідки і підготовки до експлуатації.

За результатами цих робіт належить визначити загальну кількість попередньо розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод, обґрунтувати техніко-економічну доцільність подальших розвідувальних робіт, визначити ділянку розміщення та раціональну схему водозабору.

Розвідувальні гідрологічні роботи треба проводити, як правило, на тих родовищах (ділянках), які за результатами попередніх робіт дістали позитивну геолого-економічну оцінку і за рішенням інвестора (замовника) підлягають освоєнню.

Для району родовищ підземних вод потрібно мати гідрологічну карту, а також графічні матеріали, які відображають особливості геологічної будови та гідрологічних умов району поширення основних водоносних горизонтів, їх природних меж, закономірностей змін якості підземних вод, розташування діючих водозаборів, ділянок з розвіданими запасами підземних вод, гідрометричних створів, ділянок скидання побутових і промислових стоків і інших джерел забруднення підземних вод.

Геологічну будову та гідрологічні умови родовища (ділянки) слід відображати на спеціальних гідрологічних картах та розрізах, масштаб яких дає змогу показати розповсюдження, потужність, будову й умови залягання водоносних горизонтів, літологічний склад і характер зміни фільтраційних властивостей водовмісних порід по площі і розміру, положення рівнів підземних і поверхневих вод, їх якість та інші властивості.

За допомогою гідрологічних досліджень вивчають морфометричні характеристики водостоків, дані про їх рівневий режим, якість поверхневих вод, руслові процеси, тривалість та періодичність затоплення, величини максимальних і мінімальних середньодобових рівнів та витрат води розрахункової імовірності їх перевищення.

Методику проведення геологорозвідувальних робіт визначають з урахуванням складності гідрологічних, водогосподарських, екологічних та інших умов родовища, завдання замовника щодо потреби у воді і режиму водокористування. Підчас вивчення родовищ питних і технічних підземних вод використовують наземні та свердловинні методи геофізичних досліджень.

Наземні геофізичні дослідження використовують для літологічного розчленування ділянок водоносного горизонту з найбільш сприятливими умовами для нагромадження підземних вод та можливості їх відбору, оцінки мінливості фільтраційних властивостей водоносних горизонтів та мінералізації підземних вод.

Геофізичні дослідження за допомогою свердловин проводять для уточнення геологічного розрізу, визначення інтервалів встановлення фільтрів, виявлення особливостей зміни фільтраційних властивостей водоносних горизонтів та якості води в розрізі, встановлення потужності водоносних горизонтів і величини допустимого зниження рівня води під час експлуатації, встановлення статистичних рівнів води у разі розкриття декількох водоносних горизонтів, вивчення взаємозв’язку водоносних горизонтів між собою і з поверхневими водами, технічного стану гідрологічних свердловин підчас дослідно-фільтраційних робіт.

Водно-балансові дослідження передбачають вивчення режиму фільтрації атмосферних опадів, випарування з водної поверхні, з суші та джерела ґрунтових вод, русел річок, магістральних і зрошувальних каналів тощо. Під час пошуково-розвідувальних робіт одержують дані, які характеризують як природний режим підземних вод за сезонами троку і в багаторічному періоді, так і порушений режим у районах діючих водозаборів і водопонижувальних пристроїв.