7. Судоустрій і судочинство в Київській Русі.

Судова система Русі пройшла тривалий період формування від общинно-вічових до державних судів. В цілому ж судівництво давньокиївської держави було слабо розвинене, про що свідчать: невіддільність судової влади від адміністративної, непостійний, тимчасовий склад судів, відсутність централізованої, єдиної системи судових органів. Загалом всі суди Русі можна об'єднати в три групи: державні, приватні та церковні. Державні (публічні) суди:  Князівський (княжий) суд здійснював сам князь як верховний суддя або його урядовці чи спеціально призначені судці - посадники, тисяцькі тіуни, метальники, ябедники, вірники, волостителі. Княжий суд здійснювався за умови, що одна зі сторін належала до феодального стану. Хоча в окремих випадках могли позиватися до нього міщани, смерди і навіть закупи. Судова розправа відбувалася на княжому дворі (в столиці і на місцях) або на території державних установ.  Громадський суд (народний) здійснювався вервним старостою та старцями, судними мужами, добрими людьми.  Він розглядав всі цивільні і карні справи, брав участь у провадженні досудового слідства.II. Приватні суди, або інакше - панські, домініальні, проводилифеодали - землевласники (бояри, дружинники, урядовці) над своїми залежними людьми - холопами, челяддю і частково закупами та рядовичами.III. Церковні (духовні) суди існували в єпископствах і підлягали єпископам та очолювалися ними. Юрисдикція церковного суду охоплювала духовенство та їхні родини, церковну прислугу (їхні правопорушення як проти релігії, так цивільні та карні), а також всіх християн-віруючих, справами яких опікувалася церква (віра, подружжя). Здійснювалися суди при монастирях і керувалися церковними установами та "Номоканоном" (візантійським канонічним правом).

8.Джерела давньоруського права. «Руська Правда», її зміст.

Правова система Київської Русі на момент активізації її стосунків з Візантією була майже сформована на засадах традицій власного звичаєвого права. Яскравою особливістю правової системи Давньоруської держави були, зокрема, санкції у кримінальному праві (відсутність смертної кари, широке застосування грошових стягнень тощо). Натомість візантійське право характеризувалося суворішими санкціями, включаючи смертну кару і тілесні покарання. Саме з цих причин на території Київської Русі була неможлива рецепція візантійського кримінального права. Статті Руської Правди просякнуті гуманізмом, що дає підстави визначити її переваги порівняно з європейськими "варварськими правдами" того історичного періоду.У формуванні права Київської Русі певну роль відігравала судова діяльність князів. Вона сприяла, з одного боку, трансформації старих звичаїв у норми права, а з іншого - створенню нових правових норм (посилання на судовий прецедент знаходимо у Руській Правді, ст. 2 Просторової редакції).У X ст. з'являється князівське законодавство. Особливого значення набувають статути (устави) Володимира Великого та Ярослава Мудрого, які запровадили важливі нововведення у фінансове, сімейне та кримінальне право. Церковні статути були покликані встановити правові засади відносин держави і церкви, світської та духовної влади, визначити правовий статус духовенства та юрисдикцію церкви.