Лекції

Оцінку цих функцій пропонується проводити кожної окремо і результати її визначати у вигляді їх суми. Проте, існує і інша думка. Оскільки середовище захисні функції приходиться підтримувати за рахунок обмеження промислового використання лісу, то більш об’єктивною їх оцінкою може бути величина додаткових витрат, пов’язаних з необхідністю підвищення продуктивності лісів. На жаль, при такому підході не враховується дійсний ефект, який приносять ліси захисного значення.

На думку проф. Туркевича І.В. [345] природоохоронні функції лісу найдоцільніше оцінювати в суміжних галузях виробництва, де вони себе найбільше проявили – сільському господарстві, на транспорті, у водному господарстві та ін. В такому випадку ефект лісової функції можна буде виразити приростом диференціальної ренти або зростанням продуктивності праці у відповідних галузях виробництва.

Оцінка полезахисних функцій лісу

Полезахисні лісові смуги в теперішніх господарствах представляють собою один із основних виробничих фондів. Переважно вони виконують водоохоронну функцію, за рахунок чого підвищується врожайність сільськогосподарських культур, а також ґрунт на суміжних територіях охороняється від вітрової ерозії. Враховуючи це, ефективність використання полезахисних лісосмуг можна визначати за величиною вартості надбавки урожаю сільськогосподарських культур, доходу від реалізації деревини від санітарних рубок при реконструкції лісосмуг, від збору ягід, плодів, горіхів та економії витрат на снігозатримання [172]. Таким чином, на підставі цих показників оцінку полезахисної функції лісу можна провести за формулою:

де R - рента від полезахисних функцій лісу, грн./га; Dq – середнє збільшення врожаю і-ої культури, ц/га); zi – кадастрова ціна одиниці і-ої культури, грн./ц; c1 – витрати на збирання додаткової продукції і-ої культури, грн./ц; е – річна економіка затрат на снігозатримання, грн./га; Е – норматив приведення

(0,05).

Середньорічний ефект полезахисної функції лісосмуг доцільно визначати за декілька років з урахуванням системи сівозмін і структури посівних площ, оскільки різні культури реагують порізному на вплив полезахисних лісосмуг.

Оцінка протиерозійної функції лісу

Протиерозійна функція лісу насамперед спрямована на збереження ґрунтів від водної та вітрової ерозії, а заодно й підвищення продуктивності полів. Перш ніж приступити до оцінки протиерозійної функції лісу необхідно визначити основні фактори, які впливають на інтенсивність ерозійних процесів, а саме: крутизна і протяжність схилів, тип ґрунту, підстилаючи порода, кількість і характер опадів тощо. Крім цих природних факторів на інтенсивність ерозії має вплив і господарська діяльність людини, з якою пов’язані розораність території, її лісистість, обробіток ґрунту, дотримання сівозмін і т.д.

Цілком зрозуміло, що визначити вплив цих факторів на загальну оцінку протиерозійної функції дуже важко. Тому для цього використовуються показники модуля і коефіцієнта стоку. У цьому випадку модуль стоку характеризує стік за одиницю часу, а коефіцієнт стоку – відношення кількості води, яка стікає по поверхні ґрунту до кількості опадів. Враховуючи ці показники, оцінку протиерозійної функції лісу можна провести за формулою:

m, n Vij S j V і S і z j c jij j

де R – рента від протиерозійної функції лісу, грн.; i = 1.2.3 ….m – вид ріллі за ступенем еродованості; j = 1.2.3…n – вид сільськогосподарської культури; Vij, Viji – врожайність j-ої культури на ріллі і-го ступеня змитості при фактичній і нульовій лісистості водозабору, ц/га; Sj, Sji площа ріллі і-го ступеня

змитості, га Sn –площа лісів водозабору, га; zj– ціна одиниці продукції j-oї культури, грн./ц; cj – затрати на одиницю продукції j-ої культури, грн./ц; Е – норматив приведення (> 0,2).

5.5.8. Оцінка водорегулювальної функції лісу

Водорегулювальна і водоохоронна функція лісу забезпечує:

збільшення опадів, що випадають над лісом і прилеглих територіях на 10-15 % (на кожні 10% річна сума опадів збільшується в середньому на 85-12 мм);

затримання снігу та сповільнення його розтавання;

майже повне припинення поверхневого стоку і його переведення у підземний не тільки в лісі, але й на прилеглих територіях;

зволоження ґрунту на ділянках біля узлісся.

Посередній вплив лісу на кількість вологи в ґрунті полягає в зменшенні випарування її рослинністю, прилеглою до лісів і полів. За рахунок переведення поверхневого стоку в підземний підвищується вміст води в ґрунті, а також вона рівномірно стікає в річки. На підставі норми річного стоку і лісистості водозабору визначають економічну оцінку гідрологічної ролі лісу і величину ренти. Крім того, за рахунок лісу припиняється поверхневий стік на площі водозабору, а разом з ним припиняється винос твердих часток ґрунту в ріки і зменшується їх замулення.

Завдяки підвищенню рівня води в річках і водоймищах господарства отримують додатковий прибуток або диференціальну ренту, обумовлену водорегулювальною функцією лісу. Величина ренти, що припадає на 1 га лісу в межах річкового басейну, може бути визначена за такою формулою:

Rв г K

rв г , (5.10.)

Sn Kn

де rвг – величина ренти у водному господарстві, грн.; ∑Rвг - сумарна середньорічна величина додаткового продукту, отриманого всіма видами господарства, які користуються річкою і її водними ресурсами; К – коефіцієнт, що визначає роль лісу в різних частинах басейну; ∑Sn x Kn – сума добутків площі лісів в окремих частинах басейну помножена на відповідні для них частин коефіцієнти (Кn).

Оцінка захисних функцій лісосмуг уздовж доріг

Захисна функція лісосмуг уздовж доріг в основному зводиться до механічного захисту доріг від занесення снігом і задування піском. За рахунок цієї захисної функції лісосмуг транспортні організації отримують певний додатковий прибуток, тобто диференціальну ренту, яка розраховується за такою формулою:

де ri – рента, отримана щорічно транспортними організаціями, грн.; L – протяжність шосейної дороги або залізниці, що проходить через лісовий масив, км; В – ширина снігозахисної смуги, яку необхідно було би створити при відсутності лісу, м; Зn затрати на створення і вирощування 1 га лісосмуги до віку Аn, в якому вона починає повністю окупитися за рахунок реалізації лісової продукції, що отримується від рубок догляду в ній.

Оцінка санітарно-гігієнічної та рекреаційної функції лісу

Оцінка санітарно-гігієнічної та рекреаційної функцій лісу вважається найбільш складною. Це обумовлено тим, що вона базується на великій кількості показників. Так, наприклад, санітарногігієнічна функція лісу характеризується такими показниками:

зменшення добового коливання температури повітря, його вологості і т.п. Важливою функцією лісу є те, що він створює комфортні умови відпочину людей і відновлення їх працепридатності. Загально визнаної оцінки санітарно-гігієнічних і рекреаційних функцій лісу поки що не існує.

Проте, робляться спроби проводити оцінку за підвищенням продуктивності праці і зниження їх захворюваності, а також споживчою вартістю лісових ресурсів і т.п.

При такому підході треба враховувати затрати на організацію і благоустрій території, створення об’єктів і засобів обслуговування відпочиваючих; втрати на виробництві деревини у зв’язку з масовим відпочинком у лісі (збільшення віків рубки, створення ігрових площадок і стоянок для транспорту, зниження приросту деревини в зв’язку з ущільненням ґрунту і т.п.).

Заслуговує уваги пропозиція Л.І. Івлєва, згідно якої при оцінці санітарно-гігієнічної та рекреаційної функції лісу враховуються так звані заміщуючи затрати. При цьому враховується, що 1 га лісу залежно від породного складу, бонітету, віку щорічно продукує 2-5 т кисню, поглинає 2,8-6,5 т вуглекислого газу, виділяє 2 кг фітонцидів, фільтрує 50-70 т пил у в рік і т.п.

Отже, ці показники можуть служити основою для оцінки функцій лісу за витратами, які необхідні для промислового продукування таких самих кількостей відповідних продуктів і цінностей.

Для прикладу розглянемо оцінку рекреаційних лісів м. Львова. За його даними середній загальний ефект 1 га рекреаційного лісу навколо Львова становить 5810 грн., в т.ч. санітарно-гігієнічний – 2630 грн. („виробництво„ кисню, поглинання пилу, виробництво фітонцидів); загальна продуктивність (обсяг деревини і іншої продукції з урахуванням естетичної цінності деревостанів) – 1980 грн.; рекреаційний ефект – 1200 грн. (вартість одного відвідування – 15 грн.; середня відвідуваність 1 га в сезон – 80 люд.). Для окремих ділянок розраховуються поправочні коефіцієнти на клас естетичної оцінки і на віддаленість від міста. Загальна середня оцінка з урахуванням фактора часу складає: для санітарно-гігієнічної функції: 2630 х 0,41 = 1078,3 грн. га, а для рекреаційної – 1200 х 0,41 =492,0 грн./га.

Оцінка земель лісогосподарського призначення

Землі лісогосподарського призначення оцінюються за умови їх державного (промислового) використання, а також у випадках їх використання різними недержавними юридичними особами (фермерами) для задоволення потреб у ресурсах деревини, продуктах побічного користування, соціальних і природних користуваннях лісу. Враховуючи це, у виробничих умовах використовується декілька видів оцінки земель лісового фонду: економічна, грошова і кадастрова.

Економічна оцінка земель лісогосподарського призначення

Для економічної оцінки земель лісогосподарського призначення об’єктами є:

•земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю або призначені для заліснення (лісові землі, не вкриті лісовою рослинністю);

•ділянки нелісових земель лісового фонду (сільськогосподарські угіддя, водойми, болота, землі, зайняті під спорудами тощо);

•ділянки земель природоохоронного і соціально-культурного призначення у складі земель лісового фонду.

Економічна (грошова) оцінка 1 га земель, вкритих лісовою рослинністю або призначених для заліснення, визначається на основі капіталізації сумарного нормативного середньорічного економічного доходу (ренти), який створюється на відміну від земель сільськогосподарського призначення під час виробництва деревини як основної продукції лісовирощування з урахуванням інших користей та послуг лісу.

де К – економічна оцінка 1га лісових земель, грн.; r – нормативний середньорічний економічний ефект (дохід) від вирощування деревини, грн.; К1 – коригувальний коефіцієнт, який враховує ефект від використання не деревної продукції та корисних властивостей лісів; К2 – коригувальний коефіцієнт, який враховує невідповідність фактичної лісистості території адміністративної області оптимальній; Е – Коефіцієнт капіталізації.

При цьому строк капіталізації прийнятий в термін 50 років, що відповідає 2% ставці плати за використання кредитом.

Нормативний середньорічний дохід (r) від вирощування лісу розраховується як різниця між оцінкою продукції та послуг, які можуть бути отримані в еталонному лісонасадженні за діючими цінами, та сумою нормативних витрат, що пов’язані з вирощуванням лісу за період обігу рубки, розрахованих за методом відносної вартості.

Значно обґрунтованіше економічну оцінку лісових земель можна здійснювати за такою формулою:

де К – економічна оцінка лісових земель, грн.; Si – площа земель лісового фонду, що оцінюється, зайнята і-ою породою (або призначена для її вирощування, га; Мі – запас насаджень за загальною продуктивністю і-ої породи корінних (еталонних) насаджень у віці рубки, м3 на 1 га; Ці – ринкова (коренева) ціна 1 м3 деревини на корені, грн.; R – вік рубки (вік стиглості) насаджень і-ої породи; З – середньозважені витрати на відновлення, вирощування і збереження 1 м3 і-ої породи, грн.; Е – норматив капіталізації середньорічного нормативного ефекту, який умовно прийнято в розмірі 50 років, що відповідає 2-відсотковій ставці плати за користування кредитом; qk – коефіцієнт, що характеризує економічну складову кадастрової оцінки земель лісового фонду к-ої категорії захисності; V – оцінка (прогнозна) господарсько-можливого обсягу (ліміт, квота) заготівлі побічної продукції лісу, т (ц, кг); Zі – заготівельна (ринкова) ціна і-го виду ресурсу, можливого для реалізації, грн. за одиницю; Зі – витрати на відновлення, заготівлю і збереження одиниця і-го ресурсу, грн. за одиницю.

Кадастрова оцінка земель лісогосподарського призначення

Основною метою кадастрової оцінки є визначення кадастрової вартості лісових земель для цілей оподаткування. При цьому її об’єктом, як правило, виступають лісові землі оціночних зон, держлісгоспів, ділянки земель лісового фонду. Повчальним прикладом ефективної кадастрової оцінки лісових земель може бути Російська Федерація, яка проводиться за єдиною методикою, що забезпечує порівнянність результатів їх оцінки на території цієї держави з оцінкою інших категорій земель [127].

Згідно цієї методики кадастрова вартість земель лісового фонду визначається на основі розрахункового рентного доходу, отриманого в результаті їх господарського використання. Для цього кадастрова вартість лісових земель визначається в три етапи:

І етап – у межах оціночних зон і територій суб’єктів РФ; ІІ етап – у межах територій лісгоспів;

ІІІ етап – у межах ділянок лісових земель у межах лісгоспів.

Наприклад, базова оцінна продуктивність 1 га лісових земель в оціночній зоні в натурному вираженні (Pb) розраховується за такою формулою:

де Pij – запас деревини на пні на 1 га стиглих насаджень і-ої лісоутвореної породи при j-му обороті рубки в оціночній зоні, куб.м; Sij – площа, зайнята і-ої основної лісоутворюючою породою в j-му обороті рубки, га; Tij – кількість років у j-му обороті рубки і-ої основної лісоутворюючої породи; n – кількість основних лісоутворюючих порід; m – кількість варіантів оборотів рубок в насадженнях однієї лісоутворюючої породи.

Середньозважена базова плата за 1 куб. м деревини (Cb), що відпускається на корені на момент проведення кадастрової оцінки лісових земель в оціночній зоні визначається за формулою:

де Cij – фактична плата за 1 куб.м деревини в оціночній зоні, що відпускається на корені і-ої основної лісоутворючої породи в j-му віці рубки, руб.

Базові оціночні витрати на 1 га лісових земель складаються з фактичних витрат лісгоспів, що знаходяться в оціночній зоні за відповідний рік на відновлення, вирощування, охорону, захист лісів та управлінські витрати, виражені в рублях.

При цьому ціна виробництва деревини на 1 га лісових земель в оціночній зоні визначається шляхом множення базових оціночних витрат на норматив, що враховує рентабельність виробництва і становить 1,07.

В той же час диференціальний рентний дохід з 1 га лісових насаджень в оціночній зоні визначається як різниця між базовою оціночною вартістю 1 га лісових земель в грошовому вираженні і ціною виробництва деревини в розрахунку на 1 га.

Якщо ж при розрахунку диференціального рентного доходу виходить від’ємне значення, то диференціальний рентний дохід приймається рівним нулю.

Оціночна продуктивність 1 га лісових земель лісгоспу в грошовому вираженні (Мк1) розраховується в два етапи. На першому етапі проводиться розрахунок первинної оціночної продуктивності 1 га лісових земель в грошовому вираженні за формулою:

де Q – корегуючий коефіцієнт до первинної продуктивності;М1 – первинна оцінна продуктивність 1 га лісових земель l-го лісгоспу в натуральному вираженні, куб.м.

В такому випадку первинна оцінна продуктивність 1 га лісових земель лісгоспу в грошовому

де l – індекс лісгоспу як суб’єкт Російської Федерації; Рl оцінна продуктивність 1 га лісових земель 1- го лісгоспу в натуральному вираженні, куб.м; Сl – середньозважена плата за 1 куб. м деревини, що відпускається на корені в 1-му лісгоспі на момент проведення кадастрової оцінки, руб.

Натомість, оцінні витрати на 1 га лісових земель (Zkl) розраховуються в два етапи. На першому етапі проводиться розрахунок первинних оціночних витрат для кожного лісгоспу за формулою:

i1 j1

де l – індекс лісгоспу в суб’єкті Російської Федерації; Zi,j – оціночні витрати на відтворення і-ої породи при j-му обороті рубки в оціночній зоні, визначені на першому етапі оціночних робіт, руб; Slij

– лісопокрита площа, зайнята і-ою породою при j-му обороті рубки в 1-му лісгоспі, га.

l1

де Z – базові оцінні витрати на відтворення лісів суб’єкта Російської Федерації в розрахунку на 1 га лісових земель, отримані на першому рівні кадастрової оцінки, руб; Zl – первинні оцінні витрати на 1- му лісгоспу в розрахунку на 1 га лісових земель, руб; Sl – площа лісових земель 1-го лісгоспу, га.

Кадастрова вартість 1 га ділянки лісових земель (W) не покритих лісом, якщо вони будуть використовуватися для вирощування та заготівлі деревини, визначається за формулою:

де T - вік рубки головного користування, років; QТ – експлуатаційний запас деревини на корені у віці головної рубки, куб. м/ га; RT – лісова рента, що утворюється при здійсненні рубок головного користування в насадженні віку Т, грн./куб. м; Nлв - нормативні витрати на лісовідновлення, руб/га; Nуп – нормативні щорічні витрати на управління, охорону і захист лісів, встановлені федеральним органом управління лісовим господарством, руб/га; е – коефіцієнт капіталізації, який приймається за

0,02;

Натомість для ділянок лісових земель, зайнятих насадженнями, які не досягли віку стиглості – молодниками, середньовіковими і пристигаючими насадженнями, кадастрова вартість ділянки земель лісового фонду вираховується за формулою:

Кадастрова вартість ділянки земель лісового фонду за умови використання тільки недеревних ресурсів без користування деревиною (Wn) визначається за формулою:

де Pn – річний валовий дохід від використання недеревних ресурсів (полювання, заготівля кедрових горіхів і т.д.), руб./га; Cn – річні поточні витрати по заготівлі (виробництву) продукції з недеревних ресурсів лісу, руб/га; Kn – питомі капітальні вкладення в організацію використання недеревних ресурсів лісу, руб; і – норма прибутку на основний і оборотний капітал (приймається за 0,15); е – коефіцієнт капіталізації (приймається на рівні 0,06-0,08); Cлх – витрати з підтримання в належному стані та охорони недеревних ресурсів лісу (крім тих витрат, які враховуються у формулах 5.21 і 5.22). Лісова рента від використання деревини, що відпускається на корені може визначатися за формулою:

де R – лісова рента від використання деревини, що відпускається на корені, грн.; Po – ринкова ціна франко-станція відправлення одиниці продукції обробки круглих лісоматеріалів (пиломатеріалів, целюлози, паперу, фанери, плит та ін.), грн./од. продукції (грн./куб. м/т); Co – поточні витрати на переробку деревини (без вартості деревної сировини, грн./од. продукції; Ko – питомі капітальні вкладення в переробних виробництвах, грн./од. продукції; m - витрата сировини (круглих лісоматеріалів)на одиницю продукції дерево переробки, куб. м/од. продукції; C1 – поточні витрати на заготівлю деревини та її вивезення з лісу на нижній склад, пункт реалізації або пункт переробки, грн./куб. м; К1 – питомі капітальні вкладення на заготівлю деревини, включаючи витрати на будівництво лісових доріг і вивезення деревини з лісу, грн./куб. м; Io – норма прибутку на основний і оборотний капітал у дерево переробки; i1 – норма прибутку на основний і оборотний капітал на лісозаготівлях.

Документація Державного кадастру лісових ресурсів ведеться на основі даних Державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів та використання таких документів:

•рішень про надання в користування земель лісового фонду або їх вилучення, зміну категорії захисності і груп лісів;

•актів огляду місць рубок;

•актів технічного приймання лісових культур;

•актів переведення вкритих лісовою рослинністю земель у вкритих лісовою рослинністю землі;

•актів натурного обстеження у разі зміни категорій земель в результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів;

Документація Державного кадастру лісових ресурсів (ДКЛР) може уточнюватись під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України. Документація ДКЛР ведеться за такими трьома формами:

Форма 1. „Розподіл земель лісового фонду за їх категоріями в розрізі груп і категорій захисності”

Форма 2. „Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за переважаючими породами та групами віку дерев”.

Форма 3. „Загальні дані про землі лісового фонду”

Основними джерелами інформації, що використовуються при складанні документації кадастру лісових ресурсів, крім документів первинного обліку лісів, який ведеться за формами кадастру лісових ресурсів № 1 і № 2, є документація попереднього проведення кадастру лісових ресурсів по країні. У зведеній документації ДКЛР по країні дані, що характеризують площу, приводять в тисячах гектарів (з одним знаком після коми), а запаси деревостанів -– в мільйонах кубічних метрів (двома знаками після коми).

Всі постійні лісокористувачі складають документацію Державного кадастру лісових ресурсів за формами № 1 і № 2. В рік проведення чергового державного обліку лісів один екземпляр зазначених форм подається державному лісогосподарському підприємству, в зоні діяльності якого знаходяться землі лісового фонду користувача. Державні лісогосподарські підприємства після отримання форм № 1 і № 2 від лісокористувачів, що мають у постійному користуванні менше одного гектара земель лісового фонду, об’єднують їх в цілому по зоні діяльності. Постійні лісокористувачі, землі яких розташовані на територіях двох областей складають документацію Державного кадастру лісових ресурсів в цілому і окремо для лісів, розташованих в межах областей. Документація Державного кадастру лісових ресурсів складається також окремо для гірських лісів.

Державні лісогосподарські підприємства в рік чергового державного обліку, крім того складають форму № 3. Зведена документація по зоні діяльності складається в трьох примірниках, два з яких подаються державному органу лісового господарства АР Крим, області, міст Києва і Севастополя.

Дані про розподіл земель лісового фонду між користувачами та кількісний склад цих земель погоджуються з місцевими землевпорядними органами. Зміни, що відбулись у структурі земель лісового фонду, вносяться постійними лісокористувачами в матеріали первинного обліку за станом на 1 січня поточного року. На о снові цих даних щорічно до 1 лютого уточнюється облікова документація кадастру лісових ресурсів.

Державні органи лісового господарства АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя щорічно подають місцевим землевпорядним органам показники Державного кадастру лісових ресурсів з урахуванням поточних змін для ведення ними Державного кадастру лісових ресурсів. Документація Державного кадастру лісових ресурсів по країні поповнюється один раз на п’ять років. Термін проведення чергового державного обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації і громадяни, що мають у постійному користуванні землі лісового фонду, в рік проведення чергового державного обліку лісів, подають до 1 березня поточного року завірену керівником (громадянином – користувачем ділянки лісового фонду) та погоджену з органами землевпорядкування документацію первинного обліку лісів державному лісогосподарському підприємстві, в зоні якого знаходяться землі лісового фонду. Державні органи лісового господарства АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя перевіряють повноту і

достовірність одержаної облікової інформації, формують зведені дані Державного кадастру лісових ресурсів по відповідному регіоні.

Зведені дані подаються Мінлісгоспу до 1 серпня року здійснення обліку, який перевіряє повноту і достовірність поданих йому зведених даних Державного кадастру лісових ресурсів і узагальнює їх в цілому по країні до 1 жовтня року здійснення обліку. Мінлісгоспу систематизує та зберігає документацію Державного кадастру лісових ресурсів, готує та видає в установленому порядку інформаційні матеріали про лісовий фонд, а в наступні роки він же здійснює державний контроль за додержанням встановленого порядку ведення Державного лісового кадастру.

Створення ДКЛР має велике народногосподарське значення, оскільки його дані використовуються під час:

•аналізу якісних і кількісних змін у лісовому фонді;

•визначення потенційних можливостей отримання лісової та похідної продукції на різних

землях;

•оцінки діяльності лісогосподарських підприємств;

•визначення екологічних змін під впливом антропогенного чинника;

•вирішення завдань, що стосуються управління лісовими ресурсами.

На підставі Державного кадастру лісових ресурсів здійснюють аналітичні розробки та обґрунтовують лісогосподарські рішення на найближчу перспективу, визначають напрями розвитку і розміщення деревообробної промисловості, целюлозно-паперової сфери обслуговування природнорекреаційних комплексів.

5 ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ПРИРОДНО-РОСЛИННИХ РЕСУРСІВ

5.1 Суть, мета і призначення Державного кадастру природно-рослинних ресурсів

Державний кадастр природно-рослинних ресурсів – це система відомостей і документів про стан розповсюдження природної рослинності, її видовий склад, продуктивність і способи раціонального використання.

Державний кадастр природно-рослинних ресурсів ведеться з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі та для забезпечення органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, окремих власників і користувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти природних рослинних ресурсів, достовірною інформацією про стан їх використання.

Державний кадастр природно-рослинних ресурсів складається із аналітичних розробок, в яких відображаються:

•особливості розміщення і динаміки природних рослинних ресурсів в окремих природних зонах країни;

•оцінки чинників, що впливають на стан і динаміку природних рослинних ресурсів;

•аналіз інформації про стан і прогноз використання природних рослинних ресурсів з урахуванням їхньої видової та популяційної структури;

•наукові рекомендації щодо оптимізації використання, відтворення та збереження природних рослинних ресурсів.

Одночасно Державний кадастр природно-рослинних ресурсів дає можливість удосконалювати і регулювати:

1)плату за користування природних рослинних ресурсів; 2)відшкодування за збитки, нанесені природним рослинним ресурсам;

3)нормативи (ліміти і квоти) на використання природних рослинних ресурсів; 4)формування бюджетних (позабюджетних) фондів на відтворення та охорону

природних рослинних ресурсів; 5)економічне стимулювання охорони, відтворення, збереження та раціонального

використання природних рослинних ресурсів.

Принципова схема формування Державного кадастру природних рослинних ресурсів включає систему даних про правовий режим угідь, де зосереджуються ресурси дикорослої продукції і лікарсько-технічної сировини; розподіл угідь за користувачами (власниками), в тому числі орендарями, та дані, що характеризують кількісні та якісні параметри ресурсів рослинного світу, картування природних рослинних ресурсів за їх видами.

Об’єктами Державного кадастру природно-рослинних ресурсів є дикоросла продукція (гриби, ягоди, горіхи та лікарсько-технічна сировина) яка формується на всіх стадіях розвитку природних рослинних ресурсів і утворюють природні угрупування та використовуються, або можуть бути використані населенням для потреб виробництва, медицини, харчування тощо.

Документація Державного кадастру природно-рослинних ресурсів ведеться з урахуванням і на основі Державного земельного кадастру, Державного кадастру лісових ресурсів, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації дикорослих рослин і лікарсько-технічної сировини, а також звітних даних, що характеризують обсяги їх заготівлі, реалізації та використання. Склад документації цього кадастру визначається інструкцією, що затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища за погодженням з відповідними міністерствами і відомствами Документація регіонального Державного кадастру природних рослинних ресурсів поповнюється один раз на п’ять років, а на рівні району щорічно.

Державний кадастр природно-рослинних ресурсів. ведеться спеціалістами відповідних управлінь лісового господарства, Міністерства навколишнього природного середовища і науково-дослідних установ відповідного профілю.