14.Дії педагога за принципом орієнтації навчання та свідому, активну, творчу діяльність учнів.

Виник і розвивався як заперечення догматизму і пасивної ролі учнів у навчанні. Виходить з того, що позит. результат будь-якої діяльності визначається активністю людини. Передбачає широке використання у навчанні проблемних методів, задіянні всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання. Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок неможливе без використання різноманітних розумових операцій (порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії). Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяють позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоційні переживання у навчальній діяльності. Позитивно впливають на неї систематичне повторення засвоєних знань, варіативність і диференціація вправ, роботи для засвоєння складного матеріалу доступними методами. Приклад: вчитель повинен створити таку атмосферу на своїх уроках,щоб учні хотіли вивчати ін..мову. Можна дивитись всім разом фільми ін..мовою(для старш.класів)/слухати, співати і вивчати пісні(для молодш.школярів). Влаштувати творчі вечори/виставки малюнків до даної лексичної теми/презентації ..для того,щоб активізувати учнів і щоб вони не тільки вчились,але й могли пояснювати певні явища самостійно. Таким чином буде розвиватись монологічне мовлення,учні зможуть легше висловлювати свої думки.

15. Шляхи реалізації принципу емоційності навчання (приклади за фахом).

Принцип емоційності навч.: приємні емоції у процесі пізнавальної діяльності відіграють важливу психологічну роль. Реалізується через жвавий, образний виклад матеріалу, мову учителя, його ставлення до учнів, зовнішній вигляд, використання цікавих прикладів, застосування наочності і технічних засобів навчання, створення в учнів почуття виконаного обов'язку. Позбавлений емоційної присутності, навчальний процес породжує нерозуміння учнями нового навчального матеріалу, послаблене його запам'ятовування, швидке забування. Дидактичні принципи взаємопов'язані, зумовлюють один одного. При організації навчального процесу вчитель повинен керуватися всіма принципами. У цьому йому допомагають правила навчання (окремі вимоги до викладання). Вони розкривають і конкретизують різні аспекти принципів навчання. Формулюються в категоричній формі: “Не допускай нудьги на уроках!”, “Навчай так, щоб учні усвідомлювали необхідність знань для життя!”- “У процесі навчання став запитання так, щоб викликати активне мислення учнів!”, “Навчай енергійно!”

16. Принципи колективного характеру навчання та врахування індивідуальних особливостей учнів, шляхи його реалізації.

Результативність навч.-вих. процесу значною мірою залежить від врахування індивідуальних особливостей характеру кожного учня – це не пристосовування мети і змісту навчання і виховання до окремого учня, а пристосовування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних їх особливостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості. Індивід. підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильності і обдаровань кожного учня.

Умова успішної навч. роботи: вивчення індивідуальних особливостей учнів – навч. і вих. повинні враховувати рівень можливостей уч., не створювати їм інтелект., фіз.. і моральних перевантажень. Надто складний змісту/недоступні форми і методи навч. = > знижуються мотивація, працездатність, слабшають вольові зусилля дітей, з'являється надмірна втома. Надмірне спрощення => знижує інтерес до навчання, унеможливлює формув. вольових зусиль, розвиток навчальної працездатності, робить проблематичним розвиваючий вплив навч. загалом. П. колективного характеру вих. і навч. зобов'язує до послідовного поєднання масових, колективних, групових та індивід. форм роботи. Підготовка люд. до життя в сусп. вимагає досвіду праці й активного громад. життя в трудовому колективі, оволодіння навичками колективістських відносин (солідарності, взаємодопомоги, взаємоконтролю, взаємовимогливості). Колективні норми навчання + групові + індивідуальні = змога одночасно впливати на маси загалом і на кожну юну особистість зокрема.

17. Концепція 12-річної серед. заг.осв. школи про мету, завдання, засади діяльності школи. Заг. сер. освіта має забезпечити умови для морального, інтелект., фізичного, художньо-естетичного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними чинниками соціального прогресу. Завдання: · різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб; · збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців; виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості; · формування бажання і уміння вчитися, вироблення умінь практичного і творчого застосування здобутих знань; · становлення в учнів цілісного наукового світогляду на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності; · вих. в учнів любові до праці, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією; · вих. школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до світу/себе. Діяльність школи ґрунтується на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського. Домінантою виховного процесу має стати виховання в учнів патріотизму з новим змістовним наповненням: - вих.. почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їхнє майбутнє; - відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства - гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи. Шкільний освітній процес будується на засадах наукових знань.