Практичне заняття № 3 Графіка та орфографія

План

1. Орфографія як розділ мовознавства.

2. Графіка як розділ мовознавства.

3. Основні принципи української орфографії.

4. Орфограма.

5. Правопис деяких звуків (голосні та приголосні).

6. М’який знак і апостроф.

7. Правопис окремих слів.

8. Велика літера у власних назвах.

9. Правила переносу слів.

25. Прочитайте уривок з праці відомого мовознавця про звук і букву ґ. Зробіть висновки про формування фонетики української мови і українського алфавіту.

Як і в більшості мов Європи, в українській розрізняються гортанна фонема г (А) та проривна г (#)... Новий проривний приголосний g в українській мові виник органічно, тобто внаслідок внутрішнього розвитку — у результаті одзвінчення к, тому його не варто кваліфікувати як чужий. Умови для одзвінчення к з’явилися після занепаду так званих редукованих, надкоротких голосних звуків ь (вимовлявся як дуже короткий о) та ь (вимовлявся як дуже короткий е) в українсько-давньоруській мові десь у кінці XI — на початку XII ст. Наприклад, великь дьнь стали вимовляти як велиґ день. Унаслідок одзвінчення к з’явилися такі, наприклад, українські слова з ґ, як ґава (праслов’ян. кауа), ґиґнути (пор. рос. діал. кикнуть “раптово пропасти, зникнути”), гуля від куля в значенні російського “шар”, гирлига із румунськ. сігл та ін. Якби не було в нашій мові відповідного звука, навряд чи проривний г зберігався б у засвоєних лексемах. У XII—XIII ст. звук g на письмі позначали недосконало через букву к, від XIV до початку XVII ст. його передавали за допомогою сполуки кг: кгрунт, кгвалт, кганок, кгонта, фикга тощо. Видатний філолог М. Смотрицький у своїй “Граматиці”, надрукованій 1619 р., ввів у наш алфавіт спеціальну літеру Г — графічний різновид грецької Г... (В. Німчук).

26. Слова в кожній групі запишіть за алфавітом.

1. Козак, вінок, гроно, дзеркальце, ковзани, вітри, грати, цемент, виступ, вплив, вікно, ціль, табу, дикобраз, галаган, кокон, кавун, джигун. 2. Масштаб, ліки, монети, мігранти, паніка, пороша, міст, комюніке, лялька, льон, кріп, клин, пором, палац, лев, пандус, маляр, локон, кубло, пальне, мастило. 3. Флакон, учетверо, читач, ярус, щит, улов, трал, цеглярі, футляри, соло, сік, шукаю, шишка, хом’як, турки, ясельця, юнь, чин.

К л ю ч. З останніх букв записаних слів має скластися закінчення

висловів: 1) “Державні фінанси — це мистецтво передавати гроші з рук у руки, ... 2) “Нема нічого неможливого для людини, яка ... 3) “Про життя і гроші починають думати,... ”

27. Прочитайте текст. Зробіть висновки про формування українського правопису.

Вік нашого правопису налічує понад тисячу років, через те в ньому співіснують елементи, усталені ще в сиву давнину, з елементами, котрі стали нормою кілька десятків років тому. В історії української орфографії виділяємо кілька умовних, але важливих етапів.

І. Перший наш правописний узус, як відомо, грунтувався на Кирило-Мефодіївській традиції, кінцево пристосованій до вимог східнослов’янських мовних систем уже наприкінці XI ст., тобто через якихось 100 років після офіційного хрещення Русі-України. У світській практиці він зберігся протягом XII—XVI ст. (звичайно, з певними модифікаціями протягом віків)...

II. Другий етап в історії нашого правопису пов’язаний із “Граматикою” (1619 р.) М. Смотрицького. Незважаючи на те, що автор нормалізував правопис (та орфоепію) церковно-слов’янської мови української редакції, орфографія вченого в підхожих пунктах досить послідовно застосовувалася в українських текстах, у тому числі й у світській літературі, зокрема в ній вживалася буква ґ у загальних та власних назвах.

III. Новоукраїнські правописні системи (а їх було близько 50) в силу відомих історичних причин не знаходили офіційного затвердження аж до кінця XIX ст. Важливою віхою в історії нашої орфографії було офіційне введення в шкільну практику Галичини та Буковини правопису, побудо-ваного на фонетичному принципі з залученням елементів етимології. Цей правопис викладено в підручнику С. Смаль-Стоцького та Ф. Гартнера “Руська граматика”, надрукованому 1893 р. у Львові...

IV. Виняткову роль у впорядкуванні українського правопису в XX ст. відіграла орфографічна система, що її застосував у “Словарі української мови” (1907—1909 рр.) Б. Грінченко... Про роль Б. Грінченка І. Огієнко сказав: “Правопис цього словника був прийнятий по всіх українських редакціях та виданнях. Ось цей правопис, як вислід збірної праці письменників усього XIX ст. й усього українського народу, і запанував в Україні, і держиться в нас аж до сьогодні” (В. Німчук).

28.1. Прочитайте текст. Випишіть у початковій формі слова й словосполучення, написані з великої букви, і поясніть їхній правопис.

Мусимо усвідомити що українці під оглядом права завжди мали державність, хоч у деякі періоди не спромоглися сформувати державних органів національного рівня.

Йдеться протяглість нашої державної традиції. Ми мали Державу в доварязький період. Як державний народ наші предки проявили себе в добу Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Литовсько-Української держави, що проіснувала до 1569 року. Відтак естафету державності перехопило козацтво, створивши Запорізьку Січ як демократичну республіку, а потім Гетьманщину як конституційну монархію. До наших державних утворень слід віднести Задунайську Січ, Військо Вірних Чорноморських Козаків і Кубанське Козаче Військо. Своєрідні цеглини “держави в державі” з’явилися в Галичині наприкінці XIX століття. Українці створили свої національні наукові і навчально-просвітницькі організації, а згодом — парамілітарні товариства.

Формально державності українського народу не заперечував і російський самодержець, у титулі якого було визнання Малої Русі, цебто України, як окремої частини імперії. Визнаючи державність УНР, ЗУНР, гетьманської Української Держави 1918 року, не маємо достатніх підстав заперечувати формальні державні ознаки УРСР (О. Гринів).

II. Що ви знаєте про боротьбу українського народу за свою державність? Напишіть про це, слова, які пишуться з великої букви, підкресліть.

29. І. Прочитайте текст. Випишіть у початковій формі слова й словосполучення, написані з великої букви, і поясніть їхній правопис. Чому з малої букви написано виділені слова? Чи можуть ці слова писатися з великої букви?

Найдавніші археологічні знахідки тризуба на українських землях походять з І століття нашої ери. Очевидно, він міг бути символом племені, котре проживало тоді, чи знаком влади. Як називалося це плем’я — невідомо, ймовірно воно згодом влилося до об’єднання племен давніх слов’ян, що пізніше створили свою державу — могутню Київську Русь. Зображення тризуба, від якого дуже мало відрізнявся офіційно прийнятий герб Української Народної Республіки (УНР), належить до рубежу X—XI століть, часів князювання в Києві Володимира Великого (980—1015 рр.), який міг успадкувати цей знак від своїх предків. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах Володимира, став спадкоємним геральдичним знаком для його нащадків — Святополка Окаянного (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого (1019—1054 рр.). Він є в гербі Анни Ярославни, королеви Франції... Аналогічне клеймо має й цегла, знайдена під час розкопок Десятинної церкви в Києві (989—996 рр.) та Успенського собору у Володимирі-Волинському (1160 р.). Зображення його знаходять на цеглі й камінні інших церков, замків, палаців, на зброї, посуді, перснях; відомий цей знак і з рукописів (Б. Якимович).

II. Напишіть, що вам відомо про тлумачення символіки тризуба. Слова, що пишуться з великої букви, підкресліть.

30. І. Прочитайте текст. Зробіть висновок, коли власні назви пи-шуться з малої букви.

Московсько-більшовицька імперія, яку я колись в одному своєму інтерв’ю назвав стодолою, остаточно розвалилася 8 грудня 1991 року, коли в Мінську був прийнятий кравчуківський варіант Співдружності Незалежних Держав. Колос, який здавався незмірно могутнім і таки насправді десятки років потрясав світом, стояв на глиняних ногах, і ахіллесовою п’ятою була в нього Україна: недарма виморював її голодом Сталін, а команда Брежнєва нагально русифікувала...

Та ось нація пробудилася. Власне, не прокинулася, бо й не спала — підвела голову. Ми ніколи не будемо знати, за що Бог так довго карав Україну, — мені здається, що Він на одну Божу мить забув про неї, і тривала ця мить кілька віків; проте мав-таки Господь у полі зору наш край, коли розділив його на частини і не залишив український народ гуртом в одній неволі.

Якби вся Україна опинилася під Росією, вона б давно уже загинула, зденаціоналізована валуєвими, столипіними, Сталіними, брежнєвими і, зрештою, горбачовими: її задушила б русифікацією і фізичним мором Московія. Бог залишив частину України — Галичину — в легшій, австрійській і польській неволі, де панувала скупа, а все ж таки елементарна демократія, і в ній мали можливість вирости духовні й політичні провідці... (Р. Іваничук).

II. Напишіть короткий твір-роздум про те, як і чому Україна по-вернула свою незалежність. Власні назви, як би вони не писалися, підкресліть.

31. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому слова, написання яких певною мірою не збігається зі звучанням, і випишіть їх. Поясніть їхнє написання.

Я давно замислююсь над своєю життєвою позицією і все шукаю образу, що її б узагальнив. Якось влітку побачив на мості зграйку дітлахів. Вони жбурляли у воду крихти хліба. Зацікавився, підійшов ближче. Сонце нагріло дерев’яну основу мосту, і вода в затишку вирувала од мальків. Голодні клубки кидались на кожну крихту хліба, відштовхували один одного, сплітались у чорний вихор, здіймали піщану бурю на дні, одне слово — пристрасті, пристрасті, пристрасті.

І раптом над тією колотнечею, над тією боротьбою за існування з’явилася крихітна халабудка слимака. Іскристі хвильки бавно погойдували халабудку, а він собі лежав у колисці, випроставши назустріч сонячному теплу крихітні ріжки, і, здавалося, мудро та ласкаво всміхався світові: ні зла, ні спраги, ні пози. І погойдався собі на хвилях далі, певно, сам не відаючи куди. Але хіба ми, люди, знаємо, до якого берега нас несе? Декому здається симптоматичним (і ми освічені!) порівняння зі слимаком, його, бідного, борзописці вже давно в обивателі записали. Хай собі.

А може, я вас навмисне дратую?.. Під настрій... (В. Дрозд).

II. Поміркуйте про власну життєву позицію. Свої міркування запишіть. Слова, написання яких певною мірою не збігається зі звучанням, підкресліть.

32. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова з м’якими й пом’якшеними приголосними та поясніть, як ця їхня ознака кожного разу позначається чи не позначається на письмі. Випишіть по сім прикладів на обидва випадки.

Одеський замок — одна з наймогутніших твердинь, що оперізували колись недоступним ланцюгом від Кам’янця до Кременця креси Галицько-Волинського князівства — впав під натиском польської інвазії останнім — 1431 року. Тоді й закінчився славний період русько-української незалежності, і аж донині — протягом п’яти з половиною століть — Україна відвойовувала самостійність, водно міняючи вогнепальну зброю на зброю мислі, яка не дала народові зденаціоналізуватися і, як субстанція духовна, що не підлягає знищенню, весь час працювала на створення держави.

Тяжка то була наша дорога до свободи і в історії народів світу — унікальна — мабуть, жоден інший народ, перебуваючи стільки часу в залежності, не зумів у боротьбі за виживання зберегти ідею державності; така ідея, готова кожної миті реалізуватися, могла втриматися при житті лише завдяки природному інтелекту нації, здатному розвиватися в найнесприятливіших умовах.

Це наше національне вміння моментально міняти вогнепальну зброю на духовну стало концепцією всього циклу моїх історичних романів, яких я мав на час знайомства з Олевськом два і в яких, можливо й підсвідомо для мене, чітко проступили контури ідеї “меча і мислі”... (Р. Іваничук).

II. Поміркуйте про роль інтелектуалізації суспільства в його розвитку. Міркування запишіть. Слова з м'якими приголосними підкресліть.

33. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленим м'яким знаком; 2) без вставленого м'якого знака.

Зненац...ка, куз...ня, різ…бяр, сниш...ся, український, безбат...ченко, спіз…нілий, дон…чин, промін…чик, близький, лар...ки, ц…віркун, винос…ся, здійс…нювати,повір...те, снит…ся, чес…кий, спал…ня, коростен…ський, понян…чити, цвірін…кати, здат…ність, діял…ність, підніс...ся, обійс...тя, брин…чати, с...ніг, утр..ох, велетен..ський, т..мяний.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчення вислову: “Людина може повірити в неможливе, але...”

34. Запишіть у дві колонки слова: 1) з апострофом; 2) без апострофа.

Зм..яклий, зав..язь, брукв..яний, моркв..яний, ой в..юнкий, об.їзд, скл..яр, різдв..яний, сурм..яний, цв..ях, знаряддя, стрем..янка, мавп..ячий, знічев..я, в..ється, спорядження, ін..єкція, мєдв..яний, грав..юра, забур..янений, острів..янин, сер..йозний, струп..я, торф..яний, здр..япати.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчення вислову: “Щоб зажити слави ясновидця, провіщай ... ”.

35. У подані слова іншомовного походження вставте пропущені апостроф або м'який знак. Випишіть лише ті слова, в які треба вставити м'який знак.

Х..юстон, Д..єпп, Юн..яньхе, Рив..єра, К..єзе, Т..єр, Ш..єр, Н..юбле, Т..юам, Р..юкан, Юр..євець, порт..єра, Н..їкавунг, компьютер, миш..як, С..єрра-Невада, дос..є, Монтеск..є.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися слово, пропущене у вислові: “Іноді більшість ... кращих ”.

36. І. Прочитайте текст. Випишіть слова з апострофом і поясніть їхній правопис. Поясніть звукове значення букв я, ю, є, ї в різних позиціях.

Я шаную народи, які завели в себе культ корови, і нітрохи не дивуюся з того, що колись і в наших селах корова прирівнювалась майже до божества. Селяни знали кожну ко-рову, знали її родослівну, її зугарність до молока, її норов, її масть — усе про неї знали...

Коли молоко матері кінчається, всіх нас випоюють молоком корови. Ніхто не пам’ятає смаку материного молока, зате все життя нам сняться пахощі коров’ячого молока, молока з вранішніх, обідніх і вечірніх удоїв: то воно солодке, майже медове, то трохи гіркувате, ніби настояне на полин-траві, то несподівано вдарить у ніздрі буркуново-катрановим степом і нагадає про сиву давнину, про стару козаччину, а то, гляди, запахне житніми чи пшеничними стернями

з п’янкими настоями берізки і чебрецю. Щораз молоко якесь інше, і та його неоднаковість не менше диво, аніж сама корова.

Як свідчить легенда з прадавньої давнини, вовчиця випоїла своїм молоком засновників Рима, рідних братів-близнят Ромула і Рема, за що вона має пам’ятник у вічному місті. Корова ж випоїла цілі народи, але пам’ятників їй поставлено не густо, принаймні у нашому краї я щось не бачив таких. А ось кладовищ для корів після їх усуспільнення з’явилося надто багато, майже в кожному селі. У Вавилоні воно винесене далеко в поле, у глибоку яругу, і на ньому немає бодай найскромнішого і найменшого надгроб’я. Та про яке там надгроб’я може йти мова, коли на те коров’яче кладовисько взагалі заборонялося ступати ногою, щоб не занести в село сибірки або ж якоїсь іншої пошесті (В. Земляк).

II. Складіть розповідь про якийсь із харчових продуктів — про хліб, кашу, вареники тощо. Слова, написання яких регламентується правилами про вживання апострофа, підкресліть.

37. Запишіть у дві колонки слова: 1) з подвоєнням букв, узятих у дужки; 2) без подвоєння їх.

1. Папоро(т)ю, швидкіс(т)ю, злагодженіс(т)ю, ста(т)я, роздорі(ж)я, фаль(ш)ю, осер(д)я, спросо(н)я, дозві(л)я, обуре(н)я, снас(т)ю, перехрес(т)я, навма(н)я, вче(н)я, жов(ч)ю, облас(т)ю, хлопче(н)я, лис(т)я, учас(т)ю, ри(с)ю, очевидністю, вшанува(н)я, тямучіс(т)ю. 2. Стрима(н)ий, змага(н)я, жада(н)ий, зміша(н)ий, трав’я(н)ий, мадо(н)а, сю(р)еалізм, передміс(т)я, ошелеше(н)ий, сніда(н)я, гайдама(ч)ина, ста(к)ато, ку(т)я, змі(н)ий, освяче(н)ий, свяще(н)ик, рі(л)я, притама(н)ий, довгожда(н)ий, спасе(н)ий, зра(н)я, огородже(н)ий, вогня(н)ий, вжива(н)ий, вогне(н)ий, свяще(н)ий, недоторканий, силува(н)ий, сточе(н)ий, (с)авець, стара(н)ий, утепле(н)ий, ляпі(с), числе(н)ий.

К л ю ч. З других букв виписаних слів мають скластися закінчення висловів: 1) “Будь обережний з дзеркалом, ... 2) “Я цікавлюся майбутнім, тому що...”

38. Прочитайте речення. Знайдіть у них слова, у яких подвоєння букв або відсутність його регулюється правилами правопису, і поясніть їхнє написання.

1. Коли надвечір того ж дня він дістався з бідою до району, — не тільки в райздороввідділі, а й у військкоматі не було нікого (Б. Антоненко-Давидович). 2. Як блискавка, звістка неждана прийшла. 3. Донеччино моя, моя ти батьківщино, тобі любов моя і всі мої чуття! (З тв. В. Сосюри). 4. Сріблистий місяць тихо чарівне світло лив на сонну землю (І. Франко). 5. І ліс, і моріжок, і річка мені здавались чарівними й повними несказанної краси (О. Досвітній). 6. Я почуваю себе, немов немовлятко в колисці, я ніби ссу великі груди існування (В. Підмогильний). 7. Минув, як сон, блаженний час і готики, й бароко (П. Тичина). 8. Старий хаджі, може, сотий раз оповідає свою подорож до Мекки (М. Коцюбинський). 9. Несказане лишилось несказанним. 10. У цій любові щось було священне, таке, що не можна осквернить. 11. Ще сніг ковтала повінь широченна, і рала ждав ще тужавий лан (З тв Л. Костенко). 12. Нас обкрадали — скільки вже сторіч (Яр Славутич). 13. Коліс невпинне рокотання в непевну лине далечінь, спливає путь передостання в диму півсонних маячінь (Борис Тен). 14. Гойдається вечора зламана віть і синню тяжкою в осінній пожежі мій дух басаманить (В. Стус).

39. і. Прочитайте тексти. Випишіть слова, у яких подвоєння букв або відсутність його регулюється правилами правопису, і поясніть їхнє написання.

I. Дурень, бо гноблений. Гноблений, бо дурень. Замкнене коло.

За яким сатанинським промислом така доля українському народові?

Свідомість невпинно розтерзується насильницькою шарпаниною від одних переконань до інших, неодмінно протилежних попереднім. Щоб ніщо в світогляді не вистоялося, не викристалізувалося. Щоб ніяких традицій, ніякої спадковості, ніякого закріплення досвіду попередніх поколінь наступними. Відбивається історична пам’ять, щоб мозок був — як чистий аркуш паперу, на якому можна виписувати що завгодно.

Невже ці осоружні пута ніколи не будуть розірвані? Невже не закладене в природі українського народу те зерно, та сутність, з якої має прорости самовизначення, самоутвердження державне й духовне на рівних правах з усіма народами світу?

Невпинні погвалтування з давніх часів заплутали історію українського народу, історію України. Як їй прийти до пам’яті? Сліпе сахання від сьогодні осуджуваного до вчора забороненого та вже милостиво реабілітованого не просвітлює розум. Насильницьки розривається природний зв’язок тисячоліть. А нить пов’язі не тільки між ближчими тисячоліттями, а й найвіддаленішими — неперервна. Тримаючись за неї, як за нить Аріадни, сучасна історична наука спроможна пройти і пройде у глиб тисячоліть і тисячоліть (В. Пепа).

II. Потяглися виснажливі дні безпросвітного казарменого життя. Темніло рано. Нескінченні ночі несли Шевченкові сіру тугу. Сну не було...

В думках блукав він рідною Кирилівкою або вулицями Києва, бачив кожен його будинок, і серед них темно-червоний університет з чорними іонійськими капітелями колон, з високим фронтоном. Входив у його довгі й лункі коридори зі склепінчастою стелею і блискучими чавунними плитами підлог. З університету переносився в чепурний інститут для шляхетних дівчат, де минулого року квітучою весною був на випускному балі з професором Костомаровим. Милувався чудовим зразком українського бароко — ворітьми Рафаїла Заборовського в садибі Софійського собору і незрівнянною Андріївською церквою над Подолом — цією іграшкою, яку натхненний Растреллі поставив на гребені Старокиївської гори. Милувався й виключної краси Лаврською дзвіницею роботи Шеделя, і сніжно-білим Микільським собором на Печерську, видатною пам’яткою українського бароко. Одвідував нічим не примітну Георгіївську церкву, тому що там був похований Іпсиланті, ватажок повстання греків проти турецького ярма, під прапором його колись бився Байрон, володар думок двох поколінь.

І дніпровими урвищами блукав у думках Шевченко в ці довгі безсонні ночі... (3. Тулуб).

II. Поміркуйте про важке минуле України. Що треба зробити, щоб це не повторилося? Свої міркування запишіть, слова, у яких подвоєння букв або відсутність його регулюється правилами правопису, підкресліть.

40. Запишіть у три колонки слова: 1) яких не можна розривати для переносу; 2) у яких можна залишати в попередньому рядку дві букви; 3) у яких можна залишати в попередньому рядку три букви. Слова, у яких у попередньому рядку можна залишити і дві, і три букви, виписуйте в обидві колонки водночас. Слова, які не підходять під ці вимоги, не виписуйте.

Ув’яз, акорд, підзол, око, узвар, ярмо, справді, оогенез, кріп, підживлю, уперед, тло, сиджу, впродовж, окрім, хаджі, корм, ява, фланг, аудит, рости, ультрамарин, оса, відзначу, своє.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися закін-

чення вислову: “Іноді лише непорозуміння ... –

Теми ІНДЗ:

1. Орфограма

2. Орфографічний словник

3. Орфоепія

4. Графіка

5. Правопис

Основна література:

1. Бондар Олександр Іванович, Карпенко Юрій Олександрович, Микитин-Дружинець Марія Львівна. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 368 с. (Серія «Альма-матер»)

2. Жовтобрюх Михайло Андрійович, Кулик Борис Миколайович. Курс сучасної української літературної мови. Частина І. – К.: Рад. шк.., 1965. – 423 с.

3. Карпенко Юрій Олександрович. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови / посібник. – Одеса: Чорномор’я, 1996. – 149 с.

4. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. За загальною редакцією академ. АН УРСР Івана Костьовича Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – 435 с.

5. Тоцьк Ніна Іванівна. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К.: Вища школа, 1981. – 183 с.

6. Ющук Іван Пилипович. Українська мова: Либідь, 2003. – 640 с.

Додаткова література:

1. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Практикум: навч. посіб. / За ред. Марії Максимівни Фащенко. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 176 с.

2. Дудик Петро Семенови, Литовченко Валентина Миколаївна. Сучасна українська мова. Завдання і вправи: навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. / П. С. Дудик, В. М. Литовченко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 264 с. (Серія «Альма-матер»)

3. Тоцька Ніна Іванівна. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 151 с. (Серія «Альма-матер»)

4. Юрченко Тетяна гргорівна. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів над курсом «Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія» / Уклад. Т. Г. Юрченко. – Мелітополь: МДПУ, 2004. – 54 с.