2. Перші п’ятирічки.

Оптимальний варіант 1-го п'ятирічного плану для УРСР передбачав середньорічний темп приросту продукції промисловості до 20 %. В Україні 1-й п'ятирічний план на 1928—1932 рр. у травні 1929 р. остаточно затвердив XI Всеукраїнський з'їзд Рад. Проте реалізація цього плану ускладнилася через хлібозаготівельну кризу 1927— 1928 рр., оскільки селяни не погодились продавати хліб за заниженими цінами. Подолати їх опір вдалося тільки шляхом посилення тиску на селян: застосуванням до тих, хто відмовлявся здавати хліб за встановленими державою цінами, кримінальної відповідальності за спекуляцію. В Україні за нею були засуджені тисячі селян. Подолання кризи хлібозаготівель в такий спосіб означало кінець НЕПу. Скасувавши НЕП, Сталін та його прихильники взяли курс на директивне нарощування темпів розвитку промисловості як основи індустріалізації (37,7 %, в середньому за три роки).

В 1929 р. Сталін провів через листопадовий Пленум ЦК ВКП (б) рішення про збільшення плану, і СРСР перейшов до “форсованої” (прискореної) індустріалізації. До цього Сталіна спонукали такі причини:

1. в 1929 р. він став одноособовим диктатором,

2. успіхи 1928-29 рр. запаморочили керівництву голови,

3. до цього надихала жорстока криза (Велика депресія), що охопила ворожий західний світ.

Листопадовий пленум 1929 р ВКП(б) затвердив форсовані плани – 32% приросту на рік, а в липні 1930 р. Сталін довів їх до 45% . Завідомо нереальні цифри призвели до великих труднощів, штурмівщини, зниження якості робіт.

У 1932 році наркомтяжмаш СРСР С.Орджонікідзе проголосив, що плани перевиконали навіть раніше строку на півроку. Це було завідомою фальсифікацією. Навпаки, з-за безумного підвищення планів та штурмівщини показники знижувалися: 1929 р. - 23,7% , 1930 р. - 19%, 1931 р. - 12%, 1932 р. - 10%. Це теж великі цифри, але помітною є тенденція до зниження. У 1933р. було зростання приблизно на 5%.

На Україну йшло 20% інвестицій в СРСР. Будували 400 підприємств. 1. 05. 1932 – дав струм ДніпроГЕС, найбільша електростанція в Європі. В Донбасі пустили 53 шахти, 12 домен та 24 мартенів. 1 жовтня 31 р – з конвеєрів ХТЗ зійшов перший трактор.

«Мінусами» індустріалізації було:

1. занепад легкої промисловості у порівнянні з важкою, багато звичних товарів стали дефіцитами, з 1928 по 1935 р. робітникам давали картки на продукти ;

2. держава збільшила різко виробництво горілки;

3. робітники часто жили в жахливих умовах.

Друга п’ятирічка ( 1933 – 37 рр.) була більш-менш вдалою. План у 16,5% приросту на рік був майже виконаний. До ладу стали 4500 підприємств, з них Новокраматорський завод, Запоріжсталь, Азовсталь, Криворіжсталь, Луганський паровозобудівний заводи.

Радянське керівництво намагалося підвищити робітничий ентузіазм. На одній із донецьких шахт в ніч на 31 серпня 1935 р. О. Стаханов, застосувавши передові методи праці, виконав за зміну 14,5 норми. Так був започаткований стаханівський рух, який поширився на всі галузі виробництва. Він призвів до підвищення норм, а отже, й до перенапруження виробничих процесів.