69.Автономія Карпатської України. Августин Волошин. Проголошення незалежності Карпатської України.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

Карпатська Україна – офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехословаччини в 1938-1939 і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939. Неофіційна назва Карпатська Україна вживалася і до 1939 року для означення території Закарпаття. Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за обєднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21.01.1919 на Народних Зборах ("Соборі Русинів") у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі. На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 року Карпатська Україна увійшла до складу Чехословаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х українська громада і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній Українській державі. Після Мюнхенської угоди, підписаної 29-30 вересня 1938 року між прем'єр-міністром Великобританії Чемберленом, прем'єр-міністром Франції Деладє та фашистським директоратом Гітлером і Муссоліні, від Чехословаччини відірвано Судетську область і передано Німеччині. Почалася криза чеської державності. У жовтні 1938 року Прага погодилася надати автономію Закарпаттю. Уряд краю спочатку очолив угрофіл А. Бродій. 27.10.1939 А. Бродія, який намагався проводити про угорську політику, було усунуто з голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано А. Волошина. Рішенням Віденського арбітражу 1938 значна частина Карпатської України (Угорський, Іршавський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України було перенесено до Хуста. Для захисту державної незалежності й боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України – Організацію оборони "Карпатська Січ", велику допомогу в створені якої надала Організація українських націоналістів. Уряд А.Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову Української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація. 12.02.1939 відбулись вибори до Сейму Карпатській України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (бл. 94%) здобули кандидати Українського національного обєднання. 15.03.1939 Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатській України. Прийнята парламентом конституція Карпатській України визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним були визнані герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі й тризуб із хрестом на середньому зубі), жовто-блакитний стяг і український гімн "Ще не вмерла Україна". Президентом Карпатській України було обрано А.Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю.Ревая. В ніч з 13 на 14.03.1939 хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. Воєнізована організація, створена для охорони краю, – "Карпатська Січ", – незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення 40-тисячної угорської армії. 16.03.1939, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18.03.1939 більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. У гірських районах загони "Карпатської Січі" продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939. У кінці березня 1939 президент республіки А.Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю.Реваєм виїхали через Румунію в еміграцію.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.