Розділ 3. Структура процесу навчання

3.1. Структура процесу навчання рухових дій

У процесі навчання руховим діям вирішуються різні задачі. Найбільш загальними з них є: 

1) ознайомлення з вправою і початкове її вивчення; 

2) деталізоване розучування; 

3) закріплення й удосконалювання. 

Така загальна учбова схема послідовності задач і етапів навчання. Установити тимчасові границі кожного з етапів важко, оскільки в єдиному процесі вони нерідко нашаровуються один на одного, заміняються одне іншим або співіснують в одному інтервалі часу. Усе залежить від конкретних педагогічних задач і рухового досвіду учнів. У реальних умовах нові дії формуються при багаторазовій зміні задач ознайомлення, освоєння і закріплення. Так, наприклад, у спортивному єдиноборстві або спортивних іграх при вивченні техніки окремих прийомів часто виникає необхідність включати їх в учбово-спортивну діяльність, а потім знову повертатися до ретельного шліфування техніки [17].

Задача 1-го етапу – етапу ознайомлення з вправою – полягає в створенні в учня зорового образи вправи, передачі необхідних знань про основи техніки її виконання і поповненні рухового досвіду учнів елементами, необхідними для уточнення рухового представлення (за допомогою м'язового почуття) про дію, що розучується.

Оскільки той, якого навчають, спочатку намагається відтворити лише зовнішню форму руху (амплітуду, напрямок), найбільше, значення в цей час здобувають уповільнена демонстрація вправи або її частин і коротке пояснення основ техніки.

Однієї з причин помилкових дій на першому етапі є те, що учні ще не вміють почувати свою позу на основі рухових відчуттів і тому не зауважують (або зауважують занадто пізно) відхилень від неї. Цим порозуміваються, наприклад, спізнілі повороти руля при порушенні рівноваги в новачків-велосипедистів, передчасні укорочені махи на гімнастичних снарядах або замахи в ударних рухах по м'ячу в спортивних іграх. Для полегшення освоєння просторової точності рухів використовують додаткові зовнішні орієнтири й обмежники.

На другому етапі – етапі заглибленого розучування вправи – освоєння нової рухової дії відбувається стрибкоподібно: поліпшення у виконанні змінюються тимчасовими погіршеннями. Учні починають освоювати не тільки зовнішню форму руху, але також швидкість і ритм його. Викладач повинний усіляко прагнути до того, щоб утруднення і помилки виявлялися при активній участі самих учнів, виявляти велику наполегливість у вимогах точного виконання зроблених указівок.

3-й етап – етап закріплення й удосконалювання засвоєної дії. Задачі його вирішуються спочатку за допомогою проведення занять в оптимальних, більш-менш постійних умовах, а потім за допомогою виконання розученої дії в системі інших дій і в різних умовах.

На цьому етапі застосовуються ігровий і змагальний методи. Останній використовується як у процесі проведення навчальних занять (наприклад, при вивченні лижних ходів: 

а) пройти сковзаючим кроком без ціпків 30 м з найменшим числом кроків; 

б) пройти одночасним без кроковим ходом 30 м з найменшим числом товчків ціпками), так і у виді самостійних форм (прикидки, контрольні і спортивні змагання).

Ігровий метод у силу властивих йому особливостей є методом комплексного удосконалювання рухової діяльності в мінливих умовах. Він дозволяє придбати уміння дотримуватися правил виконання вправ при відволіканні від них уваги іншими задачами (наприклад, тактичними). Настають автоматизація і стабілізація освоєної навички. Спортивно-технічна майстерність підвищується завдяки цілеспрямованому розвиткові рухових якостей і кращому використанню індивідуальних можливостей спортсмена.

У процесі навчання на всіх трьох етапах, формування нових дій буде протікати тим успішніше, чим краще будуть розпізнані викладачем усі помилки, що допускаються учнем. Головне для виправлення помилки – розкрити основні її причини. Труднощі встановлення причини помилки полягають насамперед у тім, що та саме неправильна дія може бути викликана зовсім різними суб'єктивними причинами (не помітив, не встиг, розгубився і т.д.). Тому яким би досвідченим не був викладач, розкривати причини помилок необхідно разом з учнем. У цьому запорука успіху навчання, особливо в заняттях зі спортсменами високих розрядів. Утрудняє аналіз помилок і та обставина, що неправильний рух або положення однієї частини тіла часто є наслідком неправильного руху або положення іншої частини тіла. Наприклад, глибоке занурення таза у воду при плаванні – наслідок високого тримання голови. Виправляючи положення голови, можна виправити і положення таза. Нерідко причину невірних рухів варто шукати в попередніх рухах. Так, основною причиною невиконання замаху в гімнастичних опорних стрибках можуть бути недостатньо сильні розбіг і відштовхування [21].

Виправити відразу всі помилки неможливо. У першу чергу виправленню підлягають основні помилки, тому що другорядні нерідко є похідними від основних.

Неправильні дії можуть мати у своїй основі об'єктивні і суб'єктивні причини. До об'єктивних причин відносяться, наприклад, зовнішні умови, у яких виконується дія (сильний вітер, низька температура, погана видимість і ін.); стан спортивного інвентарю (погано змазані лижі, незвичний розмір снаряда, погано підігнане лижне кріплення, невідповідний розмір взуття і т.п.).

Суб'єктивні причини поділяють на фізіологічні і психологічні. До фізіологічного варто віднести труднощі одночасного керування рухами багатьох частин тіла, недостатню фізичну підготовленість, вплив «негативного переносу» навичок, стомлення. Психологічні причини – це недостатня усвідомленість завдань, неуважність, страх, непевність і т.п. Найбільш простим способом виправлення помилок є вказівка на них. З цією же метою використовується показ неправильного виконання.

При невірних положеннях усього тіла необхідно насамперед звернути увагу на положення голови: дуже часто зі зміною положення голови виправляється і положення всього тіла.

Якщо неправильний напрямок і амплітуда руху, допомагають додаткові зовнішні орієнтири: предмети на стадіоні, у руках викладача, підвішений м'яч і ін. Додатковими орієнтирами можуть служити частини свого власного тіла (носки над головою при перекиді, коліна над ручками коня при прямих схрещеннях і ін.).

При порушенні тимчасових параметрів руху (ритму, швидкості, темпу) застосовують звукові сигнали.

Одним із прийомів усунення помилок у техніку рухів є прийом «протилежної крайності». Якщо новачок-лижник пересувається на зайво випрямлених ногах, йому пропонують в якості коригуючої вправи прийняти положення з зайво зігнутими ногами; при зменшеній амплітуді руху – виконати його зі збільшеною (у порівнянні з потрібною) амплітудою і т.п.

Кваліфіковані тренери використовують у ряді випадків методи непрямого впливу: пропонують виконати такі вправи, при яких рухові помилки усуваються «примусово» (наприклад, якщо плавець зайво прогинається в поперековому відділі хребта – плисти дивлячись у воді на носки ніг).