19. Мистецтво епохи верхнього палеоліту та мезоліту.

Період 80-40 тисяч років тому пов’язаний з появою сучасного типу людини розумної - неоанропа (кроманьонця), а 35 тисяч років тому (в епоху плейстоцену, останього Льодовикового періоду) розпочався яскравий та стрімкий розвиток первісного суспільства.

Саме для цього часу є поява і розквіт мистецтва як такого, що досяг найвищого рівня в останній стадії палеоліту - мадлені (15-10 тисяч років тому).

Це - зображення на стінах печер, графічні малюнки на гальці та кістці, скульптура у вигляді статуеток, вирізаних із бивня мамонта, музичні інструменти у вигляді флейт, виготовлені з кістки. До пізнього палеоліту мають стосунок галереї малюнків, які вирізняються такою узагальненістю та виразністю, що деякі з відомих сучасних художників (як от Пікассо) вважали їх досконалими творами мистецтва і навіть бачили у них зразок абсолютної самобутності художнього вираження.

Для печерного мистецтва характерні найдавніші натуралістичні зображення - відбитки людської руки, серії прямих та хвилястих паралельних ліній, проведені пальцями по сирій глині, палеолітичне гравірування, розписи, барельєфи, окремі витвори з глини.

Печерний живопис неоантропа відомий на території Європи. Здебільшого, ці памятки сконцентровані на території Південної Франції та Північної Іспанії. Це - печери Альтаміра (бл. 15 500 р. тому), Ляско (18 000 р. тому), Ламут, Пер-нон-Пер, Марсула, Мас д'Азиль та інші. На стінах були знайдені зображення тварин: бізонів, коней, оленів. Малюнки виконані фарбами: чорною із сажі та червоною з охри.

Якщо палеоліт був для первісної людини школою організованості, колективності, то мезоліт стає школою спритності та особистої ініціативи. У цей період розтанув льодовик, розширюється простір, протікають ріки, виростають ліси. мисливці починають освоювати невідому й пустельну землю, що звільнилася від льодів. Світ отримує третій вимір. Людина у своїх далеких мисливських переходах звертає увагу на небо, змушена орієнтуватися за сонцем і зірками, враховувати місячні і темні ночі. У мистецтві цього часу найпоширеніші зображення - людина з луком і шаман.

Людина продовжує освоювати печери. Але зявляється новий тип їхнього використання - сакральний. За стилем зображення печерні малюнки можно віднести до "умовно реалістичних", вони відбивають початок процесу стилізації, де фігури людей і тварин починають передаватися різними лініями схематичного характеру. Такого характеру виявлені зображення і в "Кам"яній могилі" неподалік від стоянки мезолітичного періоду.

20. Мовний та етнічний стан за доби пізньої первісної общини.

Базою соціокульт. піднесення передньоазійсько-східно-середземномор. суспільств на кінець енеоліту стає якісне вдосконалення всієї системи виробництва та перерозподілу завдяки планомірному й послідовному розширенню іригаційних систем у сухому поясі та розвитку комплексного багатогалузевого господарствава в узбережній зоні Сх. Середземномор'я, особливо Егеїди. Ці перетворення були можливі лише завдяки формуванню надобщинних і надродових – племенних (типу чифдомів-вождівств) – органів влади й управління, міцної професійної адміністрації, яка поступово набувала вигляду ранньодерж. апарату. Її діяльність – навіть без скільки-небудь істотного вдосконалення сільськогосподарських знарядь праці – сприяє якісному підвищенню заг. продуктивності харчового виробництва. Завдяки феномену влади–власності та посиленню ролі редистрибутивної системи ця верхівка концентрує у своїх руках сусп. додатковий продукт, чим забезпечує як власне престижне споживання, так і утримання навколо себе штату військових, ремісників, прислуги та ін. Відтак відбувається становлення ранньокласових сусп-в та перших цивілізацій.

Таким чином, за умов первісності зокрема на її пізній, передцивілізаційній стадії спостерігаємо виразну поліваріантність істор. розвитку з формуванням двох осн. шляхів розвитку землеробсько-скотарських суспільств: східного, пов'язаного з посиленням ролі племінних інститутів у системах вир-ва й перерозподілу, і західного, де відповідні тенденції не набувають значного поширення і господарство ґрунтується на системі більш-менш автономних, об'єднаних в общини родин. Перший, східний, шлях характеризується забезпеченням зростання ефек-тивності економіки за рахунок удосконалення її організації, редистрибутивно-госп. формою концентрації додаткового (а значною мірою й необхідного) продукту та його трансформацією у престижні цінності (володіння якими символічно-магічним чином засвідчує високий соціальний статус) організованим при ставках вождів-князів ремеслом та через цент-ралізовано налагоджену зовн. торгівлю. Колективізм вир-ва й редистрибутивна система блокують приватизаційні тенденції і зумовлюють тотальне панування влади-власності над парцелою, що відображається в усіх аспектах суспільно-політ. та культурно-культового життя. Цей шлях, – завдяки високій мірі акумуляції енергетичних витрат, їх інформаційно-культурного забезпечення, накопичення вражаючих техніко-технологічних, адміністративно-політ., символічно-проективних тощо здобутків, – веде до створення цивілізацій давньосх. типу Близького, Середнього і Далекого Сходу та доколумбової Америки. Другий, західний, шлях до початку залізного віку був не здатний забезпечити вихід сусп-в, що його репрезентують, на ци-вілізаційний рівень і розкриває свої продуктивні можливості пізніше – із 1 тис. до н. е., коли в переважно помірній зоні Євразії, на периферії давніших, виникають ранньо-держ. структури осілих землеробів та (за умов підкорення частини останніх) кочових скотарів, відбувається міська революція і формуються перші міста.