1.3. Принцип систематичності

Здійснювати принцип систематичності в учбово-тренувальному процесі – означає, дотримуватися раціональної послідовності в застосуванні засобів і методів фізичного виховання і у проведенні занять.

Основною умовою для дотримання цієї послідовності є завдання поступово наростаючих труднощів, визначена система в розучуванні фізичних вправ.

При плануванні занять вправи необхідно розподіляти так, щоб нові завдання спиралися на раніше засвоєний матеріал і разом з тим закріплювали і поліпшували попередні результати. Якщо в знову досліджуваній вправі немає елементів для переносу вправності, то для «економного» досягнення мети планують так названі вправи, що підводять, або розчленовують основну дію на елементарні рухи, кожне з яких сприяло б його освоєнню.

Наростання труднощів не повинне бути надмірно повільним. Дотримуючись принципу послідовності при плануванні заняття, варто враховувати не тільки засвоєння окремих рухів, але і систему вправ у цілому (наприклад, систему гімнастичних вправ для учнів 8-х класів або систему вправ для гімнастів II і I розрядів). У цьому випадку плануються не всі елементи визначених труднощів, а лише ті, не опанувавши яких, не можна опанувати основні навчальні матеріали програми. Критерієм оцінки труднощів у вправах варто вважати таку послідовність рухових задач, при якій рішення їх забезпечувало б учням більше успіхів, чим невдач. Поряд з поступовим ускладненням і збільшенням рухових умінь і навичок у процесі фізичного виховання повинні наростати обсяг і інтенсивність навантажень, що забезпечують розвиток рухових якостей.

Ця загальна тенденція в підвищенні вимог, пропонованих до тих, що займаються в процесі фізичного виховання, іноді виділяється як особливий принцип – принцип прогресування [16].

Систематичність у фізичному вихованні означає також регулярне багаторазове і раціонально організоване повторення вправ. Раціональна організація повторення вправ вимагає, по-перше, встановлення оптимальної частоти занять і тривалості інтервалів відпочинку між двома суміжними заняттями, по-друге, такої послідовності вправ і такого співвідношення між обсягом і інтенсивністю навантаження (протягом як одного, так і ряду занять), що відповідали б сучасним вимогам методики побудови учбово-тренувального заняття. Щоб забезпечити систематичність у навчанні, варто дотримувати наступних правил:

1. Всю учбово-тренувальну роботу планувати заздалегідь, установлюючи завчасно послідовність вправ.

2. Регулярно враховувати результати учбово-тренувальної роботи.

3. Забезпечувати регулярність занять, не допускаючи невиправданих перерв.

4. Правильно розподіляти вправи в часі.

5. Поряд з повторенням вправ доцільно різноманітити засоби впливу (вправи, методи, зовнішні умови).

 

1.4. Принцип доступності

Доступними повинні бути всі елементи навчання: показ, пояснення, сам навчальний матеріал, загальне фізичне навантаження й ін. У фізичному вихованні ця вимога забезпечується, по-перше, добором відповідних і розподілених по ступені труднощів фізичних вправ і, по-друге, обліком вікових, полових і індивідуальних особливостей тих, що навчаються. Поняття «доступність матеріалу» і «легкість освоєння матеріалу» не ідентичні. Дуже легке завдання буде, звичайно, посильним для тих, що займаються, але мало раціональним. Крім того, воно може викликати в учнів негативну реакцію у виді зниження активності й інтересу до роботи, тому що не буде відповідати рівневі їхнього домагання. По тим же причинам психологічного порядку не слід пропонувати учням і надмірно важкий матеріал. Цього не можна робити ще і тому, що в такому випадку неминуче неправильне виконання вправи. Придбані невірні умовні зв'язки надалі негативно позначаються на засвоєнні навчального матеріалу. Не слід забувати також і про те, що виконання непосильних вправ є іноді основною причиною спортивного травматизму [20].

Таким чином, вправи не повинні бути надмірно важкими і надмірно легкими. Навчальний матеріал повинний бути підібраний з таким розрахунком, щоб для оволодіння ним учні, при відповідній допомозі викладача, змушені були б прикласти визначені зусилля.

Порівняно легко розподілити по ступені труднощів вправи, у яких педагогічні правила «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого» реалізуються за допомогою східчастого проходження досить добре систематизованого програмного матеріалу (наприклад, гімнастичні вправи). У тих випадках, коли це неможливо, у процесі навчання прибігають або до розчленовування вправи, або до вправ, що поступово підводять до важкої вправи [17].

Правильна реалізація принципу доступності вимагає обліку рівня попередньої підготовленості, полових і вікових особливостей тих, що займаються, а також індивідуальних розходжень у їх психомоториці. Індивідуальні особливості тих, що займаються, варто вивчати як на учбово-тренувальних заняттях і змаганнях, так і (особливо) в умовах щодо вільної діяльності – у грі, під час туристських походів. Облік індивідуальних особливостей вихованців дає викладачеві можливість висувати підвищені вимоги до сильних учнів, заохочувати навіть невеликі досягнення слабких, знаходити найбільше доцільну техніку для конкретного спортсмена і т. п. Індивідуальний підхід цілком можна здійснити і при групових заняттях.

Принцип доступності вимагає дотримання наступних правил:

1. Керуватися навчальними програмами і нормативними вимогами.

2. Знати і враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів.

3. Дотримувати правила «від відомого до невідомого», «від легкого до важкого», «від простого до складного».