21. Найдавніші центри виникнення відтворюючого господарства.

Цей перехід англійський археолог Гордон Чайлд (1892–1957 рр.) назвав неолітичною революцією. Землеробство поширилося на землях з найбільш сприятливими умовами: теплим кліматом, родючими ґрунтами, дикими злаками. Такі ґрунти були на територіях, які отримали назву «родючий півмісяць». Тут вирощували горох, жито, пшеницю. На берегах річки Хуанхе у Китаї 7 тис. років тому почали вирощувати просо та сою. На Американському континенті 5 тис. років тому навчилися культивувати кукурудзу, гарбуз, квасолю, бавовну.

Від східного узбережжя Середземного моря до гір Загросу (в Ірані) й від Палестини до Закавказзя. Землеробство і скотарство, як форми життезабезпечуючого господарства, тут почали складатися з ІX-VII тис. до н. е. Вперше у цьому регоні були доместиковані пшениця, ячмінь, жито, горох, вика, сочевиця та інші рослини. Водночас у горах Загросу були приручені коза і вівця. Згодом кіз і овець почали розводити в Палестині і Малій Азії, причому в Загросі і Палестині переважала до- местикація кіз, а в Малій Азії —овець. Пізніше, в Південній Анатолії (Туреччина) приручили велику рогату худобу, а також свиней. Розведення останніх у цьому осередку було досить обмеженим.

Другим первинним осередком становлення відтворюючого господарства був південно-східноазійський регіон (Південний Китай, Північно-Східна Iндія та Південно-Східна Азія). Вперше тут була запроваджена культивація рису та бульбо- плодів (торо, ямс тощо). На півдні вирощували хлібне дерево. Серед місцевих доместикованих тварин були гаяли (різновид биків), буйволи, свині, кури. Становлення землеробства і скотарства відбулося тут у VII -V тис. до н. е.

Третім був східноазійський осередок (Монголія, Приамуря, Північний Китай), де в VII - V тис. до н. е. почали вирощувати чумизу. Важливим джерелом білкової їжі були також домашні кури та собака. Цікаво, що такий невеликий набір доместикованих рослин і тварин виявився тут достатнім для переходу до відтворюючого господарства. І лише у другій половині II тис. до н. е. тут поширилися пшениця, ячмінь, рис, велика рогата худоба, вівці та кози.

22.Наслідки неолітичної революції

Перехід від привласнювального до відтворювального господарства , винайдення кераміки , нові види пересування ( човни), винайдення колеса , значне поліпшенням техніки виготовлення кам'яних знарядь праці. Найхарактернішою рисою цієї нової техніки є остаточна обробка кам'яних знарядь способом шліфування або полірування, а також пиляння та свердління каменю, що дало змогу людині неолітичного часу з більшим успіхом, ніж раніше, надавати каменю бажаної форми.

23.Неолітична революція. Причини виникнення землеробства і скотарства. Етапи становлення відтворюючого господарства.

З цим терміном пов’язували більшість технічних нововведень первісної людини. Неолітичний час характеризується, насамперед, значним поліпшенням техніки виготовлення кам'яних знарядь праці.Однак до кінця не визначені й причини виникнення скотарства та землеробства. Так, більшість дослідників вважає основою виникнення відтворюючої економіки господарські потреби суспільства, що розвивається. Проте і в наш час дехто з науковців дотримується висунутої ще наприкінці XIX ст. ідеї про приручення тварин та культивацію рослин із релігійних потреб, пов'язаних із виконанням певних ритуалів.