3. Дослідження спірних статевих станів і експертиза при розслідування статевих злочинів.

Експертиза спірних статевих станів й дослідження в разі розслідування статевих злочинів завжди складна й відповідальна судово-медична тому досить часто така експертиза проводиться комісійно за участю судових медиків, гінекологів, ендокринологів, урологів та фахівців інших медичних спеціальностей. Порядок і методика проведення експертизи повинні відповідати вимогам процесуального законодавства, "Правилам проведення судово-медичної експертизи (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи" (1995 р.).

У практиці кримінальних і цивільних справ (при розслідуванні статевих злочинів, при розірванні шлюбу, розгляді позовів про аліменти, у зв'язку з призовом на строкову військову службу, при видачі документів, що посвідчують особу тощо) може виникнути необхідність у встановленні справжньої статі певної особи. Питання про статеву приналежність є не суто біологічним, воно визначає такі основні компоненти як генетична й цивільна стать, психічна або психосексуальна орієнтація, соціальна стать.

Спірні статеві стани можуть виникати внаслідок уродженої анатомічної патології розвитку зовнішніх статевих органів, що може мати прояв у зарощуванні піхви, зрощуванні великих і малих статевих губ, зрощуванні статевого члена з мошонкою, незарощуванні мошонки). Надзвичайно рідко зовнішні статеві органи бувають відсутніми зовсім чи майже не вираженими. У таких випадках сумніви щодо належності особи до певної статі виникають з тієї причини, що будова зовнішніх статевих органів не відповідає повністю ні чоловічим, ні жіночим.

Під гермафродитизмом розуміють такий стан, при якому у особи наявні частини статевого апарату, що притаманні особам різної статі.

Вирішальне значення в статевій диференціації належить гормонам статевих залоз, тому осіб, у яких функціонують залози з ознаками як овогенеза так і сперматогенеза, відносять до справжніх гермафродитів. Такий стан трапляється надзвичайно не часто. Частіше спостерігається несправжній гермафродитизм. У таких осіб функціонують залози однієї статі, а зовнішні статеві органи мають структурні ознаки протилежної статі. Так, при несправжньому чоловічому гермафродитизмі за наявності яєчок статевий член недорозвинений і нагадує клітор, мошонка незарощена і має вигляд великих статевих губ. При несправжньому жіночому гермафродитизмі наявні внутрішні жіночі статеві органи і водночас збільшений клітор підіймається над малими губами та нагадує статевий член, а великі статеві губи нагадують мошонку, отвір в якій веде до недорозвиненої піхви.

Вирішальне значення у визначенні статі має дослідження статевих залоз і обсягу їхньої функціональної діяльності. Висновок про приналежність до певної статі висловлюють лише з урахуванням сукупності показників - анамнестичних і антропометричних даних (менструації, полюції, будова тіла, тембр голосу, будова зовнішніх і особливості внутрішніх статевих органів, вторинні статеві ознаки і т. ін.). Такі експертизи проводять в умовах спеціалізованих лікувальних установ.

Статева зрілість в практиці судово-медичної експертизи визначається у випадках розслідування злочинів про статеві зносини з особами які не досягли такої зрілості. Як правило, це особи, що не досягли повноліття чи зовнішній облік яких дає вагомі підстави вважати їх неповнолітніми. Статеві акти, що мали місце, могли бути добровільними чи насильницькими. У переважній більшості випадків визначається статева зрілість осіб жіночої статі.

При визначенні досягнення статевої зрілості у дівчаток (14-17 років) спочатку з'ясовується питання про здатність до злягання, яка може наставати ще до 14 років. Вивчається формування й розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів, в особливості - піхви. Важливе значення має здатність до запліднення й виношування плоду та розроджування (що в першу чергу залежить від розміру тазу). Для висновку має також значення оцінка загального фізичного розвитку особи, кількість зубів (не менше 28), наявність зубів мудрості, антропометричні дані. Але антропометричні дані є відносними показниками статевої зрілості.

При визначенні статевої зрілості підлітків чоловічої статі (14-18 років) відмічають достатність загального фізичного розвитку, стан зовнішніх статевих органів і функціонування статевих залоз. Враховуються окремі хвороби, травми, виснажливі захворювання, початок появи нічних полюцій і т. ін. При об'єктивному обслідуванні звертають увагу на волосатість обличчя, тембр голосу, наявність і кількість зубів, зріст, статуру.

Визначення статевої зрілості на певний момент уявляє значні складнощі тому, що статеве дозрівання підлітків продовжується декілька років. Наприклад, у хлопчиків воно може починатись з 10 років і закінчуватись у 17-18. Прискоренню цього процесу сприяє статеве життя. Не дивлячись на складність вирішення питання, відповідь експерта повинна бути лише конкретною - особа досягла чи не досягла статевої зрілості.

Встановлення порушення цілості дівочої пліви і факту статевих зносин, що мали місце (злягання), є компетенцією судово-медичного експерта. Вирішуються такі питання при розслідуванні статевих злочинів. В таких випадках проводиться освідування потерпілих, підозрюваних, а також досліджуються окремі речові докази із слідами біологічного походження.

При розслідуванні зґвалтування, а особливо такого, що вчинене групою осіб з застосуванням фізичного насильства, велике значення має дослідження обстановки на місці події й виявлення важливих слідів та інших речових доказів. Тому для проведення огляду місця події доцільно залучати спеціаліста - судово-медичного експерта.

При освідуванні потерпілої встановлюється факт і наслідки статевих зносин, а також наявність, характер і локалізація та ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень. До вірогідних ознак статевого акту відносять порушення цілості дівочої пліви, виявлення у піхві сперми, вагітність, зараження венеричною хворобою.

В залежності від віку потерпілої, ступеню розвитку її статевих органів, їх індивідуальних особливостей, попереднього статевого життя та інших обставин виразні зміни в ділянці зовнішніх статевих органів можуть бути різними.

Дівоча пліва (гімен) є дублікатурою слизової оболонки піхви і розташована при вході до неї. Пліва може бути тонкою і товстою, мати чи не мати отвору, бути щільнуватою чи еластичною та піддаватись значному розтягуванню (внаслідок цього можливе злягання без порушення цілості дівочої пліви), як виняток, може мати місце повна відсутність дівочої пліви. Інколи наявні природні виїмки можуть розцінюватись помилково як розриви. Протягом перших 2-3 днів після дефлорації розриви кровоточать, на ранках при вході до піхви помітні сліди крові. Після загоєння рубців (на 8-10 день) точне встановлення давності розривів стає неможливим. З часом клапті порушеної дівочої пліви зменшуються у розмірі, а після пологів на їх місці залишаються невеличкі виростки (миртовидні сосочки). Інколи розриви пліви можуть виникати при падінні з розведеними ногами на загострені предмети, при натискуванні пальцем сторонньої людини чи власним як випадкове поранення.

Не відбувається порушення цілості дівочої пліви при статевому акті в присінку піхви. Безперечним доказом здійснення статевого акту є встановлення наявності сперми в піхві. Зразки належать вилученню і направленню на лабораторне дослідження. Необхідно враховувати, що сперматозоїди зберігаються в піхві протягом 3-7 діб.

У випадках застосування фізичного насильства на тілі потерпілої можуть бути виявлені пошкодження від дії пальців рук і нігтів на ділянках зовнішніх статевих органів, внутрішній поверхні стегна, на шиї, навколо рота. На одязі жертви можна виявити сліди сперми, крові, волосся насильника.

Своєчасне судово-медичне освідування потерпілої особи й підозрюваного, а також лабораторні дослідження виявлених слідів дозволяють отримати об'єктивні дані для висновку про статеві зносини з певною жінкою чи чоловіком.

В окремих випадках виникає необхідність вирішення питань щодо статевої та репродуктивної здатності як чоловіків, так і жінок. Це може бути необхідним при розгляді справ про розлучення, запереченні факту насильних статевих зносин з причини неможливості злягатись і т. ін.

Чоловік може бути здатним до статевих зносин і нездатним до запліднення й навпаки. Жінка може бути здатною до статевих зносин і нездатною до зачаття (безплідність) й навпаки.

У чоловіків здатність до статевих зносин може виявлятись у 10-13 років і зберігатись до 65-75. Встановлення нездатності до статевих зносин полягає у виявленні в організмі чоловіка окремих змін, які б перешкоджали цьому акту. Це можуть бути окремі хвороби чи механічні перешкоди, невротична реакція на статеві зносини тощо. Вікові критерії при цьому мають відносне значення.

Нездатність до статевих зносин у жінок обумовлюється органічними і функціональними причинами (наприклад, вагінізм - судомне скорочення м'язів піхви). Нездатність до зачаття може бути пов'язана з неправильним розташуванням внутрішніх статевих органів, віком жінки, наслідком гінекологічних, терапевтичних або нервово-психічних хвороб. У справах про розлучення необхідно проводити освідування як чоловіка, так і жінки.

Судово-медична експертиза у справах про зараження венеричною хворобою проводиться за участю лікаря дерматовенеролога, а також уролога (якщо освідується чоловік) чи гінеколога (якщо освідуваною є жінка). Джерело зараження визначається за стадією розвитку хвороби. Вивченню належать також медичні документи за місцем лікування партнерів.

Зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) своєчасне виявлення та лікування такої хвороби входить до числа найбільших соціальних і медичних проблем людства. В Україні в 1992 р. прийняті "Правила медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ, обліку, медичного обстеження і профілактичного нагляду за ВІЛ-інфікованими". Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є кінцевою стадією небезпечного захворювання, яке передається статевим шляхом. Експертиза таких захворювань проводиться з застосуванням спеціальної лабораторної діагностики.

Запитання для самоконтролю:

1. Які є приводи для призначення СМЕ живих осіб?

2. Як визначається незгладиме спотворення обличчя?

3. Що означає дисимуляція захворювання?

4. Який стан особи визначається як гермафродитизм?