2. Об’єднання українських земель і початок радянізації Західної України.

1 вересня 1939 р нападом Німеччини на Польщу розпочалась ІІ Світова війна. Польська армія була розгромлена, а уряд втік за кордон.

17 вересня 1939 р до східної Польщі, тобто до Західної України та Східної Білорусії, вступила Червона Армія. Війська маршала Тимошенка майже без боїв зайняли ЗУЗ.

Там швидко були проведені безальтернативні вибори до Народних Зборів, які показали відносно високу підтримку місцевих жителів новій владі. Народні Збори звернулися до Верховних Рад СРСР та УРСР з проханням прийняти їх до складу СРСР (жовтень 1936р). Відповідні рішення були прийняті у листопаді 1939 року. Отже, ЗУЗ офіційно стали частиною УРСР.

У червні 1940 р. радянський уряд зажадав від Румунії передачі Бессарабії, попередивши про введення військ до цієї території. 28-30 червня 1940 р війська маршала Жуков без боїв зайняв її та Північну Буковину. Частина цих земель увійшла до УРСР.

Радянізація - система заходів по впровадженню в приєднаних областях ЗУЗ загальносоюзного законодавства. На землях Східної Галичини та Волині було утворено шість областей — Львівська, Станіславська (пізніше Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Рівненська і Дрогобицька. Нове життя будувалось адміністративними, вольовими методами. Приватна власність адміністративними методами перетворювалася на загальнодержавну. Було експропрійовано понад 2 тис. промислових підприємств, конфісковано понад 1 млн га землі, що належала поміщикам, монастирям, великим чиновникам. Земля передавалась безземельним та малоземельним селянам. 1940 р. почала здійснюватися колективізація. Безумовно, як і раніше в СРСР, проводилася з порушенням принципу добровільності, з широким застосуванням репресій. Органами НКВС були закриті всі політичні партії і громадські об'єднання, в тому числі і «Просвіти». Арешту підлягали власники підприємств, адвокатських контор, банків, керівники кооперативних організацій, чиновники, священики, середні і великі землевласники. Найпоширенішою формою репресій була депортація населення у внутрішні райони Радянського Союзу (Сибір, Казахстан), під яку підпало сотні тисяч осіб.

«Радянізація» також супроводжувалась українізацією, яка мала показати місцевому населенню переваги радянського ладу у порівнянні з польською та румунською владою. Ту ж мету ставили заходи, спрямовані на поліпшення соціального захисту населення.

Отже, до складу УРСР були включені ЗУЗ, що негайно стали об’єктом перетворення в радянському дусі - тут було встановлено Радянську владу. Розпочато індустріалізацію та колективізацію, терор щодо мирного населення. Головним позитивним моментом було те, що за століття роз’єднання більшість українців опинились у складі однієї держави.

3. Початок Великої Вітчизняної війни.

22 червня 1941 р. нападом Німеччини та її союзників на СРСР розпочалася Велика Вітчизняна війна (радянсько-німецька війна як складова частина ІІ Світової). За німецьким планом "бліцкригу" (швидкої війни) на захоплення України відводилося 4-6 тижнів, а на весь СРСР - 2-3 місяці. Україну захищали війська Південно-Західного фронту (ПЗФ - генерал М.Кирпонос), які стримували німецьку групу армій «Південь» та Південний фронт (ПФ – ген. І.Тюленєв, Я. Черевиченко) - проти румунських військ.

В 1941 році, незважаючи на запеклі бої, РСЧА терпіла тяжкі поразки. Серед причин історики вказують на порівняну слабкість бойового досвіду РСЧА у порівнянні з вермахтом; недосвідченість та помилки командувачів, у т.ч. Сталіна; на несподівану для керівництва СРСР сила нападу.