Лісова ентомологія_конспект лекцій

Облік чисельності. Восени шляхом підрахунку під підстилкою коконів на пробних площадках 0,5х1,0м або 0,5х2,0 м.

Спеціальні заходи захисту: згрібання підстилки пізньої осені; переселення яй цеїда ахрізохорели зі "старих" осередків пильщика у "нові" (перенесенням заражених яйцеїдом яйцекладок пильщика).

Рудий сосновий пильщик (Neodiprion sertiffer Goffr.) (род. діпріоніди, або хвойні пильщики — Diprionidae; ряд перетинчастокрилі —

Hymenoptera).

Резерваціїї. Насадження сосни звичайної ІІ—ІІІ класів віку, що ростуть на підвищених ділянках рельєфа (особливо їх південно східні експозиції).

Імаго. Тіло тонше, ніж у звичайного пильщика. Самиця руда, до 8 мм, самець чорний.

Личинка до 25 мм, сіро зелена, з чорною головою.

Лялечка в жовтуватозолотистому коконі розміром 8—10 мм. Біологія. Імаго літає в серпні вересні. Самиця відкладає яйця, розмі-

щуючи кожне в обособлені пропили вздовж бокового краю хвоїнок. При цьому не покриває їх виділеннями залоз. В місцях, де відкладені яйця, помітні лише потовщення і пожовтіння. В кожній хвоїнці відкладається до 12 яєць. З яєць, які перезимували, в травні вилуплюються личинки. Вони живуть групами по 10—30 особин і спочатку не пошкоджують центральну жилку хвоїнок. На зеленому фоні крони ці місця мають вигляд світлої плями. Потурбовані личинки різко реагують, піднімаючи передню частину тіла. В липні личинки спускаються в підстилку і утворюють золотисто-жовті бочкоподібні кокони, де перетворюються в лялечки. В коконі личинка буває проходить стан діапаузи, що продовжується 1—2 роки. В цей період значна частина коконів може бути знищена дротяниками, паразитичними комаха ми, мишами, хворобами. Генерація у рудого пильщика 1-річна. Але у Криму буває, що у частини діапаузуючих лялечок стан спокою може закінчитись навесні, і тоді імаго може вилетіти у травні, а не восени. Із відкладених у травні яєць виходять личинки, які закінчують розвиток наприкінці червня і перетворю ються в лялечок, що впадають у літню діапаузу. Частина цих лялечок зимують, а інші перетворюються в імаго, які у вересні відкладають зимуюючі яйця. Місце зимівлі — хвоя.

Нагляд. Середина червня — за пошкодженнями, за колоніями личинок та їх екскрементами.

Облік чисельності. Середина серпня — облік коконів в підстилці з визначенням кількості самок на 1м2 підстилки (дерево). Контрольні обліки — весною, заносячи модельні гілки в приміщення і аналізуючи яйця, які перезимували.

Спеціальні захисні заходи: згрібання підстилки; застосування Вірін Діпріон — препарата ядерного поліедрозу. Норма витрати 0,2 л/га (титр не менше 1 млрд. поліедрів у 1 мл.).

Родина пильщики-ткачі (Pamphiliidae)

81

За зовнішнім виглядом ткачі нагадують справжніх пильщиків. У дорослих комах голова більша, вусики ниткоподібні, тіло широке, черевце сплющене зверху. Личинки з добре розвинутими грудними ногами і церками на останньому сегменті, живуть групами на гілках, обплітаючи їх павутиною. Звідси і пішла їх назва. Ряд видів цієї родини наносять велику шкоду молодим культурам хвойних порід, особливо 10—15-річним насадженням середньої та значної густоти на бідних піщаних ґрунтах.

Червоноголовий (гуртовий) пильщик-ткач (Acantholyda erythrocephala L.) (род. пильщики-ткачі — Pamphilidae; ряд перетинчас-

токрилі —Hymenoptera).

Резервації чисті культури сосни звичайної та сосни Банкса 20—40 років середньої та значної густоти на південному Сході України.

Імаго. Тіло темно синє, довжиною 10—14 мм. Крила синьо-димчасті. Голова у самки червона, у самців з жовтим переднім краєм. Самки мають короткий пильчатий яйцеклад.

Яйце нагадує циліндр з заокругленими кінцями. Середня плодовитість

— 40 яєць.

Личинка має 3 пари грудних ніг, а несправжніх ніг немає, оливково зелена з трьома буруватими смужками вздовж верхньої частини тіла. Голова жовто-бура з темними цяточками. Ноги та церки світлі. Живуть в павутинних гніздах великими групами.

Біологія. Імаго літають з третьої декади квітня до середини травня (співпадає з періодом цвітіння пиленням сосни). Самки відкладають яйця по 3—5 штук вздовж хвоїнок (минулого року). Личинки живуть невеликими групами (по 3— 15 екз.) в досить рихлому павутинистому мішку так, що екскременти і залишки живлення не затримуються і тому гнізда здаються досить чистими. Після об'їдання старої хвої переповзають на молоду, влаштовуючи при цьому індивідуальні гнізда у вигляді павутинних трубочок, які за довжиною дорівнюють розмірам личинки. Розвиваються протягом 20—25 днів. У другій половині червня личинки заглиблюються в грунт на глибину 10—15 см, роблять там "колисочки" і в стадії еонімфи перебувають в них до осені. У вересні частина з них перетворюються в пронімфи, які зимують. В квітні з'являються лялечки зеленуватого кольору, згодом вони стають синіми. Лялечка відкритого типу без кокона. Части на еонімф восени не перетворюються в пронімф, а впадають в діапаузу і перебувають в ній до 3 років. В кінці вересня вже можна прогнозувати інтенсивність льоту ткача наступної весни. Пронімфу легко розпізнати по досить великій овальній темній плямі, яка з'являється з обох боків голови вище вічка личинки. Це просвічуються фасеткові очі, що починають формуватися. Таким чином, генерація 1-річна, яка внаслідок діапаузи може бути довшою. Місце зимівлі — ґрунт.

Нагляд. В другій половині червня, коли на соснах добре помітні павутинні гнізда личинок.

Облік чисельності. Восени обліковують зимуючих личинок з аналізом їх на діапаузу. Критичним числом самок — пронімф, потомство яких спро-

82

можне повністю знищити хвою 20-річного соснового насадження є 120 екз./м2

.

Сосновий зірчастий пильщик-ткач. (Acantholyda posticalis Mats.) (род. пильщики ткачі — Pamphilidae; ряд перетинчастокрилі —

Hymenoptera).

Резервації. Чисті соснові культури 10—20 років, рідше 30, на бідних ґрунтах, ослаблені на схилах дюн, уміждюнних пониженнях ("моховий сосняк"). В Україні поширений у Поліссі, лісостеповій зоні, Карпатах. Найбільше шкодить на сході Лісостепу.

Імаго. Дорослий ткач 10—15 мм завдовжки. Крила прозорі, до вершини світло-сірі з бурими жилками. Груди чорні з жовтуватим малюнком на спині, голова чорна з жовтими цяточками. Вусики руді, з темною вершинкою. Черевце руде з темною смугою вздовж середини, знизу світле.

Яйця човникоподібної форми, з загостреним та піднятим вгору одним кінцем.

Личинка. Схожа на личинку червоноголового ткача. Відрізняється темно бурими ногами та церками, на яких помітні світлі кільця.

Біологія. Літає пізніше і дещо довше за попередній вид з середини травня до середини червня. Масовий літ співпадає з цвітінням сосни та бузку. Яйця відкладає на хвоїнки минулого року по одному (рідко по 2—3). Самка затискує їх у неглибокий паз, зроблений за допомогою яйцекладу в поверхні хвоїнки. Самиця відкладає в середньому 30—50 яєць. Стадія яйця продовжується близько двох тижнів. Молоді личинки (спочатку жовтого кольору) утворюють на пагонах поточного року гнізда з павутини, з'єднуючи нею хвоїнки з внутрішньої сторони. В цих павутинних гніздах вони живуть поодинці, але на пагоні їх буває декілька. Хвоя в цей час поїдається економно, недоїдена її частина залишається в гнізді. Личинки старших віків покидають гнізда і живляться відкрито, поїдаючи стару хвою. В кінці червня — в липні личинки закінчують живлення і спускаються в грунт. Зариваючись на глибину 10—15 см, вони будують земляні колисочки, де перетворюються в еонімф. У вересні частина еонімф перетворюється в пронімф, яких легко можна відрізнити за імагинальними дисками, розміщеними над вічка ми очей. Деякі автори відзначали декілька кольорових аберацій пронімф — зеле нувату, оранжеву, коричневу (Падій М. М., 1993). Заляльковуються пронімфи в травні наступного року. Частина еонімф не перетворюється в пронімф і зали шається в стані діапаузи 1—3 роки і більше. Генерація 1-річна, яка внаслідок діапаузи може тривати довше.

Нагляд та облік. Такі самі, що і для червоноголового ткача. Дво-, трирічну сосну звичайну та сосну Банкса на бідних піщаних ґрунтах час то пошкоджує ткач поодинокий (A. hieroglyphica C.). Заселеність ним саджанців іноді сягає 20%. Місце зимівлі — ґрунт.

Модринова (сіра) листовійка (Zeiraphera diniana Gn.) (род. листовійки — Tortricidae. ряд лускокрилі — Lepidoptera).

83

Пошкоджує модрину, ялицю, ялину головним чином в гірських лісах. Резервації. Зріджені чисті насадження модрини старшого віку, що зро-

стають на сухих грунтах, які добре прогріваються. В Україні поширена в Карпатах, Житомирській і Київській областях. Імаго. Метелик до 2 см за розмахом крил. Передні крила сіруваті з 2 ма темно бурими перев'язами та плямою біля вершини. Задні крила буруваті, до вершини темніші.

Яйцекладка. Дрібні купки або поодиноко під лусками і в тріщинах кори гілок та стовбурів.

Гусениця. Від світло сірої до бурої з зелену ватим відтінком, 5 ма темно зеленими смугами по тілу. Голова, потиличний та анальний щитки, грудні ноги темно коричневі.

Лялечка. До 12 мм довжиною, коричнева, блискуча. На кінці черевця на спинці 9—11 зубчиків та гачкуваті щетинки.

Біологія. Літають метелики надвечір з кінця липня до початку вересня, голов ним чином у верхівках крони. Відмічені випадки переносу їх вітром на значні відстані. Самка відкладає до 300 яєць. Яйця зимують. Молоді гусениці вилуплюються в середині травня, коли починає розпускатися хвоя на модрині. Спочатку вони живляться приховано між хвоїнками, які ще не розвернулися, або всередині бруньок. Після першої ліньки гусениці між пучками хвоїнок плетуть павутинні гнізда, які іноді змінюють. В старшому віці вони можуть живитись відкрито. Розвиток гусениць продовжується 30—35 днів. Заляльковуються в підстилці, у тріщинах кори. Через 10 14 днів після заляльковування вилітають метелики. Генерація однорічна Місце зимівлі — пагони.

Нагляд. В середині червня за пошкодженнями. На нижніх гілках помітні паву тинні гнізда, вкриті екскрементами гусениць. Завдяки рудому забарвленню гнізда досить помітні. Ялиці та ялині може шкодити також червоноголова ялицева листовійка (Tortrix rufimizana H.). Біологічно подібна до попереднього виду.

Димчастий п'ядун лісовий (Boarmia bistortata G.) (род. п'ядуни

Geometridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Багатоїдний масовий шкідник. Крім ялиці може шкодити іншим хвой-

ним.

Резервації. Високоповнотні насадження ялиці V—VI класів віку як чисті, так і з домішками інших порід.

Імаго. Середніх розмірів метелики з коричневими крилами. На передніх — 3 суцільні та дві переривчасті (по зовнішньому краю крила) лінії, котрі в свою чергу з білими проміжками.

Гусениця 3 см завдовжки, буровато зелена, голова буровато-жовта, на боках з червоно жовтою смужкою, обмеженою буроватою облямівкою. На спині 2 темні лінії. Перший сегмент тіла підвищений.

Лялечка до 1,7 см, червоно-бура з двома помітними відростками, що розходяться вершинами.

84

Біологія. Імаго літає з середини травня до кінця червня в сутінки. Літають пе реважно самці, а самки малорухливі. Самка відкладає до 300 яєць в тріщини, під луски кори купками по 5—10 штук. Найбільша кількість їх відкладається в комлевій частині дерева. Гусениці з'являються через 10—14 днів. Молоді змочалюють хвоїнки поточного року, живлячись соком. Хвоїнки всихають, скручуються, стають добре помітними. Гусениці старших віків з'їдають хвоїнки повністю. В кінці липня — в серпні гусениці спускаються для заляльковування під підстилку. Генерація 1-річна.

Нагляд. За типовими пошкодженнями, які стають помітними на підрості та на нижніх гілках ялиці в другій половині липня.

Облік чисельності. Кінець вересня — жовтень — за кількістю лялечок самок на 1 м2 підстилки.

Спеціальні заходи захисту: згрібання підстилки.

Сосновий бражник (Sphinx pinastri L) (род. бражники — Spingidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Сосняки ІІ — ІІІ класів віку, середньої повноти створені на старо орних землях, а також більш старшого віку в умовах сухого бору. Супутник соснового шовкопряда, пильщиків та інших. В Україні поширений повсюдно.

Біологія. Літають метелики в червні. Яйця в кількості до 180 штук відкладають поодинці на хвоїнки. Гусениці живляться до осені. В кінці вересня починають спускатися в підстилку для залялькування.

Нагляд і облік чисельності. Заходи об'єднані, оскільки лялечки бражника великі, їх легко виявити і підрахувати на пробах в підстилці.

3. ОСНОВНІ ШКІДНИКИ ЛИСТЯНИХ ПОРІД

Зелена дубова листовійка (Tortrix viridana L) (род. листовійки —

Tortricidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Насадження дуба звичайного старших віків (особливо порослевого походження з пониженою повнотою), насадження молодшого віку з недостатньо вираженим тіньовим і чагарниковим ярусами, або взагалі їх відсутністю. В Криму може пошкоджувати також дуб пухнастий.

Імаго. Метелик з розмахом крил до 2,5 см.

Гусениця брудно-зелена, на спині і по боках з чорними щетинконосними бородавками. Голова чорно-бура; потиличний щиток зелено-бурий.

Лялечка майже чорна. Кремастер плескуватий, закінчується 4 зубчиками і кількома щетинками.

Біологія. Метелики літають увечері та вночі в кінці травня — на початку червня. Вдень сидять на нижній стороні листків в нижній частині крони, на пагонах, в траві. Самка відкладає яйця на 2-4-річні пагони, переважно на листкові рубці, у місцях розгалуження пагонів біля бруньок частіше всього парами. Кладки прикриває гострим щитком виділеннями статевих залоз, тому вони майже не виділяються на корі гілочок дуба. Всього самка відкладає до 100 яєць, які зимують. Гусениці з'являються в кінці квітня — на початку

85

травня в період набубнявіння бруньок дуба ранньої форми. Вони вгризаються всередину і пошкоджують їх. Гусениці, що підросли, скелетують листок, а потім згортають та скручують його за допомогою павутини. Так вони влаштовують собі укриття, де і живуть. Якщо се редньодобова температура повітря дорівнює 15°С розвиток гусениць продов жується 28 днів. Заляльковування личинок відбувається всередині скручених листків. Генерація 1-річна. У листовійки великий комплекс ентомофагів. Один із основних — спеціалі-

зований паразит лялечок — Phaeogenes invisor Thunb., Apechtis rufata Gmel.,

та мухи тахіни Elodia tragica Mg., Blondelia nigripens K., що паразитують в гу-

сеницях і лялечках. Паразитами яєць являються Trichogramma embryophagum Htg. і Tr. evanescens Mest. Важливе значення мають птахи, особливо шпаки. Мурашки навіть при великій їх чисельності можуть знищити до 15—20% гусениць. Головною причиною затухання спалахів масового розмноження є низькі зимові температури ( 35°C), від яких гинуть яйця, а також низькі температури весною ( 8°—10°C), що викликають смертність гусениць. Місце зимівлі — пагони.

Нагляд. Друга половина травня (за пошкодженнями), червень — за льотом метеликів.

Облік чисельності: враховують кладки яєць на 1 пог. м пагонів гілок, взя тих із верхньої, середньої та нижньої частин крони модельних дерев. До 20 яєць на 1 пог. м вважається слабким заселенням, від 20 до 30 — середнім, більше 30 — сильним. Результати осіннього обліку яйцекладок повинні перевірятися рано весною; за обліком кількості лялечок самок на модельних гілках і в цілому на дереві у першій половині червня.

Глодова листовійка (Cacoecia сrataegana Hb.) (род. листовійки —

Tortricidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Насадження дуба звичайного старших віків (особливо порослевого походження з пониженою повнотою), насадження молодшого віку з недостатньо вираженим тіньовим і чагарниковим ярусами, або взагалі їх відсутністю. Крім того, культури дуба звичайного старше ІІІ класу віку (в тому числі і мішані), що зростають в сухих умовах, в лісосмугах, балках, Лісостепу та Степу України.

Імаго до 2,8 см довжини. Самиця буроватого кольору, на крилах темно коричневі плями. Задні крила світло-сірі.

Яйця купками на стовбурах по 20—50 шт. в кладці, прикриті спеціальними виділеннями, що нагадують вапно.

Гусениця зеленувато-чорна. Голова і передньогрудний щиток чорний, блискучий.

Лялечка чорно-бура, матова, до 13 мм, на першому тергіті черевця є заокруглений виступ. Кремастер у вигляді стовпчикоподібного виросту, на вершині з 4 гачкуватими шипиками, загнутими на різні боки.

Біологія. Імаго літають з другої половини червня до липня. Самки відкладають яйця на стовбури і гілки. До зими вони світло-сірі, а пізніше — білі. Одна самка може відкласти до 3 кладок. Гусениці з'являються рано навесні,

86

але пізніше на 7— 10 днів від гусениць зеленої дубової листовійки. Спочатку вони пошкоджують бруньки, згодом листя, скручуючи його у вигляді "пиріжка". Потурбовані гусениці роблять швидкі рухи і звисають на павутинках. Пошкоджують не лише листя дуба а й плодових, ясена, в'язових, липи, тополі та ін. Період живлення гусениць на 2—3 тижні довший, ніж у зеленої дубової листовійки. Заляльковуються без кокона там же, де живляться. Генерація 1- річна.

Нагляд. Перша половина червня — за пошкодженнями. Гусениці, як правило, перегинають листок навпіл вздовж головної жилки, не скручуючи його в трубку. Другий нагляд в липні, використовуючи синтетичний феромон.

Облік чисельності: за кількістю кладок яєць на модельних деревах, а саме на другому метрі від основи стовбура (кількість яйцекладок на ньому складає 10% від загальної їх кількості). На початку квітня необхідно провести дослідження життєздатності яєць, розміщуючи їх в чашки Петрі і спостерігаючи за відроджен ням гусениць і за кількістю лялечок самок на модельних деревах в червні.

Листовійка-товстушка строкато-золотиста (Archips xylosteana L) (род. листовійки — Tortricidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Див. "глодову листовійку", але перевагу віддає насадженням з на явністю плодових, різних чагарників. В Україні поширена повсюдно. Імаго до 2,5 см. Крила буруваті з золотистим блиском, з косою перев'яззю на передніх крилах, та передвершинною плямою, облямованою білим.

Яйця. Кладка яєць така ж сама, як і в глодової, але щиток, що їх вкриває, бурий, з легким світлим нальотом.

Гусениця буро-зелена з блакитним відтінком.

Лялечка схожа на лялечку глодової, але без виступу на першому тергі-

ті.

Біологія подібна до глодової листовійки.

Нагляд. Перша половина червня за пошкодженнями і гусеницями, що скручу ють листки в трубку впоперек головної жилки, починаючи з вершини до основи. У липні за допомогою синтетичного феромону.

Облік чисельності (див. "глодову листовійку"). При масовому розмноженні розглянутих вище листовійок, зустрічається та кож розанна листовійка — Cacoecia (Archips) rosana L., яка скручує листя в трубку вздовж головної жилки майже всіх листяних порід. При зниженній чисельності зеленої та глодової листовійок в дубових насад женнях постійно присутня листовійка товстушка всеїдна (Cacoecia pоdаna Sc.) Літ її починається після льоту зеленої дубової листовійки, активна у вечірні години. Зимують молоді гусениці в павутинистому коконі в тріщинах кори. Із місць зимівлі гусениці виходять в кінці квітня в період розпускання бруньок. На Півдні України зустрічаються

серпокрила дубова листовійка (Ancіlis mitter bacheriana). Складає листок пополам вздовж головної жилки, скріплюючи паву тиною його краї. Зимує

87

доросла гусениця в підстилці в середині складеного листка. Заляльковується весною, метелики літають на початку літа. Може мати 2, покоління за рік.

Непарний шовкопряд (Ocneria dispar L.) (род. хвилівки — Orgyidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Насадження і лісосмуги ІІІ і старших класів віку з перевагою дуба звичайного ранньої форми, значним рекреаційним навантаженням (особливо поблизу населених пунктів), або ті, що ростуть на південних експозиціях рельєфу, занедбані сади і лісосмуги, а також насадження тополі та верб старше 20 років в заплавах річок. В Україні поширений повсюдно.

Імаго. Дуже мінливий за розмірами і забарвленням метелик. Самки більші ніж самці з розмахом крил до 8 см, в основному білуваті з жовтим відтінком. На передніх крилах 3—4 поперечні зубчасті темні нечіткі смужки. По краях крил — чорні крапинки. Черевце густо покрите сіро бурими волосками. Самець значно менший (розмах крил 3—4 см), на передніх крилах малюнок такий же, як у самки, але загальний колір буро сірий, бурий, або жовтий. Вусики перисті.

Яй цекладка. В окоренковій частині стовбура в тріщинах кори купками площею 2-4см2. Має вигляд бархатистої світложовтої подушечки. Більшість кладок в межах висоти 50 см. Яйця розміщуються в кладці шарами, перешаровані і покриті зверху волосками, які самка зчесала з свого черевця.

Гусениця. Довжиною до 7 см, волохата, з ІІІ віку на тергітах перших 5 сегментів зверху має 5 пар темносиніх бородавок, на решті — по 2 червоні, а на боках дрібні червонуваті бородавки. Дорослі гусениці мають різне забарвлення від світло-жовтувато-коричневого до темно-бархатисто-чорного. Волосинки гусениць отруйні і викликають у людей подразнення шкіри.

Лялечка до 3,7 см завдовжки, темно-бура, матова, вкрита рідкими пучками рудих волосинок. Кремастер з поздовжніми зморшками, на вер шині з пучками гачкуватих щетинок.

Біологія. Метелики літають в кінці червня — липні. Активні, особливо самці, в основному в сутінки та вночі. Яйця самки відкладають частіше всього за один раз, в середньому по 400, іноді до 1000 шт. на окоренкову частину стовбура. В гірських лісах Криму яйцекладки часто розміщуються в тріщинах скель, на каміннях або по всьому стовбуру та на гілках, не завжди на кормових породах. Гусениці розвиваються в яйцях ще восени, але залишаються в оболонках яєць на зиму в діапаузі, із яєць вилуплюються навесні, коли з'являються перші листочки на ранній формі дуба (кінець квітня — початок травня). У великих кладках перено сять температуру до 37°С (якщо не буває тривалих відлиг). Гусениці, що вилупились, знаходяться на яйцекладці декілька годин нерухомо, створюючи так звані "дзеркала", а потім розповзаються в кроні і приступають до живлення (більш активно вночі). Спочатку об'їдають листя з країв, або вигризають в них дірки. Молоді гусениці дуже легкі, мають довгі волоски, тому часто переносяться вітром на великі відстані. Шовкопряд широкий поліфаг, але найбільш плодовите потомство формується при живленні на дубі, плодових деревах, тополях, березі, вербі. Найбільш

88

непридатний для його живлення ясен. Заляльковуються гусениці в червнілипні в основному в кронах і на стовбурах дерев, іноді великими скупченнями, стягнути ми павутинками. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — стовбур. Основний комплекс ентомофагів непарного шовкопряда налічує близько 50 видів паразитичних перетинчастокрилих, двокрилих, а також хижих твердокрилих. На початку спалахів активні паразити гусениць — браконіди і яйцеїди. В подальшому активізуються тахіни і їздці (особливо Apanteles porthetria M., A. liparidis B.). В кінці спалахів посилюється вплив хижих жужелиць, а саме — красотіла Calosoma sycofanta L., а також кожеїдів, мертвоїдів та інших. Спалахи масового розмноження шовкопряда іноді перериваються епізоотіями ядерного та цитоплазматичного поліедрозу, бактеріальних хвороб. Інфекцію розносять головним чином мухи тахіни, які паразитують на гусеницях. Найбільш несприятливі для шовкопряда сильні заморозки у травні. Після суворих зим значно знижується активність ентомофагів.

Нагляд. Проводять в кінці червня орієнтуючись за рештками листя, наявністю гусениць, екскрементів. У липні — на початку серпня ураховують наявність метеликів і яйцекладкок. Використовують також пастки з феромоном діспарлюром.

Облік чисельності. Проводять у вересні-жовтні, ураховуючи яйцекладки. Визначають середню кількість яєць в кладці, які перераховують на середню кількість кладок на дерево. Яйця аналізують на зараженість паразитами, збудниками хвороб та заплідненість.

Спеціальні захисні заходи: використання Вірін-ЕНШ — препарату ядерного поліедрозу. Титр його близько 109 поліедрів/мл. Норма витрати — 0,2 л/га. Використовується як для обприскування крон, так і для обробки ним кладок яєць. Наземний метод застосування препарату полягає у створенні осередків інфекції в насадженні шляхом обробки яйцекладок до відродження гусениць. Чим більше середнє число кладок на одне дерево, тим менша концентрація вірусної суспензії потребується для їх обробки. Для нанесення на стовбур вірусної інфекції використовують поролонові губки, щітки для побілки тощо. Гусениці шовкопряда, що відроджуються із кладок, оброблених суспензією, заража ються і через деякий час гинуть. Частина гусениць розселяється з допомогою вітру, дощу тощо по насадженню, що створює умови для зараження інших гусениць, в тому числі за межами оброблених ділянок; застосування синтетичного статевого феромона діспарлюра з метою створення самцевого "вакууму" та дезорієнтації самців в результаті насичення насадження запахом феромону.

Зимовий п'ядун (Operophtera brumata L.) (род. п'ядуни — Geometridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Пластичний вид. Насадження дуба звичайного старших віків (особливо порослевого походження з пониженою повнотою), насадження молодшого віку з недостатньо вираженим тіньовим і чагарниковим ярусами, або взагалі їх відсутністю. В Криму може пошкоджувати також дуб пухнастий. Крім того, в дібровах, що зростають по заплавах річок, з участю в'язо-

89

вих, граба, клена, липи, в парках та лісопарках. Осередки часто но сять хронічний характер. В Україні поширений у Поліссі, Лісостепу і в гірській частині Криму.

Імаго. Самиця 0,8 см завдовжки, сіра з зачатковими крильцями, які коротше за половину тіла. Самець з розмахом крил до 3 см. Передні крила світ- ло-сірі з слабо помітними, ледь темнішими поперечними смужками.

Яйця дрібні, покриті твердою оболонкою, спочатку голубувато-зелені, а згодом чорні.

Гусениця до 2 см завдовжки, зелена з шістьма поздовжніми білими смужками.

Лялечка до 1 см довжини, жовто-бура, кремастер закінчується відростком, що нагадує літеру "Т", у сірих, обліплених землею щільних коконах.

Біологія. Самці літають восени в жовтні листопаді в сутінки та вночі. Самки не літають. Після спарювання з самцями в нижній частині стовбурів вони перепов зають у крону і відкладають яйця поодиноко або невеликими купками по 10—15 шт. під лишайники, мох, в тріщини кори стовбура, гілок, пагонів. Плодовитість до 400 яєць. Яйця зимують, витримують температуру до 26°С. Рано навесні на початку розпукування бруньок вилуплюються гусениці, які спочатку пошкоджують бруньки, а згодом проїдають в листках окремі отвори. При великій чисельності вони повністю з'їдають листя, залишаючи лише основну жилку. Молоді гусениці живуть у стягнутих павутинкою листках, а дорослі — відкрито. В червні заляль ковуються під підстілкою, в ґрунті, де знаходяться в стадії лялечки на протязі близько Генерація однорічна. Місце зимівлі — гілки. Із приведеної біології п'ядуна зрозуміло, що майже виключається можливість заселення його яєць яйцеїдами. Порівняно незначну частину гусениць заселяють мухи тахіни. Більший вплив на п'ядуна мають хвороби, пізньо весняні заморозки та птахи.

Нагляд в першій половині червня, ураховуючи пошкодження і стягнуті павутинками листки, всередині яких знаходяться гусениці.

Облік чисельності. В кінці вересня накладанням на дерева клейових кілець і обліку під ними самок, що піднімаються з підстилки в крону. Весняний контрольний облік практично не можливий.

Інші п'ядуни — листогризи. З інших п'ядунів найбільш часто зустрачається п'ядун обдирало плодовий (Erannis defoliaria Cl.) Календар розвитку його подібний до кален даря зимового звичайного п'ядуна. Різниця в тому, що літ самців його починається раніше на 2—3 тижні. З інших особливостей цього виду слід відзначити: самки зовсім безкрилі, крила у самців світложовті, передні з 2 хвилястими чорними поперечними смугами, які окаймляють світлу серединну пляму з чорною крапкою посередині; основа крила і зовнішній край іржаво-бурі з темними крапинками. Задні крила біло жовті, з чорними плямами посередині. Розмах крил до 4 см; колір їх мінливий. Гусениця червонобура з подвійною лінією на спині і жовтими боковими смугами; живиться, не стягуючи листок па вутинкою. Лялечка в ґрунті без кокона, чрвонобура, майже чорна, блискуча з У-подібним відростком на задньому кінці тіла. У степових дібровах та в Криму зустрічаються п'ядуни весняного ком-

90