4. Голодомор в 1932- 33 рр.

В 1932-33 рр. Україну та Південь Росії охопив жахливий голод. Українські вчені вважають його навмисним і назвали «голодомором».

Причини голодомору:

1. злочинна політика влади, яка не припиняла хлібозаготівель навіть восени 1932 р;

2. загальне падіння сільського господарства із-за колективізації;

3. посуха 1932 р. зменшила врожай на 20%, (що в принципі було некритично).

Керівників колгоспів, що восени намагались роздати хліб за трудодні - засуджували. Колгоспників, жінок та дітей навіть за дрібні крадіжки з полів (т.зв.“перукарів” – тих, що стригли колосся) саджали на 5-10 років згідно нового закону «Про охорону соціалістичної власності» від 7 серпня 1932 р., який прозвали у народі “законом про 5 колосків”.

Сучасні українські вчені зробили висновок, що голодомор 1932-33 рр. був організований Компартією та її керівництвом на чолі із Сталіним з метою примусити українських селян вступати до колгоспів, придушити їх опір.

Восени 1932 р. в республіку виїхала з Москви “надзвичайна комісія” на чолі з В.Молотовим, яка перевела Україну на блокадне становище. Війська НКВС блокували ряд сіл, а також кордон республіки, щоб утікачі не могли потрапити за її межі. Втрати від голоду становили понад 3,5 млн. чоловік. Інформація про це була прихована і ніякої допомоги від зарубіжних країн, на відміну від 1921-22 р., не було.

5. Підсумки колективізації.

Наслідки колективізації:

- занепад с/г в Україні;

- відновлення “воєнного комунізму” на селі;

- колективізовано 70% селянських господарств, 200 тис селянських господарств ліквідовано;

- приблизно 1 млн. селян розкуркулено (850 тис виселено на Північ);

- скорочено поголів’я худоби, вирізано до 80% ;

- голодомор 1932-33 рр.;

- в українському селянстві винищено почуття власника.

Позитивні результати колективізації (механізація с ⁄ г, збільшення урожайності, зменшення витрат), які виявилися з 1935 р. – ніяк не виправдовують цієї трагедії.

Селяни слухають промову про переваги колгоспного життя. 1930 р.

Урочистий виїзд в поле членів артілі «Ленінський шлях» на Київщині. 1936 р.

Інспектор праці (спеціальний чиновник) допитує куркуля. Одещина. 1929 р.

Сім’ю «куркуля» виганяють із дому. Донецька (Сталінська) обл. 1930 р.

Активісти виносять речі з хати «куркуля». Поділля. 1929 р.

Відбирають майно у «куркуля». Донецька (Сталінська) обл. 1930 р.

Лекція 16. Становище в культурній сфері. Розстріляне Відродження.

План

1. Соціальний склад населення.

2. Конституція УРСР 1937 р.

3. Масові репресії.

4. Культурне життя.

1. Соціальний склад населення.

Під час індустріалізації та колективізації значно збільшилась кількість жителів міст, у т.ч. серед робітників - з 1,7 млн. до 4, 6 млн. (із сім’ями – це 1/3 населення), службовців з 0,5 млн. до 2 млн. Вперше серед городян українці склали абсолютну більшість – 60%.

2. Конституція УРСР 1937 р.

У 30-ті рр. остаточно завершився процес утворення тоталітарної держави. Партійний апарат узяв на себе рішення практично всіх питань, підміняючи і ради, і господарські органи. Потворних форм набув культ особи Сталіна, якому приписувались всі успіхи Радянської держави.

За таких умов 1936 р. було ухвалено Конституцію СРСР, що стала основою для розробки і ухвалення конституцій союзних республік, у тому числі й Конституції УРСР, ухваленої 30 січня 1937 р. Ці конституції розширювали права окремих категорій громадян, впроваджувалась досить демократична система виборів до рад і народних судів. Вибори ставали загальними, прямими, рівними при таємному голосуванні. Визначалися права і свободи громадян, проголошувалася недоторканність особи, житла. Змінилася назва Республіки.

Але на практиці брутально порушувалось багато її положень. Замість автономії республік панувала жорстка унітарність, замість прав людини – масові репресії, у виборчих бюлетенях проставлявся один кандидат та ін.

Замість державної органів управління, тобто Рад, фактично країною управляли партійні комітети ВКП(б).

Схема державних органів влади після 1937 р.:

Законодавчий орган	Виконавчий орган	Судові органи
Верховна Рада (замість Всеукраїнських з’їздів Рад)	Раднарком, наркомати, облради та їх виконкоми, райради та ін.	Суди. Крім судів діяли, “трійки” та ОСО (особливі наради при НКВС)