Лісова ентомологія_конспект лекцій

Відомо, що виникнення покритонасінних рослин пов'язане з комахами. Еволюція вищих квіткових рослин та низки груп вищих комах відбувалася паралельно. У комах навіть виникали пристосування для збирання й транспортування пилку й нектару. Наприклад, у найдосконаліших запилювачів — бджолиних виробилася система рухів, що дає їм змогу формувати в кошичках збиральних задніх ніг компактні грудочки пилку, маса яких перевищує 1/4 маси тіла бджоли, й переносити їх на значну відстань.

Пошкодження рослин та шкідливість. Найчастіше комахи та інші шкідники пошкоджують рослини в процесі живлення, рідше — при відкладанні яєць. Залежно від будови ротових органів шкідник може спричиняти руйнування тканин чи органів рослин (листків, коренів, плодів) або відмирання окремих ділянок тканин. Унаслідок цього в пошкоджених рослин порушуються процеси обміну речовин, послаблюються ріст, накопичення запасних поживних речовин тощо.

Крім того, багато шкідників є прямими або непрямими переносниками збудників хвороб рослин. В одних випадках спори збудників хвороб проникають у тканину рослини через пошкодження, завдані шкідником, в інших — самі комахи є зберігачами й переносниками інфекції (попелиці, цикади).

Але пошкодження характеризують лише зовнішній бік дії шкідника на рослину й не визначають можливої шкоди, тобто — втрати врожаю. Пошкодження рослини може по-різному відбиватись на величині врожаю залежно від багатьох умов — кліматичних факторів, рівня агротехніки, щільності популяції шкідника, фази розвитку рослини тощо. Таким чином, розмір шкоди залежить не тільки від пошкодження, а й від ступеня дії шкідника на рослини, що виражається коефіцієнтом шкідливості, тобто процентом зниження врожаю, зібраного з пошкоджених рослин, порівняно з непошкодженими.

Типи пошкоджень. Характер пошкодження рослин дуже різноманітний і залежить як від будови ротових частин, фази розвитку й способу життя комахи, так і від рослини, що пошкоджується, її стану й реакції на пошкодження. Основні типи пошкодження рослин, достатньою мірою характерні для того чи іншого фітофага, і є важливим критерієм для визначення видів шкідливих комах чи інших тваринних організмів.

Розглянемо основні з них.

І. Пошкодження рослин без їх попередньої підготовки шкідником

для живлення.

1. Пошкодження листків.

Грубе об'їдання — листки об'їдені шкідниками, що мають гризучі ротові органи, без вибору (найчастіше по краях), незачепленими залишаються лише тонкі жилки й черешки. Таких пошкоджень завдають саранові й гусениці багатьох лускокрилих (капустяний та жилкуватий білани, зимовий п'ядун).

Дірчасте виїдання — в тканині листка наскрізь виїдено великі або дрібні отвори. Такі пошкодження гусениць совок, жуків листоїдів, довгоносиків.

Фігурне об'їдання — листок об'їдений по краях досить правильними напівкруглими ділянками . Так шкодять жуки бульбочкових довгоносиків — сітони.

41

Скелетування — тканина листка виїдена з одного боку, а з протилежного епідерміс зберігається у вигляді плівки або тканина листка об'їдена з обох боків, в останньому випадку залишаються незачепленими всі, навіть дуже дрібні жилки. Таких пошкоджень завдають личинки блішок, гусениці капустяної молі, листоїди.

Мінування — тканина листка виїдена з середини у вигляді ходів (мін) або широких порожнин у паренхімі листка між незачепле-ними з обох боків шарами епідермісу. Таких пошкоджень завдають личинки дубової широкомінуючої молі, каштанової молі та інші.

Зміна забарвлення — в місцях пошкодження сисними шкідниками з'являються плями бурого, жовтого, червоного чи сріблястого кольорів, або ділянки тканини знебарвлюються.

Деформація листків (скручування, гофрування) — виникає під впливом слини комах. Це пошкодження зеленої яблуневої, вишневої та інших видів попелиць, клопів.

2. Пошкодження стебел, гілок та коренів.

Підгризання стебла — стебла пошкоджені зовні гусеницями підгризаючих совок, личинками хрущів та дротяниками.

Виїдання ходів — пошкоджені внутрішня частина стебла (у трав'янистих рослин) або деревина, луб, кора (у деревних порід). Так гілки й корені дерев пошкоджують гусениці склівок, вусачів, короїдів, златок.

3. Пошкодження генеративних органів.

Виїдання бутонів — внутрішні частини бутонів яблуні пошкоджують личинки жука яблуневого квіткоїда .

Мінування плодів — м'якуш та насіння плодів пошкоджують гусениці яблуневої, грушевої, сливової плодожерок, горобинової молі та несправжні гусениці яблуневого й грушевого пильщиків.

II. Пошкодження з підготовкою рослини шкідником для живлення.

1. Пошкодження з механічною підготовкою субстрату для живлення.

Листкові трубки й сигари утворюються при скручуванні одного або кількох листків, усередині яких живуть і живляться личинки жуків трубковертів та гусениці деяких листовійок.

Листкові гнізда — утворюються з листків, скріплених павутиною. Гнізда використовують для життя й живлення гусениці влітку (яблуневої, й плодової молей) і для зимівлі (білана жилкуватого й золотогуза).

2. Пошкодження з фізіологічною підготовкою субстрату для живлення.

Гали листкові, стеблові, пагонові, брунькові — роздутості кулястої, ова-

льної або іншої форми, що виникають унаслідок місцевого розростання тканин під впливом подразнення при живленні грушево-в'язової, в'язової та інших видів попелиць, личинок горіхотворок, мух галиць, галових кліщів.

42

ТЕМА 5 СИСТЕМАТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ КОМАХ План:

1.Введення в систематику

2.Класифікація комах

1.ВВЕДЕННЯ В СИСТЕМАТИКУ

Клас комахи (Insecta) — найбільша група організмів на землі. Число відомих видів комах досягає 900 тисяч і перевищує чисельність видів всіх інших тварин і рослин, взятих разом. Без систематики та класифікації все величезне різноманіття органічних форм сприймалось би як хаотичне нагромадження фактів, було б недоступним для вивчення і використання в практичній діяльності. Для комах, прийнята в зоології низка систематичних категорій (таксонів) — клас, ряд, родина, рід, вид є недостатньою. Тому, широко використовуються і проміжні таксони: підклас, інфраклас, відділ, надряд, підряд, надродина, підродина, триба, підрід, підвид, екотип, морфа, аберація, популяція.

В цілому в систематиці комах застосовується наступна багатоступінчата система таксонів.

Клас (classis) Підклас (subclassis)

Інфраклас (infraclassis) Відділ (divisio) Надряд (superordo)

Ряд (ordo)

Підряд (subordo) Надродина (superfamilia) Родина (familia) Підродина (subfamilia) Тріба (tribus)

Рід (genus) Підрід (subgenus) Вид (species)

Основною таксономічною одиницею в систематиці являється вид — сукупність особин, схожих особливостями будови тіла, біології, вимогами до умов навколишнього середовища, які мають свій ареал і при спарюванні дають плодюче потомство, подібне до батьківського. Види не є повністю однорідними в собі, а складаються з цілого ряду внутрішньовидових форм. До них відносяться: підвид, екотип, морфа, аберація і популяція.

Підвид (subspecies) — географічна зміна (ухилення) виду, або географічна раса. Підвиди виникають при неспівпаданні умов існування виду в різних частинах ареалу. Вони відрізняються між собою стійкими, але часто нерізкими рисами морфології, а також нерідко і біології і екології; у місцях зіткнення ареалів відмінності між підвидами згладжуються і зникають. Такий поступовий перехід однієї географічної форми виду в іншу називають мінливістю; якщо мінливий ряд, прив'язаний до вузької території, підвиди вияв-

43

ляються добре роз'єднаними, якщо ж сильно розтягнутий на значній території — тоді підвидів немає, а є лише поступова зміна ознак у широко поширених видів. Екотипи (ecotypus) відрізняються між собою кормовими рослинами. На відміну від підвиду, географічної раси, вони не мають ареалу. В тому випадку, коли екотипи морфологічно чітко відособлені, їх називають морфами (morpha), морфа є лише окремий випадок ширшого поняття екотип. Якщо ж екотипи морфологічно не особлены, їх в энтомологии нерідко позначали як біологічні або екологічні форми. При відновленні попередніх умов середовища особливості виду можуть відновлюватись. Екотипи одного

ітого ж виду просторово роз'єднані і не можуть займати місцепроживання іншого екотипу; в цьому відношенні вони схожі з підвидами, тобто з географічними расами, але на відміну від останніх заселяють невеликі, екологічно схожі між собою ділянки, або морфологічно не відособлені. Екотипи можуть розглядатися як екологічні підвиди.

Прикладами екотипів є так звані кормові форми серед ряду видів комах. Так, кров'яна тля, завезена на початку XIX в. з Північної Америки до Європи, живе на новій батьківщині на яблуні і вже втратила здатність жити і розвиватися на своїй первинній кормовій рослині — американському в'язі; цим європейська кров'яна тля істотно відрізняється від своїх американських предків. Вербовий листоїд (Lochmaea capreae L.) існує в двох екологічних расах — вербовою і березовою; перша харчується на вербі і заселяє більш зволожені і тінисті стації, а друга харчується на березі, обираючи більш освітлені і несирі місцепроживання. У південному Закавказзі міль мальви, що живе на диких мальвах, перейшла на бавовник, пристосувалася до життя на ньому і утворила особливу бавовняну форму, що сильно шкодить цій культурі.

Ряд широко поширених, трансзональних видів характеризується тим, що їх північні форми відрізняються від південних по характеру місцепроживання або по реакції на довжину фотоперіоду; перші зазвичай заселяють сухіші стації і є довгоденними, а другі властиві зволоженим, тінистим стаціям і набувають рис переходу до короткодневным видів. Якщо відмінності між північними і південними формами обмежуються лише відміченими екологофізіологічними властивостями і не супроводжуються морфологічним диференціюванням, ми маємо право вважати їх екотипами; при появі морфологічних відмінностей дані форми стають вже підвидами.

Отже, екотип — це еколого-фізіологічна зміна виду, реакція виду у відповідь на умови середовища, форма пристосування виду до різноманітних умов в ареалі.

Кольоровими відхиленнями від норми є аберації. Вони відомі серед метеликів, жуків-наривників, сонечок, листоїдів, хрестоцвітних клопів (Eurydema)

іінших комах з забарвленим тілом або крилами. Їх природа недостатньо ясна, але поза сумнівом, що у ряді випадків вони виникають під впливом тих або інших чинників середовища, наприклад температури, вологості, світла, їжі і ін.

Популяції (populatio) — це групи близько споріднених особин, що створюють окремі поселення. Широко розповсюджені види можуть володіти

44

всім набором внутрішньовидових форм і навпаки, менш розповсюджені лише декількома популяціями або навіть одною.

Таким чином, підвиди, екотипи і популяції є особистими формами просторового відокремлення і розміщення виду, різними формами його існування в мінливому середовищі.

Мінливість виду може виявлятися і в співіснуючих разом формах. Один з прикладів такої мінливості - поліморфізм, характерний для тлі, термітів, бджіл, мурашок і інших суспільних, або колоніальних, комах; проте, в своїй основи такий поліморфізм має інший зміст — це стадна і одиночна фази і сезонні форми.

Утворення фаз, тобто фазова мінливість, спостерігається у прямокрилих, паличників, гусені деяких метеликів і можлива у інших комах; вона є наслідком так званого групового ефекту. Стадна фаза (phasis gregaria) при скупченому житті личинок у саранових відрізняється сильним розвитком темного і рудого пігментів і стадною поведінкою, але при розсіянні особин і втраті контакту між ними стадна фаза перетворюється в одиночну (ph. solitaria); остання має більш одноколірне забарвлення тіла, спокійнішу поведінку і особинами, що живуть одиночно. Різкі відмінності між фазами можуть бути і в будові тіла. Тому при недоліку знань по біології і мінливості видів, здатних до фазоутворення, їх стадна і одиночна фази нерідко сприймалися як самостійні види.

Сезонні форми також близькі до морф і є еколого-фізіологічними змінами виду протягом сезону. Наприклад, метелик-двокольоровка {Araschnia levana L.) розвивається в двох поколіннях — весняному і літньому; весняне покоління виникає з лялечок, що перезимували, і його метелики забарвлені в рудий колір (forma levana), а літнє покоління, що розвивалося при довгому дні і вищій температурі, дає метеликів чорного кольору (f. prorsa), але його потомство весною знов утворює весняну форму метеликів.

Як сезонні форми, так і фази виникають не тільки в природі, вони можуть бути штучно створені в умовах лабораторного експерименту і володіють здатністю переходити одна в іншу. Тобто, ці прояви внутрішньовидової мінливості мають циклічний характер, будучи зміною виду в часі і можуть існувати просторово не роз'єднаними.

Отже, вид різноманітний в своїх проявах, є складне ціле, що існує в природі як система таксонов. Ця складна структура виду, його внутрішньовидова мінливість є віддзеркаленням гнучкості системи, розширюють можливості виду, забезпечують йому процвітання і життєвий успіх; в цілому внутрішньовидові форми повинні розглядатися як форми існування виду в мінливому середовищі.

Слід зазначити, що види не рівноцінні між собою, що їх внутрішня структура може бути неоднакова у різних видів. Процвітаючі, широко поширені види можуть володіти всім складним набором внутрішньовидових форм — підвидами, морфами, іншими эколого-физиологическими змінами, тоді як види менш процвітаючі, з більш обмеженим ареалом можуть бути представлені лише серією популяцій, а в крайніх випадках — єдиною популяцією.

45

До властивостей виду треба віднести і суперечливий характер його якостей. Вид — це спільність і разом з тим індивідуальність: всі особини схожі між собою і разом з тим не є точною копією один одного. Це також стабільність властивостей і одночасно їх мінливість: перша зберігає постійність вигляду, друга створює можливість для його еволюції і перетворення. Це біологічна окремість — дискретність — і разом з тим система форм — різноманіття. Це породження середовища, цілком залежне від неї і таке, що в той же час зберігає свої властивості впродовж століть і тисячоліть.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ КОМАХ

ПІДКЛАС НИЖЧІ, АБО ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ (Арtегygоtа)

Первиннобезкрилі — дрібні комахи, які ніколи не мали крил. До цього підкласу віднесено один ряд — щетинохвостки (Тhуsаnurа). Це невеликих розмірів комахи (8—20 мм), з видовженим тілом, покритим лусочками, черевце на кінці з 3 довгими виступами і непарним хвостовим придатком. По характеру руху вони є плазунами. Живуть під камінням, лежачими стовбурами дерев, в лісовій підстилці, живляться рослинними рештками, лишайниками. Деякі мешкають в домашніх умовах, в складах, бігаючи вночі (лусочниця звичайна — Lepisma sacсeharina L.).

ПІДКЛАС ВИЩІ, АБО КРИЛАТІ КОМАХИ (Рtеrуgоta)

Імаго мають крила, частина видів втратили їх. Укладають крила вздовж тіла, придаючи йому компактність і обтічність. Підклас за способом перетворення поділяється на 2 відділи — комахи з неповним та повним перетворенням.

ВІДДІЛ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Розвиток і перетворення супроводжується лише 3 стадіями: яйце, личинка, імаго. Личинки імагоподібні, тобто схожі з дорослими, мають фасеткові очі.

Ряд одноденки (Маntорtеrа). Дорослі комахи, середніх розмірів, мають 2 пари сітчастих крил, задня пара коротша передньої. Черевце з парою довгих церок та непарним хвостовим придатком. Ротові органи редуковані. Личинки з трахейними зябрами. Живуть у прісних водоймах, линяючи багато раз. Живляться переважно рослинними рештками і дрібними водоростями. Життя імаго коротке — від декількох годин до декількох днів. Літ імаго часто носить характер роїння і може бути масовим, у деяких він супроводжується своєрідними "танцями" — вертикальним зльотом та опусканням. Після спарювання і відкладання яєць у воду дорослі комахи відмирають, їх тіла іноді масово покривають береги водоймищ.

Ряд бабки (Оdоnаtа). Великі стрункі хижі комахи з дуже рухливою головою, гризучими ротовими органами, двома парами майже однакових сітчастих крил. Перетворення неповне ускладнене: личинки живуть у воді, мають трахейні зябра, хижі. Дорослі личинки родини нападають на головастиків і мальків риб.

46

Ряд тарганові (Blattoptera). Голова гіпогнатична, тіло плоске. Черевце з церками. Вусики щетинкоподібні. Передні крила перетворені в надкрила, нерідко вони укорочені або повністю відсутні. Переважно нічні, потайні комахи. Поширені повсюдно (рудий прусак і чорний тарган).

Ряд богомолові (Mantеoptera). Здебільшого великі комахи (до 80 мм), тіло видовжене, голова помітно відособлена, ротовий апарат гризучий. Передні ноги хватальні. Денні, теплолюбиві хижаки, що нерухомо підстерігають здобич з наготові піднятими ногами. Молоді живляться переважно дрібними комахами (попелицями, мухами і іншими). Завдяки захисному забарвленню і малорухомості досягають високого криптичного ефекту.

Ряд терміти (Isoptera). Суспільні комахи з чітко вираженим поліморфізмом. Терміти досить близькі родичі тарганів. Вони перейшли до підземного способу життя і набули властивості жити великими сім'ями з розподілом функцій між особинами. Сім'ї — колонії живуть в землі або в деревині, деякі влаштовують надземні споруди — термітники. Найбільш багаточисельну частину сім'ї складають робочі світлозабарвлені особини. Звідси популярна назва термітів — білі мурашки. Живляться терміти деревиною, сухими стеблами трав'янистих рослин, грибами тощо. Можуть сильно шкодити, проточуючи ходи всередині дерев'яних споруд, телеграфних стовпів, виноградній лозі тощо. На півдні України шкодить терміт звичайний (Retikulitermes lucifugus Rossi).

Ряд ембії (Embioptera). Невелика група комах, вимоглива до вологи і тепла. Живляться рослинними рештками.

Ряд примарові (Phasmoptera). Тіло сильно видовжене, палицеподібне або широке листоподібне (захисне пристосування). Крила відсутні або передні коротші задніх. Рослиноїдні, малорухливі комахи, живуть серед травостою, на деревах, кущах. Мають властивість впадати в стан нерухомості, чим досягається великий криптичний ефект.

Ряд прямокрилі (Orthoptera). Великі та середні за розміром комахи з гризучим ротовим апаратом та стрибальними задніми ногами. Крила з сітчастим жилкуванням, складаються віялоподібно (передні часто шкірясті). Часто мають органи слуху та скрекотання. Більшість — рослиноїдні (на луках, полянах, в степу, рідко в лісі). Періоду статевої зрілості досягають після додаткового живлення. Яйця відкладають в ґрунт. Генерація однорічна. При скупченому способі життя виникає яскраво забарвлена більш активна стадна форма. Всі особини у таких стадних видів (надродина саранових) рухаються масовими скопищами — кулігами, швидко знищують рослинний покрив, посіви. Після окрилення вони перелітають зграєю на великі відстані. Серед прямокрилих є відомий шкідник — вовчок (Gryllotalpa gryllotalpa L.) з надродини цвіркунів, з характерними копальними передніми ногами.

Ряд шкірястокрилі (щипавки) (Dermaptera). Тіло видовжене, перед-

ня пара крил перетворена в короткі шкірясті надкрила. Церки великі, тверді, у вигляді кліщів, які виконують функції органів захисту і нападу. Щипавки вологолюбні і теплолюбні види. Ведуть потайний, переважно нічний спосіб життя.

47

Ряд сіноїди (Psocoptera). Дрібні комахи з гризучим ротовим апаратом. Крім складних очей у них є 3 простих очка. Крила дахоподібні. Рослиноїдні. Зустрічаються на нижній стороні листя в павутині (довговусий сіноїд).

Ряд бахромчастокрилі або трипси (Thysanoptera). Дрібні комахи

(деякі менші 1 мм). Ротовий апарат колюче-сисний. Крила вузькі, з довгою бахромою. Лапки на кінці з присмоктувальними пузирчиками. Трипси часто тримаються на квітках, листках і ін. Більшість рослиноїдні, живляться клітинним соком, знижуючи продуктивність рослин. Деякі трипси розповсюджують вірусні хвороби рослин, окремі види хижі і знищують попелиць, кліщів та інших трипсів. Корисним є смугастий трипс. Із найбільш шкідливих — пшеничний та табачний трипси.

Ряд рівнокрилі (Homoptera). Комахи з колюче-сисним ротовим апаратом. Крила, якщо розвинуті, в спокійному стані складені дахоподібно, однорідні. Задня пара іноді відсутня. Тіло часто покрите восковими виділеннями у вигляді білого порошку, ниток або взагалі покрите зверху щитком. Шкода від рівнокрилих проявляється по-різному: шляхом висмоктування соку клітин, що приводить до послаблення рослин, зниження продуктивності, а іноді і загибелі їх, утворенням галів і забрудненості листя та інших частин рослин солодкими виділеннями, що сприяють розвитку чорноти (сажкових грибів); переносом вірусних та інших захворювань.

Підряд цикадові (Cicadinea). Дуже рухливі комахи. Задні ноги стрибальні. Живуть серед травостою, на кущах, деревах. Яйця відкладають в стебла рослин. У співучих цикад личинки живуть в землі, мають копальні передні ноги. Личинки родини пінниць живуть на рослинах в грудочках піни, подібних до слини ("зозулині сльози" на вербах утворює слинявиця вербова). Деякі цикади (співучі американські види) живуть до 17 років. Найбільш чисельна родина цикадок (Cicadallidae), де вельми шкідлива розанна цикадка (Typhlociba rosae L.), що зустрічається на нижній стороні листків розоцвітних та плодових, а також хлібні цикадки роду Psammotettix.

Підряд листоблішки (Psyllinea). Дрібні і ніжні комахи, стрибають. Мають до 5 поколінь в рік. Нерідко створюють на рослинах масові скупчення. Більшість видів відзначаються вузькою спеціалізацією живлення. Деякі види наносять велику шкоду (яблунева — Psylla mali Schm., груше_ ва медяниці

— P. pyricola Frst.).

Підряд білокрилки (Aleyrodinea). Крила непрозорі, тіло маленьке, покрите борошнистим пилком. Личинки перших віків рухливі, присмоктуються до рослин, а в останніх — нерухомі, мають рудиментарні ноги і вусики, стають випуклими, покриваються зверху восковими виділеннями. Протягом року розвивається одне або декілька поколінь. Особливо шкідлива теплична бі-

локрилка (Trialeurodes vaporariorum Westu).

Підряд попелиці (Aphidinea). Тіло ніжне, маленьке. Крила, якщо є, прозорі. Задня пара коротша передньої. Характеризуються різко вираженим поліморфізмом — чергування партеногенетичних поколінь (самок) з двостатевим. Мають не менше 10 поколінь за рік. Сильно пригнічують рослини. Найбільш поширені і шкідливі — капустяна (Brevicoryne brassicae L.), зелена яб-

48

лунева попелиці (Aphis pomi Deg). Із тих, що мігрують, міняючи господаря, сильно шкодять попелиця бурякова (Aphis fabae Scob.), яка спочатку розвивається на калині, а також черемхова (Propallosiphum podi L.), що зимує в стадії яйця на черемсі, а влітку шкодить зерновим. У дуже серйозного шкідника — виноградної філоксери замість зміни рослин — господарів відбувається міграція з надземних частин рослин на корені виноградної лози. Для попелиць характерні солодкі екскременти, що приваблюють мурашок, сажкові грибки, бактерії, віруси.

Підряд кокциди або червеці та щитівки (Сoccinea). Дрібні комахи, са-

миці безкрилі і нерухомі. Тіло зверху вкрите щитком, або восковим нальотом. Самці з однією парою крил, менші за самиць. Личинки першого віку (бродяжки) деякий час можуть рухатися, а вибравши місце, прикріплюються до рослин, висмоктують з рослин соки, вкриваються щитком або восковим нальотом і стають нерухомі. Сформовані самиці лишаються на тому самому місці і відкладають яйця. Багато видів пошкоджують плодові, лісові та декоративні дерева (особливо в оранжереях, теплицях, домівках). Солодкі екскременти сприяють розвитку сажистих грибів. Широко розповсюджені комо-

подібна (Lepidosafes ulmi L.) та каліфорнійська (Diaspidiotus perniciosus Comst.) щитівки.

Ряд напівтвердокрилі або клопи (Hemiptera). Комахи з колюче-

сисним ротовим апаратом. Передня пара крил неоднорідна — з перетинчастою вершинною частиною і більш щільною шкірястою основною частиною. Іноді крила вкорочені або відсутні. Задньогруди знизу у дорослих комах часто з пахучими залозами. Живляться соком клітин рослин, кровососи або хижі. Більшість належать до наземних видів, але є і водні. Серед водних — водомірки. Відомий в лісі шкідник — сосновий підкоровий клоп (Aradus cinnamomeus Panz.).

ВІДДІЛ комахи з повним перетворенням Holometabola Ряд твердокрилі, або жуки (Сoleoptera).

Найбільша група комах (до 250 тис. видів). Комахи з цього ряду мають тверді передні крила і гризучий ротовий апарат. Задні крила перетинчасті, в спокійному стані складаються вздовж і впоперек. Перед льотом надкрила піднімаються, крила розгортаються і висовуються з-під надкрил. Однак, деякі жуки не можуть літати. У жужелиць, чорнишів надкрила зрослися по шву. Ноги у більшості бігальні або ходильні, а в деяких спеціалізованих — копальні, плавальні, стрибальні. Біологічно твердокрилі дуже різні. Серед них є хижі (м'ясоїдні) та рослиноїдні різних форм (наземні, ґрунтові, водні).

Підряд м'ясоїдні — Adephaga.

Родина жужелиць (Carabidae). Відомо близько 20 тис. видів. Забарвлені звичайно в темні кольори з металевим відтінком. Серед них красотіл пахучий (Calosoma sycophanta L.) — корисний вид, що винищує гусениць на деревах. До м'ясоїдних відносяться також представники родини плавунців, які живуть у воді і можуть нападати на дрібних риб.

49

Родина сонечка (Coccinelidae). Невеликі комахи, зверху опуклі, знизу плескуваті (іноді напівкулясті). Вусики короткі, булавоподібні, попереду очей. Знищують попелиць.

Підряд різноїдні — Polyphaga.

Родина пластинчастовусі (Scarabaidae). Відрізняються пластинчастими вусиками. Представники підродини хрущів з їх рослиноїдними личинками дуже шкодять лісовим культурам та розсадникам (травневі хрущі, липневий хрущ та ін). Представники з підродини гнойовиків живляться рослинними рештками (священний скарабей, жук-носоріг).

Родина рогачі (Lucanidae) відрізняється гребінчастими вусиками і надзвичайно великими верхніми щелепами самця (у дубових лісах України — жук олень — Lucanus cervus L.).

Родина ковалики (Elateridae). Передньоспинка з загостреними задніми боковими кутами. Якщо жука покласти на спинку, то він різко вигинає тіло, в результаті чого він підкидається вгору, перевертається і стає на ноги. Личинки багатьох коваликів (дротяники) завдають шкоди висіяному насінню та корінню рослин в розсадниках та культурах сільськогосподарських рослин.

Родина чорниші (Tenebrionidae). Забарвлення тіла здебільшого чорне. Личин ки (несправжні дротяники) шкодять так само, як і дротяники. Багато видів ведуть нічний спосіб життя. Борошно та інші продукти пошкоджуються личинка_ ми борошняного хрущака (Tenebrio molitor L) та малого борош-

няного хрущака (Tribolium confusum Dm).

Родина златки (Buprestidae). Тіло з металевим відблиском, плескувате, видовжене. Поширені в лісових біоценозах. Личинки прогризають ходи в деревині, дуже шкодять лісовим насадженням. Сосну повсюдно пошкоджує синя златка (Phaenops cyanea Fbr.) а дуб — дубова вузькотіла златка (Agrilus angustulus Ill.).

Родина вусачі, або скрипуни (Cerambycidae). Жуки з довгими вусиками,

що шкодять, роблячи ходи в стовбурах і гілках дерев. Деякі псують деревину навіть в будівлях (домовий вусач — Hylotrupes bajulus L.).

Родина листоїди (Chrysomelidae). Ведуть відкритий спосіб життя на листях рослин. Тіло з металевим відблиском, коротке. Живляться листками, деякі виїдають паренхіму з нижньої сторони листка, інші об'їдають листя

(ясенева шпанка — Litta vesicatoria L.)

Родина довгоносики (Curculionidae). Відомо до 40 тисяч видів. Відрізняються добре розвиненою головотрубкою, колінчасто-булавовидними вусиками. По довжині головотрубки та біології розділяються на 2 групи — довгохоботні та короткохоботні. Перші, за допомогою довгої циліндричної головотрубки можуть заглибити яйця в тканини рослин, де згодом розвиваються їх личинки (жолудевий довгоносик — Balaninus glandium Marsch.). Шкодять лісовим, плодовим деревам, багатьом сільськогосподарським рослинам.

Підродина короїди (Scolytinidae). Невеликі жуки з циліндричним тілом. Вусики булавоподібні. Личинки живуть під корою. Для короїдів характерні ходи, за формою яких можна визначити вид короїда і коли відбулося посе-

50