3. Процесуальні і організаційні основи судово-медичної експертизи та її значення для діяльності органів правосуддя.

Використання судово-медичних знань для вирішення питань, що виникають в практичній діяльності органів дізнання, попереднього слідства і суду, розглядається як процесуальна дія по отриманню висновку експерта. У відповідності до норм КПК України (ст.65) та ЦПК України (ст.27) висновок експерта є одним з джерел доказів у кримінальній справі й одним з засобів встановлення доказів у цивільній справі.

Як і будь-яка судово-експертна діяльність, судово-медична експертиза здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності й повноти дослідження. Порядок її призначення і проведення регулюється нормами, що передбачені кодексами - кримінальним, цивільним, кримінально-процесуальним і цивільним процесуальним. Однією з правових основ у повній мірі є Закон України "Про судову експертизу", що був прийнятий в 1994 році. З урахуванням того, що судово-медична експертиза потребує використання медичних знань, її проведення врегульовано також "Основами законодавства України про охорону здоров'я", прийнятими в 1992 році та спеціальним наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. №6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України", який було видано з метою регламентації судово-медичної діяльності.

До компетенції судово-медичної експертизи відносяться:

- експертиза трупів у випадках насильницької смерті;

- судово наявності підозри на насильницьку смерть;

- експертиза потерпілих, підозрюваних й інших осіб, а також судово-медичне освідування громадян для визначення характеру й ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, віку, статевих станів і вирішення інших питань, що вимагають спеціаль-медичне дослідження трупів при них медичних знань;

- експертиза речових доказів з застосуванням лабораторних методів досліджень;

- експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.

Основними питаннями, що ставлять на вирішення експертів судових медиків є такі: встановлення причин і часу настання смерті; встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, послідовності їх спричинення, зажиттєвості, давнини спричинення; визначення можливості виконання потерпілим після заподіяння ушкодження певних дій; встановлення групової приналежності крові при зовнішній кровотечі; наявність і ступінь алкогольної інтоксикації та низка інших.

Експертизу проводить судово-медичний експерт, котрим може бути особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з питань, що досліджуються. Штатним судово-медичним експертом може бути особа, яка має кваліфікацію лікаря і відповідну спеціальну підготовку. Такі експерти входять до штату судово-медичної установи і користуються всіма правами державного службовця. Атестація штатних експертів проводиться Мінюстом і Міністерством охорони здоров'я України у відповідності до їх функцій. Експерти, які отримали свідоцтво на право проведення судово-медичних експертиз, заносяться до Державного реєстру.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає також можливість залучення до проведення експертизи лікаря будь-якої спеціальності і кваліфікації, якщо його знання достатні для вирішення поставлених питань. Експерт дає висновок від свого імені на підставі проведених ним досліджень і несе за свій висновок всю відповідальність аж до кримінальної за надання свідомо неправдивого висновку.

Кримінально-процесуальним законодавством сьогодні передбачено обов'язкове залучення судово-медичних експертів або відповідних медичних спеціалістів для проведення окремих слідчих дій. Такими можуть бути: огляд трупа, ексгумація трупа, освідування особи. Ці ж спеціалісти можуть залучатися для проведення інших слідчих дій - огляд, допит, відтворення обстановки і обставин події, відбір окремих зразків для наступного експертного дослідження та інших.

Залежно від порядку призначення, проведення і кола питань, що ставляться на вирішення спеціалісту, експертизи можуть бути:

- первинна судово-медична експертиза (СМЕ), тобто, первинне дослідження об'єкта, за результатами якого складається висновок експерта;

- додаткова СМЕ, яка може бути призначена як тому ж самому, так і іншому експерту чи групі експертів для дослідження об’єктів первинної експертизи;

- повторна СМЕ, що може бути призначена у випадку наявності сумнівів щодо правильності висновків первинної експертизи або якщо ці висновки розходяться з результатами інших слідчих дій. Така експертиза призначається іншому експерту без права участі в ній першого експерта.

Для вирішення питань, що вимагають використання різних медичних знань, може бути призначена комісійна експертиза, яку проводять декілька спеціалістів різного медичного профілю із складанням єдиного висновку.

Якщо треба вирішити питання, що передбачають застосування знань з різних галузей науки і техніки, то може бути призначено комплексну судову експертизу. Наприклад, судово-медичну і автотехнічну, судово-медичну і трасологічну, судово-медичну і хімічну та ін.

Вид і порядок призначення експертизи, а також місце її проведення, експерта, коло осіб, що братимуть в ній участь визначає особа чи орган, що призначив експертизу.

Структура судово-медичної експертизи в Україні визначається діючим законодавством і відомчими нормативними документами. Судово-експертна діяльність може здійснюватися державними установами і на підприємницьких засадах на підставі ліцензії чи окремими громадянами за разовими угодами (договорами). Судово-медичну експертизу може бути також призначено провідним фахівцям кафедри чи курсу судово-медичної експертизи медичного навчального закладу.

Судово-медична експертна служба в Україні здійснюється міськими, районними (міжрайонними) відділеннями судово-медичної експертизи, обласними, міськими м. Києва та м. Севастополя бюро судово-медичної експертизи (СМЕ) і Головним бюро СМЕ Міністерства охорони здоров'я України, якому підпорядковане Республіканське бюро СМЕ Автономної республіки Крим.

Бюро й відділення СМЕ мають подвійне підпорядкування. В адміністративно-господарському порядку вони підпорядковані відповідному органу охорони здоров'я (міському, обласному управлінню охорони здоров'я держадміністрації), а в науково-практичному та організаційно-методичному - обласні бюро підпорядковані Головному бюро СМЕ. Відповідно до "Положення про бюро судово-медичної експертизи", бюро СМЕ є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров'я України.

Структура головної ланки - міських і обласних бюро СМЕ, дозволяє вирішувати основне коло питань з судової медицини, що виникають в практиці роботи правоохоронних органів. Вона передбачає наявність відділів: - СМЕ трупів; - СМЕ обвинувачених, потерпілих та інших осіб; - СМЕ речових доказів; - відділення гістології, імунології, токсикології, цитології, судово-медичної криміналістики; - організаційно-методичний відділ; - відділ комісійних судово-медичних експертиз; - відділ чергових судово-медичних експертів; - адміністративно-господарська частина з канцелярією та архівом.

В діяльності СМЕ здійснюється принцип інстанційності. Це означає, що повторні експертизи проводяться експертною установою наступної ланки. Вищою ланкою є Головне бюро СМЕ. Поряд з тим, у випадку незгоди з висновками експертизи і при наявності до того підстав громадяни можуть оспорювати висновки експерта і клопотати про призначення судово-медичної експертизи підприємницьким структурам або експертам не державних установ у приватному порядку.

При проведенні експертизи судово-медичний експерт користується правами і несе обов'язки, які передбачені ст.77 КПК України. Слідчий, що призначив експертизу, має право бути присутнім при проведенні експертних досліджень.

При участі у проведенні слідчих дій судово-медичний експерт за посадою виступає не в якості судового експерта, а в якості спеціаліста, фахівця у певній галузі знань. Тому він користується правами, і несе обов'язки, що передбачені ст. 128-1 КПК України.

Запитання для самоконтролю:

1. Які питання вивчає судова медицина?

2. Назвіть вчених, чий вклад у розвиток судової медицини є вагомим.

3. Якою є структура судово-медичної експертизи в Україні?

4. Який порядок проведення повторної судово-медичної експертизи?

Лекція 2: Смерть та трупні явища.

Питання:

1. Помирання і смерть.

2. Ранні і пізні трупні зміни.

Література:

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. І.О.Концевич, Б.В.Михайличенка. - К.: МП "Леся", 1997.

Осмотр трупа на месте его обнаружения. Руководство. / Под ред. Матышева А.А. - Санкт-Петербург: Изд-во "Лань", 1997.