22. Особливості застосування у навчальному процесі “мозкового штурму” (приклади за фахом).

"Моз. шт." - спільне розв´язання проблем, яке забезпечується особливими прийомами; використовують в умовах групових форм навчання ( від 7 до 13 осіб). Етапи: - генерація ідей (усі учасн. мають право висувати свої пропозиції щодо виріш. поставленого завдання, спокійно висловл. думки; критика ідей заборонена.); - відбір кращої ідеї (не прийнято наголошувати на авторстві тієї чи іншої ідеї; здійснюють спеціалісти, експерти, які оцінюють ідеї у два етапи: спочатку із заг. к-ті відбирають найраціон. і найоригінальніші, потім з урахуванням специфіки задачі і мети її розв'язання.); - аналіз ідей (учасн. розподіляються на 2 групи — прибічн./супротивників, аналізують всі аргументи "за" й "проти" кожної ідеї). Правила: 1) слідкувати, щоб на розгляд виносилася лише 1 проблема; 2) мають брати участь не більше ніж 13 осіб; 3) учасників треба розмістити по колу: бачать одне одного, є рівноправними; 4) обмежити час обговорення до 30 хв. (дефіцит часу => стрес і стимуляція діяльність мозку).; 5) заохочується будь-яке вільне асоціювання: чим більш дикою здається ідея, тим краще; 6) к-ть ідей якомога більша. Керівник дискусії повинен уміло спрямовувати її хід, вдало ставити стимулюючі запитання, при потребі підказувати, використовувати репліки; від нього залежить моральна і психол. атмосфера групи, уміння організувати роботу так, щоб жодна пропозиція не була втрачена, щоб усі ідеї було обговорено.

23. Методи розвитку мислення (розумових дій) учнів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, розрізнення, аналогії) (приклади за фахом).

Індуктивний м. передбачає перехід від одиничного до заг. Використовують на емпіричному рівні пізнання, коли матеріал має фактичний характер чи пов’язаний з формуванням понять. Ефективний під час виконання практичних завд., розв’язування математ. чи фізичних задач. Дедуктивний м. полягає у переході від загального до конкретного. Педагог спочатку повідомляє загальне положення/формулу/закон, а тоді поступово вирішує конкретні завдання. М. аналізу - розгляд предметів і явищ під час їх вивчення за окремими ознаками і відношеннями, поділ їх на елементи, осмислення зв’язків між ними. М. синтезу – уявне або практичне поєднання виокремлених аналізом елементів або властивостей предмета в єдине ціле. За допомогою м. порівняння встановлюють схожість і відмінність між певними предметами і явищами; мета - загальне протиставлення фактів, зіставлення за ознаками. Аналогія - умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках. М. узагальнення - перехід від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання. М. конкретизації передбачає перехід учнів від безпосередніх вражень до розуміння суті того, що вивчається. М. виокремлення головного - конкретизації предмета пізнання, виокремлення головної інформації.

24.Методичні прийоми формування критичного та творчого мислення учнів (конкретні приклади). Критичним можна назвати таке мислення, коли формулюють власну думку, незалежно від обставин та інших людей. Навч. процес, побудований на засадах крит. мислення, характериз:1. У навчання включаються завдання, розв'язання яких потребує мислення вищого рівня.2. Навч.процес обов'язково організований як дослідження учнями певної теми, що викон. шляхом інтерактивної взаємодії між ними.3. Результатом навчання є не засвоєння фактів чи чужих думок, а вироблення власних суджень через застосування до інформації певних прийомів мислення.4. Крит. мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доказами та формулювання умовиводів.5. Учні повинні бути вмотивовані до обговорення проблеми, а не намагатися уникнути її розв'язання. Вони мають працювати всі разом, щоб досягти спільного консенсусу.