39. Контрреформи 80–90-х років в Росії.

Причини контрреформ: невдоволення реформами 60-70 років (частина поміщиків, бюрократичний апарат, революціонери); вбивство Олександра II, що стало поштовхом, оскільки його син вважав вбивство результатом реформ. Періодом відкату реформ (контрреформи 80х-90х років характеризувався поверненням до зміцнення станового ладу і самодержавства I. Ліберально налаштовані чиновники були видалені з держапарату. Однак повного згортання реформ провести вже було неможливо. Реформи тривали, але їх характер і механізм реалізації були іншими. Якщо при Олександрі II реформи здійснювалися комплексно, у всіх сферах відразу, то Олександр III, побоюючись терору і революційних виступів, йшов іншим шляхом. Він призупинив реформування політичної сфери, намагаючись повернутися назад. Була знову обмежена демократія. Виборні органи місцевого самоврядування були поставлені під контроль чиновників. знову була введена цензура, скасована автономія університетів. у гімназії було заборонено приймати дітей простого народу, зроблено спробу ліквідувати елементи поділу влади; обмежувалася діяльність присяжних. Якщо реформи 60-70 років проходили під знаком зближення прав різних станів, то політика 80-90 років в цій галузі була спрямована на збереження станової замкнутості російського суспільства. 80-ті роки стали часом суворого поліцейського нагляду за населенням.

41. Маніфест 17 жовтня 1905 р. Утворення українських політичних партій на поч. Хх ст.

Революція в Російській імперії 1905—1907 (Перша російська революція) — назва подій, що відбувалися протягом періоду з січня 1905 р. по червень 1907 р. у Російській імперії.

Події революції стали наслідком загальнодержавної кризи, яка загострилась на початку 20 ст., у зв'язку з економічною кризою 1900—1903 у Російській імперії та поразкою в Російсько-японській війні 1904—1905. Безпосереднім каталізатором революційних протестів стали події Кривавої неділі (1905).

Початок революції поклали події 9(22) січня 1905 у Петербурзі. Цього дня була розстріляна багатотисячна мирна демонстрація робітників, що направлялись з петицією до імператора, у якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя.

Події "Кривавої неділі" викликали зливу протесту по всій території Російської імперії, у тому числі й Україні. Почалися масові страйки робітників і селянські повстання, що потрясали імперію всю весну й літо 1905 р. Робітники вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати, покращення умов життя, повалення самодержавства, селяни боролися за конфіскацію і перерозподіл поміщицької землі. Це була перша і справді народна революція в Російській імперії.

42. Основні риси права в українських землях в складі Російської імперії у другій половині XIX ст.

Правовим актам України поталанило більше, ніж дер­жавним інститутам. Якщо останні були повністю Ліквідо­вані в кінці XVIII ст., то III Статут Великого князівства Литовського, магдебурзьке і місцеве звичаєве право про­довжували діяти в Полтавській, Волинській, Київській і Подільській губерніях. У той же час царизм намагається поширити на українській землі загальноросійське законодавство. Для цього була використана кодифікація права, що розпочалася в Російській імперії на початку XIX ст.

Висновок: Джерела діючого права в Україні поповнилися новими нормативними актами в окремих галузях права. Отрима­ло розвиток адміністративно-поліцейське і кримінальне законодавство. Дальший розвиток капіталістичних відно­син в Австро-Угорщині також привів до перегляду старих і створення нових кодексів.

У другій половині XIX ст. тяжким тягарем на укра­їнський народ ліг національний гніт. Проте Україні вдало­ся зберегти мову, культуру, самобутність, все те, що стано­вить основу державності і що в майбутньому допомогло відродженню Української держави. Незважаючи на дер­жавні кордони, активно проходив процес консолідації укра­їнської нації, зростали суспільно-політичні та культурні зв'язки між західноукраїнськими і східноукраїнськими землями. В умовах переслідування російським царизмом української культури поступово зростала роль західно­українських земель у національно-культурному русі, в яко­му також брали участь передові сили Східної України.

Під впливом цього руху зростала національна само­свідомість населення України, посилювалася боротьба за об'єднання всіх українських земель в єдиній соборній де­мократичній державі.