4. Оборонні бої в Україні влітку - восени 1941 р.

На Україні в запеклих боях в районі Луцьк-Броди-Рівне в кінці червня ПЗФ втратив більшість танків і відступив до Києва. На інших фронтах було не краще - за 1-й тиждень німці зайняли половину Білорусії, Литву; а румуни – Молдавію (Бессарабію).

До середини серпня німці захопили Західну Україну і значну частину Правобережжя та опинилися на підступах до Києва. Оборона Києва тривала 2,5 місяців (11 липня -19 вересня 1941р.), після чого радянські війська чекали великі невдачі. У вересні в тилу позаду Києва під Полтавою зійшлися німці з групи армії "Центр» (наступали з півночі, прорвали фронт під Смоленськом) та з групи армії "Південь", які перейшли Дніпро під Кременчуком. Радянське керівництво не зуміло вчасно вивести війська з Правобережжя, під час відступу загинув штаб, солдати розгубилися. ПЗФ був розгромлений. За німецькими даними було понад 600 000 полонених. За радянськими джерелами з 700 тис. бійців фронту 620 тис. загинули, потрапили у полон або пропали безвісно.

25 жовтня 1941 р впав Харків.

На півдні до 16 жовтня героїчно оборонялася Одеса проти румунського війська. Але коли німці у тилу Одеси вдерлися до Криму, Приморська армія була евакуйована в Севастополь. На кінець року у наших руках залишалися лише частина Луганської, Донецької та Харківської областей.

5. Повна окупація урср влітку 1942 р.

Після перемоги під Москвою (в грудні 1941 – січні 1942) РСЧА намагалась наступати на всіх фронтах в тому числі і в Україні, але невдало. Так, у травні 1942 p. під час наступів під Харковом та у Криму ЧА втратила по 200 тис. чоловік.

Літній наступ німців 1942 р. саме на Півдні СРСР виявився для них успішним. РСЧА, відступаючи в тяжких боях, 22 липня 1942 р. залишила останні міста і села УРСР.

Початок війни для СРСР був позначений тяжкими поразками. Територія УРСР була повністю захоплена ворогом, який встановив на наших землях жорстокий окупаційний режим.

Витяг з «Таємного додаткового протоколу» до договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом. 23 серпня 1939 р.

1. В случае территориально- политического переустройства об­ластей, входящих в состав Прибалтийских государств (Финляндия, Эстония, Латвия, Литва), северная граница Литвы одновременно является границей сфер интересов Германии и СССР. [...]

2. В случае территориально-политического переустройства об­ластей, входящих в состав Польского государства, граница ин­тересов Германии и СССР будет приблизительно проходить по линии рек Нарвы, Вислы и Сана...

3. Касательно юго-востока Европы с советской сторони подчеркивается интерес СССР к Бессарабии. С германской стороны заявляется о ее полной политической незаинтересованности в этих областях...

4. Этот протокол будет сохраняться обеими сторонами в строгом секрете.

По уполномочию правительства СССР В. Молотов

За правительство Германии И. Риббентроп.

Битва під Києвом.

З німецької сторони в битві брала участь група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Рундштедта, а також 2-а танкова група і 2-а армія з групи армій «Центр», з радянської - війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала-полковника М. П. Кирпоноса у складі п'яти загальновійськових армій та Пінської флотилії під командуванням контр-адмірала Д. Д. Рогачова, під загальним керівництвом Маршала С.М.Будьонного.

У першій половині вересня 1941 р. німецькі війська взяли у кільце в районі Києва чотири армії радянського Південно-Західного фронту.

Командування фронту 11 вересня доповідало на­чальнику Генерального штабу Б.Шапошникову: «Початок... катастрофи - справа двох днів». Але Й. Сталін відмовлявся дати зго­ду залишити Київ. Лише 17 вересня Ставка дозволила відступати.

19 вересня гітлерівці зайняли Київ. Війська ПЗФ розбилися на численні загони й групи, кожна з яких самостійно виривалася з оточен­ня. Тисячі солдатів та командирів загинули, переважна біль­шість - потрапили до німецького полону.

В бою на Полтавщині загинули коман­дувач Південно-Західним фронтом генерал-полковник М. Кирпонос, член Військової ради М. Бурмистенко, начальник штабу фронту генерал В. Тупіков. Трагедія Південно-Західного фрон­ту була однією з найбільших невдач Червоної армії у війні.