1. Бойова готовність

1.1. Поняття бойової готовності

Бойова готовність – це такий стан підрозділів, коли вони здатні у мінімально короткі терміни здійснити перехід з мирного у воєнний стан і успішно виконати бойове завдання, згідно з призначенням.

Бойова готовність повинна забезпечувати:

• своєчасне приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності та введення в бій передових сил оборони;

• виконання бойового завдання в умовах застосування противником високоточної зброї, засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) і захист від зброї масового ураження (ЗМУ);

• спроможність виконувати бойове завдання під час раптового нападу повітряного противника;

• своєчасну відбудову порушеної бойової готовності підрозділів.

Бойова готовність передбачає:

• визначений ступінь укомплектування підрозділів особовим складом, озброєнням і бойовою технікою;

• наявність відповідних запасів матеріальних засобів;

• підтримання у справному стані та готовому до використання озброєння і бойової техніки;

• високу бойову підготовленість підрозділів, перш за все польове уміння особового складу, бойову злагодженість підрозділів;

• необхідну підготовку командних кадрів і штабів, а також високий моральний стан і психологічну підготовку, міцну військову дисципліну і організованість особового складу.

Основними показниками бойової готовності підрозділів є боєздатність військ та час, необхідний для підготовки підрозділів до виконання бойових завдань.

Боєздатність  це можливість підрозділів вести бойові дії і виконувати бойові завдання відповідно до їх призначення. Боєздатність є головним, визначальним показником бойової готовності і залежить від таких факторів, які зазначені на рис. 1

Рисунок 1. Залежність боєздатності

Підрозділи приводяться у вищі ступіні бойової готовності за бойовими розпорядженнями. Для відмобілізування та приведення у бойову готовністьпідрозділів установлюються сигнали.

Переведення підрозділів з мирного у воєнний стан завжди відігравало визначну роль в успішному веденні бойових дій щодо відбиття, зриву нападу агресора та його розгрому.

Основною метою переведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності, є переведення підрозділів на організацію і штати воєнного часу, їх доукомплектування особовим складом, озброєнням, технікою, поповнення запасами матеріальних засобів, приведення озброєння та техніки у готовність до бойового застосування, проведення бойового злагодження, формування і злагодження нових органів управління, підрозділів і установ.

Постійна бойова готовність підрозділів у мирний час забезпечується:

• наявністю в штабах усіх рівнів ретельно відпрацьованих планів відмобілізування і приведення у відповідні ступені бойової готовності, які повинні постійно уточнюватися, а також повністю підготовлених і забезпечених належним чином мобілізаційних ресурсів для швидкого доукомплектування підрозділів;

• знанням і розумінням командирами, штабами, а також усім особовим складом у необхідному обсязі майбутніх бойових завдань і попередньою, ще в мирний час, підготовкою до їх виконання;

• постійною оцінкою обстановки і передбаченим її розвитком, умілою організацією та чітким несенням бойового чергування і бойової служби, своєчасним накопичуванням чергових сил і засобів;

• підтриманням у необхідній готовності до бойового застосування озброєння та техніки;

• своєчасним переозброєнням військ новою технікою і зброєю, оволодінням ними особовим складом;

• постійною готовністю до відбиття можливого раптового нападу противника, відмобілізуванням і діями за призначенням;

Стан бойової готовності значною мірою визначається доцільною дислокацією і розміщенням підрозділів, а також безперервним веденням активної розвідки з метою вивчення противника, своєчасного викриття його планів, намірів, підготовки і початку розв'язування агресії.

Під час визначення термінів готовності підрозділів до виконання бойових завдань враховується, що війна проти будь-якої держави, може бути розв'язана агресором після поступового нарощування напруженості міжнародної обстановки або в умовах її різкого загострення. Агресія може перебувати тривалий або короткий загрозливий період, який буде характеризуватися активізацією безпосередніх приготувань до війни. Цей період повинен бути використаний для підвищення бойової готовності військ При цьому не виключається імовірність раптового розв'язування агресором воєнних дій.

У зв'язку з надзвичайною обстановкою можливого раптового нападу агресора повинні бути вжиті всі заходи щодо забезпечення необхідної готовності наших військ, щоб максимально знизити ефективність перших ударів противника і забезпечити організований вступ своїх військ у війну за будьяких умов обстановки. Але при цьому необхідно узяти до уваги, що у мирний час утримувати в повній готовності до дійпідрозділи видів Збройних Сил, родів військ, спеціальних військ і тилу, враховуючи політичні, економічні, соціальні та інші фактори, дуже скрутно і через те недоцільно. Їх склад і рівень бойової готовності повинні відповідати оборонній достатності, забезпечувати швидке виконання мобілізації і оперативне розгортання військ, не допускати раптових ударів противника, успішно вирішувати завдання як в перших оборонних операціях, так і в наступних контрнаступальних (наступальних) операціях початкового періоду війни. Для цього впідрозділах, які є у складі оперативно-територіальних командувань, визначена частина військ утримується на бойовому чергуванні практично в готовності до негайних дій, необхідна частинапідрозділів у постійній готовності в чисельності і організації, наближеній до воєнного часу.Підрозділи скороченого складу необхідно відмобілізувати у визначені строки. (рис. 2)

Усі дії проводяться за сигналом “Збір” з виконанням заходів маскування у вигляді тактичної підготовки, проведення занять, тренувань та навчань.

Рисунок 2. Функціональна структура Збройних Сил України

Об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) призначені для запобігання і стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на загрози у воєнній сфері, нейтралізації (ліквідації) конфліктів низької інтенсивності та недопущенні переростання їх у локальну (регіональну) війну.

У мирний час ОСШР повинні бути готові до участі у миротворчих (гуманітарних) та контр  терористичних операціях, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф та стихійних лих.

Термін готовності до виконання бойових завдань становитиме до 30 діб.

Укомплектованість складатиме 90100%.

Основні сили оборони (ОСО) призначені для відбиття агресії, розгрому угрупувань військ (сил) противника у локальній (регіональній) війні, припинення воєнних дій та створення умов для укладення миру, а також для підсилення ОСШР.

Термін готовності до виконання бойових завдань становитиме до 90120 діб.

Укомплектованість складатиме 6070%.

Сили підтримки (підсилення) (СП) призначені для підсилення (заміни) військ зі складу Основних сил оборони.

Термін готовності до виконання бойових завдань становитиме до 120180 діб.

Укомплектованість складатиме до 25%.