2. Битва за Дніпро.

Бої на Україні поновилися після перемоги у Курській битві з 5 липня по 23 серпня 1943 , яка завершилася звільненням Харкова.

Битва за Дніпро — низка взаємопов’язаних стратегічних операцій Великої Вітчизняної війни, проведених в другій половині 1943 року на берегах Дніпра. З обох боків в битві взяли участь до 4 мільйонів чоловік, а її фронт розтягнувся на 1 400 кілометрів. В результаті чотиримісячної операції лівий берег Дніпра був звільнений Червоною Армією від німецько-фашистських загарбників. В ході операції значні сили Червоної Армії форсували річку, створили декілька плацдармів на правом березі Дніпра, а також звільнили місто Київ. Битва за Дніпро стала однією з найбільших битв у світовій історії.

У вересні радянські війська в важких боях звільнили Донбас (08.09 – Сталіно, зараз Донецьк) та Лівобережжя (2.09. - Суми, 3.09. - Путивль, 21.09. - Чернігів, 23.09. - Полтава). На кінець місяця ЧА контролювала 700 км Дніпра та захопила кілька плацдармів на правому березі.

Ще у серпні німці почали будувати укріплення по Дніпру, так званий "Східний вал". У жовтні радянські війська намагалися прорвати фронт з Букринського плацдарму на південь від Києва. Потім війська таємно перекинули на Лютезький плацдарм і ударом з півночі 6 листопада був звільненй Київ. В середині жовтня також були узяті Запоріжжя і Дніпропетровськ.

20 жовтня були перейменовані всі фронти. На території України:

Воронезькій - у 1 Український

Степний - у 2 Український

Південно-Західний - у 3 Український

Південний - у 4 Український.

Місцевих жителів почали відразу брати до ЧА і дуже часто кидали в бій без підготовки.

Нацисти, відступаючи знищували все, що можна. Були спеціальні команди "факельників".

За штурм Дніпра "Золоту Зірку Героя" отримали 2,5 тис. бійців (всього за війну -11 тис.)

Розвинути наступ на Правобережжі не вдалося. У ході контрнаступу німці навіть відбили Житомир. На кінець року німці утримували частину Дніпра на півдні та в районі Корсунь-Шевченківського.

3. Бойові дії на території України в 1944 р.

Взимку 1944 р. бої йшли переважно на Правобережжі. Радянські війська у січні-березні 1944 р. оволоділи Житомиром, Бердичевом, Кіровоградом, Рівним, Луцьком, Кривим Рогом. У квітні – травні були звільнені Миколаїв, Одеса, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Кримський півострів.

25 січня 1 та 2 УФ прорвали німецьку оборону і 28 січня з'єдналися під Звенігородкою, оточивши 80 тис. німців. В ході Корсунь-Шевченківської операції (24.01.-08.02.) вони розгромлені, в полон взято 18 тис. Битву ще називають "Сталінград на Дніпрі".

Новий радянський наступ розпочався у березні 1944 р. і тривав до травня. Весною 1944 р. визволяли Південно-Західну Україну (2 та 3 УФ) та Крим (4 УФ)

27 березня 2 УФ вийшов на румунський кордон. 3 УФ 10 квітня звільнив Одесу. У ході Кримської операції до 12 травня був звільнений півострів (4 УФ). Нацисти втратили тут до 100 тис. солдатів. Однак радість перемоги у Криму була не для всіх. Одним із сумнівних заходів радянської влади в останні роки війни були депортації цілих народів, звинувачених у співробітництві з окупантами. Так, у Криму за рішенням Державного комітету оборони у травні 1944 р. були виселені татари (238,5 тис). Така ж участь чекала на грецьке вірменське, а пізніше і болгарське населення Криму.

Влітку 6 червня 1944 р. відбулося відкриття 2 фронту у Франції. З нашого боку 23 червня -29 серпня Радянська армія провела успішну операцію "Багратіон" по звільненню Білорусії.

На території України в цей час під час проведення Львівсько-Сандомирської операції 27 липня 1944 р. був звільнений Львів, а пізніше Станіслав. У розпал цієї операції 1 УФ в середині липня розбив під Бродами 8 дивізій німців, у тому числі сумнозвісну дивізію СС «Галичина» із західноукраїнських добровольців-колабораціоністів. Ця дивізія була створена німцями за допомогою ОУН-М і налічувала до 16 тис. чол. Після цього виконувала функції карателів у Словаччині та Югославії.

В серпні 1944 р. з частини військ 1 УФ був створений 4 УФ (колишній 4 УФ був розформований у Криму) у Карпатах. Саме він у Східно-Карпатській операції у жовтні 1944 р. завершив визволення України вигнанням німецьких та угорських військ із Закарпаття. Останній населений пункт тодішньої УРСР (с.Лавочне) звільнено 8 жовтня, а теперішньої України - 28 жовтня. Саме цей день є зараз Святом звільнення України.

Звільнивши Україну, радянські фронти продовжували бойові дії за кордонами СРСР, виганяючи окупантів із Східної і Центральної Європи, і переможно закінчили війну 9 травня 1945 р.

Б итва на Курській дузі або Курська битва, що тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 року, є однією з ключових битв Другої світової війни і переламною у ході Великої Вітчизняної.

Після поразки в Курській битві, німецькі війська залишили будь-яку надію перехоплення ініціативи. Німецькі втрати були значні, досвідчені кадри було загублено. Тому, незважаючи на ще значні сили, вермахт міг вже тільки реагувати на радянські дії.

Би́тва за Дніпро́ — низка операцій проти країн Осі у 1943 році в ході Великої Вітчизняної на Дніпрі. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту складала приблизно 1 400 км. Битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7 млн.

На правому березі нацисти створили укріплення, т.зв. «Східний вал»

Форсування Дніпра. На Лютезький плацдарм. Листопад 1943.

Дивізія СС «Галичина». Прийняття присяги

Керівник СС Гіммлер оглядає колабораціоністів з дивізії СС «Галичина»

Лекція 21. Завершення Другої світової війни. Культура в роки війни.

План:

1. Рух Опору в Україні на завершальному етапі війни.

2. Підсумки Другої світової війни для України.

3. Початок відбудови господарства.

4. Культура України в роки війни.

1. Рух Опору в Україні на завершальному етапі війни.

У 1943 р радянські партизани активізували свою діяльність і відволікали на себе до 30 дивізій німців та їх союзників. У період Курської битви ними була проведена операція «Рейкова війна» — підрив ешелонів і залізничних мостів, що значно ускладнило німцям доставку підкріплень на фронт. За 1943 р. вони пустили під укіс 4980 ешелонів (в Україні - 3688). Період найбільшого піднесення партизанського руху припав на початок 1944 р., коли радянські партизанські загони почали діяти на Правобережжі і Західній Україні. Діяло 19 великих і багато середніх загонів. Активно ходили рейдами по північній лісистій Україні Сабуров, Федоров, Мельник.

Але найсміливішим був рейд найбільшого загону під командуванням С.А. Ковпака. 12 червня ковпаківці вирушили з Путивля у Карпатський рейд. Пройшли з боями 13 областей, їх оточили в горах 40 тис. німців, але партизани вийшли з оточення по частинах.

Вже в жовтні 1943 р. ковпаківське з'єднання повністю відновило боєздатність. У січні 1944 р. воно було переформовано в 1 Українську партизанську дивізію ім. С.А. Ковпака, і незабаром, вже під командуванням П.П. Вершигори, зробило ще один героїчний рейд - Львівсько-Варшавський. З боями пройшли понад 2000 км і зустріли Радянську армію у Польщі.

В містах діяло комуністичне і комсомольське підпілля. Підпільники і партизани знищували колабораціоністів та представників німецької окупаційної влади.

Бандерівці у 1943 р. підкорили конкурентів - "мельниківців" та "бульбівців" та утворили Українську Повстанську Армію (у 1942 так називали себе "бульбівці"). УПА мала вплив у ЗУЗ. Влітку на з'їзді ОУН бандерівці відмовились від фашистських гасел та визнали демократичні цінності. Активних боїв з німцями уникали, але і від співпраці з ними поки відмовлялись. Вели запеклу різанину з місцевими поляками (за польським даними вбили 82 тис. чол.). Командував ними колишній гітлерівський офіцер «бандерівець» Р. Шухевич. З партизанами ворогували.

УПА ще у 1943 р. приймає рішення воювати з СРСР і утримати під собою якнайбільше територій. ОУН-Б створила орган управління для України - УГВР (Українську Головну Визвольну Раду). Із наближенням до території Західної України радянських військ УПА розгорнула проти них збройну боротьбу, спираючись на німецьку підтримку, якою заручились у січні 1944 р. Німці надали допомогу УПА зброєю, боєприпасами, спеціальним спорядженням. Керівництво УПА погодилося вести ар'єргардні бої з Червоною армією, щоб прикрити відступаючі частини вермахту в Карпатах. Тому взимку 1944-1945 рр. тут розгорнулися кровопролитні бої. На хвилі цього співробітництва з німецьких концтаборів були випущені С. Бандера, Я. Стецько і А. Мельник.

Починаючи з січня 1944 р., сили УПА стали чинити напади на військові підрозділи Червоної Армії. Під час одного з них 29 лютого 1944 р. бандерівцями був смертельно поранений командувач 1-м Українським фронтом М. Ватутін.

Боротьба між УПА і Радянською владою відзначалась надзвичайною жорстокістю з обох боків. Дотримуючись переконання «Хай би крові по коліна, якби вільна Україна», оунівці влаштували справжній терор проти осіб, які співробітничали або підозрювались у співробітництві з радянською владою. Не менш жорстоко діяла й радянська сторона. Щоб підірвати соціальну базу УПА, загонами НКВС переодягненими в форму оунівців вівся терор, здійснювались провокації проти місцевого населення: спалювались населені пункти, використовувалась практика взяття і розстрілу заручників. На початку липня 1945 р. в Галичині діяло 156 груп НКДБ (переважно - з числа амністованих бандерівців), що, видаючи себе за загони УПА, виявляли прихильників УПА. У 1944-45 рр. загинули 90 тис членів УПА, 22 тис червоноармійців та 30 тис. радянських службовців.

Фактично радянська влада в Західній Україні існувала тільки у великих містах, у селах вдень було двовладдя, а ночами — всевладдя оунівців.