Лекція 6: Розлад здоров'я та смерть від впливу високих і низьких температур, змін барометричного тиску.

Питання:

1. Ушкодження від дії високих температур.

2. Ушкодження від дії низьких температур.

3. Ушкодження та смерть від різких змін барометричного тиску.

Література:

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. І.О.Концевич, Б.В.Михайличенка. - К.: МП "Леся", 1997.

Судова медицина: Підручник для студентів мед. вузів / За ред. А.С.Лісового. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

1. Ушкодження від дії високих температур.

Дія на організм людини високих чи низьких температур за певних умов може викликати окремі розлади здоров'я, а у тяжких випадках стати причиною смерті.

Термічні ушкодження, а особливо - опіки, досить часто трапляються у побуті і на виробництві. Близько третини потерпілих від опіків складають діти. З іншої долі значну частку складають особи похилого віку.

Терморегуляція тіла людини здійснюється за рахунок його теплоізоляції (шкіра, жировий прошарок), м'язовою активністю (тремтіння), системою кровообігу, потінням (видалення надлишків тепла) і т. ін.

Розлад здоров'я і смерть від дії термічного фактору можуть бути наслідком загального перегрівання всього організму чи місцевих (локальних) впливів.

Перегрівання може статися внаслідок прямої дії сонячних променів, а також при наявності інтенсивного теплового навантаження від розпечених предметів (печі, нагрітого грунту, каменів). Важливими факторами, що сприяють перегріванню, є висока вологість повітря, фізична робота. При температурі повітря 28-30 градусів і 100% вологості може настати перегрівання навіть при помірному фізичному навантаженні.

Різниця між тепловим і сонячним ударом полягає в тому, що у першому випадку здійснюється загальне нагрівання тіла, а у другому - перегрівання голови тепловими променями сонця. Сонячний удар є наслідком переважного ураження центральної нервової системи. Супроводжується він головними болями, почервонінням обличчя, спадом сил, блювотою, розладом зору. Пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до 40 градусів. Коли температура досягає 42-44 градусів, пульс і дихання затихають, артеріальний тиск понижується внаслідок падіння серцевої діяльності. Зупиняється потовиділення. Спостерігаються крововиливи у мозок і внутрішні органи. Внаслідок ураження центральної нервової системи розвивається сонливість, затьмарений стан, виникають судоми. В інших випадках можуть з'являтися галюцинації, загальне перезбудження, почуття страху, марення.

Перегрівання організму супроводжується значними порушеннями гемодинаміки, що складають одну з основних ланок теплового удару. Гіпертермія супроводжується порушенням функцій багатьох систем і органів людини. Смерть настає від первинної зупинки дихання при температурі тіла 42,5-43,5 градусів.

Місцева дія високої температури обумовлена патологічними змінами тканин і органів, які мають назву термічних опіків. Опіки спричиняються за температури понад 60 градусів по Цельсію полум'ям, гарячими рідинами, смолами, паром, газами, нагрітими предметами, напалмом тощо.

В залежності від глибини ушкодження шкіри і розташованих нижче тканин у судово-медичній практиці розрізняють чотири ступені опіків.

Опік 1 ступеню характеризується почервонінням і набряком ушкодженої ділянки шкіри внаслідок гострого запалення її поверхневих шарів з утворенням невеликої кількості рідини під шкірою. Такий опік дістає розвитку при нетривалій дії й невисокій температурі теплового фактору, не викликає скипання білка й виліковується за 3-5 днів. Проте, опік 75% поверхні тіла може стати небезпечним для життя.

Опік 2 ступеню виникає при тривалій чи раптовій дії високої температури. Характеризується утворенням пухирів в результаті гострого серозного запалення шкіри. Рідина у пухирях спочатку прозора, а потім мутніє внаслідок скипання білка. Навколишня шкіра припухла. Через 3-4 доби рідина розсмоктується, на 7-10 день утворюється новий шар шкіри. Смертельним може бути опік 1/2 поверхні тіла.

Опік 3 ступеню виникає при тривалій дії високої температури і характеризується вологим чи сухим некрозом шкіри. Вологий некроз спостерігається при дії пару, обварюванні. При сухому некрозі шкіра суха, цупка, бурого чи чорного кольору. Розрізняють ступінь 3-А - некроз шкірі з частковим ураженням росткового шару і 3-Б - некроз дерми на всю глибину із загибеллю сальних і потових залоз.

Загоювання опіків 3 ступеню проходить шляхом рубцювання, а при збереженні росткового шару епітелію можлива епітелізація.

При опіках 4 ступеню спостерігається некроз шкіри і глибоких тканин, охоплюючи і кістки, і настають незворотні зміни шкіри. При дії відкритого полум'я настає обвуглювання.

Небезпечність термічного фактору місцевої дії залежить від ступеню опіку та площини ураженої поверхні тіла. Опіки 40-50% поверхні тіла вважаються несумісними з життям. При ураженні третини площі тіла стан вважається надзвичайно тяжким. Інколи смерть може настати і при порівняно невеликій площині ураження тіла опіком.

Для визначення площини ураженої поверхні користуються "правилом дев'ятки" за яким визначають % ураженої площини тіла. За цим правилом площина верхньої кінцівки становить 9%, стегно - 9%, гомілка і стопа - 9%, голова і шия разом - 9%, передня і задня поверхня тулуба - по 18%, промежина - 1%.

Опіки полум'ям відзначаються глибиною і ураженням значної поверхні тіла. Опікова поверхня вкрита темно-сірим нальотом кіптяви. Одяг, що згорів, залишає глибші сліди опіків. Під час обгоряння трупа настає теплове заклякання м'язів, які коротшають. Труп набуває своєрідну позу з зігнутими верхніми і нижніми кінцівками ("поза боксера"). Цей феномен відноситься до післясмертних. Від дії полум'я тканини втрачають вологу, зменшуються міжхребетні хрящі і тіло людини значно скорочується у розмірі, а розмір голови дорослої людини може наближатись до розміру голови дитини.

Безпосередньою причиною смерті у вогнищі пожежі можуть стати: отруєння оксидом вуглецю, опіковий шок, задушення димом, гостра дихальна недостатність внаслідок ураження органів дихання.

Опіки гарячою рідиною і паром характеризуються відсутністю кіптяви і опаленого волосся, переважною наявністю пухирів на значних ділянках тіла. В таких випадках ніколи не буває опіків 4 ступеню.

Опіки розжареними предметами можуть бути різного ступеня, що залежить від температури і часу дії температурного фактору. На шкірі можуть залишатись опіки у вигляді відбитку поверхні розжареного предмету, яким було завдано опік, у тому числі з відображенням його рельєфу.

Питання зажиттєвості опіків і механізму утворення ушкоджень вирішуються судово-медичними експертами під час проведення лабораторних досліджень.