3.Україна і утворення срср.
Радянські республіки (РРФСР, УСРР, БСРР, ЗРФСР) ще під час громадянської війни уклали договори про союз (1919,1920 рр.). Вони були, передусім, воєнні: про спільні дії проти “білих”. В умовах мирного будівництва треба було чітко оформити відносини.
На початку 20-х років формально незалежні Україна, Білорусія, Закавказзя по суті управлялися Раднаркомом Росії, мали спільну партію - РКП(б), армію (РСЧА), валюту (совзнак), систему транспорту та ін.
У червні 1920 р. 20 членів ВУЦВК були введені до Всеросійського ЦВК. У січні 1921 р. командувача збройних сил України було підпорядковано спеціальному уповноваженому Реввійськради РСФРР в Україні. На V Всеукраїнському з'їзді Рад у лютому-березні 1921 р. проти договору про військовий і господарський союз виступили деякі делегати, але переважна більшість не підтримала їх і проголосувала за об'єднання семи наркоматів УСРР та РСФРР та входження їх до складу наркоматів Російської Федерації.
Після цього настала черга міжнародних відносин. У січні 1922 р. делегати від радянських республік, у тому числі УСРР, підписали протокол про передання делегації радянської Росії представництва на Генуезькій конференції. Російський народний комісаріат іноземних справ фактично захопив повноваження «незалежних» республік.
Ініціатором нового договору став голова РНК УСРР Х. Раковський. Він був стурбований тим, що харківський уряд не мав чітко визначених повноважень і тому втрачав реальну владу в Україні. Все більше влади набували московські наркомати.
В ЦК РКП(б) було два плани утворення Союзу:
план “автономізації” – республіки повинні були увійти до складу Росії на правах автономій (Й. Сталін);
2) план “федералізації”- передбачав об’єднання рівноправних республік (Ленін, Раковський).
В Конституції СРСР втілився другий план (хоча дуже скоро - за часів сталінської диктатури - федеративний устрій СРСР став пустим звуком). СРСР був проголошений 30 грудня 1922 р. Закріпили це Конституції СРСР 1925 р. та УСРР 1929 р.
4.Наслідки неПу.
НЕП створив сприятливі умови для організації господарства на принципах ринкової системи і це сприяло пожвавленню і швидкій відбудові економіки. Успішно розвивалось сільське господарство, яке базувалося в роки НЕПу на одноосібних селянських господарствах. 1927 р. оброблялося на 10 % більше землі, ніж 1913 р. В умовах НЕПу знову був відроджений прошарок підприємців, торговців та інших представників буржуазії, що легально здійснював свою економічну діяльність. На 1926 р. було вироблено 68% довоєнного видобутку вугілля, а в 1928 р. – 106%. В цілому в 1925 - 1926 рр. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 90% довоєнного рівня. Україна давала 23,8 % загальносоюзного виробництва.
Висновки. НЕП на практиці засвідчив свою життєдіяльність. Конкуренція між державним сектором (займав 86,4 % потужностей), кооперативним (7%), та приватним (5,7%) забезпечила високу ефективність виробництва. Дрібна промисловість майже вся була приватною.
З листопада 1922 почалося надходження в обіг банкнот номіналом в 1, 3, 5, 10 і 25 червінців. Червонець був зустрінутий населенням з довірою. Завдяки цьому курс червінця залишався стабільним, що дало міцний грунт для розгортання НЕПу.
Союз Радянських Соціалістичних Республік - держава, що існувала з 1922 року по 1991 рік. Союз РСР займав 1 / 6 частину населеної суші і був найбільшою за площею країною світу. СРСР був створений 30 грудня 1922 шляхом об'єднання РРФСР, УРСР, БРСР та ЗРФСР.
С
кладався
з союзних республік (у різні роки від
4-х до 16-ти), які за Конституцією були
суверенними державами; за кожною союзною
республікою зберігалося право вільного
виходу з Союзу.
Лекція 13. Культурне і духовне життя 1921 –1928 р. ( в роки НЕПу). Українізація (коренізація).
План:
1. Суспільно-політичне життя у 1920-х рр.
2. Українізація (“коренізація”).
3. Кампанія боротьби з неписьменністю дорослих.
4. Література та мистецтво.
5. Релігійне життя. УАПЦ.
1. Суспільно-політичне життя у 1920-х рр.
Лібералізація економічного життя не супроводжувалась перебудовою суспільно-політичних відносин. Диктатура пролетаріату, проголошена більшовиками, фактично була диктатурою партійно-державної верхівки більшовицької партії (ВКП(б)). Всі інші партії були ліквідовані. З утвердженням після смерті В. Леніна (1924) позицій Генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й. Сталіна владу перебрав на себе партапарат.
Одночасно у 1920-ті рр. знижувалась роль Рад. У Радах влада зосереджувалась в основному у виконкомах, а останні втрачали будь-яку самостійність і повністю були підконтрольні партійним органам.
У 1920-ті рр. в Україні було близько 60 добровільних суспільно-масових організацій, але вони також були підконтрольні партії.
Всеросійська надзвичайна комісія (ВЧК), з 1922 р. - ДПУ (Державне політичне управління), наділялась надзвичайними повноваженнями і використовувалась також для усунення і ліквідації тих людей, хто був неугодний партійно-державній системі.