14. Інтенсифікація привласнюю чого господарства в епоху мезоліту.

Мезолітичні знаряддя праці. Структура ранньої первісної общини.

Господа́рство привла́снююче — перша в історії форма господарювання, коли люди споживали готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили.

Це форма господарства, що ґрунтується на вилученні з навколишнього середовища продуктів харчування, створених природними процесами (мисливство, рибальство, збиральництво). Господарство привласнювальне властиве ранньому первісному суспільству. Існує також як спеціалізована форма господарства в цивілізованих суспільствах (промислове мисливство та рибальство, збиральництво лікарських рослин, китобійний промисел та ін.).

Мезолітичні майстри навчилися виготовляти мікроліти – дрібні насадки для стріл, гарпунів, списів та макроліти – великі кам'яні знаряддя (наприклад кам'яні сокири).

Первісне суспільство (як і будь-яке суспільство) було певним чином організовано. Його структуру становили сім'ї, роди, фратрії (декілька родів), племена, союзи племен. Родова община – це колектив людей, об'єднаних кровно-родинними зв'язками, спільністю майна і праці. Спільна праця породжувала спільну власність.

Структура первісного суспільства.

Рід – є громаду, колектив людей, тісно пов'язаних кровною спорідненістю (дійсною або передбачуваною) і провідних загальне господарство.

У родової громаді відсутня будь-яка поділ людей за майновою ознакою, тобто. немає соціальної нерівності.

Декілька родів, пов'язаних між собою кровними узами, спільністю звичаїв, традицій, звичок, характером діяльності та іншими загальними ознаками, об'єднувалися в племена, а кілька племен – у союз племен.

Суспільна влада у первісному суспільстві.

Рід, а тим більше плем'я складалися з великої кількості людей. Для виробництва і розподілу, на вирішення інших питань життя і побуту суспільства потрібна була якась організація, що має владою, тобто. можливістю надавати вирішальний вплив на поведінку людей.

Загальні збори. Усі найважливіші питання життя роду вирішувалися на загальних зборах. На цих зборах мали право бути присутніми, висловлювати свою думку всі дорослі члени роду. Рішення, прийняті зборами роду, ставали обов'язковими кожному за родича. Загальні збори обирали старійшину, який керував повсякденною діяльністю.

Старійшини. Спочатку нічим не відрізнялися з інших членів роду, виконували всі види загальної праці. Керуючи колективом людей, старійшини виконували спільну волю. Влада старійшин мала моральний характер. Вони не отримували будь-якої матеріальної винагороди чи пільг та привілеїв за свою роботу. Головними завданнями старійшин були, по-перше, організація колективних робіт роду, по-друге, попередження міжродових суперечок.

Порада старійшин. Старійшини родів складали раду старійшин племен. Засідання ради старійшин проходили відкрито. Під час обговорення будь-яких питань на засіданні ради старійшин могли бути присутніми та висловлювати свої пропозиції всі дорослі члени родів (племені). Питання, які вирішував цей колегіальний орган, були досить важливими.

Військові ватажки. Військовими ватажками ставали, як правило, люди, що відрізняються особливими фізичними якостями: силою, хоробрістю, спритністю, сміливістю і обов'язково надзвичайно сильною волею, а також умінням прогнозувати наступ або захист від ворога та її організовувати практично.

Жерці (чаклуни, ворожі, відуни, шамани, священики, знахарі). Цей орган управління займався, умовно кажучи, організацією свідомості людей. Не знаючи багато чого про мир і щодня переконуючись у тому, наскільки сильні сили природи, люди боялися їх. Вони приписували природі божественну силу. Жерці були ніби сполучною ланкою між людьми та різними богами. Жерці допомагали «задобрити» богів шляхом скоєння культових обрядів і жертвопринесень, вселяли віру у те, що сили природи милостиві до людини.