- •1. Причини переходу до неПу.
- •2.Заходи неПу.
- •3.Україна і утворення срср.
- •4.Наслідки неПу.
- •2. Українізація (“коренізація”).
- •3. Кампанія боротьби з неписьменністю дорослих.
- •4. Література та мистецтво.
- •5. Релігійне життя. Уапц.
- •Народні комісари освіти усрр – провідники українізації.
- •(25 Грудня 1895, Березна — 21 жовтня 1964, Київ) — український композитор і хоровий диригент, педагог
- •2. Перші п’ятирічки.
- •3. Промисловість напередодні війни.
- •Бетонярі. ДніпроГес. 1932 р.
- •2. Перехід до форсованої колективізації.
- •3. «Розкуркулення» селянства (розселянювання).
- •4. Голодомор в 1932- 33 рр.
- •5. Підсумки колективізації.
- •Селяни слухають промову про переваги колгоспного життя. 1930 р.
- •Урочистий виїзд в поле членів артілі «Ленінський шлях» на Київщині. 1936 р.
- •Масові репресії.
- •4. Культурне життя.
- •М. Скрипник та о. Палладін на засіданні першої сесії вуан. 1929 р.
- •Робітники паровозоремонтного заводу читають журнал «Безбожник». Харків. 1930 р.
- •Зруйнована Миколаївська церква у Харкові. 1929 р.
- •Партійне життя на західноукраїнських землях.
- •Проголошення незалежної Карпатської України.
- •Пацифікація: затримання та обшук селян на Волині. В акції беруть участь як поліція, так і військові.
- •Каторжні роботи у концтаборі в Березі-Картузькій.
- •Радикальна партія
- •Терористи – члени оун у Львівському повітовому суді. 1932 рік. За вироком польського військово-польового суду двох з них страчено.
- •Об’єднання українських земель і початок радянізації Західної України.
- •3. Початок Великої Вітчизняної війни.
- •4. Оборонні бої в Україні влітку - восени 1941 р.
- •5. Повна окупація урср влітку 1942 р.
- •Жахливі дороги відступу. Липень 1941 року.
- •Червоноармійці несуть пораненого товариша. Південний фронт. 1941.
- •Бій за м. Херсон. 1941.
- •2. Злочини нацистського режиму.
- •3. Радянські партизани та підпільники у 1941 - 1942 pp.
- •Нацистський «новий порядок»
- •2. Битва за Дніпро.
- •3. Бойові дії на території України в 1944 р.
- •2. Підсумки Другої світової війни для України.
- •3. Початок відбудови господарства.
- •4. Культура України в роки війни.
- •Митинг в з’єднанні перед виходом у Карпатський рейд. 1943 р.
- •Тисячі кілометрів з боями
- •2. Голодомор 1946-1947 р.Р. Та відбудова села.
- •3. Радянізація зуз.
- •4. Стан культури в 2 половині 1940- х - на початку 50-х років.
- •Нові герб, прапор, гімн урср. 1949 р.
2. Перехід до форсованої колективізації.
1928 р. під час хлібозаготівельної кризи Сталін висунув гасло суцільної колективізації. Суцільна колективізація в СРСР розпочалася наприкінці 1929 року. Рішення про це прийняв листопадовий пленум ЦК ВКП(б).
5 січня 1930 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) “Про темпи колективізації…”. Якщо раніше у 1927 р. на першу п’ятирічку планувались колективізувати 30% дворів, то ця постанова вимагала закінчити колективізацію (90 – 100 %) в цей термін. Місцеве українське керівництво -1 секретар ЦК КП(б)У С.Косіор та нарком землеробства Шліхтер - навіть обіцяли завершити колективізацію на рік раніше - у 1931 р.
Засоби насильницької колективізації:
селян залякували, давили податками;
незгодних “розкуркулювали”;
з міст у села були направлені так звані “25 - тисячники”, тобто переконані більшовиків.
Селян записували до колгоспів на зборах. Багато хто з них бив худобу, псував інструменти; поширювались вбивства колгоспних активістів. До початку березня, тобто за 2 місяці, до колгоспів загнали 63% українських селян. Терпець закінчувався. Тому Сталін зробив крок на відступ, щоб не довести село до масових повстань.
5.03. 1930 р в газеті “Правда” в статті “Головокружение от успехов” він переклав вину за насильства на місцевих керівників, називаючи це “поодинокими перегинами”. Він підтвердив добровільність колгоспів, обіцяв колгоспникам залишити город та частину худоби, свійської птиці (фактично, це був перехід від комуни до артілі).
До кінця року з колгоспів втекли половина селян, але з 1931 р. знову почався приплив, тому що продовжувалося “розкуркулення” і податковий прес.
3. «Розкуркулення» селянства (розселянювання).
На розселянювання хліборобів була спрямована політика «ліквідації куркульства як класу». Це біль-менш заможна частина селян була найбільше прив'язана до землі і не бажала її втрачати. Почалося «розкуркулювання» (тобто конфіскація майна). “Розкуркулення” – вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатими. Чітко визначити, хто такі “куркулі”, влада не бажала. Якщо селянин не мав майна, але виступив проти колективізації, його оголошували “підкуркульником” і теж позбавляли хати, землі, волі. Якщо, за науковими даними, в країні на той час було 2-3% дійсно заможних селян, які застосовували найману працю, то репресовано було до 15%.
“Куркулів” поділили на 3 категорії:
учасники антирадянських виступів, яких страчували або висилали до Сибіру;
ті, що чинили “пасивний опір”, (їх висилали за межі республіки);
ті, що просто висловлювались проти колективізації (їх висилали, за межі району).
Праця колгоспників оплачувалась так званими «трудоднями». Іноді на один трудодень припадало 100—200 г зерна. За таких умов селяни втратили стимул до праці, недбало ставились до своїх трудових обов'язків. Аби запобігти втечі селян з колгоспів, 1932 р. була запроваджена паспортизація в містах. Селяни паспортів не отримали. Таким чином, держава фактично прикріпила їх до землі. Із колгоспів почали викачувати кошти на індустріалізацію, запровадивши централізовані хлібозаготівлі. Цілеспрямована політика хлібозаготівель стала основною причиною голоду в Україні.