5.3. Основні методи навчання на заняттях з вогневої підготовки

Основні форми і методи навчання вогневої підготовки.

Вогнева підготовка - один з основних предметів бойової підготовки. Мета: навчити особовий склад підтриманню озброєння бойових машин, протитанкових ракетних комплексів, стрілецької зброї і гранатометів у постійній бойовій готовності і вмілому використанню їх для ефективного ураження противника в різних умовах бойової обстановки.

Виходячи з основних завдань вогневої підготовки:

• навчити командира бойової машини, навідника (стрільця, кулеметника, гранатометника, снайпера), обслугу, екіпаж самостійному і влучному веденню вогню в різних умовах обстановки;

• навчити особовий склад виконанню вогневих завдань у складі підрозділу;

• навчити командирів відділень (екіпажів, обслуг) і підрозділів організації вогневого ураження противника і управлінню вогнем штатних, доданих і підтримуючих підрозділів у ході бою.

У результаті навчання особовий склад повинен набути теоретичних знань і практичних навичок з підтримання озброєння в бойовій готовності і вмілого застосування його в бою, що характеризують рівень вогневої виучки військовослужбовців і вогневу злагодженість підрозділів.

У вогневій підготовці, як правило, застосовуються такі методи навчання:

• розповідь;

• пояснення;

• показ;

• бесіда;

• самостійна робота;

• практичні заняття.

Вибір методів навчання залежить від теми, мети і змісту заняття та ступеня підготовленості тих, які навчаються. На кожному занятті можуть застосовуватися декілька методів. Так, наприклад, під час навчання прийомам стрільби (діям при озброєнні) можуть бути застосовані показ, пояснення і тренування.

Розповідь - це короткий виклад досліджуваного матеріалу. Вона застосовується при вивченні бойових властивостей зброї і деяких питань з вивчення матеріальної частини зброї та основ стрільби.

Пояснення - це виклад сутності досліджуваних явищ, процесів, дій. Пояснення застосовується при вивченні всіх розділів вогневої підготовки і, як правило, у поєднанні з показом зброї (боєприпасів, приладів) або дії зі зброєю. При поясненні необхідно викладати матеріал чітко і ясно, суворо формулюючи висновки і визначення.

Показ - є найбільш доступним методом навчання. При цьому методі ті, які навчаються, наочно бачать, що повинні вивчити або чому повинні навчитися. Показ зразкових дій зі зброєю може проводитися самим командиром або підготовленою особою. Прийом (дія) спочатку показується в цілому в необхідному темпі, потім - в повільному темпі по елементах з коротким поясненням дій і характерних помилок, що допускаються при вивченні даного прийому (дії).

Бесіда - це такий метод проведення занять, при якому керівник запитує тих, які навчаються, вимагаючи відповідей на поставлені запитання. Припустимо також, щоб ті, які навчаються, задавали питання керівнику, якщо характер питань не порушує змісту і плану бесіди. Бесіда застосовується на заняттях з усіх розділів вогневої підготовки, особливо з основ і правил стрільби, будова заняття повинна сприяти активності усіх тих, які навчаються.

Самостійна робота - це метод, при якому ті, які навчаються, самостійно закріплюють раніше набути знання, уміння і навички або тренуються, використовуючи керівництва, інструкції, плакати, схеми, макети, навчальну зброю, тренажери та інші навчальні посібники і прилади.

Практичні заняття - можуть проводитися у формі вогневих тренувань, виконання вправ стрільб і навчань з бойовою стрільбою.

Вогневе тренування - форма навчання, при якій шляхом багаторазового, цілеспрямованого і свідомого повторення дій у тих, які навчаються, виробляються та удосконалюються необхідні навички і уміння. Тренування з вогневої підготовки можуть бути індивідуальні і групові (у складі обслуги, підрозділу). Індивідуальні тренування застосовуються для вироблення в тих, які навчаються, вмінь і навичок, необхідних військовослужбовцю. Ті, які навчаються, під керівництвом командира або самостійно по його завданню виконують прийоми (наприклад: тренуються в одноманітності прицілювання і виконання пострілу). Групові тренування застосовуються для вироблення в тих, які навчаються, вмінь і навичок у колективних діях і злагодженні обслуги та підрозділу. Вони характеризуються тим, що кожний той, який навчається, виконує прийоми за своєю військовою спеціальністю.

Тренування з вогневої підготовки проводяться, як правило, шляхом виконання нормативів і спеціально розроблених підготовчих вправ. Умови виконання нормативів і підготовчих вправ у міру придбання тими, які навчаються, вмінь і навичок повинні ускладнюватися.

Виконання вправ стрільб - це форма практичного заняття, при якій ті, які навчаються, використовують отримані знання, вміння і навички у бойовому застосуванні штатної зброї і боєприпасів для ураження різних цілей. Стрільба дозволяє не тільки закріпити набуті знання, навички і вміння, але і виявити недоліки в навчанні вогневої підготовки. Тому результати стрільби повинні аналізуватися і на підставі цього вживатися заходи щодо підвищення вогневої виучки особового складу.

Заняття з вогневої підготовки організуються і проводяться, як правило, у масштабі роти.

4. Основні методи навчання на заняттях з водіння бойових машин

Основні форми і методи навчання водінню машин

Навчання водінню машин – це організований і планомірний процес, який включає різні заняття з водіння бойових машин. Навчання водінню машин проводиться систематично, в умовах, наближених до бойових, і повинно забезпечувати наочність, послідовність навчання, міцне і свідоме засвоєння прийомів, що відпрацьовуються, засвоєння теоретичного матеріалу, ув'язування теоретичних положень із практичним водінням, індивідуальність підходу до тих, які навчаються.

Під формою навчання розуміється організаційна сторона навчального процесу, який відображає, в першу чергу сукупність тих умов, у яких здійснюється навчання: склад тих, які навчаються, структуру заняття, місце його проведення, тривалість, а також характер дій керівника занять і тих, які навчаються.

При навчанні водінню машин застосовуються такі форми навчання:

самостійна підготовка;

тренування на тренажерах (техніки);

практичне водіння машин.

Для успішного вирішення навчально-виховних завдань необхідно володіти умінням вчити, що досягається правильним розумінням і найбільш ефективним застосуванням у ході занять різних методів навчання.

На заняттях з водіння застосовуються такі методи навчання:

розповідь;

пояснення;

бесіда;

показ (демонстрація);

самостійне вивчення навчального матеріалу;

для формування вмінь і навичок — вправа (тренування) і практична робота.

Розповідь-оповідно-описовий виклад навчального матеріалу, повідомлення фактів, опис подій, явищ та їх аналіз. Вона застосовується при вивченні теоретичних питань з основ руху і правил водіння. Розповідь розкриває звичайно одне питання і об’єднується з поясненням, демонстрацією зразків техніки, наочних прикладів.

Пояснення - виклад навчального матеріалу з доказом положень і знань керівника. Воно застосовується для розкриття положень Курсу, посібників, настанов і іншого матеріалу і полягає в короткому усному викладі того чи іншого положення керівником або тими, які навчаються, а також в обґрунтуванні і аналізі прийнятих ними рішень і виконаних дій. Велике значення має переконливість пояснення. Пояснення звичайно об’єднується з іншими методами навчання і може бути перед виконанням вправи і показу, застосовуватися на лекції чи семінарі, у ході і після вправ та практичної роботи, на розборах занять.

Бесіда — обговорення тими, які навчаються, матеріалу з питань, поставлених керівником, з наступним підбиттям підсумків занять. Бесіда застосовується на заняттях для систематизації, поглиблення, закріплення знань і контролю засвоєння і звичайно об’єднується з поясненням і демонстрацією наочних прикладів.

Показ застосовується для формування в тих, які навчаються, правильних уявлень щодо виконання якого-небудь прийому або дії, а також для зорового сприйняття окремих явищ. Показ звичайно супроводжується коротким поясненням, розповіддю і часто використовується, як допоміжний прийом при інших методах навчання.

Демонстрація є різновидом показу.

Самостійне вивчення навчального матеріалу застосовується для поглиблення і закріплення знань, вмінь і навичок тих, які навчаються. Для самостійного вивчення матеріалу рекомендуються три основних прийоми: перегляд, читання і читання з конспектуванням. При вивченні обов'язкової літератури застосовується читання з конспектуванням, при вивченні додаткової літератури — читання, а в деяких випадках і перегляд.

Вправа(тренування) — багаторазове повторення тими, які навчаються, прийомів і дій з поступовим ускладненням умов з метою вироблення необхідних навичок. Вправа служить для того, щоб навчити тих, які навчаються, застосовувати знання на практиці, і тому вважається основним методом оволодіння військовою майстерністю.

Різновидом вправ є тренування. На тренуванні створюються більш складні умови, чим при виконанні вправи, щоб удосконалювати вже наявні вміння і виробити навички.

Вправа (тренування) з водіння проводиться на тренажерах і машинах або індивідуально в складі групи (екіпажу, взводу).

Практична робота полягає у виконанні тими, які навчаються, своїх функціональних обов'язків, при цьому ті, які навчаються, практично застосовують набутті знання, вміння і навички у бойовому використанні штатної техніки. Практична робота служить для подальшого удосконалювання знань, вмінь і навичок, морально-психологічних і бойових якостей тих, які навчаються, в умовах, наближених до бойових. Практична робота потребує від тих, які навчаються, великої самостійності і визначеного рівня підготовки, тому до неї варто приступати лише тоді, коли ті, які навчаються, засвоять мінімум необхідних знань, навичок і вмінь.

На занятті можуть застосовуватися в залежності від теми, змісту занять і ступеня підготовленості тих, які навчаються, кілька методів, але один з них є основним. Він визначає побудову і хід заняття, діяльність керівника і тих, які навчаються.

Наприклад, при навчанні прийомам дій приводами управління машиною застосовуються показ, пояснення і тренування, основний метод - тренування.

У набутті воїнами необхідних знань і вмінь, виробленні і закріпленні практичних навичок велику роль відіграє методична майстерність командирів - керівників занять, їх здатність комплексно використовувати найбільш ефективні методи і прийоми навчання.

Методика стройової підготовки являє собою комплекс методів, що складаються з взаємозалежних елементів, що прийнято називати прийомами навчання. Прийоми - це окремі деталі, складові частини методів. Так, наприклад, демонстрація дії за розподілом або у цілому – це прийом методу показу; виклад порядку виконання елементу – це прийом методу розповіді. У більшості випадків декілька методів навчання застосовуються в поєднанні, наприклад: показ з розповіддю, пояснення із вправою. У тому чи іншому поєднанні один з методів відіграє провідну роль, а інші – другорядну.

У стройовому навчанні в основному застосовуються наступні методи:

• розповідь (пояснення);

• показ;

• тренування;

• самостійне вивчення прийому або дії.

Знання особовим складом статутів Збройних Сил України є основою їх свідомого і сумлінного виконання службових обов'язків, підтримання дисципліни і статутного внутрішнього порядку в підрозділах.

Основні завдання навчання: вивчити положення загальновійськових статутів; навчити практично виконувати вимоги статутів при несенні служби в добовому наряді і у повсякденному житті.

Форми та методи проведення занять зі статутів основному аналогічна організації занять зі стройової підготовки.