2. Ранні і пізні трупні зміни.

Після настання біологічної смерті в трупі розвиваються післясмертні процеси, інтенсивність і виразність яких залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів. Післясмертні зміни, що виникають в трупі, в судовій медицині прийнято визначати як "ранні" і "пізні" зміни в трупі. Експертний аналіз таких змін дає змогу вирішити багато спеціальних питань, що мають важливе значення при розслідуванні злочинів проти життя.

Вірогідні ознаки настання смерті пов'язані з розвитком ранніх трупних змін. До них відносяться: охолодження трупа, трупні плями, трупне заклякання, часткове висихання трупа, трупний аутоліз. Ці зміни з'являються у першу добу після настання смерті і їх розвиток та ступінь виразності залежать від багатьох умов - віку, статі, маси трупа, причин і моменту настання смерті, умов зовнішнього середовища. У судово-медичній практиці знання закономірностей розвитку і проявів ранніх змін в трупі дозволяє вирішити важливе коло експертних питань: встановити давність настання смерті, початкове і змінене положення трупа.

Охолодження трупа. Внаслідок процесів обміну речовин, що відбуваються в організмі, тіло людини має певну температуру. Нормальною вважається, як правило, температура тіла здорової людини 36,6-37 градусів по Цельсію. В цих температурних межах відбувається нормальний обмін речовин. Після настання смерті і припинення теплоутворення температура тіла починає поступово знижуватись внаслідок тепловіддачі до температури оточуючого середовища. Охолодження триває до температури на 0,5-1 градус нижче за оточуючу. Така різниця обумовлюється випаровуванням рідини з поверхні тіла. Швидкість падіння температури тіла залежить від багатьох факторів - віку, маси, виразності жирового прошарку, наявності одягу, температури оточуючого середовища та ін. Частини тіла, що не прикриті одягом, охолоджуються швидше, під теплим одягом тіло охолоджується повільніше. Трупи дітей і виснажених осіб охолоджуються порівняно швидко. Повільніше охолоджуються трупи осіб, що померли від теплового удару. При ряді хвороб, таких як холера, правець (стовбняк), тиф, сепсис - може спостерігатись короткочасне підвищення температури тіла після смерті (за окремими даними до 40 градусів протягом декількох годин після смерті).

Абсолютною ознакою смерті вважається загальне охолодження тіла до 20 градусів по Цельсію. Зниження температури до цієї величини може відбуватись досить довго і до цього часу можуть з'явитися трупні плями і трупне заклякання. Прийнято вважати, що в середньому температура трупа понижується при кімнатній температурі (16-18 градусів) приблизно на 1 градус за годину. Через 6 годин після настання смерті темпи зниження температури уповільнюються до 1 градуса за 1,5-2 години. Ці дані орієнтовні і можуть слугувати орієнтиром лише при вирішенні на місці події питання про можливий час настання смерті. Виміряють температуру спеціальним термометром у прямій кишці, бажано, через кожні 2 години протягом огляду і принаймні тричі - на початку, в кінці огляду і безпосередньо в морзі.

Трупне заклякання - це своєрідний стан м'язових тканин трупа, який починає проявлятись через 1-4 години після настання смерті. Скелетні м'язи трупа починають поступово скорочуватись і це створює перешкоди для пасивних рухів в суглобах верхніх і нижніх кінцівок та щелепи. Прийнято вважати, що заклякання охоплює всі групи м'язів зверху (від щелепи) до низу (нижніх кінцівок) за 8-10 годин після смерті. Необхідно враховувати, що при високій температурі оточуючого середовища трупне заклякання починається раніше, а на холоді - пізніше. Воно зберігається протягом 2-3 діб і дозволяє зробити висновок про позу померлого. На розвиток заклякання впливають зовнішні і внутрішні фактори. Так, при сухому теплому повітрі заклякання відбувається швидше, а при низькій температурі і вологому повітрі - повільніше. Заклякання швидше настає у людей з розвинутими м'язами.

Трупне заклякання можливо порушити штучно - для цього достатньо розпрямити (розтягнути) м'язи в суглобі. Порушене в перші 8-10 годин після смерті трупне заклякання відновлюється, але менш виразно. В результаті цього якщо в руку трупа вкласти пістолет чи ніж то ці предмети будуть затиснутими рукою, що імітуватиме прижиттєві дії і може призвести до неправильних висновків. Оглядаючи труп, необхідно брати до уваги, що виразність трупного заклякання могла бути зміненою в результаті окремих дій сторонніх осіб, наприклад, при перенесенні трупа, роздяганні.

Трупні плями пов'язані з післясмертним перерозподілом крові в тілі трупа. Після припинення серцевої діяльності кров і лімфа під дією власної ваги починають поступово опускатись по венам і лімфатичним судинам донизу і переповнюють судини, що розташовані в нижніх ділянках трупа. Накопичена кров утворює при цьому синюншно-багряні плями, які просвічуються крізь поверхню шкіри. Такі плями з'являються через 2-4 години після смерті і їх локалізація залежить від положення тіла трупа. Вони мають місце лише на тих ділянках тіла, які не мають щільного контакту з поверхнею, на якій лежить труп. При повішенні трупні плями виявляються на кінцівках, в нижній частині живота.

Протягом перших 6-12 годин після натискання на них трупні плями зникають, а потім знову швидко відновлюються. Якщо в цей час змінити позу трупа, то плями перемістяться у нижні частини тіла.

Після доби трупні плями при натисканні лише світлішають, але повністю не зникають. Через 2-3 доби плями при натисканні не зникають і не світлішають. На їх фоні можуть залишатись світлі ділянки від стискання одягом чи іншими предметами. По їх контуру можливо встановити чим саме були залишені такі світлі ділянки, що знаходилось під трупом.

При пораненнях із значною втратою крові трупні плями будуть слабо виразними чи майже невиразними.

Трупне висихання починає проявлятися через декілька годин після смерті як наслідок порушення фізіологічної рівноваги між втратою і надходженням рідини. Воно обумовлене випаровуванням вологи з тіла померлого. Висихання шкіряних покривів і слизових оболонок починається відразу ж після настання смерті, але візуально стає помітним через деякий час. Інтенсивність процесу висихання залежить від температури і вологості повітря. Швидше висихають ділянки тіла, що були зволоженими за життя, наприклад, рогівка очей, слизова рота і носа, зовнішні статеві органи, облямівка (кайма) губ, садна. При відкритих чи напіввідкритих очах рогівка починає висихати через 5-6, інколи - 2-3 години. Білкова оболонка втрачає прозорість і стає каламутною, плями мають форму трикутника з вершинами у кутах ока. Ці помутніння мають назву "плям Лярше".

На шкіряних покривах губ, оголених статевих органів, ділянках з пошкодженим епідермісом з'являються "пергаментні" плями буро-червоного кольору, що може невірно сприйматись як зажиттєве травматичне пошкодження. Так званий "ріст волосся" після смерті є в основному наслідком висихання шкіри обличчя, внаслідок чого волосся виступає над поверхнею і стає добре помітним. "Пергаментні" плями можуть виникати і внаслідок пошкодження шкіри комахами.

Аутоліз або трупне самопереварювання пов'язаний з дією на тканини трупа ферментів, що містяться у соку шлунка та в окремих тканинах. Під впливом аутолізу порушується чіткість меж клітин, відбувається набрякання внутрішніх органів, які просотуються плазмою крові червоного кольору. В подальшому цей процес поєднується з гниттям і призводить до повного руйнування структури тканин. Строки розвитку аутолізу пов'язані з ферментною насиченістю, температурою, вологістю повітря, окремими наявними хворобами. Явища аутолізу у шлунково-кишковому тракті можуть бути невірно сприйняті як дія подразнюючих отрут і речовин (кислоти, луги).

Пізні трупні зміни. Пізні трупні зміни починаються з настанням смерті, але розвиваються повільніше за ранні зміни. Формування окремих видів пізніх трупних змін закінчується через місяці і навіть роки.

До таких змін відноситься гниття, муміфікація, торф'яне дублення, утворення жировоску.

Трупне гниття відноситься до руйнівних форм пізніх трупних змін і призводить у кінцевому підсумку до повного зникнення органічних субстанцій. При розвитку процесу гниття під дією мікробів починається розпад білків трупа. Сприяє гниттю підвищена температура (найбільш оптимальна - + 30-40 градусів) і вологість. При температурі нижче 0 градусів, відсутності вологи і кисню, а також при підвищенні температури до + 60 градусів гниття зупиняється. Перші ознаки гниття при кімнатних умовах з'являються на 2-3 добу. На одному з етапів гниття - при утворенні гнилісних газів, що мають специфічний запах сірководню, можливе проведення пошуку трупів з використанням пошукових приладів або спеціально навчених собак (у Франції, наприклад, з цією метою успішно використовують спеціально тренованих свиней). Скелетування трупа може настати в залежності від різних умов зовнішнього середовища через 2-3 місяці, 3-4 роки.

При знаходженні трупа в сухому добре провітрюваному приміщенні, сухому піщаному грунті труп швидко втрачає вологу, висихає і муміфікується, не піддаючись гниттю. При муміфікації труп втрачає 9/10 своєї ваги, шкіра стає бурувато-коричневою, пергаментною, крихкою. Внутрішні органи повністю висихають і втрачають свій вигляд. Швидкість муміфікації залежить від конкретних умов знаходження і початкової ваги трупа. Труп дорослої людини при сприятливих умовах муміфікується за 6-12 місяців. В стані природної муміфікації трупи можуть зберігатись невизначено довго. У давні часи при знаходженні таких мумій чи решток людей їх оголошували "святими" й використовували з релігійною метою як "святі мощі".

При знаходженні трупа в умовах підвищеної вологості й відсутності доступу кисню гниття зупиняється й м'які тканини перетворюються у сірувато-буру масу з запахом прогірклого сиру, яка має назву жировіск. Такі умови можуть створюватися у випадку поховання трупа в холодній воді, у вологих глинистих грунтах, болотах й за інших подібних умов. Цей процес починається з підшкірної жирової клітковини через 1,5-2 місяці після потрапляння трупа у відповідні умови, а повне перетворення тканин у жировіск - протягом року. Жировіск напівпрозорий, ріжеться ножем, на папері залишає масні плями. При потраплянні такого трупа у більш сухе середовище жировіск твердішає і стає крихким. При дослідженні трупів в стані жировоску виявляються сліди спричинених перед смертю ушкоджень, странгуляційна борозна та інші зміни, що можуть мати експертне значення.

Торф'яне дублення відбувається при похованні трупа в торф’яниках, які містять гумусові кислоти. Труп в стані торф'яного дублення має темно-буру щільну шкіру, внутрішні органи зменшуються в об'ємі, мінеральні солі в кістках розчиняються й вимиваються, кістки в такому стані нагадують хрящі що легко ріжуться ножем. В такому вигляді трупи зберігаються тривалий час і можуть бути легко ідентифікованими, а ушкодження встановлюються при експертному дослідженні.

Також труп може бути законсервованим за інших умов: у щільному розчині солі (наприклад, в соляних озерах, ропі), в сирій нафті (не в бензині і не в мазуті чи інших нафтопродуктах), в умовах вічної мерзлоти. В останньому випадку трупи можуть зберігатись тисячоліттями. Одним зі способів штучної консервації є бальзамування трупів спеціальним розчином на основі спирту й формаліну.

Встановленню часу і причини настання смерті може перешкоджати значне пошкодження трупа тваринами, гризунами, птицями, комахами, а у воді - рибами, раками, п'явками. Окремі ознаки такого пошкодження можуть зорієнтувати в часі настання смерті. Наприклад, відомо, що личинки хатньої мухи розвиваються з відкладених яєць через 24 години, а лялечки утворюються через 1 тиждень. За сприятливих для розвитку умов личинки мух можуть скелетувати труп дорослої людини протягом місяця.

Вірогідний час настання смерті людини можна також визначити за такими ознаками, як заповнення шлунково-кишкового тракту, сечового міхура, зміни рослинності в ділянці ложа трупа, проростання трупа корінням та рослинами, сухий грунт під трупом і вологий навколо нього і т. ін. Судовими медиками розробляються методи встановлення часу настання смерті з використанням гістологічних, біохімічних, фізико-хімічних та інших досліджень, проведення яких можливе в умовах моргу. На місці виявлення в основному використовуються методи визначення давнини смерті, що ґрунтуються на динаміці формування й розвитку ранніх і пізніх змін в трупі.

Таким чином, уміння виділити ознаки, що дають підстави для констатації смерті і свідчать про час її настання, є важливою умовою, що сприяє встановленню істини при з'ясуванні причин смерті людини і допомагає вибрати вірний напрямок розслідування справи.

Запитання для самоконтролю:

1. Назвіть етапи термінального стану помирання.

2. Який з етапів процесу помирання є незворотнім?

3. Які ознаки відносяться до ранніх трупних змін?

4. Яке судово-експертне значення має жировіск?

Лекція 3: Ушкодження гострими предметами. Вогнепальні ушкодження.

Питання:

1. Види та характер ушкоджень тіла людини, що спричиняються гострими предметами.

2. Механізм вогнепального ушкодження та дія різних факторів пострілу.

3. Види вогнепальних ушкоджень та їх визначення при огляді потерпілого.

Література:

Виноградов И.В., Томилин В.В. Судебная медицина: Учебник. - М.: Юрид. лит., 1991.

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. І.О.Концевич, Б.В.Михайличенка. - К.: МП "Леся", 1997.

Молчанов В.И. и др. Огнестрельные повреждения и их судебно-медицинская экспертиза. - М.: "Медицина", 1990.