Лекція 2 Технологія виготовлення станин і рам.

1. Службове призначення станин. Класифікація базових поверхонь.

2. Технічні вимоги на виготовлення станин.

3. Матеріали і способи отримання заготовок.

4. Вибір технологічних баз при обробленні станин.

5. Типовий технологічний маршрут оброблення станин.

6. Чорнове оброблення заготовок станин.

7. Чистове оброблення заготовок станин.

8. Викінчувальне оброблення напрямних.

9. Оброблення торцевих площин і кріпильних отворів.

10. Зміцнення станин.

11. Контроль станин.

1. Службове призначення станин.

Станини і рами є основою для компоновки різних машин. Станини служать для координування вузлів і механізмів машини, а в деяких випадках і для направлення їхнього руху. СП станин повинно включати вимоги щодо відносних положень складальних одиниць, їх відносного руху, допустимих статичних і динамічних навантажень, допустимих змін теплових дій, параметрів оточуючого середовища, періоду експлуатації, регламенту обслуговування, значення маси, габаритів, ергономічних та інших показників. У перелічених характеристиках повинні бути задані номінали та допуски (наприклад, ...). СП станини безпосередньо залежить від СП верстату, яке в свою чергу випливає з необхідної точності оброблення.

//На прикладі токарного верстату (рис. 1) продемонструвати зв’язок параметрів СП станини з параметрами СП верстату. У першій графі показано, що СП залежить від точності виготовлення деталі у вертикальній та горизонтальній площинах. У наступній графі схематично показано технічні вимоги щодо положення осей шпинделя та задньої бабки в обох площинах. В останній частині наведено СП станини, де шпиндель розглядається в площині X₁Y₁Z₁, а задня бабка – в X₂Y₂Z₂. Коротко охарактеризувати перелічені вище показники.//

СП верстату

Необхідна точність оброблення деталі на верстаті

ТВ до верстата

Необхідна точність відносного положення і руху виконавчих поверхонь верстата

СП станини	Необхідна точність положення і руху приєднуваних до станини складальних одиниць			СП приєднуваних складальних одиниць	Необхідна точність положення і руху виконавчих поверхонь відносно основних баз
ТВ до станини	Точність баз і їх відносного положення

Рис. 2.1. Зв’язок параметрів СП станини з параметрами СП верстату.

Необхідні параметри СП станини забезпечуються сукупністю певних властивостей станини, до яких відносяться:

• геометрична точність поверхонь основних і допоміжних баз і точність їх відносного положення;

• статична і динамічна жорсткість станини;

• зносостійкість напрямних;

• теплова стабільність;

• відсутність жолоблення;

• малий і стабільний коефіцієнт тертя по напрямних.

Класифікація базових поверхонь. Незважаючи на велику кількість видів станин, їх можна розділити на два основні класи:

1. Станини без напрямних, які призначені тільки для забезпечення необхідного відносного положення приєднуваних складальних одиниць та деталей.

2. Станини з напрямними, які призначені також для забезпечення необхідних взаємних рухів вузлів: кареток, супортів, столів тощо (основний вид станин для металорізальних верстатів).

Усі станини мають: основну базу (рис. 2.2 – пов. А) – поверхню, на якій орієнтується верстат у цеху; допоміжну базу (пов. Б) – поверхню, по якій орієнтуються деталі і вузли на самій станині; кріпильні отвори (пов. Г) – поверхні, практично незмінні для усіх видів станин. У станин другого класу, окрім перелічених поверхонь, є напрямні - поверхні, призначення яких полягає у направленні руху окремих вузлів. Поперечний перетин таких поверхонь показаний на рис. 2.3.

Б

Г

Б

Б

А

Рис. 2.2. Основні поверхні деталей типу станин.

Рис. 2.3. Поперечний перетин станини з напрямними.