А))

Призначення дати виборів.

Дата виборів призначається уповноваженим органом (наприклад, президентом, прем'єр-міністром) у відповідності з законодавством країни. В деяких країнах дата виборів прямо вказується у Конституції або в законі.

Виборчий округ — територія, від якої виборцями обирається депутат (депутати) представницького органу або виборна посадова особа (виборні посадові особи).

Види виборчих округів

У виборчому праві відомі наступні види виборчих округів:

Єдиний виборчий округ — виборчий округ, що включає в себе всю територію, від якої обирається посадова особа чи на якій проводяться вибори в представницький орган за пропорційною виборчою системою за списками кандидатів;

Багатомандатний виборчий округ — виборчий округ, в якому обираються кілька депутатів, і за кожного з них виборець голосує персонально, при цьому голосування може бути організовано за блоковою системою, системою обмеженого вотуму, системою єдиного непередаваного голосу;

Одномандатний виборчий округ — виборчий округ, від якого обирається один депутат, при цьому голосування може бути організовано за мажоритарною виборчою системою відносної більшості або абсолютної більшості.

Виборча дільниця — територіальна одиниця, утворена в період виборів та референдумів для проведення голосування та підрахунку голосів. Виборчими дільницями також часто помилково називають приміщення для голосування (пункти голосування).

На території виборчих дільниць діють дільничні виборчі комісії і складаються списки виборців, що володіють активним виборчим правом на відповідній території.

Особливі випадки утворення виборчих дільниць

Виборче законодавство також допускає утворення виборчих дільниць:

*За межами території держави — керівниками дипломатичних представництв та консульських установ;

*В місцях тимчасового перебування виборців, учасників референдуму (лікарнях, санаторіях, будинках відпочинку, місцях утримання під вартою підозрюваних і обвинувачених та інших місцях тимчасового перебування) — главою місцевої адміністрації за погодженням з вищестоящою комісією;

*У важкодоступних та віддалених місцевостях — вищестоящою комісією за погодженням з керівником розташованого там об'єкта;

*На суднах, які перебувають у день голосування в плаванні — вищестоящою комісією за погодженням із судновласником або капітаном судна;

*На полярних станціях — вищестоящою комісією за погодженням з начальником полярної станції;

*В військових частинах — командирами військових частин.

Б))) Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України поширюються:

1) Центральною виборчою комісією— на всю територію України;

2) територіальною виборчою комісією — на територію відповідного територіального виборчого округу;

3) дільничною виборчою комісією — на територію відповідної виборчої дільниці.

Стаття 26. Повноваження територіальної виборчої комісії

1. Територіальна виборча комісія щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України:

1) здійснює контроль за додержанням законодавства про вибори Президента України;

2) утворює виборчі дільниці, встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць, визначає межі кожної виборчої дільниці;

3) утворює дільничні виборчі комісії;

4) спрямовує діяльність дільничних виборчих комісій;

5) скликає в разі необхідності за власною ініціативою засідання дільничної виборчої комісії;

6) надає правову, організаційно-методичну, технічну допомогу дільничним виборчим комісіям, організовує навчання їх членів з питань організації виборчого процесу;

7) у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією, вирішує питання розподілу та використання коштів дільничними виборчими комісіями, контролює забезпечення дільничних виборчих комісій приміщеннями, транспортом, засобами зв'язку; в межах своєї компетенції розглядає і вирішує інші питання матеріально-технічного забезпечення проведення виборів;

8) контролює складання списків виборців і подання їх для загального ознайомлення; передає списки виборців дільничним виборчим комісіям;

9) сприяє разом з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування організації зустрічей кандидатів з виборцями;

10) забезпечує передачу дільничним виборчим комісіям виборчих бюлетенів та відкріпних посвідчень встановленого зразка, виготовлення та постачання бланків іншої документації відповідно до цього Закону;

11) встановлює підсумки голосування по територіальному виборчому округу, складає протокол про підсумки голосування та надсилає його до Центральної виборчої комісії;

12) визнає голосування на виборчій дільниці недійсним у випадках, передбачених цим Законом;

13) забезпечує проведення повторного голосування відповідно до рішення Центральної виборчої комісії про призначення повторного голосування по виборах Президента України, а також проведення повторних виборів відповідно до цього Закону;

14) реєструє офіційних спостерігачів від кандидатів у Президенти України та партій (блоків) у відповідному територіальному окрузі;

15) забезпечує виготовлення печаток, штампів і передає їх дільничним виборчим комісіям;

Стаття 27. Повноваження дільничної виборчої комісії

1. Дільнична виборча комісія щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України:

1) здійснює контроль за додержанням та однаковим застосуванням законодавства про вибори Президента України;

2) отримує список виборців від територіальної виборчої комісії, складає список виборців у випадках, передбачених цим Законом, уточнює список виборців, подає його для загального ознайомлення та у випадках, передбачених цим Законом, вносить до нього зміни;

3) створює умови для ознайомлення виборців з відомостями про всіх кандидатів, їх передвиборними програмами, а також із рішеннями Центральної виборчої комісії, відповідної територіальної виборчої комісії, власними рішеннями та повідомленнями;

4) завчасно вручає або надсилає виборцям іменні запрошення із зазначенням дати проведення виборів, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування, номера виборця у списку виборців на дільниці;

5) забезпечує підготовку приміщення для голосування та виборчих скриньок;

6) вносить за рішенням Центральної виборчої комісії у випадках, передбачених цим Законом, зміни до виборчого бюлетеня;

7) організовує голосування на виборчій дільниці;

8) проводить підрахунок голосів, поданих на виборчій дільниці, складає протокол про підсумки голосування та надсилає його до відповідної територіальної виборчої комісії;

9) визнає недійсним голосування на виборчій дільниці у випадках, передбачених статтею 80 цього Закону;

Стаття 25. Повноваження Центральної виборчої комісії

1. Повноваження Центральної виборчої комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України визначаються Законом України "Про Центральну виборчу комісію" ( 733/97-ВР ), цим та іншими законами.

2. Центральна виборча комісія, крім повноважень, визначених Законом України "Про Центральну виборчу комісію" ( 733/97-ВР ):

1) приймає обов'язкові для застосування виборчими комісіями роз'яснення з питань виконання цього Закону, здійснює організаційно-методичне забезпечення їх діяльності;

2) скликає у разі необхідності за власною ініціативою засідання виборчої комісії нижчого рівня;

3) контролює використання виборчими комісіями коштів Державного бюджету України із залученням до проведення перевірок працівників відповідних державних органів;

4) встановлює норми і перелік необхідного обладнання, інвентарю, вимоги до такого обладнання та порядок його зберігання, вимоги щодо приміщень для голосування, а також перелік послуг, які надаються виборчим комісіям;

5) припиняє рух коштів на рахунках виборчих комісій в установах банків після закінчення строку повноважень виборчих комісій або в разі порушення ними кошторисно-фінансової дисципліни, приймає рішення про перерахування залишків коштів на рахунок Центральної виборчої комісії для подальшого використання для потреб виборчої кампанії;

6) реєструє кандидатів на пост Президента України, довірених осіб кандидатів;

7) забезпечує виготовлення і розміщення на загальнодержавних каналах теле- і радіомовлення інформаційних програм для виборців з роз'ясненням засад і порядку проведення виборів, їх ролі у житті суспільства і держави, процедури голосування, прав та обов'язків виборців, механізмів контролю за дотриманням законодавства про вибори Президента України;

8) вирішує відповідно до цього та інших законів України питання використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації;

9) забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів;

10) здійснює контроль за надходженням і використанням коштів особистих виборчих фондів кандидатів, залучає до проведення відповідних перевірок органи Державної податкової адміністрації України, а також установи банків, в яких відкрито відповідні рахунки;

11) забезпечує централізоване виготовлення виборчих бюлетенів установленого зразка, відкріпних посвідчень, бланків протоколів виборчих комісій про підрахунок голосів та встановлення результатів голосування, іншої виборчої документації;

12) у тримісячний строк з дня офіційного опублікування результатів виборів надсилає до Рахункової палати звіт про використання коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів Президента України;

В))

Регулювання питань передвиборної агітації

Політична агітація є одним із найбільш важливих елементів у виборчій кампанії будь-якого рівня. В ідеалі агітація є навіть центральним моментом усього виборчого процесу, оскільки саме завдяки їй громадяни дізнаються про чесноти кандидатів, про їхні дії, наміри, здобутки тощо, формують судження про кандидата і виявляють відповідне рішення щодо делегування своїх повноважень.

Однак на практиці агітація дуже часто використовує відверто маніпулятивні технології або навіть поступається впливу адміністративного ресурсу чи банального підкупу. Поширюється така практика і в Україні. Наприклад, під час парламентських виборів 2002 року у виборчому окрузі № 201, згідно з даними спостерігачів, опублікованими Інститутом політики, кандидат у народні депутати Нестор Шуфрич майже не проводив передвиборної агітації, натомість через систему мережевого маркетингу заплатив десяткам тисяч своїх «агітаторів» фактично за їхні голоси [4].

Подібних ситуацій достатньо, аби пересвідчитися, що нехтування демократичними принципами агітації часто призводить до викривлення політичної волі виборців. Саме тому особливу увагу слід приділити законодавчим нормам агітаційної діяльності, а також їх дотриманню під час виборчих кампаній.

Розуміння передвиборної агітації

У виборчому законодавстві України та країн Центральної та Східної Європи термін «передвиборна агітація» ніде не розкривається, оскільки він виходить за межі будь-яких юридичних обмежень (хоча б тому, що поява нових технічних можливостей може сильно вплинути на усталену практику — як це сталось у випадку з Інтернетом). Однак у політології все ж удаються до конкретного, але досить широкого розуміння цієї діяльності.

Так, Сергій Рябов у своєму словнику дає таке визначення «передвиборної агітації» (від латинського agitatio — приведення в рух, спонукання): це один із найважливіших засобів політичного впливу на маси, інструмент боротьби за політичний авторитет, владу, сукупність методів схиляння населення на бік кандидата, який полягає в поширенні шляхом особистих зустрічей та бесід, доповідей, виступів на мітингах, зборах, через ЗМІ тощо ідей та настанов, що мають спонукати маси до активних політичних дій, впливати на їхню свідомість та настрій [5]. Водночас у європейській та російській практиці агітацію розглядають як більш складне й концептуальне явище.