Лекції

За характером використання підземні води діляться на 4 види:

1)питні та технічні, що застосовуються для господарськопитного і виробничо-технічного водопостачання;

2)лікувальні мінеральні води, що використовуються з бальнеологічною метою і як столові напої;

3)теплоенергетичні, що використовуються для теплопостачання промислових, сільськогосподарських і громадських об’єктів, а в окремих випадках для вироблення електроенергії;

4)промислові води – для вилучення із них цінних компонентів.

У свою чергу підземні води класифікують:

1)за джерелами надходження у водоносні горизонти і комплекси, до яких

належать:

• літогенні, що надходять з атмосфери і включають інфільтраційні, інфлюаційні та конденсаційні води;

• літогенні, що формуються у літосфері і поділяються на седиментогенні, відроджені, новоутворені, конденсаційні, солюційні;

• ювенільні або ендогенні, тобто які вперше потрапили у літосферу з мантії Землі.

2)за місцем знаходження:

•порові, що знаходяться у пісках, галечниках та інших уламкових породах;

•тріщинні – зустрічаються у скелях;

•карстові – знаходяться у розчинених водами породах (вкапняках, доломітах, гіпсах тощо);

3)за ступенем мінералізації (за В. І. Вернадським):

•прісні (до 1 г/л);

•солонуваті (від 1 до 10 г/л);

•солоні(від 10 до 50 г/л);

•підземні росоли (понад 50 г/л).

Внутрішні морські води держави – це прибережні морські води, на які поширюються і суверенітет, і юрисдикція в повному обсязі. До них належать води морських портів, заток, бухт, губ, лиманів, історичні води, а також води, розташовані у бік берега, від яких відлічується ширина територіального моря.

Територіальне море – це морський простір, який розташований уздовж берега або безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави та перебуває під її суверенітетом

Основи лісового кадастру 4.1. Суть і призначення лісового кадастру. Лісова типологія і бонітування лісових

насаджень

Державний кадастр лісових ресурсів (лісовий кадастр) – це система відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів лісогосподарської діяльності [67, 68].

Відповідно до ст. 49 Лісового кодексу України. Державний кадастр лісових ресурсів ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів.

Державний кадастр лісових ресурсів призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об’єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

Державний кадастр лісових ресурсів ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства АР Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства на основі Державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачів [87].

Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними і якісними показниками [69].

Згідно раніше проведеного обліку лісовий фонд України становлять усі земельні ділянки не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать:

–усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

–окремі дерева і групи дерев чи чагарників на сільськогосподарських

угіддях,

–садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

Поділ лісів на групи використання і категорії захисності

Основні принципи групування лісів

В основу групування лісів в першу чергу покладено їх екологічне та господарське значення. Якраз за цим принципом усі ліси України поділяються на дві групи: першу і другу.

До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, а також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення(включаючи генетичні резервати), лісоплодові насадження, і субальпійські деревні та чагарникові утворення.

Залежно від виконуваними ними функцій, ліси першої групи поділяють на такі категорії захисності:

•водоохоронні (смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів, лісосмуги, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів;

•захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного і обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг;

• санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної зони лікувально-оздоровчих територій);

До другої групи належать ліси, не віднесені до лісів першої групи, що, поряд з екологічним, мають експлуатаційне значення. Для збереження захисної функції, безперервності та не виснажливості використання в лісах цієї групи встановлюється режим обмеженого лісокористування.

5.4.2.2. Процедура поділу лісів на групи використання і категорії захисності

Поділ лісів на групи використання і категорії захисності розпочинається із клопотання окремих підприємств, установ і організацій та громадян, зацікавлених у поділі лісів на групи або переведення їх з однієї групи до іншої, чи віднесення до категорії зависності, до державних органів лісового господарства АР Крим або областей [248].

Для клопотання про виділенні груп лісів додається:

–обґрунтування, підготовлені лісовпорядним підприємством, землевпорядними, науковими і проектно-пошуковими установами відповідних міністерств і відомств за участю Національної академії наук (НАН), інших заінтересованих осіб;

–схематична карта ділянок лісового фонду, які пропонуються віднести до відповідних категорій захисності;

–характеристика лісових кварталів, урочищ, що намічаються до переведення з однієї групи до іншої;

–відомості розрахунків лісосіки, якщо зміна віднесення лісів до групи впливає на розмір головного лісокористування;

–розрахунок площ смуг уздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об’єктів;

–відомості про площі протиерозійних лісів;

–розрахунок площ зелених зон (лісопаркових, частини зелених зон) міст та інших населених пунктів.

При виділенні категорій захисності лісів до клопотання додаються відомості про:

–ширину безлісної заплави для лісосмуг уздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об’єктів, а для гірських річок, крім того, й крутизну та довжину схилів;

–ширину безлісної заплави для місця розташування рибозаводів і господарств, де розводять лососевих і осетрових риб, а також підставу щодо віднесення річок або водойм до нерестових для лісосмуг, що захищають нерестовища даних промислових риб;

–ступінь розвитку ерозії, відсоток площі кварталу, зайнятої кам’янистими розсипами, ярами тощо, для лісів протиерозійних, а на дуже стрімких гірських схилах – середню крутизну схилів у кварталах та їх експозицію;

–рішення відповідних органів про будівництво залізниць, автомобільних доріг державного значення для захисних лісосмуг уздовж залізниць, автомобільних доріг державного значення;

–план з позначенням розмірів розташування поблизу лісів категорій захисності, для яких встановлюються суворий режим ведення лісового господарства, для лісів зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, у т.ч. лісопаркових частин зелених зон.

Для вирішення цього клопотання державні органи лісового господарства АР Крим, областей за участю державних органів Мінекобезпеки в місячний термін розглядають надіслане клопотання і подають свій висновок урядові АР Крим, обласній Раді. Згодом уряд АР Крим розглядає подані клопотання і матеріали до них та в місячний термін приймає рішення про поділ лісів на групи, переведення лісів з однієї групи до іншої або віднесення лісів до категорії захисності в межах республіки. Обласна Рада у місячний термін розглядає клопотання і матеріали про переведення лісів з однієї групи до іншої або віднесення лісів до категорії захисності та приймає остаточне рішення щодо віднесення лісів до захисних лісосмуг уздовж залізниць, автомобільних доріг державного

значення, байрачних лісів, степових перелісків, якщо це віднесення не пов’язане з переведенням лісів з однієї групи до іншої.

Умови віднесення лісів до категорії захисності

Віднесення лісів до категорії захисності залежить від виконуваних ними відповідних функцій. На практиці найчастіше враховуються такі функції лісів: водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі.

Так, водоохоронні функції переважно виконують лісосмуги уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів, які виділяються з лісів другої групи за існуючими нормативами. У лісах першої групи, що віднесені до інших категорій захисності, зазначені лісосмуги не виділяються.

На беззаплавних річках або ділянках річок, що не мають чітко вираженої заплави, ширина лісосмуг визначається за нормативами від зрізу води у меженний період, а якщо русло річки розчленоване на протоки – від берегів зовнішньої протоки. Якщо русло річки розчленоване на протоки, що охоплюють високо підняті межиріччя заввишки понад 1 км, ширина лісосмуг по берегах кожної протоки встановлюється така ж, як і для решти частин русла цієї річки. Уздовж річки з чітко вираженою заплавою ширина лісосмуг збільшується на ширину безлісої заплави.

До складу лісосмуг, які виділяються уздовж берегів у верхів’ях річок, включаються ліси радіусом, що дорівнює ширині смуги, яка встановлюється уздовж берегів річок. Ширина лісосмуг навколо озер і водоймищ встановлюється від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойм і дорівнює ширині виділених лісосмуг уздовж річок, які впадають до них або витікають з них.

Методичні основи кадастрової оцінки лісових ресурсів

Ліс як об’єкт кадастрової оцінки

Ліси є основною складовою навколишнього природного середовища і як будь-який природний об’єкт характеризується відповідними ознаками: біологічними, екологічними, економічними та юридичними [132].

За своїми біологічними ознаками ліси – це унікальне природне явище, тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Важлива особливість лісів у тому, що вони є відтворюваним природним ресурсом, а процес відтворення пов'язаний із значним строком вирощування (кілька десятиліть).

Ліси – це також середовище проживання диких тварин у всьому їх видовому і популяційному різноманітті. Лісам належить вагома роль у підтриманні гідрологічного режиму рік, запобіганні ерозії та забрудненню ґрунтів, у боротьбі з суховіями, регулюванні кислотного балансу в атмосфері, а також у створенні необхідних умов життя на Землі [169].

Екологічними ознаками лісів є виконання ними кліматоорегулюючих, середовище захисних, ґрунтозахисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних, інших екологічних функцій, бути джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Економічне значення лісів полягає в тому, що вони є основним джерелом лісових ресурсів, тобто деревних, технічних, лікарських та інших продуктів лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. Крім того, ліси – це основа кормової бази для тваринництва, ведення мисливського господарства, сировина паперової, меблевої, фармацевтичної та інших видів промисловості.

Юридичне поняття лісів пов’язане з формуванням лісового фонду, який становлять усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них.

Ліс є дуже складним природним об’єктом, оскільки в процесі його відтворення основна частина часу припадає на природні процеси росту і розвитку насаджень, для чого потрібні великі кошти як на їх

освоєння та експлуатацію, так і на лісовідновлення, охорону за захист від шкідників, хвороб, пожеж тощо.

Окремі компоненти і функції лісів можуть бути самостійними об’єктами оцінки або не підлягають грошовій оцінці. Наприклад, до них належать реліктові рослини і тварини, які внесені до Червоної книги, унікальні пам’ятки природи та історії рідного краю, втрату яких неможливо компенсувати.

Критерії оцінки лісових ресурсів

На сучасному етапі вибір критеріїв оцінки лісових ресурсів часто буває найбільш дискусійним і в той же час дуже важливим при раціональному лісокористуванні. Особливо це важливо при трансформуванні лісових земель в сільськогосподарські вгіддя й навпаки, а також при відведенні лісових земель для добування корисних копалин.

Більшість економістів вважають, що найкращим критерієм оцінки лісових ресурсів є вихід валової продукції, чистий дохід і, особливо диференціальна рента як вид прибутку, одержаний з найбільшими затратами на використання лісу. Диференціальну ренту можна розраховувати двома способами: на базі діючих цін (гуртових, роздрібних, заготівельних) або на базі спеціальних, так званих кадастрових цін.

Кадастрові, або замикаючі ціни – це ціни, які обумовлені максимальними витратами на отримання одиниці продукції і є доступними з господарської точки зору на даному етапі. Вони вказують на те, що при більших витратах експлуатація такого лісового ресурсі є недоцільним.

Визначення кадастрових (замикаючих) витрат є однією із задач оптимального планування розвитку та розміщення лісової та деревообробної промисловості, а також лісового господарства. Адже, кадастрові витрати включають всі види біжучих і одноразових витрат на виробництво даної продукції, в тому числі й майбутніх витрат, які пов’язані з відтворенням лісових ресурсів (лісовідновлення, охорона лісів, меліорація земель лісового фонду та ін.).

Згідно існуючої методики цінність лісового ресурсу визначають за різницею між кадастровими та індивідуальними затратами на його утримання. При цьому індивідуальні витрати визначають, використовуючи встановлені нормативи і раціональні системи лісокористування та лісовідновлення.

Дослідження показують, що рівень кадастрових витрат в значній мірі залежить від обсягів заготівельної продукції і потреби в ній. Зокрема, доведено, що чим більші обсяги заготівлі і більші потреби в даній продукції, тим більшими будуть кадастрові витрати. Це пов’язано з тим, що при таких умовах в експлуатацію вимушено залучаються все гірші за якістю і доступністю лісові ресурси. Щоб цього не трапилось, склад кадастрових та індивідуальних витрат повинен бути по можливості однаковим і передбачати витрати на заготівлю та транспортування лісової продукції до місць споживання та на відтворення лісових ресурсів.

Для визначення рівня затрат на заготівлю деревини доцільно користуватися показниками собівартості 1 куб м знеособленої деревини і питомих капітальних вкладень заготівельних підприємств, які працюють в найгірших умовах, тобто при виснаженості лісосировинної бази, переважанні високопродуктивних насаджень, великих віддалях перевезення лісової продукції.

При цьому потрібно врахувати й таку обставину. Лісовий фонд України досить розпорошений, через що при його освоєнні збільшується середня віддаль вивезення деревини, а при його виснажливості зменшується об’єм деревних відходів. Крім того, при невеликих експлуатаційних запасах деревини на окремих лісосіках знижується ефективність використання потужної лісозаготівельної техніки, а разом з цим і зростає собівартість деревини.

Важливою проблемою лісокористування є постійне відтворення лісових ресурсів. Ця проблема обумовлена тим, що для отримання стиглої деревини потрібно вирощувати ліс протягом тривалого часу, а це вимагає щорічних операційних витрат на ведення лісового господарства. В багатьох випадках на виробництві затрати при відтворенні лісових ресурсів визначають через суму річних затрат на ведення лісового господарства, віднесено до так званої біжучої річної зміни запасу деревини.

Річну біжучу зміну запасу деревини відповідного лісового господарства визначають за матеріалами лісовпорядкування, користуючись формулою:

де ZM – біжуча річна зміна запасу деревини, куб.м; MK i Mn – запас деревини на кінець і початок ревізійного періоду, куб. м; S – площа покритих лісом земель, га; n – число років в міжревізійний період.

Якщо за міжревізійний період пройшли зміни в лісопокритій площі підприємства, то річну біжучу зміну визначають за формулою:

де SK i Sn – площа покритих лісом земель на кінець і початок ревізійного періоду.

Маючи величину біжучої річної зміни на 1 га і знаючи суму річних витрат на ведення лісового господарства на 1 га, встановлюють величину затрат на 1 куб. м зміни запасу (приросту запасу). Кадастрові витрати змінюються залежно від економічних і лісорослиннх умов. Зокрема, максимальне значення вони мають в лісодефіцитних районах, а мінімальне – в районах багатих на лісові ресурси.

Економічна оцінка лісових ресурсів

При економічній лісових ресурсів необхідно враховувати весь ефект від використання суспільством різноманітної продукції і корисності, яким володіє ліс. Така оцінка можлива, якщо розглядати ліс як сукупність ресурсів і властивостей, використання яких забезпечує отримання такого ефекту. При цьому доцільно визначати реальну і потенційну цінність кожного із складових елементів лісових ресурсів (рис. 5.5.)

Рис. 5.5. Складові компоненти лісу і об’єкти комплексної економічної оцінки лісових ресурсів [79].

Залежно від цілей об’єктами оцінки лісу можуть бути:

►ліс як біоценоз і як об’єкт природокористування, цінність якого визначається сумою ефектів усіх його корисних функцій;

►земля як елемент біоценозу і як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;

►лісосировинні ресурси (деревина, ресурси прижиттєвого і побічного використання) як біоценоз – джерело отримання деревини та інших лісових продуктів;

►рекреаційні функції та функції захисту навколишнього природного середовища в цілому.

Матеріали оцінки лісових ресурсів необхідні для оптимізації їх використання, основними питаннями яких є:

• ведення Державного лісового кадастру;

• облік лісів у складі національного багатства країни;

• вибір оптимального варіанта відчуження лісових земель;

• обґрунтування доцільності трансформації лісових угідь в сільськогосподарські і навпаки;

• розрахунок розмірів платежів за користування лісовими ресурсами і орендної плати;

• визначення економічної ефективності заходів з вдосконалення лісокористування і відтворення лісових ресурсів;

•розрахунок розмірів шкоди, заподіяної лісовому господарству стихійними дихами і антропогенними діями

•узагальнений аналіз господарської діяльності лісогосподарських підприємств.

Об’єктами економічної оцінки лісових насаджень як джерела деревини є таксаційні виділи (ділянки) деревостанів, які виділені в межах типів лісорослинних умов за переважаючими породами (групи порід), бонітетами, класами віку, зрілості. Площа лісових насаджень, їх належність до лісотаксових зон, груп і категорій захисності лісів, лісотаксових поясів та розрядів лісових такс приймаються за даними матеріалів лісовпорядкування.

Оцінка лісових насаджень розраховується диференційовано за природними (лісорослин) зонами, групами і категоріями захисності лісів, лісотаксовими поясами. В основу економічної оцінки лісових насаджень покладається капіталізація нормативного середньорічного економічного ефекту (доходу) від їх використання як засобу виробництва, предмета природи і праці. Ця оцінка визначається за формулою:

де Цлн – економічна оцінка лісових насаджень відповідної породи, бонітету (типу лісорослинних умов), віку в певній природній (лісорослинній) зоні, грн.; S – площа лісових насаджень відповідної

породи, бонітету (типу лісорослинних умов), віку у певній природній (лісорослинній) зоні, га; М іо –

середній (очікуваний) запас деревини і-ої породи на 1 га у віці рубки, відповідного бонітету, певного типу лісорослинних умов, у відповідній лісосрослинній зоні, куб. м; Кі – коефіцієнт, що характеризує якість деревини і-ої породи; Е– норматив приведення за фактом часу (0,02); Ті- – період вирощування лісових насаджень, що дорівнює віку рубки 2-ої породи, років; tі – вік насадження і-ої породи, що оцінюється, років; ЕIn – нормативний середньорічний коефіцієнт від вирощування (використання) їм деревини певного типу лісорослинних умов у відповідній лісорослинній зоні.

Економічна оцінка лісових ресурсів у значній мірі обумовлено тим, що залежно від напряму їх використання її об’єктом є:

–земля як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;

–ліс як земельне угіддя і об’єкт багатоцільового використання;

–насадження, які є продуктом природи і праці;

–ресурси побічного і прижиттєвого використання;

–ресурси лісової фауни.

Враховуючи такі принципові обставини, базовою одиницею економічної оцінки лісових ресурсів є лісова ділянка, яка характеризується однорідністю умов місця розташування та однаковими таксаційно-лісовими показниками. В той же час об’єктом оцінки лісу може виступати й сукупність насаджень з відносно близькими таксаційно-лісовими характеристиками, зокрема насадження лісогосподарської секції одного класу, віку або їх групи тощо.

В таких випадках економічну оцінку лісових насаджень можна проводити на основі затратного підходу. При цьому оцінка насаджень, що досягли стиглості віку, здійснюється за формулою:

де Rch, Rch1 – економічна цінність насаджень, що досягли стиглого віку, грн.; Міjк – запас стиглих насаджень і-ої породи, j-го сортименту (категорія крупності), k – розряду такс, куб. м; Цік – коренева ціна 1 куб. м знеособленої деревини, грн.; Ціjk – коренева ціна і-ої породи, j-го сортименту (категорії крупності), к – розряду такс, грн.; Мі – запас стиглих насаджень і-ої породи, куб. м.

У тому випадку, коли насадження ще не досягли віку стиглості, оцінку проводять за такою формулою:

де Rhh, Rhh1 – цінність насаджень, що не досягли віку стиглості та культур, що не зімкнулися, грн.; Mijk– очікуваний запас деревини у віці рубки насаджень на корені і-ої породи, куб. м; Мі – очікуваний запас стиглих насаджень і-ої породи, куб. м; Ціjk – коренева ціна деревини і-ої породи, j- ої сортименту, k-розряду такс, грн.; Е – норматив приведення до фактора часу (0,03).

Економічна оцінка лісових насаджень за рентним підходом здійснюється за такою формулою:

де Rh – економічна цінність насадження, грн.; Зз – замикаючі затрати на виробництво 1 куб. м деревини, грн.; З – індивідуальні зведені витрати на виробництво 1 куб. м деревини конкретної породи, грн.; Мі – запас деревини на 1 га у віці рубки, куб. м; S – площа ділянки лісу, що оцінюється, га; Кі – коефіцієнт, що характеризує якість деревини і-ої породи; Е – норматив приведення за фактором часу (0,03).

Оцінка ресурсів побічного лісокористування

Побічне лісокористування передбачає добування з лісу, крім деревини, продуктів деревного і недеревного походження, які поділяють на дві групи.

До першої групи відносяться продукти деревного проходження у вигляді сучків, гілок, хвої, листя, кори, живиці, деревних соків, сировини для смолодьогтьового виробництва, деревного вугілля тощо. До другої групи належать недеревні ресурси, до яких відносяться гриби, ягоди, лікарські, харчові і технічні рослини, мисливська фауна, продукти бджільництва, рекреаційне використання лісів. Крім цих ресурсів, у лісах проводиться заготівля сіна, випасання худоби, сільськогосподарське використання ріллі, розведення риби, створюються плантації ягідників.

Залежно від економічної оцінки використання ресурсів побічного користування розрізняють такі категорії запасів: біологічний, експлуатаційний, економіко доступний і фактичний.

Біологічний запас характеризується загальною вироблюваною біомасою ресурсів на одиницю площі. Експлуатаційний запас представляє собою ту частину загальної біомаси ресурсу, яку можна вилучити без шкоди для відтворення.

Фактичний запас – це щорічно вилучена частина економічно доступних запасів ресурсу побічного користування.

Оцінка ресурсів побічного користування є доволі складною, оскільки в значній мірі вона залежить від стану їх вивченості та наявності факторів, від яких залежить їх розповсюдження і продуктивність. Економічну оцінку ресурсів підсочного промислу можна здійснити за такою формулою:

де Rn оцінка підсічного промислу, грн/га; rn – рента з 1 т живиці, грн./т; q – вихід живиці з 1 га за період підсічки, т/га; Eнn коефіцієнт капіталізації; t – середній вік підсічки; t1 – вік насадження на момент оцінки.

Оцінка лісових ресурсів як фактора захисту навколишнього природного середовища

Лісові ресурси є не тільки джерело отримання деревини, але й важливий фактор стабілізації і оздоровлення всього навколишнього природного середовища. На сьогоднішній день це вважається однією із найважливіших проблем всього людства. Ця проблема тісно пов’язана зі збільшенням техногенного і антропогенного навантаження на лісові екосистеми і, відповідно зумовлює зниження їх прибутковості. З іншого боку ця проблема пов’язана зі зростанням бажання лісовласників і лісокористувачів привернути увагу до всенародного значення лісів з метою отримання від суспільства певну компенсацію, субсидії за корисні властивості лісових ресурсів.

Оцінити природоохоронні функції лісових ресурсів досить складно, бо вони є багатогранними і часто проявляються за межами своєї території, наприклад, регулювання водного режиму рік, вплив на урожайність сільськогосподарських культур, вплив на стан атмосфери, на опади та ін.

Функції лісових ресурсів, які стосуються захисту навколишнього природного середовища прийнято ділити на дві групи: планетарного значення і локального характеру.

Функції планетарного значення в основному передбачають вплив лісу на клімат, кругообіг вологи в природі, на газообмін в атмосфері та ін. Натомість функції локального характеру стосуються регулювання річного стоку, захисту ґрунтів від ерозії тощо.