1.5. Принцип міцності

Здійснювати принцип міцності у фізичному вихованні – означає, забезпечувати збереження освоєної навички і придбаної працездатності протягом можливо більш тривалого або заданого часу. Велике значення принцип міцності здобуває в тих випадках, коли метою навчання є утворення таких життєве необхідних навичок, як, скажемо, біг, стрибки, плавання, пересування на лижах.

Міцність засвоєних навичок грає також важливу роль у змагальній діяльності, коли внаслідок незвичної зовнішньої ситуації і суб'єктивних факторів, недостатньо зміцнена навичка розбудовується.

Погано закріплені навички легко руйнуються при переході до нових, більш складних вправ, якщо перші служать опорою для формування останніх, або під впливом підвищених навантажень. Треба все ж таки відзначити, що не завжди і не усі вправи і технічні прийоми (наприклад, у видах спортивного єдиноборства або в навчальних комбінаціях гімнастичних вільних вправ) варто міцно закріплювати. Багато з них є лише допоміжними прийомами для оволодіння основними діями. 

Головними умовами вироблення міцної навички є: 

а) свідоме її засвоєння; 

б) багаторазове систематичне повторення освоєного матеріалу (завдяки чому зберігається і досягнутий рівень фізичних якостей); 

в) так назване попутнє повторення (коли кожне чергове заняття містить в різних комбінаціях основні елементи навичок, придбаних на попередніх заняттях).

Таким чином, принцип міцності дуже тісно зв'язаний із принципом систематичності. Систематичне повторення потрібно, отже, не тільки для того, щоб освоїти нові вправи, але і для того, щоб міцно закріпити вивчені раніше.

Варто помітити, що міцність основних навичок залежить не тільки від методів навчання, але і від особливостей самих досліджуваних дій. У той час як одні навички в результаті навіть невеликих перерв у заняттях значно розбудовуються або навіть втрачаються, інші (наприклад, у плаванні, катанні на ковзанах або їзді на велосипеді), будучи один раз освоєними, зберігаються дуже довго. Звідси випливає, що режим повторення в заняттях, необхідний для досягнення міцності, повинний встановлюватися в залежності від багатьох конкретних умов і, зокрема, від особливостей самих досліджуваних дій.

До факторів, що розладжують навички, варто віднести перш за все стомлення, особливо після великих або максимальних функціональних навантажень, що, як відомо, час від часу застосовуються в сучасних методах тренування. Тому треба строго дотримуватися термінів відбудовного періоду, необхідного для ліквідації стомлення, викликаного попередніми заняттями. Підвищення ж витривалості в результаті тренувань треба розглядати як один з методів підвищення стійкості навичок. До факторів, що порушують міцність освоєної дії, треба віднести також усі незвичні умови зовнішнього порядку (нерівності ґрунту, незвичний снаряд, погане висвітлення і т.п.). Для того, щоб озброїти учнів проти негативного впливу подібного роду перешкод, необхідно періодично свідомо ускладнювати зовнішні умови, у яких виконуються вправи [18]. 

Для дотримання принципу міцності в педагогічному процесі варто керуватися наступними правилами:

1. Не поспішати з переходом до вивчення нових вправ.

2. Не перевантажувати заняття новими вправами.

3. Включати в заняття раніше вивчені і міцно засвоєні елементи в нових сполученнях і варіантах.

4. Підвищувати інтенсивність і тривалість виконання вправ.

5. Періодично об'єктивно оцінювати досягнення учнів в час курсівок, нормативних і розрядних іспитів, змагань і виступів.

6. Дотримувати правильні інтервали між заняттями.

Кожний із принципів навчання був розглянутий окремо тільки для зручності викладу. У реальному ж процесі навчання принципи дидактики, застосовані окремо друг від друга, свого призначення не виправдують, тому що процес навчання визначається багатьма взаємозалежними закономірностями. Так, свідомість навчання обов'язково припускає активність учнів. Доступність у навчанні забезпечується наочністю і систематичністю. Систематичність проходження навчального матеріалу сприяє його міцному засвоєнню.

На успіх навчання можна розраховувати лише в тому випадку, якщо педагог дотримує всі дидактичні принципи в правильному їхньому сполученні і у визначеній системі.