Способи пла­нування:

1. Робота «за орієнтирами» – це елементарний спосіб плану­вання, дії будуються за принципом відповіді на сигнали, що виникають. Якщо людина діє за орієнтирами, це означає, що вона фактично не має заздалегідь обміркованого й чіткого плану.

2. Робота за взірцем, шаблоном – це спосіб вищого рівня, достатньо чіткій, але стандартний (жорсткий) план і виконується завжди в тій самій послідовності. Стандартний план забезпечує вищу ефективність діяльності, ніж робота за орієнтирами.

3. Планування діяльності з урахуванням передбаченої зміни умов – найефективніший спосіб планування, окреслюється загальна стратегія діяльності, але без деталізації, що дає можливість залежно від конкретних умов змінити харак­тер і послідовність дій.

Харак­теристику планів:

• за цілями – комплексні, загальні, спеціалізовані;

• за змістом – розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища; організаційно-стратегічне передбачення;

• за часом – довгострокові, тактичні, оперативні, календарні.^.

У зв’язку з недостатнім розробленням питання планування у вітчизняній навчальній літературі з педагогіки наведемо деякі пояснення для кращого розуміння певних понять.

Навчальний план – це державний нормативний документ, який визначає підсумкове навчальне навантаження учнів і його розподіл за етапами навчання і класами, тобто встановлює пере­лік навчальних предметів, розподіл їх за роками навчання, кіль­кість годин на тиждень, виділених для вивчення кожного пред­мета в окремому класі або на певному курсі.

Навчальна програма – це державний нормативний доку­мент, у якому розкривається зміст освіти з кожного предмета в кожному класі та визначається система знань, світоглядних і морально-етичних дій, практичних умінь і нави­чок, які необхідно опанувати учням, а також кількість годин на їх вивчення.

Навчальний предмет – це дидактично обґрунтована систе­ма знань, умінь і навичок, що виражають основний зміст тієї чи тієї науки.

З науки відби­раються лише основи, враховуються вікові особливості, рівень освітньої підготовки учнів, призначення навчання, а також міжпредметні зв’язки. Зміст навчальних предметів щільно пов'язаний із цілями освіти.

Важливо зауважити, що методи навчання необхідні, щоб той, хто навчається, опану­вав зміст, навчився виконувати предметні дії, активно оперувати способами пізнання і творчо працювати. Слово «метод» походить від грецького, що означає шлях до мети, спосіб пізнання явищ природи і суспільства. Осно­вою наукового обґрунтування методу навчання слугують методи пізнання людьми реальної дійсності, а також способи обміну ін­формацією, спілкування їх у процесі пізнавальної діяльності.

Класифікація методів навчання – це впорядкована за пев­ною істотною ознакою їх система. Таке впорядкування методів дає змогу виокремити риси, властиві окремим із них, а також знайти спільне, притаманне різним методам. Розкриємо сутність та особливості найобґрунтованіших кла­сифікацій методів навчання.

Традиційною вважають класифікацію методів навчання за джерелом знань (Ю. К. Бабанський), яка зазнає уточнень зі змі­ною умов навчання (практичні, наочні, словесні, робота з книгою, відеометод).

1. Словесні (або вербальні) методи посідають провідне місце в системі методів навчання. Вони дають змогу за короткий час пе­редати значну за обсягом інформацію, поставити проблему і вка­зати шляхи її розв'язання. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів.

Види словесних методів:

• розповідь – повідомлення вчителем змісту навчального ма­теріалу, побудоване з урахуванням цілей, змісту, вікових та інди­відуальних особливостей учнів. Застосовується на всіх етапах освіти, змінюється лише характер розповіді, її обсяг і тривалість;

• бесіда – подання навчального матеріалу у вигляді діалогу вчителя з учнем. Сутність цього методу полягає в тому, що вчи­тель шляхом формулювання продуманої системи запитань підво­дить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєн­ня раніше вивченого;

• пояснення – монологічна форма викладу змісту навчального матеріалу, словесне тлумачення закономірностей, істотних зв'яз­ків об'єкта, що вивчається, окремих понять, явищ.

• лекція – монологічний спосіб викладу значного за обсягом навчального матеріалу, у вищій школі лекція є основним методом навчання. Цей метод сприяє активізації пізнавальної діяльності, під­вищує ефективність самостійного виконання завдань з теми лек­ції, проведення самостійних дослідів й експериментів;

• навчальна дискусія – це метод, за допомогою якого здійс­нюється групове обговорення проблеми для встановлення істини шляхом зіставлення різних думок (застосовується переважно в старших класах, основне її призначення – стимулювати пізнаваль­ний інтерес, сприяти глибокому розумінню проблеми, що є пред­метом дискусії, розвивати вміння учня обстоювати свою позицію, зважати на думку інших («слухати» інших).

2. Робота з книгою – метод, який полягає у роботі учнів з кни­гою самостійно або під керівництвом учителя. Основні прийоми роботи з книгою:

• конспектування – стислий виклад змісту прочитаного;

• складання плану тексту, суть цього прийому полягає у поділі тексту на частини та їх озаглавленні;

• тезування – короткий виклад основних думок тексту;

• цитування – дослівний переказ із тексту із посиланням на автора, із зазначенням назви праці, місця видання, назви видав­ництва, року видання, сторінки;

• анотування – стислий виклад змісту без втрати істотного смислу;

• рецензування – написання короткого відгуку із висловлю­ванням власні думки щодо прочитаного;

• складання довідки – збирання відомостей про щось або ко­гось, отриманих у процесі пошукової роботи;

• складання формально-логічної схеми – словесно-схематичне зображення прочитаного.

3. Наочні методи навчання – це методи, які передбачають за­своєння навчального матеріалу із використанням наочних посіб­ників і технічних засобів у взаємозв'язку зі словесними і прак­тичними методами, а саме: метода ілюстрації – показ учням ілюстративних плакатів, таблиць, картин, моделей тощо; метод демонстрацій – ознайомлення учнів (студентів) із явищами, процесами, об’єктами в їхньому природному вигляді; спостереження учнів.

4. Відеометоди (інформаційні системи): перегляд, вправи під контролем «електронного вчителя», контроль.

5. Практичні методи ґрунтуються на практичній діяльності учнів, вони формують практичні вміння і навички. До цих мето­дів відносять вправи(виконання практичних розумових дій), лабораторні (досліди, дослідження) і практичні роботи (застосування набутих знань у процесі розв'язання практичних завдань).