2. Запровадження “воєнного комунізму” у 1919 р.

Політика більшовиків у 1918-1920 рр. називалась “воєнний комунізм”. Він складався з таких заходів:

1) націоналізація підприємств (всі підприємства безоплатно перейшли у власність держави);

2) утворення «трудармій» (трудових армій) - робітники працювали за пайок і підкорялись воєнним статутам, введено загальну трудову повинність;

3) введення продовольчої диктатури, головним заходом якої булла продрозверстка (продрозкладка) – це накладання на селян обов’язку здавати продовольство державі;

4) заборона торгівлі і переслідування торговців -“мішечників”;

5) всіх робітників та службовців переводили на карткову систему оплати.

Продрозверстка, затягування із передачею землі селянам (з 14,5 млн.га конфіскованої у поміщиків землі селяни отримали лише 5 млн га, а інші планували віддати під колгоспи), нахабна поведінка «продзагонів» при збиранні продрозверстки та ін. – все це спричинило масові повстання на селі та серед новобранців у Червоній Армії.

Найбільші повстання О. Григор’єва (колишній комдив 1-ї Задніпровської дивізії – 12 тис. чол.; захопив Катеринослав, Маріуполь, Херсон та ін.; був розбитий Махном).

Політика «воєнного комунізму» серйозно зменшила авторитет більшовиків в Україні і послабила УСРР перед наступом “білих” генерала Денікіна з Дону.

3. Події 1920 року в Україні. Радянсько-польська війна і Україна. Розгром військ генерала Врангеля та повстанського руху в Україні.

У жовтні 1919 р. під Тулою і Воронежем Червона армія перейшла в контрнаступ проти денікінців, який закінчився новим узяттям під більшовицький контроль усієї України. Залишки білих відійшли в Крим, де були очолені генералом Врангелем.

Повернувшись в Україну 1920 р. втретє, більшовики врахували помилки 1919 р. Вже 5 лютого 1920 р. був ухвалений новий земельний закон з метою ліквідації відновлене під час денікінської окупації поміщицьке землеволодіння. Закон передбачав конфіскацію поміщицької землі і безкоштовну передачу її селянам. Перевагу в отриманні землі здобули малоземельні селяни і батраки. На відміну від 1919 р. радгоспи та комуни, вступ до яких був з оголошений як добровільний, отримували менше землі. У березні—квітні 1920 р. на виборах до рад завдяки недемократичним методам їх проведення більшовики здобули більшість.

У економічній політиці, як і раніше, панував «воєнний комунізм». Прокотилася чергова хвиля націоналізації підприємств, збереглася і збільшувалася продрозкладка. Була створена Українська трудова армія, яку очолив Й. Сталін. Одночасно відновився «червоний терор». 1920 р. на території України було створено 18 концентраційних таборів. Розпочалось витіснення інших соціалістичних партій - «боротьбистів», лівих есерів, меншовиків.

З кінця 1919 р. польський уряд і лідер УНР С. Петлюра шукали порозуміння для досягнення єдності у боротьбі з більшовицькою Росією. У квітні 1920 р. між Польщею і УНР був підписаний Варшавський договір. Польща визнавала УНР. Петлюра у свою чергу визнав владу Польщі над Східною Галичиною, Західною Волинню, Холмщиною, Підляшшям і Поліссям. Польським поміщикам в Україні готували особливі пільги, вони виводились з-під юрисдикції УНР. Отже, від суверенітету УНР залишалось мало. 24 квітня 1920 р. була укладена військова конвенція між УНР і Польщею, за якою збройні сили УНР переходили під польське командування, залізницями в Україні мала керувати польська адміністрація.

25 квітня розпочався польський наступ. У травні 1920 р. поляки захопили Житомир, Вінницю, Київ. Директорія переїхала у столицю. Польський окупаційний режим відновлював поміщицьку власність і організовував вивезення промислового обладнання, промислових товарів і сировини. Така політика породжувала масовий опір.

Радянські війська силами Південно-Західного і Західного фронтів почали наступ проти поляків. Вони знову оволоділи Правобережною Україною і вторглися в Галичину і в саму Польщу. У Західній Україні була проголошена радянська влада і створено радянський уряд східної Галичини — Галицький ревком на чолі з В. Затонським.

Коли Польща опинилась на межі військового краху у липні 1920 р., у справу втрутилася Антанта. Міністр іноземних справ Англії лорд Керзон запропонував Росії перемир'я з Польщею і нову лінію радянсько-польського кордону, що приєднувала до радянського кордону землі Західної України і Західної Білорусії. Але більшовики відкинули цю пропозицію і, маючи на меті подальший «експорт революції», продовжили наступ на Варшаву і Львів. Однак у серпні 1920 р. становище змінилося. Під Варшавою Червона армія була розбита і внаслідок контрнаступу польсько-українських сил була відкинута в глиб України на лінію Коростень—Житомир—Бердичів. У жовтні 1920 р. між радянською Росією та Польщею було укладено перемир'я, за яким встановлювався кордон між Польщею і радянською Росією.

Переговори між Польщею і радянською Росією завершились підписанням 18 березня 1921 р. Ризького мирного договору. Польща визнавала існування УСРР. До Польщі відходили, окрім Східної Галичини, Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся. Боротьба УНР за збереження державності завершилася поразкою.

Одночасно з радянсько-польською війною з Криму активізувалися війська «білого» генерала Врангеля, який планував прорватися в Донбас, а далі на Дон і на Кубань, щоб, укріпившись там, здійснити новий похід на Москву.

Врангелівці влітку 1920 р. розвивали наступ у Північній Таврії і захопили Маріуполь та Олександрівськ, підійшовши до Катеринослава.

Південний фронт ЧА під командуванням М. Фрунзе зупинив білих і 28 жовтня 1920 р. почав наступ на врангелівців з Каховського плацдарму, внаслідок якого білі змушені були відступити в Крим. 7 — 9 листопада перекопські укріплення були взяті, і Крим до 16 листопада повністю опинився під радянським контролем. Тут було проведено жорстокий червоний терор, яким керував угорський комуніст Б. Кун.

Махновцям було наказано роззброїтись. Коли махновські командири відмовились, угруповання було знищене. Тільки загін у 200 шабель зміг вирватись і повернутись у Гуляйполе до Н. Махно. Тривалий час махновці не тільки не були розбиті, але й завдавали відчутних ударів більшовикам. Рейди південними губерніями були останньою подією партизанських боїв. Н. Махно влітку 1921 р. перейшов через Дністер і здався властям Румунії. Цими подіями завершилася Громадянська війна в Україні.

Григо́рій Іва́нович Петро́вський (22 січня 1878 — 9 січня 1958) — радянський державний і політичний діяч.

У 1918 – 1922 рр. був Головою ВУЦВК УСРР, очолював РНК УСРР, Всеукрревком.

З 1922 до 1938-го - Голова ЦВК СРСР від України.

Видання Конституції УСРР від 14 березня 1919 року

Всеукраїнський військово-революційний комітет. 1918.

Всеукревкоми – тимчасові органи більшовицького режиму в Україні у 1918-1920 рр

Г . Пятаков (крайній праворуч). Сидять: В. Ауссем і В. Затонський. Стоять - Ю. Коцюбинський і А. Бубнов.

Комітет бідноти (комбід) — орган радянської влади на селі в часи «Воєнного комунізму».

в 1920 році більшовики відмовилися від запровадження комбідів і замінили їх комітетами незаможних селян (мали до 3 десятин землі і були звільнені від хлібної розкладки)

Засідання комітету бідноти. Худ. А. Моравов

Розкопки могил біля будинку Харківської ЧК денікінцями. 1919

Червоний терор — масовий терор, здійснюваний більшовиками проти широких соціальних груп, що були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності.

Згідно Декрету «про червоний терор» від 5 вересня 1918 року (рос. Декрет о красном терроре), «червоний терор» ставив перед собою завдання боротьби з контрреволюцією, спекуляцією й злочинами за посадою шляхом ізолювання «класових ворогів» у концентраційних таборах і шляхом фізичного знищення «всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів».

Т рудова армія - воєнізовані формування в Радянській Республіці які створювалися в 1920 - 1921 році (м.) на базі запасних частин РСЧА. Були задіяні для виконання господарсько-економічних в місцях своєї дислокації. Окремі частини залучалися до боротьби з бандитизмом

Продрозкладка (скорочення від словосполучення продовольча розкладка) - система державних заходів, спрямованих на виконання заготівель сільськогосподарської продукції. Принцип продрозкладки полягав в обов'язковій здачі виробниками державі встановленої («разверстанной») норми продуктів за встановленими державою цінами.

С. Петлюра та Ю.Пілсудський серед польських та українських офіцерів. 1920 р. Варшава

Польська армія на Хрещатику. 6 травня 1920 року.

«Лінія Керзона» — умовна демаркаційна лінія запропонована англ. міністром Керзоном як можлива границя перемир'я в війні між Радянськими Україною, Росією, Білоруссю і Польською республікою під час польсько-радянської війни 1920 року.

Ризький мирний договір 1921 року - договір між РРФСР (також від імені Білоруської РСР) і УСРР, з одного боку, та Польщею, - з іншого, підписаний 18 березня 1921 в Ризі і завершив радянсько-польську війну (1919-1921).

Україно-польський кордон проходив по річках Горинь та Збруч. Західна Україна залишилася у складі Польщі.

Барон Петро Миколайович Врангель (15 (27) серпня 1878 - 25 квітня 1928, Брюссель, Бельгія) - один з головних керівників (1918-1920) Білого руху в роки Громадянської війни. Головнокомандувач Російської Армії в Криму і Польщі (1920). Генерального штабу генерал-лейтенант (1918). Георгіївський кавалер.

Отримав прізвисько «Чорний барон» за свою традиційну (з вересня 1918 року) повсякденну форму одягу - чорну козацьку черкеску з газирями.

Лекція 11. Культура і духовне життя України в 1917–21 рр.

План:

1. Основні напрями в розвитку культури. Культурно - освітня діяльність за УНР та Української Держави (гетьманату).

2. Культурно – освітня політика більшовиків.

3. Стан науки та мистецтва.

1. Основні напрями в розвитку культури. Культурно - освітня діяльність за УНР та Української Держави (гетьманату).

Визвольна боротьба 1917—1921 рр. відкрила нову сторінку в культурі України. Крах Російської імперії з її багатовіковою централізаторською і русифікаторською політикою, боротьба за створення суверенної Української держави, глибокі соціально-економічні зрушення і пов'язаний з цим духовний підйом у суспільстві, що виявився в усіх сферах культурного життя — усе це позначилося на культурному житті.

1917—1921 рр. відзначені докорінним реформуванням системи освіти. Зусиллями Центральної Ради в короткі терміни на приватні і громадські кошти було відкрито 53 українські гімназії, складено навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації освіти. Ті ж самі проблеми вирішувала і гетьманська влада.

Діяльність щодо відродження української культури розпочала Центральна Рада, однак короткий термін існування УНР ці спроби не дали бажаних результатів. З початком визвольних змагань активізували свою діяльність осередки “Просвіти”, що сприяли поширенню освіти на селі, організовували бібліотеки, хорові колективи, драмгуртки. За період з 1917 по 21 р. їх кількість зросла з 952 до 4227.

У березні 1917 р. з ініціативи М.Грушевського Українське наукове товариство почало розробляти статут Української академії наук. Воєнні дії зупинили підготовчі роботи. Політичні зміни у сфері культури відбувались за часів Скоропадського 1918 р. Головними здобутками були:

1. створення Української Академії наук (1918 р.) на чолі з Вернадським ( з відділення Рос. АН);

2. створення 150 українських шкіл (для незаможних – стипендія);

3. вивчення українознавчих предметів в школах;

4. відкрито 2 університети ( у Києві і Кам’янець- Подільську);

5. у серпні 1918 р. – відкриття Національної бібліотеки України;

6. відкрито Державний архів України, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей та національний театр: