18.Класифікації методів навчання, їх аналіз.

Метод навчання – спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. Методи навчання класифікують на загальні (використ. в проц. навч. будь-яких предметів) і спеціальні (лише для окремих предм.)Класифікації методів навчання: за джерелами передачі й характером сприйняття інформації – словесні, наочні, практичні; за основними дидактичними завданнями – методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок; за характером пізнавальної діяльності – пояснювально-ілюстративні (вчитель подає готові знання), репродуктивні (виклад може здійснюватися за допом. розповіді, бесіди), проблемного викладу (проблемна розповідь, бесіда), частково-пошукові (одні елементи знань повідомляє педагог, інші – учні здобувають самостійно), дослідницькі (самостійні спостереження учнів). на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань – індуктивний (перехід від одиничного до загального), дедуктивний (від загального до конкретного), традуктивний (рух від окремого до окремого через його порівняння), аналітичний (аналіз, розгляд предметів і явищ за окремим ознаками, поділ їх на елементи), синтетичний (поєднання виокремлених аналізом елементів), порівняння, узагальнення, конкретизація, виділення основного. Групи методів за Бабанським: методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності (словесні методи, наочні методи – ілюстрування, спостереження, демонстрування, практичні методи – вправи, лабораторні роботи, дослідні роботи, проекти); методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності (методи формування пізнав. інтересів та забезп. успіху в навчанні, пізнавальних ігор, опори на життєвий досвід);методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності.

19.Характеристика методів розповіді, пояснення, лекції у процесі навчання (пр.. За фахом).

Розповідь – послідовне розкриття змісту навч. матеріалу. Поділяються на: художні (образний переказ фактів, вчинків дійових осіб), наукові, науково-популярні (виклад, пов’язаний з теоретичним матеріалом, абстрактними поняттями), описові (послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності). Типи розповіді: розповідь-вcтyп (перед вивченням нової теми для стимул. та актуалізації опорних знань), розповідь-викладання (пояснення), розповідь-завершення (після пояснення або вивчення теми з метою узагальнення вивченого, підбиття підсумків). Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, слів, термінів. Метод пояснення переважно використ. під час викладання нового матеріалу, а також у процесі закріплення. Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу( у старших класах або у вищих навч. закл.). Лекції за своїм призначенням можуть бути вступними (загальне уявлення про завдання і зміст навч. дисципліни), тематичними (присвяч. певній темі), оглядовими, заключними (підсумки вивч. матеріалу).Найпошир. є інформаційна лекція - передання учням інформ. з певної навч. дисципліни шляхом послідовного розкриття наукових фактів, явищ, процесів.Нові види лекцій: проблемна лекція (засвоєння інформації шляхом її відкриття), лекція-візуалізація (викладач використовує наочності), лекція вдвох (виклад навч. матеріалу в діалозі двох учителів).