Нові герб, прапор, гімн урср. 1949 р.
Виселення українського населення солдатами батальйону Корпусу внутрішньої безпеки (далі - КВБ) "Познань".
Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена польським комуністичним режимом у 1947 р. Полягала у примусовій депортації (виселенні) українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території західній та північній частині Польщі, що до 1945 належали Німеччині.
На 31.07.1947, за польськими даними, було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3800 чол., убито 655 чол., заарештовано 1466 членів українського руху Опору.
Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади, звичайно, допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей.
Андрій Жданов (1896 -1948) Л. Каганович у березні 1947 р.
знову був призначений 1-м
секретарем ЦК КП(б)У.
Ждановщина — радянська культурна доктрина, запроваджена секретарем ЦК КПРС А. Ждановим в 1946. Згідно цієї доктрини світ був поділений на два табори: «імперіалістичний», очолюваний США та «демократичний», очолюваний СРСР.
Незабаром ждановщина перетворилась на культурну настанову, за якої усі радянські митці, письменники та інтелігенція в своїй творчості мали додержуватись основної лінії Партії. Ця настанова передбачала переслідування митців, що відхилялися від цієї генеральної лінії.
Доктрина Жданова торкнулася і української культури. Зокрема було видано постанови ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», "Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» тощо.
Під проводом Лазара Кагановича цькування національної культури набуло ще ширшого масштабу. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР». У вересні 1947 р. Олександр Корнійчук виступив на пленумі правління СРПУ з промовою "Про виконання СРПУ постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград», у якій звинуватив у націоналістичних ухилах Максима Рильського, Олександра Довженка та інших. Нові витки кампанії відбувалися у 1950 р., внаслідок постанови ЦК КП(б)У «Про журнал „Дніпро“», та у 1951 р., коли московська газета «Правда» розкритикувала Володимира Сосюру за вірш воєнної доби «Любіть Україну».
Оле́ксандр (Оле́сь) Тере́нтійович Гонча́р (3 квітня 1918, Ломівка — † 14 липня 1995, Київ) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Фронтовик з 1941 р. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978).
Робота над «Прапороносцями» тривала три повоєнних роки у місті Дніпропетровськ, де він жив у районі Ломівка.
Олександр Володимирович Палладін (1885—1972) — український біохімік. Президент Академії наук Української РСР (1946—1962), академік АН УРСР і АН СРСР. Засновник української школи біохіміків.
О. В. Палладін — засновник ряду актуальних наукових напрямків, що стали основою сучасної біохімії і молекулярної біології, теоретичної і практичної медицини. Серед них біохімія нервової діяльності (нейрохімія), м'язової діяльності, харчування, зокрема біохімія вітамінів, гіпо- та авітамінозних станів, порівняльна й еволюційна, а також біохімія спорту. Ці напрямки, що склали базис функціональної біохімії, упродовж десятиріч успішно розроблялися і розробляються учнями та послідовниками О. В. Палладіна в Україні і в інших державах.
Сергі́́й Олексі́йович Ле́бедєв (1902—1974) — вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера. Наукова школа Лебедєва, провідна в СРСР, за своїми результатами успішно суперничала з відомою американською фірмою ІBM. Під його керівництвом були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найбільш складних ЕОМ, кожна — нове слово в обчислювальній техніці, більш продуктивна, більш надійна і зручна в експлуатації.
