2. Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

Діячі Ради неодноразово вели переговори з урядом Росії. При цьому М. Грушевський пропонував не чекати Всеросійських установчих зборів. Майбутнє Росії він бачив як союз держав, об'єднаних федеральними зв'язками.

Тимчасовий уряд був за «єдину і неподільну Росію» і не реагував на вимоги Центральної Ради. Він заборонив скликання І Українського військового з'їзду, але 5—8 травня 1917 р. він все ж таки відбувся. З'їзд визнав Центральну Раду органом влади, висловився за національно-територіальну автономію України і створення національних військових частин (вже весною 1917 р. були самочинно сформовані два українських полки, а також Вільне козацтво у повітах Київщини, Лівобережжя й Волині).

Враховуючи підйом національної свідомості українського народу та негативне ставлення до себе з боку Тимчасового уряду, 10 червня 1917 р. на II Всеукраїнському військовому з'їзді Центральна Рада оприлюднила І Універсал, який містив такі положення:

• Автономія України у складі Росії.

• Право УЦР проголошувати універсали — акти конституційного значення.

• Загальнонародні, прямі рівні вибори Всенародного Українського сейму шляхом таємного голосування.

• Відмова передавати податок в центральну російську казну, впровадження українського податку.

• Надання широких національно-культурних прав національним меншинам України.

Наслідком проголошення І Універсалу було утворення 15 червня 1917 р. українського уряду — Генерального секретаріату на чолі з В. Винниченком. До уряду входили 8 генеральних секретарств і генеральний писар.

3. Події влітку—восени 1917 р. В Україні

Ставлення до І Універсалу з боку Тимчасового уряду було негативне. Але уряд зробив спробу зняти напруження. Делегація у складі міністрів О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі провела переговори в Києві і від його імені визнала Центральну раду територіальним державним органом, не чекаючи скликання Установчих зборів. Так, з липня 1917 р. був оформлений документ, названий II Універсалом. Центральна рада заявляла, що:

- визнає повноваження майбутніх Всеросійських Установчих зборів, на яких передбачалось проголошення автономії України;

- не має наміру відокремлювати Україну від Російської держави;

- склад і повноваження Генерального секретаріату мав бути затверджений Тимчасовим урядом.

- уряд дозволив українізацію війська.

Однак Тимчасовий уряд, заслухавши звіт міністрів про переговори в Києві і досягнуту домовленість, обмежив свої обіцянки. Тимчасовий уряд 4 серпня видав «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату Тимчасового уряду на Україні». В ній йшлося вже не про автономію України, а про «місцеве самоврядування», а Генеральний секретаріат оголошувався органом Тимчасового уряду і мав бути призначений ним за поданням Ради. До того ж повноваження Генерального секретаріату поширювались тільки на п'ять (а не на 9) губерній — Київську, Волинську, Полтавську, Подільську і Чернігівську.

Тим часом УЦР не проводила активної соціально-економічної політики, а це у свою чергу призводило до втрати довіри до УЦР з боку населення. Обіцянки соціалізації землі так і залишилися гаслом. За цих умов від Центральної Ради почали відвертатися і селяни, і жителі міст, які спочатку її підтримували.

Зростаюче незадоволення мас політикою УЦР і Тимчасового уряду сприяло посиленню впливу більшовицької партії, чиї гасла надання селянам землі, задоволення соціальних потреб робітників, укладання негайного миру дістали широку підтримку серед усіх верств населення. До того ж більшовицька пропаганда проголошувала тоді право націй на самовизначення, аж до відділення від Росії.

Становище в країні залишалося нестабільним. Невдачі на фронті влітку 1917 р. на Південно-Західному фронті поглибили загальну кризу. Більшовики прагнули захопити владу і висували гасло «Вся влада Радам». Вони цілеспрямовано вели агітацію за проведення соціалістичної революції.

Спроба військового перевороту генерала Л. Корнілова у кінці серпня 1917 р. з метою встановлення диктатури (цю спробу було придушено), призвели до ще більшого озлоблення людей і послабили Тимчасовий уряд. Народні маси вимагали негайних змін на краще, що влаштовувало більшовиків, які змогли здобути контроль над Радами, витіснивши звідти меншовиків і есерів.

Перше засідання Тимчасового уряду Росії. (2 березня 1917 р.).

Поряд з Головою – князем Г. Львовим (5-й справа) – міністр юстиції О.Керенський (у центрі)

Маніфестація на Хрещатику на підтримку Тимчасового уряду. Березень 1917 р.

Українська маніфестація в Києві. Літо 1917 р. Софійська площа.

Солдатська секція Петроградської Ради робітничих та солдатських депутатів. Літо 1917 р.

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спершу український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

Делегати Всеукраїнського національного конгресу. Квітень 1917 р.

Всеукраї́нський націона́льний конгре́с (6 (19) — 8 (21) квітня 1917 року) — найважливіша подія початкового етапу Української революції, перший представницький форум українського руху на теренах України, який перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію.

Лекція 6. ІІІ Універсал Центральної Ради і проголошення Української Народної Республіки

План:

1. Жовтнева революція в Росії та її вплив на Україну.

2. Проголошення УНР в ІІІ Універсалі (7.11.1917р.).

3. Війна радянської Росії проти УНР і поразки УНР.

4. ІV Універсал Центральної Ради про незалежність УНР (9.01.1918 р.).

1. Жовтнева революція в Росії та її вплив на Україну.

25 жовтня (7 листопада за н.ст.) 1917 р. в Петрограді відбулася російська Жовтнева революція – владу в Росії захопили більшовики (радикальна «ліва» російська партія – РСДРП (б)). Росію очолив новий уряд – Рада народних комісарів (Раднарком або РНК) на чолі з лідером більшовиків В.І. Леніним. Ленін проголосив перші закони нової Росії – Декрети «Про мир», «Про землю», які забезпечили більшовикам широку популярність.

Раднарком не визнав владу Центральної Ради над Україною. ЦР, в свою чергу, не визнала законність більшовицького уряду та його зверхність над собою. Конфлікт був неминучий.

В ці дні у Києві були триденні бої між більшовиками та військами Тимчасового уряду Росії. Коли більшовики вже перемагали, їх роззброїли українізовані частини, які присягнули Центральній Раді. У листопаді 1917 УЦР встановила контроль над Україною, крім Донбасу (там при владі були більшовики).