6. Метод організації діяльності учнів, студентів, умови його ефективного застосування.

(ще назив. метод формув. позитивного досвіду поведінки учнів). Педагогічна вимога – вплив на свідомість учнів з метою спонукання їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій, вимоги мають бути доцільними, зрозумілими, повинні зростати з дорослішанням учнів, єдність вимог до всього колективу. Види: пряма (наказ,розпорядження) та опосередкована (прохання, порада, довіра). Громадська думка – система загальних суджень людей, що виражають ставлення до різних явищ. Основне завдання: формування думки особистості, прислухаючись до думки інших. Вправляння – виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних форм поведінки. Привчання – організація регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми поведінки. Застосування цього методу передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів. Добираючи доручення, дбають, щоб його виконання сприяло розвитку у вихованців потрібних якостей. Наприклад, неорганізованим дітям доручають організувати справу, яка потребує ініціативи, зібраності.Прогнозування – передбачення ситуацій, які можливі в перспективі. Під час прогнозування важливо враховувати інтереси,потреби, нахили кожної особистості. Виховуючі ситуації — спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків.Види:вербальні,уявні, конфліктні,ситуації-задачі, ситуації-вправи.

7. Методи формування позитивного досвіду поведінки учнів (гра, вправи, виховні ситуації, встановлення та дотримання правил поведінки).

(ще назив. методи стимулювання діяльності і поведінки) Гра – відтворення дій дорослих і стосунків між ними. Види: ігри-дозвілля(за власним бажанням), педагогічні ігри(мета- вирішення навч.-виховн.завдань). Головною умовою успішного застосування ігор є активне залучення учнів не лише до гри, а й до процесу її створення. Змагання – природня схильність дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Види: індивід.(конкурс малюнків,виставки і т.д.) та колект. (ігри, міжшкільні/районні конкурси). Заохочення – схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання до їх повторення. Види: схвалення, похвала,нагорода,важливе доручення. Не варто зловживати. Покарання – осуд непристойних дій та вчинків з метою їх запобігання у майбутньому. Види: покар.-вправляння; п.-обмеження; п.-осуд;п.-умовність; п.-зміна ставлення. Покарання має бути гуманним, таким, що не ображає людську гідність, ґрунтуватися на добродушності педагога і повазі до особистості дитини.

8. Метод стимулювання та регулювання діяльності, поведінки учнів, умови їх застосування.

Змагання організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, учить перемагати; змушує відстаючих підтягуватись до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи. Змагання: імпонує бажанню до здорового суперництва, самоутвердження; колективне і індивідуальне змагання; знання учнями його умов і регулярне підбиття підсумків змагання: залучення учнів до обліку ходу змагання і підбиття підсумків; гласність змагання; наочне оформлення його ходу і результатів; матеріальне і моральне стимулювання.

Заохочення – схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення: подяка директора школи (за наказом), вміщення портрета на дошці відмінників, нагородж. грамотою, цінним подарунком, золотою/срібною медаллю. Не всяке заохочення активізує процес вих. учнів. Важливо своєчасно помітити появу позитивних зрушень в особистості учня, в його ставленні до навчання, до праці, до людей. Часто буває корисним похвалити вихованця, коли він ще не досяг серйозних успіхів у поведінці, але проявляє прагнення до цього. Якщо педагог пройде мимо перших успіхів учня, не помітить його старань, це може негативно позначитись на всьому процесі його виховання. Виховна сила заохоч. “авансом” застосовується стосовно тих, кого взагалі/ рідко/ніколи не заохочують, хто не переживав радості відчуття похвали з боку дорослих (не можна зловживати!).

Покарання – несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому; повинне використовуватися тільки як виховний засіб. До порушників правил поведінки/дисципліни/режиму праці застосовуються: догана за наказом директора школи, усне зауваження (директора, заступників, вчителя, класного керівника), зауваження у щоденнику, зниження оцінки за поведінку, виключення порушника із школи.

Види п.: а) пов’язані з накладенням додаткових обов’язків; б) пов’язані з позбавленням або обмеженням певних прав; в) пов’язані з вираженням морального осуду. Застосування: щоб викликати переживання, почуття вини, збуджувати докори совісті, прагнення змінити поведінку, підвищувати почуття відповідальності за свою поведінку. Умови підвищення виховної ефективності заохочення і покарання: А) мають бути справедливими, враховувати міру вчинку; б) не повинні бути частими; в) використовуватися в міру їх зростання, від найменшого до найбільшого; г) мати гуманний характер, не повинні ображати людську гідність.