1.Поняття про дидактику , її завдання. Основні категорії дидактики.

Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання. Вважається, що першим почав використовувати цей термін Ратке. Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Я.-А. Коменського, який у книзі «Велика дидактика» (1632) виклав основні принципи навчання і форми його організації. Предметом дидактики є визначення мети і завдань навчання, окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства, вироблення організаційних форм, прийомів навчання, забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів, якими може користуватися вчитель у процесі навчання. Об’єктом вивчення дидактики є навчальний процес. Завдання сучасної дидактики полягає у забезпеченні ефективного виховання, духовного збагачення, розвитку дитини, її активності, таланту, здібностей, творчого потенціалу, створення умов для її самореалізації. Основні категорії дидактики: навчання – процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок; освіта (буває загальна,політехн.,професійна)– процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку мислення, уяви, пам'яті та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості; викладання – організація та управління вчителем пізнавальною діяльністю учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів; учіння – власна навчальна діяльність учня; знання (види: основні терміни і поняття; факти щоденної дійсності і наукові ф. ; основні закони науки; теорії;знання про способи діяльності; оцінні зн.)- факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини; уміння – здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань; навички – автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння).

2. Теорії організації змісту освіти.

Теорія формальної освіти. (Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Й.-Ф. Гербарт, І. Кант) Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам'яті, інтелекту учнів. А зміст освіти має базуватися на предметах гуманітарного циклу, математиці й логіці. За цією теорією працювали класичні гімназії, ліцеї в Росії та Англії. У наш час на цій основі організовано навчальний процес у гімназіях, окремих ліцеях гуманітарного напряму, деяких школах. Теорія матеріальної освіти. Засновником є англ. філософ Герберт Спенсер. Зумовлена швидким розвитком техніки, промисловості, транспорту, зв'язку. Прихильники її основним завданням вважали здобуття прикладних знань, зосередження на вивченні предметів природничо-математ. циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. У наш час – ліцеї,коледжі . Педоцентрична теорія. Сформулював америк. філософ, педагог Джон Дьюї. Згідно з нею зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально-економ. умовами й потребами суспільства. На практиці це виражається в організації замість системат.навчання бесід, ігор, занять за інтересами. Польський учений Б. Суходольський запропонував проблемно-комплексну теорію. Сутність її в тому, що вивчення певних предметів у школі здійснюється не окремо, а комплексно. В основі їх вивчення знаходяться проблеми, вирішення яких потребує активної пізнавальної діяльності та використання знань з різних галузей. Теорія структуралізму (К. Сосницький) розглядає зміст освіти як решітку з великих структур, які містять системоутворюючі компоненти. Структури дозволяють скоротити обсяг навчального матеріалу, позбавитися перевантаження змісту і не допустити зниження якості навчання. Організуються вони за логічним принципом.