3. Вибір технологічних баз.

Чистові бази – вісь симетрії, матеріалізуються центровими отворами (під передній і задній центри). Для пустотілих валів – центрові фаски з обох боків отвору. Для витримування лінійних розмірів від постійної бази необхідно використовувати плаваючі передні центри з упором торця заготовки в упорне кільце. Це дозволяє попереджувати похибки операції зацентровування (кут і довжина). .

В ряді випадків використовують спеціальні центрові пробки (високоточні вали – пробки-супутники). Чорнові – осі основних поверхонь, основні конструктивні бази (наприклад, посадочні шийки під підшипники кочення) плюс торець шийки (осьові розміри). Ці ж поверхні використовуються для оброблення шпонкових пазів (оброблення у призмах).

Основні операції: центрування, оброблення на токарних верстатах, шліфування посадочних поверхонь, доведення (притирання, суперфініш) „точних” шийок під підшипники, фрезерування шліців і шпонкових пазів. Для пустотілих точних валів додатково виконують: розточування центрального отвору, внутрішнє шліфування посадочних місць.

Допоміжні операції: свердління отворів для змащування, свердління і нарізання різі дрібних отворів, фрезерування лисок, скосів, зняття фасок, прорізання канавок тощо.

4. Типовий технологічний процес оброблення валів

Два типові маршрути – в першому варіанті деталь центрують; у другому – оброблення ведеться без центрових отворів.

1. Правка прутка на правильно-калібрувальних машинах.

2. Відрізання заготовки.

3. Підготовка чорнових баз: фрезерування торців вала та свердління центрових отворів на фрезерно-центрувальному верстаті (варіант: оброблення та свердління на токарному верстаті з люнетом).

4. Чорнове токарне оброблення.

5. Чистове токарне оброблення.

6. Фрезерування шпонкових канавок, зубців, шліців тощо. Нарізування різі.

7. Термічне оброблення (гартування, ціанування, цементація тощо).

8. Чистове оброблення (виправлення) баз: шліфування центрових отворів і базових торців.

9. Шліфування на безцентровому або круглошліфувальному верстатах.

По другому варіанті етапи 1, 4-7, 9 – без змін. Етап 2 –проточування і розрізання прутка на безцентровому токарному верстаті. Етап 3 – шліфування на безцентровому шліфувальному верстаті.

5. Попереднє оброблення заготовок включає правку, розрізання, центрування валів по потребі.

Правка виконується на правильних станах, через які пруток пропускається до 6 разів (рис. 3.3). Точність правки 0,1 ... 0,2 мм на 1 м довжини.

Рис. 3.3. Схема правки заготовки на правильному стані.

Розрізання виконують на привідних ножівках, стрічкових, дискових, фрикційних пилах, токарно-відрізних верстатах, відрізних автоматах, відрізання тонким абразивним кругом. У механічних цехах розрізання виконують на фрезерних верстатах прорізними фрезами. Прутковий матеріал ріжуть на пресах та ножицях. Крім механічного розрізання застосовується також газове (автогенне), анодно-механічне, електроіскрове, ультразвукове.

Центрування заготовок виконується на вертикально- і горизонтально-свердлильних верстатах, а в серійному і масовому виробництвах – на спеціальних одно- або двосторонніх центрувальних верстатах, а також фрезерно-центрувальних верстатах. Фрезерно-центрувальні трипозиційні верстати мод. МР77 і МР78 барабанного типу одночасно фрезерують і центрують дві заготовки без знімання їх з верстату. Ці верстати продуктивні, але громіздкі, їх налагодження складне (собівартість!). На горизонтально-свердлильних верстатах виконують центрування габаритних заготовок.

Рис. 3.4. Схеми центрових отворів.

Центрування – за два етапи: свердління отвору і зенкерування центрової фаски. У більшості випадків використовується спеціальне центрувальне свердло (отвір + фаска).

Рис. 3.5. Схема отримання центрових отворів на фрезерно-центрувальних верстатах.