Практичне заняття № 2 Фонетика

План:

1. Значення звукової сторони мови в житті суспільства.

2. Мовна комунікація.

3. Звук і фонема.

4. Значення фонетики.

5. Місце фонетики серед інших лінгвістичних дисциплін.

12. Нижче названо звуки за їхніми основними ознаками, так, як їх орієнтовно сприймає мовний аналізатор людини. Розшифруйте за цими ознаками вислів Т.Шевченка з трьох слів. У записі першими названо ознаки за участю тону й шуму; другими — за місцем творення звука; третіми для голосних — за ступенем підняття язика, для приголосних — за способом подолання перепони; четвертими для голосних — за наявністю наголосу, для приголосних — за наявністю палаталізації. Звуки пронумеровано підряд.

1) глух. + зубн. + щіл. + тв.; 2) сон. + губн. + щіл. + тв.; 3) тон. + задн. + середи. + ненаг.; 4) сон. + піднеб. + щіл. + м’як.; 5) тон. + задн. + висок. + наг.; // 6) тон. + задн. + висок. + ненаг.; 7) глух. + задн. + зімкн. + тв.; 8) сон. + піднеб. + зімкн.-щіл. + тв.; 9) тон. + задн. + низ. + ненаг.; 10) сон. + піднеб. + щіл. + м’як.; 11) тон. + передн. + висок. + наг.; 12) сон. + зубн. + зімкн. + тв.; 13) тон. + задн. + висок. + ненаг.; // 14) сон. + зубн. + щіл. + м’як.; 15) тон. + задн. + висок. + ненаг.; 16) дзв. + губн. + зімкн. + тв.; 17) тон. + передн. + висок. + наг.; 18) глух. + зубн. + зімкн. + м’як.

13. Фонеми, наведені в реченні, запишіть за їхніми основними ознаками, як це зроблено в попередній вправі.

Ти знаєш, що ти — людина? (В. Симоненко).

14. У поданих реченнях знайдіть слова, у яких з тих чи інших причин сталися фонетичні зміни. Поясніть ці явища.

1. Ті долини здалека дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю (І. Нечуй-Левицький). 2. За рікою колосся достигає — хилиться на лану, а над ним підіймається сонце (М. Стельмах). 3. Під місячним сяйвом вулиця простяглася сріблястим рушником (С. Журахович). 4. За коморою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею (С. Васильченко). 5. Задумане завжди лице його на сей раз грало якоюсь усмішкою, очі радісно блищали (Панас Мирний). 6. Батько до хати вносить таріль щільникового меду (І. Нехода). 7. Го, го! Як бачу, ти недаром в лісі живеш! Навчивсь лицарства від ведмедів, хіба ж так чесний лицар нападає? (І. Франко). 8. Не шуми, тополе, за вікном у ранковій імлі. 9. Після бур ми ще дужчими стали (3 тв. В. Сосюри).

15. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких з тих чи інших причин сталися фонетичні зміни. Випишіть їх.

Густо-червона сонячна куля опускається в багатобарвний кип’яток Дніпра. Здається, ще одна мить — і ріка вибухне парою, оголивши дно русла. Натомість на сході випливає біле, майже прозоре кружало місяця. І не знаєш, якому богові молитися, чи тому богові, що заходить, а чи тому, що сходить йому на зміну.

Небо в зеніті рожеве, хмара над шпилем гори Жомирівки уже набубнявіла скорою ніччю. Рідкохмар’я на іншій половині неба таке різноколірне: в одній прижухлій гамі, але яка має безліч відтінків, од блакитного до ніжної рожевості мазків, ніби без ліку вітрильників випливло на небесну просторінь і застигло в чеканні вітру. Небо, здається, опустилося б ще нижче, на самісінькі чолопочки пагорбів, якби його не тримали на своїх крилах жайворони, посланці землі, дзвінкі зв’язкові між полями і земними, і небесними.

Але їхній невимовної краси передзвін не заважає тиші в тобі. Вона передродова, ця тиша. В ній тліє вогник, від якого ось-ось дивним вогнем спалахне твоя душа. Ще мить, ще — і раптом невидимі силові лінії, якими покликує земля до неба, пронизують тебе. Ти весь у передчутті дива, яке ось-ось має статися. З усіх землян тобі одному випало бути свідком його, і за які такі заслуги тобі висока честь, ти не знаєш, та й чи треба знати? Твоя душа сповнена ним, і цього досить. Від сонця над земним пругом лишився лише окрайчик, і той уже в чорнильній вечоровій млі. А через всенький Дніпро, аж до пагорба, на якім ти стоїш, занімілий, простелено червоний рушник, а місяць всміхається в сиві вуса, розуміючи, що з тобою діється, бо ти не перший на цім шпилі і не ти останній в отаку ось зачаровану хвилину. І ти, ніби позичивши в місяця мудрості, розумієш далеких предків своїх, які молилися і цьому сонцю, і цьому місяцю, і цьому небу (В. Дрозд).

II. Опишіть захід сонця, коли воно саме западає за обрій, а на протилежному кінці випливає місяць. Слова, у яких з тих чи інших причин сталися фонетичні зміни, підкресліть.

16. Користуючись англо-українським словником, порівняйте на-писання та звучання англійських географічних назв в англійській і українській мовах. За яким принципом їх передано?

Arizone — Аризона, Boston — Бостон, California — Каліфорнія, Canterbury — Кентербері, Colorado — Колорадо, Greenwich — Гринвіч, New Jersey — Нью-Джерсі, Wakefield — Уейкфідд, Washington — Вашингтон.

17. Прочитайте текст. Дослідіть, як транскрибовано в ньому іншомовні слова, і зробіть висновки.

Мене найбільше вражає в Києві, коли хтось, зачувши, що я розмовляю українською мовою, здивовано витріщає на мене очі: “Серпень? А что такоє серпень?” і вписує у квиток “сентябрь”. Або ще такі перли: “Говоріте по-чєловєческі”, “Сколько лет в Києве, пора уже научіться культуре”, себто “говоріте по-чєловєческі”. Побував із дружиною на базарі, вона просить: “Покажіть мені, будь ласка...” У відповідь: “Как я нєнавіжу етот свінскій язик”... Зізнаюся, під час недавнього перебування в українському районі Торонто я почувався більше в Україні, ніж на київських вулицях.

Це важка й сумна спадщина минулого. Зневажання своєї мови й культури, постійне загравання перед кимось сильнішим, багатшим, чи то росіянин, чи представник якогось куцого фонду з Америки, Канади чи Європи. Інші народи також мають свою непросту історію, хоча задля справедливості треба зазначити, що у XX столітті Україна пережила справжнє пекло, ім’я якому — геноцид. Але інших народів історія навчала, завдяки їй вони захищалися. Скажімо, СІЛА за свою історію пережили жорстоке гноблення чорношкірих і важко звільнялися від цієї спадщини. До цього часу цей процес не закінчено. Але нині будь-яке зневажливе слово, некоректний вчинок викликають негайний осуд громадськості й блискавичну дію закону. Одна з найганебніших сторінок в американській історії стосується племені черокі, одного з найрозвиненіших східних індіанських племен, яких змусили 1835 р. переселитися з рідної землі в Північній Ка- роліні й Джорджії в Оклахому, звідки я родом. Цей шлях назвали “дорогою сліз”, оскільки тисячі індіанців загинули на цій дорозі від холоду, голоду і хвороб. Десь цією дорогою йшов і мій далекий предок (Джеймс Мейс).

18. Прочитайте текст. Визначте в ньому (принаймні в першому абзаці) окремо кількість сонорних, дзвінких і глухих приголосних (подовжені звуки зараховуйте як два) і знайдіть відсоткове співвідношення між ними.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить “Кобзар”, книга, яку народ український поставив на першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім сонцем вигнання... Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка — від його юності й до останнього подиху — увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано “Кобзарем”. Відтоді, впродовж багатьох десятиріч, книга ця буде настільною для кожного українця (О. Гончар).

19. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому слова, написання яких певною мірою не збігається зі звучанням, і випишіть їх. Поясніть їхнє написання.

Я давно замислююсь над своєю життєвою позицією і все шукаю образу, що її б узагальнив. Якось влітку побачив на мості зграйку дітлахів. Вони жбурляли у воду крихти хліба. Зацікавився, підійшов ближче. Сонце нагріло дерев’яну основу мосту, і вода в затишку вирувала од мальків. Голодні клубки кидались на кожну крихту хліба, відштовхували один одного, сплітались у чорний вихор, здіймали піщану бурю на дні, одне слово — пристрасті, пристрасті, пристрасті.

І раптом над тією колотнечею, над тією боротьбою за існування з’явилася крихітна халабудка слимака. Іскристі хвильки бавно погойдували халабудку, а він собі лежав у колисці, випроставши назустріч сонячному теплу крихітні ріжки, і, здавалося, мудро та ласкаво всміхався світові: ні зла, ні спраги, ні пози. І погойдався собі на хвилях далі, певно, сам не відаючи куди. Але хіба ми, люди, знаємо, до якого берега нас несе? Декому здається симптоматичним (і ми освічені!) порівняння зі слимаком, його, бідного, борзописці вже давно в обивателі записали. Хай собі.

А може, я вас навмисне дратую?.. Під настрій... (В. Дрозд).

II. Поміркуйте про власну життєву позицію. Свої міркування запишіть. Слова, написання яких певною мірою не збігається зі звучанням, підкресліть.

20. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких відбулося чергування приголосних, випишіть їх. Поясніть причини чергування приголосних.

Я сиджу в м’якім, зручнім шезлонзі, дивлюся на ясно-зелені парашути верб, на пагони жасмину, на японську вишню, яка одцвітає й сіє по грядці рожеві пелюстки квіту, на темний, у жовтих сонечках кульбаб килим ще не зораного городу — і з підсвідомості щось витіка... Я дивлюся так зосереджено, я так поринув у себе, у свою підсвідомість, що одуд, мабуть, приймає і мене за непорушну ляльку, сідає зовсім поруч на гілку берестка і спокійно зирить круглим, наче намальованим оком...

Вітер, що цілий день грюкав половинкою відчиненого вікна, одволікаючи мене од високих дум і зосередженості на тім, що “з підсвідомості витіка”, надвечір стих. Повітря ніби стужавіло, і стужавів час. Відчуття уповільненості часу було таке реальне! Ось колесо всесвіту крутнулося ще раз, ще — і зупинилося. Не стало клопотів звичних, вони лишилися десь там, у потойбічному житті, в місті. Куди поспішати і навіщо поспішати? Розкішні верховіття верб височіли незрушно, мовби намальовані на сутінковому пастельному небозводі. Десь іще туркоче дикий голуб, але й він потроху стишує голос, аж поки не вмовкає на півноті, як у казці, де з волі чарівника все живе і неживе поринає в сон (В. Дрозд).

II. Опишіть настрій, передайте думки людини, що спокійно споглядає навколишній світ. Слова, у яких відбулося чергування приголосних, підкресліть.

21. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких сталося уподібнення приголосних за місцем творення, й випишіть їх. Поясніть їхній правопис.

Цей маленький храмик зі статуєю Посейдона теж не зу-пинить твоєї уваги, ти вже бачив ні з чим незрівнянний Парфенон, і Ерехтейон, і храм Ніки Антерос, й саму золоту Афіну, і Зевса Громовержця, і безліч інших досконалих творінь великих майстрів. А ось тут ти уповільниш ходу, посуватимеш нога за ногою, не маючи змоги одірвати погляд від білих, червоних, сірих стел, які стоять обабіч дороги. Не знаю, чи пройме тебе священне тремтіння, яке проймає кожного афінянина в цьому місці, одначе на твоє чоло ляже глибока задума, а в серці оселиться печаль. Бо, либонь, це одна з найкрутіших і найславетніших доріг на землі, Дорога Людства, її початок, — шлях до Добра, Помилок та Істини.

Звичайно, не всі стели привернуть твою увагу. Од віку поруч один одного лягали ті, хто підніс на нову височінь людський дух, людський розум, створив шедеври краси, не шкодуючи сил, захищав вітчизну, й ті, хто всіма неправдами туго набивав гаманці або примхою долі, а ще частіше завдяки власній підступності й нещадимості, були знесені на високі п’єдестали влади. На жаль, час не завжди стирає їхні імена з людської пам’яті, люди чомусь найкраще й запам’ятовують тих, хто вигубив найбільшу кількість їхніх братів, декотрі ще й шкодують за ними, отож стели з їхніми іменами не часто викликають думки про несправедливість багатьох людських діянь на землі... Одначе тебе, читачу, зупинять не вони, а стели, які є свідченням поступу цього міста, величчю, славою та гордощами Афін, а може, й усього людства (Ю. Мушкетик).

II. Опишіть враження від якоїсь визначної пам'ятки, місцевості або речі, відомої вам. Слова, у яких сталося уподібнення приголосних за місцем творення, підкресліть.

22. Прочитайте текст. Випишіть слова, у наголошуванні яких сумніваєтеся, і, користуючись словником (орфоепічним або будь-яким іншим), поставте в них наголоси.

Народні знання українців, як і інших народів, пов’язані з різноманітною господарською діяльністю. Вони ґрунтувалися на спостереженнях над природою й навколишнім середовищем.

Селяни в процесі повсякденної практики були добре обіз-нані з вегетаційним циклом багатьох рослин, їхніми хімічними та фармакологічними якостями, міцністю тієї чи іншої деревини.

В Україні особливою популярністю користувалися такі дерева, як дуб, береза, тополя, явір, верба, сосна, ялина.

Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Через те його деревину використовували для будівництва житла, на клепки бондарських виробів, осі до возів тощо. Дубова кора вважалася найкращою для вичинки шкір, а також вживалась як лікарський засіб. Найуживанішим будівельним матеріалом була і є сосна.

Березу любили головним чином за красу й декоративність. її деревину використовували як у будівництві, так і в столярстві.

Приблизно таким, як до берези, було ставлення українців до тополі. Тополями, зокрема й їхнім різновидом — осокорами, обсаджували шляхи, садиби. М’яка деревина йшла на виготовлення човнів, жлукт, гонтів.

Найпоширенішим елементом українського пейзажу є верба. Це дерево було відоме як невибагливе й швидкоростуче. Деревину верби використовували для виготовлення деяких побутових речей. У народі знали лікувальні, зокрема протизастудні, якості вербової кори, особливо такого її виду, як верболіз (За кн. “Культура і побут населення України”).

23. Поділіть слова на склади й запишіть їх у дві колонки: 1) у першому складі яких є два звуки; 2) у першому складі яких є три звуки.

Відплив, нігті, жасмин, дріжджі, серпантин, щебет, вітрище, буксир, картоплище, повтор, таксі, ковзан, маскарад, терпко, півострів, лісник, завжди, вогко, зайшлий.

24. Запишіть підряд словосполучення: 1) у яких нічого не треба виправляти; 2) у яких потрібно виправити порушення милозвучності мови.

Сховав у серці, гвіздком в голові сидить, скоріш всього, горобці в голові цвірінькають, шлюб взяти, мале і велике, стоїть в одному ряду, острів у океані, біс ізлизав, двоїться в очах, отож-бо і воно, бити себе у груди, душею й тілом, нате і мій глек, рвати і метати, внести у вуха, стоїть більмом у оці, хоч в вухо бгай, не в ті взувся, крапля у морі, в’їлась у пам’ять.

Ключ. З других букв перших слів виписаних словосполучень має скластися закінчення вислову: “У добрій книзі більше істини, ніж...”

Теми ІНДЗ:

1. Закономірності у творенні звуків української мови.

2. Сприймання й ідентифікація фонем української мови в процесі спілкування.

3. Розбіжності між звуками й позначуваними ними фонемами української мови.

4. Особливості правопису української мови.

5. Випадки невідповідності між фонемами і буквами української мови.

6. Система чергувань приголосних та голосних в українській мові.

7. Зміни фонем у мовленнєвому потоці як дія закону милозвучності української мови.

Основна література:

1. Бондар Олександр Іванович, Карпенко Юрій Олександрович, Микитин-Дружинець Марія Львівна. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 368 с. (Серія «Альма-матер»)

2. Жовтобрюх Михайло Андрійович, Кулик Борис Миколайович. Курс сучасної української літературної мови. Частина І. – К.: Рад. шк.., 1965. – 423 с.

3. Карпенко Юрій Олександрович. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови / посібник. – Одеса: Чорномор’я, 1996. – 149 с.

4. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. За загальною редакцією академ. АН УРСР Івана Костьовича Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – 435 с.

5. Тоцьк Ніна Іванівна. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К.: Вища школа, 1981. – 183 с.

6. Ющук Іван Пилипович. Українська мова: Либідь, 2003. – 640 с.

Додаткова література:

1. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Практикум: навч. посіб. / За ред. Марії Максимівни Фащенко. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 176 с.

2. Дудик Петро Семенови, Литовченко Валентина Миколаївна. Сучасна українська мова. Завдання і вправи: навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. / П. С. Дудик, В. М. Литовченко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 264 с. (Серія «Альма-матер»)

3. Тоцька Ніна Іванівна. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 151 с. (Серія «Альма-матер»)

4. Юрченко Тетяна гргорівна. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів над курсом «Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія» / Уклад. Т. Г. Юрченко. – Мелітополь: МДПУ, 2004. – 54 с.